Рішення № 74285056, 02.05.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

02 травня 2018 року Справа № 808/1008/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Стрельнікова Н.В., розглянувши за правилами спрощеного (пиьмового) позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Міністерства оборони України (далі - відповідач), в якому позивач просить суд:

-визнати протиправними дії відповідача щодо не призначення позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";

-зобов'язати відповідача призначити та виплатити позивачу одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975 у розмірі 240 000 грн.;

-стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати на правову допомогу у сумі 1500 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що 25 січня 2017 року встановлено ІІІ групу інвалідності. Вказує на те, що оскільки інвалідність настала як наслідок виконання позивачем обов'язків військової служби, то він має право на отримання одноразової грошової допомоги, у зв'язку із встановленням йому ІІІ групи інвалідності. Вказує на те, що він у встановленому законодавством порядку звернувся через уповноважений орган до Міністерства оборони України з заявою про виплату одноразової грошової допомоги, відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року №975. Рішенням Департаменту фінансів Міністерства оборони України позивачу було безпідставно та необґрунтовано відмовлено у нарахуванні та виплаті відповідної допомоги. Просить задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду від 02.04.2018 відкрито спрощене позовне провадження (без повідомлення сторін) в адміністративній справі №808/1008/18, перше судове засідання призначено на 02.05.2018.

Представник відповідача позов не визнав, надавши свій письмовий відзив (вх.№13420 від 26.04.2018), зазначивши, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975, військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає до уповноваженого органу перелік документів. Заява позивача на розгляд комісії не надходила, тому рішення щодо призначення чи відмову в призначенні грошової допомоги не приймалось.

Суд, оцінивши повідомлені позивачем обставини та наявні у справі докази у їх сукупності, встановив наявність достатніх підстав для прийняття законного та обґрунтованого рішення у справі.

Розглянувши матеріали та з'ясувавши всі обставини адміністративної справи, які мають юридичне значення для розгляду та вирішення спору по суті, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, судом встановлено наступне.

Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч.2 ст.19, ч.3 ст.22 Конституції України, органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України та при прийнятті нових нормативно-правових актів або внесенні змін у діючі не допускається зменшення змісту й обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний суд України у Рішенні від 11.10.2005р. №8-рп/2005 визначив, що: "зміст прав і свобод людини це умови і засоби, які визначають матеріальні та духовні можливості людини, необхідні для задоволення потреб її існування і розвитку… Звуження змісту прав і свобод означає зменшення ознак, змістовних характеристик можливостей людини, які відображаються відповідними правами і свободами, тобто якісних характеристик права. Звуження обсягу прав і свобод це зменшення кола суб'єктів, розміру території, часу, розміру або кількості благ чи будь-яких інших кількісно вимірювальних показників використання прав і свобод, тобто їх кількісної характеристики".

З матеріалів справи судом встановлено, що 25 січня 2017 року ОСОБА_1 встановлено ІІІ групу інвалідності, у зв'язку із пораненням та захворюванням, пов'язаним з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країні, де велись бойові дії, що підтверджується довідкою до акту МСЕК серії АВ №0679460 та посвідченням інваліда війни серії НОМЕР_2 від 01.02.2017 року.

Згідно витягу із протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії МО України № 4726 від 126.11.2016 року у позивача підтверджено захворювання, як наслідки мінно-вибухової травми, осколкових поранень голови, лівої верхньої кінцівки та лівої нижньої кінцівки, поранення (контузія) та захворювання, пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Позивач звертався до Запорізького обласного військового комісаріату із заявою про направлення особистих документів до МО України для прийняття рішення, щодо виплати одноразової грошової допомоги відповідно до постанови Кабінету Міністрів від 25 грудня 2013 року № 975.

В жовтні 2017 року отримав лист-відповідь № 248/3/62083 від 19.06.2017 року, у якому зазначено, що відповідно до п.6 ст.16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", особам, звільненим зі строкової військової служби одноразова грошова допомога у зв`язку з встановленням інвалідності виплачується в разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби, тому позивачу було відмовлено у виплаті одноразової грошової допомоги та повернуто документи.

Право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому інвалідність внаслідок виконання обов'язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, регламентується статтею 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Порядком, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25.12.2013 року.

Суд зазначає, що відповідно до ст. 16 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-ХІІ ) - одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Як свідчать матеріали справи позивачу встановлений статус інваліда війни ІІІ групи 25 січня 2017 року.

Пунктом 4 частини 2 ст. 16 вказаного Закону № 2011-ХІІ (в редакції чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності) передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю (крім військовослужбовців строкової служби) інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Пунктом 6 ч.2 ст. 16 Закону № 2011-ХІІ встановлено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі: встановлення військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту, якого призвано на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю строкової військової служби, військовозобов'язаному або резервісту при виконанні обов'язків військової служби або служби у військовому резерві, або не пізніше ніж через три місяці після звільнення із служби, закінчення зборів, проходження служби у військовому резерві, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження строкової військової служби, цих зборів, служби у військовому резерві;

Виходячи з тлумачення статті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі, коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Згідно зі статтею 16-1 Закону № 2011-ХІІ одноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2 статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною дев'ятою статті 16-3 Закону №2011-XII встановлено, що порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні/ та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві".

