Рішення № 74284647, 18.04.2018, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2018 року м.Київ № 810/3805/17

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого - судді Панової Г.В., при секретарі судового засідання: Касьянової О.В.,

за участю представників сторін:

від позивача - ОСОБА_1,

від відповідача - не з'явились,

від третьої особи - Варік Д.М.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом ОСОБА_3

до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ТОВ "Ківшовата Агро"

про скасування державної реєстрації

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_3 з позовом до Приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни, в якому просить:

- скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного ним з ТОВ "Ківшовата Агро", номер запису про інше речове право 11247923.

В обґрунтування доводів позовної заяви позивач зазначив, що він є власником земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га. У 2012 році він уклав договір оренди вказаної земельної ділянки з ТОВ "Ківшовата Агро" строком на 5 років, а саме до 25.10.2017.

Водночас, у листопаді 2017 року йому стало відомо, що 19.09.2015 відповідачем здійснено державну реєстрацію його права власності на цю ж земельну ділянку, а також іншого речового права на підставі договору оренди землі № б/н від 20.08.2015, укладеного між ним - ОСОБА_3 та ТОВ "Ківшовата Агро" строком дії до 19.09.2025.

Позивач зазначає, що відповідач здійснив державну реєстрацію права оренди земельної ділянки, яка вже перебувала в оренді ТОВ "Ківшовата Агро" на підставі іншого договору, а саме укладеного у 2012 році та дійсного до 25.10.2017, що призвело до виникнення подвійної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 та відповідно порушення його прав та інтересів як законного власника цього нерухомого майна.

При цьому, позивач звертав увагу суду, що своєї згоди на продовження строку дії договору укладеного у 2012 році він не надав.

Оскільки у період до 25.10.2017 земельна ділянка з кадастровим номером НОМЕР_1 вже перебувала в оренді, позивач стверджує, що при укладенні договору оренди землі № б/н від 20.08.2015 був відсутній предмет самого договору, а тому здійснити реєстрацію речового права на підставі цього договору було неможливо.

Таким чином, позивач переконаний, що даний факт є правовою підставою для скасування державної реєстрації договору оренди землі б/н від 20.08.2015, укладеного ним з ТОВ "Ківшовата Агро".

Ухвалами Київського окружного адміністративного суду від 13.11.2017 відкрито провадження в адміністративній справі № 810/3805/17, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду. Крім того, залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ТОВ "Ківшовата Агро" .

Відповідач адміністративного позову не визнав та надав суду письмову заяву у якій зазначив, що документом-підставою реєстрації був Договір оренди землі, укладений між сторонами в письмовій формі без нотаріального посвідчення 20 серпня 2015 року, за яким ОСОБА_3 передав в оренду ТОВ "Ківшовата Агро" земельну ділянку площею 2,5873 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, розташовану за адресою: Київська область, Таращанський район, Ківшоватська сільська рада строком на 10 років.

У п. 8.2 Розділу 8 «Обмеження (обтяження) щодо використання земельної ділянки» цього договору вказано: «Орендодавець гарантує, що має право володіння, користування і розпорядження земельною ділянкою, що ці права жодним чином не обмежені, що на день підписання цього Договору земельну ділянку, в тому числі права оренди на земельну ділянку, нікому іншому не продані, чи не відчужені будь-яким іншим чином, в заставі (іпотеці), під арештом не знаходяться, земельна ділянка не передана в оренду або безоплатне користування (повністю або частинами), вільна від будь-яких прав і претензій третіх осіб, які перешкоджають укладенню цього Договору та подальшого використання земельної ділянки Орендарем».

При цьому, відповідач зазначив, що згідно з приписами частини 2 статті 22 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відповідальність за достовірність даних, що містяться в документах, поданих для державної реєстрації прав, несе заявник, якщо інше не встановлено судом.

Крім того, відповідач також вказує про те, що вказаним Законом передбачений чіткий перелік обставин, які має перевірити реєстратор, для того щоб упевнитися у відповідності заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно. Реєстратор обов'язково перевіряє відповідність відомостей на нерухоме майно наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах. При цьому, обов'язку реєстратора здійснювати перевірку таких відомостей у інших базах даних цим Законом не встановлено.

