Рішення № 74284920, 29.05.2018, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 травня 2018 року м. Житомир справа № 806/1790/18

категорія 12.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Черноліхова С.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Житомирського обласного військового комісаріату про визнання дій протиправними, зобов'язання нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення і компенсацію втрати частини доходів,

встановив:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить визнати протиправними дії відповідача щодо не виплати йому індексації грошового забезпечення та зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 за період з 01.01.2016 по 01.04.2016 та компенсацію втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків її виплати на суму невиплаченої індексації грошового забезпечення. Свої позовні вимоги мотивує тим, що після звільнення зі служби, під час ознайомлення з грошовим атестатом, встановив, що нарахування йому грошового забезпечення проводилося не в повному обсязі. Зокрема, за період з 01 січня 2016 року по 01 квітня 2016 року індексація грошового забезпечення відповідачем не нараховувалась та не виплачувалась. Звернувшись до відповідача із заявою про видачу довідки про нарахування та виплату індексації за вказаний період, отримав від Житомирського обласного військового комісаріату повідомлення проте, що у визначений в заяві період індексація йому не нараховувалася та не сплачувалася. Вважаючи свої права порушеними, звернувся до суду за їх захистом

Ухвалою судді від 06.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та призначено відкрите судове засідання на 26.04.2018 та встановлено відповідачу 15-денний строк з дня вручення йому даної ухвали для надання відзиву на позов.

У встановлений ухвалою суду строк, відповідач подав до суду відзив на позовну заяву №85 від 16.04.2018 (а.с.23-27), в якому просив відмовити позивачу у задоволенні його вимог та зазначив, що у межах фінансового ресурсу можливості виплати індексації грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України у січня 2016 року по лютий 2018 року у Міністерства оборони України не було. Одночасно повідомив, що не нарахувавши та не виплативши індексацію позивачу за вказаний період, виконував роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України № 248/3/9/1/2 від 04.01.2016.

26.04.2018 розгляд справи відкладено на 24.05.2018, у зв'язку із неявкою позивача у судове засідання (а.с.42).

16.05.2018 ОСОБА_1 через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі. Вказав, що позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.45).

24 травня 2018 року представник відповідача до суду з'явився, однак через подав клопотання про розгляд справи у письмовому провадженні (а.с.46).

Розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, у відповідності до ч.9 ст.205 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Встановлено, що ОСОБА_1 проходив військову службу у Коростишівському об'єднаному військовому комісаріаті на посаді начальника відділення військового обліку та бронювання сержантів і солдатів запасу.

Відповідно до наказу №122 від 30.03.2016 старшого офіцера відділення офіцерів запасу і кадрів майора ОСОБА_1, звільнено з військової служби у запас (а.с. 16).

Згідно наказу №59 від 01.04.2018 військового комісара позивача виключено із списків особового складу Коростишівського об'єднаного військового комісаріату та всіх видів забезпечення (а.с.17-18).

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, зокрема грошового атестата, який міститься в матеріалах справи (а.с.13-14), індексація грошових доходів ОСОБА_1 за період з 01.01.2016 по 01.04.2016 не нараховувалась та не виплачувалась (а.с. 13).

У зв'язку із наведеним, позивач звернувся до Житомирського обласного військового комісаріату із заявою про нарахування та виплату йому індексації грошового забезпечення за вищевказаний період.

Листом від 12.03.2018 за № 1423 відповідач повідомив, що відповідно до вимог директора Департаменту фінансів Міністерства оборони України, доведених телеграмою №248/3/9/1/2 від 04.06.2016, індексація грошового забезпечення не нараховувалася та не виплачувалася. (а.с. 15).

Вважаючи дії відповідача щодо не нарахування та не виплати індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2016 протиправними, ОСОБА_1 звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Кожен має право, зокрема, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом, про що визначено ст.43 Конституції України.

Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі, регулюються Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» № 2011-ХІІ від 20.12.1991 (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Відповідно до ст. 1 Закону № 2011-ХІІ визначено, що соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону (ч.3 ст. 9 Закону № 2011-ХІІ).

Відтак, правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України, визначає Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» № 1282-ХІІ від 03.07.1991 (в редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі Закон № 1282-ХІІ).

Індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг, що визначено ч.1 Закону № 1282-ХІІ.

Статтею 2 Закону № 1282-ХІІ передбачено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення). Індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення.

Відповідно до статей 4 Закону № 1282-ХІІ індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.

Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Підвищення грошових доходів населення у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.

У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників встановлені Порядоком проведення індексації грошових доходів населення визначається Кабінетом Міністрів України № 1078 від 17.07.2003 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Порядок ).

Згідно з п. 1-1 Порядку підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.

Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка, індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.

Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з березня 2003 р. - місяця опублікування Закону України від 6 лютого 2003 р. № 491-IV "Про внесення змін до Закону України "Про індексацію грошових доходів населення".

Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.

Відповідно до п. 2 Порядку Індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.

За змістом п. 4 Порядку індексації підлягають грошові доходи населення у межах прожиткового мінімуму, встановленого для відповідних соціальних і демографічних груп населення. У межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, індексуються, зокрема оплата праці (грошове забезпечення).

Пунктом 5 Порядку № 1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), пенсій або щомісячного грошового утримання, стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення зазначених грошових доходів населення.

Аналіз наведених норм дає підстави для висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.

Пунктом 6 Порядку визначено, що виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких провадяться відповідні грошові виплати населенню, а саме: підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету.

Аналіз вищевказаних норм дає підстави вважати, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці.

Суд наголошує, що відповідно до вимог чинного законодавства України, проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язковою для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.

Зокрема, суд критично ставиться до тверджень відповідача, щодо не нарахування та не виплати індексації, керуючись роз'ясненнями Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 04.01.2016 № 248/3/9/1/2 про не нарахування індексації, як підставу для невиплати індексації грошового забезпечення позивача у зв'язку із складною фінансово-економічною ситуацією в державі.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (ст. 6 КАС України).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 зазначено, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п.23 рішення).

У зв'язку з цим, Європейський суд з прав людини не прийняв аргумент Уряду України щодо бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань.

Оскільки, відповідач не здійснив нарахування та виплату ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення з 01.01.2016 по 01.04.2016 року, що є порушенням вимог Закону № 1282-ХІІ та Порядку, суд дійшов висновку, що порушенні права позивача підлягають відновленню, шляхом визнання протиправними дій Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2016 та зобов'язання вчинити вказані дії, відповідно позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

Щодо позовної вимоги про виплату компенсації втрати частини доходів, суд вважає її передчасною, оскільки дана вимога матиме місце після проведення відповідачем нарахування та виплати сум індексації грошового забезпечення позивачу за період з 01.01.2016 по 01.04.2016.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовні вимоги у цій частині не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищевикладене, суд вказує, що відповідачем не доведено правомірність оскаржуваних дій, у зв'язку з чим, даний адміністративний позов підлягає частковому задоволенню.

Керуючись ст. 2, 19, 139, 241, 244, 242-246, 263 КАС України, суд-

вирішив:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Житомирського обласного військового комісаріату щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 по 01.04.2016.

Зобов'язати Житомирський обласний військовий комісаріат (вул.С.Параджанова, 4, м.Житомир, 10001, ЄДРПОУ 078730079) здійснити нарахування та виплатиту ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) індексацію грошового забезпечення з урахуванням абзацу 5 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 № 1078 за період з 01.01.2016 по 01.04.2016.

В решті позову відмовити за безпідставністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його складення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя С.В. Черноліхов