Відповідно до п.3 вказаного Порядку днем виникнення права на отримання одноразової грошової допомоги у разі встановлення інвалідності є дата, що зазначена в довідці медико-соціальної експертної комісії.

Пунктом 6 Порядку №975 передбачено, що одноразова грошова допомога призначається і виплачується: військовослужбовцю, інвалідність якого настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок зазначених причин, у розмірі: 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності III групи.

Отже, право на отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю, якому встановлено інвалідність внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби закріплене у статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та в Порядку №975.

За таких встановлених суд приходить до висновку про те, що позивач має право на призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону №2011-XII, у порядку та на умовах, передбачених для військовослужбовців Збройних Сил України.

Таким чином, право на отримання одноразової грошової допомоги у зв'язку з інвалідністю, що настала після звільнення з військової служби внаслідок захворювання, пов'язаного з її проходженням, починається саме з моменту настання підстав для отримання цієї допомоги, тобто, в даному випадку, саме з моменту настання інвалідності, а не з моменту звільнення з військової служби.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постановах Верховного Суду України від 18 листопада 2014 року (справа №21-446а14) та від 21 квітня 2015 року (справа №21-135а15).

Таким чином, оскільки ОСОБА_1 є військовослужбовцем, звільненим з військової служби, який став інвалідом внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням військової служби, інвалідність ним отримана 25.01.2017 року, тобто саме з цього часу він набув право на отримання одноразової грошової допомоги, передбаченої Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", встановленої для інваліді ІІІ групи.

Однак, щодо розміру суми позовні вимоги мають бути задоволені частково, а саме визначення розміру слід покласти на відповідача відповідно до вимог Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" , по-перше, як вбачається з матеріалів справи відповідачем зазначене питання взагалі не розглядалось і спір щодо розміру належної до виплати суми допомоги наразі відстуній, по-друге, у позові при розрахунку належної до виплати суми позивач зазначає то 250-кратний прожитковий мінімум то 150-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Щодо тверджень відповідача про те, що суд у даному випадку лише може зобов'язати відповідача розглянути заяву позивача про призначення та виплату йому грошової допомоги, то суду надана відповідь розпорядника бюджетних коштів Міністерства оборони України - департаменту фінансів - від 19.06.2017 року, який уповноважений приймати відповідне рішення на підставі п.10-13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі/смерті/, інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні /або перевірочні/ та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві №975, якою фактично вирішене питання про відмову у виплаті ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги з посиланням на те, що він пропустив тримісячний термін після звільнення із служби, передбачений для звернення за такою виплатою, тому підстав для зобов'язання відповідача провести повторний розгляд заяви позивача не вбачається.

Таким чином, належним способом захисту порушеного права позивача буде в даному випадку саме визнання неправомірними дій відповідача щодо не призначення одноразової грошової допомоги у зв'язку з настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.11.2013 року, та зобов'язання відповідача здійснити нарахування та виплату позивачу одноразової грошової допомоги у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи внаслідок поранення, отриманого під час виконання ним обов"язків військової служби відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".

Щодо вимог про стягнення витрат на правову допомогу суд зазначає, що такі вимоги задоволенню не підлягають, оскільки відповідно до ст.1 Закону України "Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних і адміністративних справах" розмір витрат на правову допомогу не може перевищувати 40% встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу, у судовому засіданні, під час вчинення окремих процесуальних дій поза судовим засіданням, та під час ознайомлення з матеріалами справи.

В даному випадку позивачем надано договір №16 від 13.02.2018 року з адвокатом на правову допомогу, а також розрахунок витрат на правову допомогу, з якого вбачається, що проведеною адвокатом роботою є складання позову та участь у судовому засіданні, на що у адвоката витрачено 1,5 години, і за що позивачем сплачено квитанцією загальну суму 1500 грн.

Проте, оскільки розгляд справи проведено у спрощеному провадженні без виклику сторін, то адвокат в рамках надання правової допомоги не приймав участі у судовому засіданні, а також позовна заява складена та підписана ОСОБА_1

Таким чином, підстав для стягнення витрат на правову допомогу в даному випадку не вбачається.

Враховуючи вищевикладене, суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, вважає, що заперечення представника відповідача не відповідають вимогам чинного законодавства.

Частиною першою статті 9 КАС України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

У зв'язку з викладеним, суд доходить висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.

Суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі (частина 1 статті 143 КАС України).

Позивач звільнений від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях, на підставі п.13 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір" №3674-VI від 08.07.2011. Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, необхідності в вирішенні питання щодо розподілу судових витрат не має.

Враховуючи вищезазначене, та керуючись ст.ст. ст.2, 9, 139, 241-243, 254-263 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: 69097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Міністерства оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) щодо не призначення ОСОБА_1 (місце проживання: 69097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, отриманого під час виконання обов'язків військової служби, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України (місцезнаходження: 03168, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 6, ідентифікаційний код 00034022) призначити та виплатити ОСОБА_1 (місце проживання: 69097, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу у зв'язку із настанням інвалідності ІІІ групи, внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, відповідно до Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та Постанови Кабінету Міністрів від 25.12.2013 №975.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до частини 1 статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Рішення у повному обсязі виготовлено та підписано 02 травня 2018 року.

Суддя Н.В. Стрельнікова