Відповідач звертав увагу суду, що у документах поданих заявником не містилося інформації, яка б перешкоджала проведенню державної реєстрації права оренди, а обов'язку звертатись для отримання інформації щодо відповідної земельної ділянки у реєстратора не виникло, оскільки у справі йдеться про реєстрацію похідного права яке виникло після 01.01.2013.

За наведених обставин, відповідач стверджує, що у даному випадку правові підстави для відмови ТОВ "Ківшовата Агро" у проведенні державної реєстрації права оренди земельної ділянки - були відсутні.

Таким чином, відповідач не підтримує позовні вимоги ОСОБА_3 вважає їх необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Представником третьої особи, у свою чергу було подано до суду письмові пояснення щодо заявлених позовних вимог. Відповідно до змісту вказаних пояснень, ТОВ "Ківшовата Агро" зазначає, що дійсно, у 2012 році підприємством було укладено договір оренди земельної ділянки (площею 2,5873 га, кадастровий номер: НОМЕР_1) з ОСОБА_3 та відповідно до вимог чинного на той момент законодавства проведено державну реєстрацію права оренди землі на підставі цього договору.

У подальшому, до закінчення терміну дії цього договору було достроково укладено новий договір оренди вказаної земельної ділянки між ТОВ "Ківшовата Агро" та ОСОБА_3 у якому сторони погодили нові умови орендної плати та строк дії договору.

З огляду на зазначені обставини, третя особа вважає, що договір оренди землі укладений у 2012 році автоматично припинив свою дію у зв'язку з укладенням між тими самими сторонами та щодо того самого об'єкта договору оренди землі б/н від 20.08.2015, у зв'язку з чим, припиняти дію договору від 2012 року було необов'язково.

При цьому, ТОВ "Ківшовата Агро" зауважує, що Законом України «Про оренду землі» не обмежено право орендаря звернутися з пропозицією щодо поновлення договору раніше ніж місяць до спливу строку договору оренди. Таким чином, ТОВ «Ківшовата Агро» скористалось своїм переважним правом на поновлення договору оренди, звернувшись до позивача до закінчення дії договору оренди та за згодою останнього укладено договір оренди землі на новий строк. Разом із цим, третя особа звертала увагу суду, що вільне волевиявлення позивача як сторони правочину було виявлено у момент досягнення згоди з усіх істотних умов відповідного договору оренди землі, шляхом його підписання. У свою чергу, жодних доказів щодо введення його в оману або укладення такого договору внаслідок помилки, або під примусом позивач не надав.

За наведених обставин, третя особа стверджує, що в даному випадку відповідачем не було здійснено подвійну реєстрацію права оренди земельної ділянки площею 2,5873 га, кадастровий номер: НОМЕР_1, оскільки державна реєстрація проводилась щодо того самого об'єкта та між тими самими сторонами, що і попередня реєстрація права оренди. Суперечностей між заявленими та зареєстрованими правами на нерухоме майно в даному випадку не виникають, а отже процедури реєстрації прав оренди не має.

Таким чином, третя особа вважає, що жодних прав ОСОБА_3 порушено не було, а доводи позивача викладені в адміністративному позові не мають правового обґрунтування та є лише міркуваннями останнього.

На підставі викладеного, ТОВ "Ківшовата Агро" просило суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

У ході судового розгляду суд ухвалою від 13.12.2017 зупиняв провадження у справі до 24.01.2018 у зв'язку з необхідністю повторного витребування документів у відповідача.

У подальшому, ухвалою від 24.01.2018 провадження у справі було поновлено.

Також, судом ухвалою від 24.01.2018 було витребувано від сектору Таращанської РДА архівні примірники (сканкопії) документів реєстраційної справи № 729307432237.

Крім того, суд ухвалою від 26.02.2018 відмовив у задоволенні клопотання третьої особи про залишення позовної заяви без розгляду з мотивів, наведених у повному тексті даної ухвали, наявної у матеріалах справи.

У судове засідання, призначене на 18.04.2018 з'явились уповноважені представники позивача та третьої особи ТОВ "Ківшовата Агро".

Відповідач належним чином повідомлений про дату, час та місце розгляду справи у судове засідання не з'явився та явку уповноваженого представника до суду не забезпечив. Водночас, на підставі наявних у справі документів, судом встановлено, що відповідач просив суд розгляд справи провести без його участі.

За наведених обставин, керуючись приписами статті 205 Кодексу адміністративного судочинства та враховуючи думку учасників судового процесу, які прибули у судове засідання, суд протокольною ухвалою вирішив здійснити розгляд справи за даною явкою.

Представник позивача у судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним в адміністративному позові та просив суд позов задовольнити.

Представник третьої особи ТОВ "Ківшовата Агро" просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог з підстав викладених у письмових поясненнях на позов.

Заслухавши пояснення представників позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази в їх сукупності та взаємозв'язку, судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи ОСОБА_3 (орендодавець) та ТОВ "Ківшовата Агро" (орендар) уклали договір оренди землі б/н (далі - договір 1). Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (загальною площею 2,5873 га рілля, кадастровий номер: НОМЕР_1) сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в районі села Ківшовата Таращанського району Київської області.

Вказана земельна ділянка належить орендовацеві на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку НОМЕР_2 виданого 13.10.2011 (пункти 1.1, 2.1 договору).

Нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 40406,22 грн. (пункт 2.4). Орендна плата вноситься орендарем у натуральній формі в розмірі 3% від нормативної грошової оцінки об'єкту оренди на рік, що на момент укладання договору становить 1212,18 грн. (пункт 4.1).

У пункті 3 сторони узгодили, що даний договір укладено строком на 5 років з переважним правом орендаря на поновлення дії цього договору на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за сто днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Крім іншого, сторони дійшли згоди, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації цього договору за актом приймання передачі (пункт 6.3 договору оренди).

Пунктами 12.1, 12.2. сторони визначили, що зміна умов договору здійснюється у письмові формі за взаємною згодою сторін. Дія даного договору припиняється, зокрема, у разі: закінчення строку на який його було укладено, в інших випадках передбачених законом.

Пунктом 7.1 договору передбачено, що після припинення дії договору орендар повертає орендодавцеві земельну ділянку у стані, не гіршому порівняно з тим, у якому він одержав її в оренду.

Відповідно до змісту Прикінцевих положень судом встановлено, що цей договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації.

Зі змісту цього договору убачається, що його було зареєстровано в Управлінні Держкомзему у Таращанському районі Київської області, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 25.10.2012 за № 322440004002548.

Тобто, згідно з умовами вказаного договору термін його дії закінчується 25.10.2017. При цьому, особами, що беруть участь у справі даний факт не заперечується.

Разом з цим, на підставі пояснень учасників судового процесу та наявних у справі доказів, судом встановлено, що 20.08.2017 між ОСОБА_3 та ТОВ «Ківшовата Агро» було укладено договір оренди землі б/н (далі - договір 2). Відповідно до пунктів 1, 2 цього договору орендодавець надає, а орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку (загальною площею 2,5873 га рілля, кадастровий номер: НОМЕР_1) сільськогосподарського призначення, яка знаходиться в районі села Ківшовата Таращанського району Київської області.

Пунктом 2.4. цього договору передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 95618,42 грн. Орендна плата вноситься орендарем у грошовій або натуральній формі в розмірі 9% від нормативної грошової оцінки об'єкту оренди на рік, що на момент укладання договору становить 8605,66 грн. (пункт 4.1).

У пункті 3 сторонами встановлено, що даний договір укладено строком на 10 років. Строк дії договору починається з моменту державної реєстрації права оренди за цим договором. У будь-якому випадку строк дії цього договору закінчується не раніше збирання врожаю сільськогосподарських культур, які були засіяні (висаджені) під час дії цього договору. Після закінчення строку договору орендар має переважне право поновлення його на новий строк. У такому разі орендар повинен не пізніше ніж за тридцять днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію. Орендодавець на протязі одного місяця з моменту отримання повідомлення про намір продовжити строк дії дії розглядає проект Додаткової угоди та приймає рішення про поновлення чи не поновлення договору оренди, про що письмово повідомляє орендаря.

Крім іншого, сторони дійшли згоди, що передача земельної ділянки орендарю здійснюється у строк десять робочих днів після державної реєстрації права оренди за актом її приймання передачі (пункт 6.3 договору оренди).

Відповідно до змісту Прикінцевих положень цей договір набирає чинності після підписання сторонами. Право оренди за цим договором виникає з моменту державної реєстрації права оренди.

На підставі матеріалів справи та пояснень інших учасників судового процесу, судом встановлено, що 19.09.2015 приватним нотаріусом Рокитнянського нотаріального районного округу було прийнято рішення № 24577373 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу). На підставі цього рішення державним реєстратором внесено запис № 11247779 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права приватної власності за ОСОБА_3 на земельну ділянку (кадастровий номер: НОМЕР_1) загальною площею 2,5873 га для ведення особистого селянського господарства.

Крім того, судом також встановлено, що цим же державним реєстратором 19.09.2015 було прийнято рішення № 24577654 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис № 11247923 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права оренди земельної ділянки (кадастровий номер: НОМЕР_3) загальною площею 2,5873 га. Строк дії речового права до 19.09.2015. Орендарем є ТОВ «Ківшовата Агро», а орендодавцем ОСОБА_3

З наявної у матеріалах справи інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вбачається, що підставою виникнення вказаного речового права є договір оренди землі б/н, виданий 20.08.2015. Зазначено, що цей договір укладено між сторонами у письмовій формі без нотаріального посвідчення.

Таким чином, позивач вважаючи, що прийняте рішення зумовило подвійну реєстрацію права оренди на земельну ділянку (яка належить йому на праві приватної власності), що згідно з вимогами чинного законодавства є неприпустимим та порушує його законні права як орендодавця щодо розпорядження своїм майном, останній звернувся до суду з даним позовом з вимогою про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки зареєстрованого на підставі договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного ним з ТОВ "Ківшовата Агро", номер запису про інше речове право 11247923.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пункту 1 частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи виконавчої влади та її посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правовідносини, пов'язані з набуттям права оренди на земельні ділянки, укладенням договорів оренди землі та їх реєстрацією регулюються, зокрема, Земельним кодексом України.

Відповідно до частини четвертої статті 124 Земельного кодексу України, передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем.

Статтею 125 Земельного кодексу передбачено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Починаючи з 2004 року та до теперішнього часу правові, економічні, організаційні засади створення у складі державного земельного кадастру єдиної системи державної реєстрації речових прав на земельні ділянки та інше нерухоме майно, обмежень цих прав регулюються Законом України від 01.07.2004 № 1952-IV "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень" (у редакції чинної на момент виникнення спірних правовідносин від 12.08.2015, далі - Закон № 1952-IV).

Цей Закон регулює відносини, пов'язані з державною реєстрацією речових прав на нерухоме майно всіх форм власності, їх обмежень та правочинів щодо нерухомості.

Відповідно до статті 2 Закону № 1952-IV, державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Державний реєстр речових прав на нерухоме майно єдина державна інформаційна система, що містить відомості про права на нерухоме майно, їх обтяження, а також про об'єкти та суб'єктів цих прав.

Частинами 3, 4 та 6 статті 3 Закону № 1952-IV визначено, що права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав та їх обтяжень була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав та їх обтяжень діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав та їх обтяжень.

Будь-які правочини щодо нерухомого майна (відчуження, управління, іпотека тощо) вчиняються, якщо право власності чи інше речове право на таке майно зареєстровано згідно з вимогами цього Закону, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті та статтею 4-1 цього Закону.

Частиною п'ятою статті 6 Закону України "Про оренду землі" від 06.10.1998 № 161-XIV право оренди земельної ділянки підлягає державній реєстрації відповідно до закону.

При цьому, суд зазначає, що станом на момент укладення договору 1 діяв Порядок ведення Поземельної книги, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 9 вересня 2009 № 1021. Цей Порядок визначає процедуру ведення за формою згідно з додатком Поземельної книги - документа, який є складовою частиною державного реєстру земель, містить відомості про земельну ділянку, обмеження на використання земельної ділянки, суб'єктів прав на земельну ділянку та правовстановлюючі документи, а також дані про нормативну грошову оцінку земельної ділянки, її цільове призначення, склад земельних угідь. Поземельна книга є власністю держави (пункт 1 Порядку).

У пункті 6 та 8 вказаного Порядку зазначено, що поземельна книга відкривається та ведеться на кожну земельну ділянку. Одночасно з внесенням відомостей до Поземельної книги робляться записи у Книзі записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі (далі - Книга записів).

Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється територіальним органом Держземагентства за її місцезнаходженням на підставі заяви та відповідних документів, що передбачені пунктом 13-3 цього Порядку.

Додатоком до Порядку ведення Поземельної книги передбачено, що Поземельна книга містить, зокрема, Розділ 4 «Земельна ділянка. Оренда, суборенда». У даному розділі вказуються відомості про орендодавця, орендаря, підставу виникнення права, відомості про договір оренди земельної ділянки, зокрема, номер договору та строк його дії, а також відомості про державну реєстрацію цього договору.

Разом із цим, суд зауважує, що з 1 січня 2013 року почала діяти нова система реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, передбачена викладеним у новій редакції Законом України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" № 1952-IV від 1 липня 2004 року

Отже, з наведеного вбачається, що до 2013 року державна реєстрація договорів оренди земельних ділянок, здійснювалась територіальними органами земельних ресурсів шляхом внесення відомостей до Поземельної книги та записів до Книги записів про державну реєстрацію державних актів на право власності на земельну ділянку та на право постійного користування земельною ділянкою, договорів оренди землі, які складали Державний реєстр земель.

При цьому, законодавством не було передбачено автоматичного перенесення відомостей про реєстрацію договорів оренди земельних ділянок з Державного реєстру земель до Державного реєстру прав, що призвело до того, що у Державному реєстрі прав була відсутня інформація про чинні правовідносини оренди земельних ділянок, права на які виникли до 2013 року.

Отже, з метою запобігання виникненню подвійної реєстрації права оренди однієї земельної ділянки, дотримання гарантій достовірності зареєстрованих прав на нерухоме майно, визначених державою, абзацом першим пункту 8-1 частини 2 статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» передбачено обов'язок державного реєстратора прав на нерухоме майно під час проведення державної реєстрації прав, що виникли в установленому законодавством порядку до 01.01.2013 запитувати від органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, які відповідно до чинного на момент оформлення права законодавства проводили таке оформлення, інформацію (довідки, копії документів тощо), необхідну для реєстрації прав та їх обтяжень, якщо такі документи не були подані заявником або якщо документи, подані заявником, не містять передбачених цим Законом відомостей про правонабувача або про нерухоме майно. Органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи та організації, до яких надійшов запит, зобов'язані безоплатно в установленому законодавством порядку протягом трьох робочих днів надати державному реєстратору відповідну інформацію, зокрема щодо оформлених речових прав на нерухоме майно, у тому числі земельні ділянки.

Разом з цим, порядок проведення державної реєстрації прав визначено статтею 15 Закону № 1952-IV, а також Порядком державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2013 № 868.

Пунктами 8 та 13 цього Порядку передбачено, що для проведення державної реєстрації прав заявник подає органові державної реєстрації прав, нотаріусові, заяву. Разом із заявою заявник подає необхідні для державної реєстрації прав документи, визначені цим Порядком, їх копії, документ, що підтверджує внесення плати за надання витягу з Державного реєстру прав, та документ про сплату адміністративного збору.

Для проведення державної реєстрації речових прав необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення таких прав на нерухоме майно, та інші документи, визначені цим Порядком, зокрема, укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно чи його дублікат (пункти 36, 37 Порядку).

Відповідно до пункту 15 Порядку під час розгляду заяви і документів, що додаються до неї, державний реєстратор встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та зареєстрованими речовими правами на нерухоме майно, їх обтяженнями, зокрема щодо:

1) обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у встановлених законом випадках);

2) повноважень заявника;

3) відомостей про нерухоме майно, речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах;

4) наявності обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до закону;

5) наявності факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Аналогічна правова норма визначена статтею 9 Закону № 1952-IV, де вказано, що державний реєстратор: встановлює відповідність заявлених прав і поданих документів вимогам законодавства, а також відсутність суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно та їх обтяженнями, зокрема: відповідність обов'язкового дотримання письмової форми правочину та його нотаріального посвідчення (у випадках, встановлених законом); відповідність повноважень особи, яка подає документи на державну реєстрацію прав та їх обтяжень; відповідність відомостей про нерухоме майно, наявних у Державному реєстрі прав та поданих документах; наявність обтяжень прав на нерухоме майно, зареєстрованих відповідно до вимог цього Закону; наявність факту виконання умов правочину, з якими закон та/або договір (угода) пов'язує можливість проведення державної реєстрації виникнення, переходу, припинення прав на нерухоме майно або обтяження таких прав.

Згідно з частиною четвертою статті 15 Закону № 1952-IV державній реєстрації підлягають виключно заявлені права та їх обтяження за умови їх відповідності законодавству і поданим документам.

У свою чергу, пунктом 96 Порядку передбачено, що державний реєстратор встановлює наявність (відсутність) записів про:

державну реєстрацію права власності або іншого речового права на нерухоме майно у Реєстрі прав власності на нерухоме майно - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно у Державному реєстрі прав;

обтяження нерухомого майна іпотекою в Державному реєстрі іпотек - під час проведення вперше державної реєстрації права власності на нерухоме майно або іпотеки у Державному реєстрі прав;

обтяження речових прав на нерухоме майно в Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав;

обтяження податковою заставою речових прав на нерухоме майно у Державному реєстрі обтяжень рухомого майна, порядок доступу до якого встановлює Мін'юст, - під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав.

Вимогами пункту 94 Порядку також встановлено, що під час проведення державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав державний реєстратор використовує дані Реєстру прав власності на нерухоме майно, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна, Державного реєстру іпотек та Державного реєстру обтяжень рухомого майна для цілей справляння адміністративного збору та/або перенесення відомостей із зазначених реєстрів до Державного реєстру прав.

Державний реєстратор у разі відсутності відомостей у Державному реєстрі прав та Реєстрі прав власності на нерухоме майно використовує реєстраційні дані, які містяться на паперовому носії інформації (реєстрові книги та реєстраційні справи, ведення яких здійснювали підприємства бюро технічної інвентаризації), - у разі їх наявності в органі державної реєстрації прав.

Тобто, аналіз наведених норм дає підстави вважати, що до повноважень державного реєстратора входить дослідження документів на предмет їх відповідності вимогам законодавства, визначення факту виникнення в заявника речового права на нерухоме майно або ж його обтяження, а також встановлення відсутності суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно.

Крім того, саме зазначені положення Закону встановлюють межі дослідження наведених юридичних фактів. Цими межами і є подані документи та права, які з них виникають.

Межею встановлення юридичних фактів щодо речових прав на нерухоме майно або їх обтяжень, які виникли внаслідок правочину, є сам правочин. Державний реєстратор має провести аналіз змісту та форми документів, оскільки, по-перше, для державної реєстрації може подаватися підроблений документ, а тому відповідальність перед законним власником за проведення державної реєстрації прав на підставі такого документа може нести держава в особі державного реєстратора; по-друге, при складанні документа особа, яка здійснювала його підготовку, може допустити технічну помилку у імені суб'єкта, адресі об'єкта або в інших відомостях, у зв'язку з чим зі змісту цього документа будуть витікати суперечності.

Державний реєстратор у силу свого правового статусу не може сліпо слідкувати документам тих органів, які їх видали. За нього несе відповідальність держава, а тому він повинен робити все в межах його компетенції для того, щоб надати учасникам обороту нерухомості державні гарантії охорони та захисту їх прав на нерухомість. Ця обставина, у свою чергу, має позитивно впливати на весь оборот об'єктів нерухомого майна й захищеність прав його учасників, оскільки мінімізує ризики державної реєстрації прав на нерухоме майно або їх обтяжень з помилками.

Наведене відповідає засадам державної реєстрації прав, закріпленим статтею 3 Закону № 1952, зокрема, чатини 2 цієї норми, яка обумовлює, що держава гарантує достовірність зареєстрованих прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

Отже, державний реєстратор під час проведення державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зобов'язаний перевірити, зокрема, інформацію про наявність або відсутність вже зареєстрованих речових прав у тому числі з метою недопущення одночасного існування їх подвійної державної реєстрації.

Таких висновків дійшов і Вищий адміністративний суд України, про що вказано, зокрема, в ухвалі від 02.06.2015 у справі № 818/2665/14 (К/800/12279/15). Разом із цим, у вказаному рішенні колегією суддів було зазначено, що «…у даному спорі посилання на правомірність дій державного реєстратора під час реєстрації спірних договорів оренди через відсутність у законі конкретного способу встановлення суперечностей між заявленими та вже зареєстрованими правами на нерухоме майно безпідставно, оскільки не визначення законодавцем способу дій відповідного органу з перевірки певних обставин, що мають значення для правильного прийняття рішення не звільняють такий орган від виконання покладеного на нього законом обов'язку..».

В ухвалі від 06.10.2015 у справі № 820/6553/14 (К/800/43564/14, К/800/42754/14) Вищий адміністративний суд зазначив, що саме державний реєстратор є суб'єктом владних повноважень і повинен здійснювати усі можливі дії задля недопущення подвійної державної реєстрації одних і тих самих прав. А тому повинен запитувати інформацію про наявність чи відсутність державної реєстрації у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 1 січня 2013 року.

Аналогічної правової позиції дотримується і Верховний суд України, про що зазначено в постанові від 29.09.2015 № 21-760а15.

Разом з цим, у постановах від 15.11.2016 у справі № 825/1287/15-а та від 30.03.2016 у справі № 814-3015-14 Верховним судом України зазначено, що згідно з частиною 4 статті 15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є:

- план або схема земельної ділянки, яка передається в оренду;

- кадастровий план земельної ділянки з відображенням обмежень (обтяжень) у її використанні та встановлених земельних сервітутів;

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі обєкта оренди;

- проект відведення земельної ділянки у разі його розроблення згідно із законом.

Тобто, у разі подання заяви про державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки уповноважена особа зобов'язана пред'явити органові державної реєстрації крім самого договору оренди усі зазначені вище документи.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав може бути відмовлено у разі, якщо заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

На підставі системного аналізу наведених норм права колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України дійшла висновку, що подання для державної реєстрації права оренди на земельну ділянку документів, зокрема тих, які є невідємною частиною договору оренди цієї ділянки, на підставі яких заявлене право вже зареєстровано у Державному реєстрі прав, є передбаченою у статті 24 Закону № 1952-ІV підставою для відмови у державній реєстрації зазначеного права.

Крім того, у постанові від 30.03.2016 № 814-3015-14 Верховним судом України вказано, що одночасне існування державної реєстрації кількох прав оренди на одну і ту ж земельну ділянку суперечить вимогам Закону № 1952-ІV, який спрямований на забезпечення визнання та захисту державою речових та інших прав, які підлягають державній реєстрації, створення умов для функціонування ринку нерухомого майна.

Частиною 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства встановлено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Суд також зауважує, що у листі від 06.08.2013 № 2951/05-15-13 "Щодо запобігання випадкам подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними право набувачами" Державною реєстраційною службою України було також роз'яснено, що з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію до 01.01.2013 року, зокрема виконавчих комітетів сільської, селищної, міської ради за місцем розташування земельної частки (паю).

Суд враховує, що вказаний лист Державної реєстраційної служби України не є нормативним актом, проте навіть рекомендаційний характер цього листа вкотре підтверджує обов'язок державного реєстратора запитувати інформацію у повноважних органів щодо наявності вже зареєстрованих прав на земельні ділянки.

У свою чергу, під час розгляду справи судом встановлено, що договір оренди земельної ділянки укладений у 2012 році між позивачем та ТОВ «Ківшовата Агро» є таким, що оформлений та зареєстрований у встановленому законодавством порядку, про що свідчать відбиток печатки управління Держкомзему у Таращанському районі Київської області та підпис особи, яка провела реєстрацію на цьому договорі. Крім того, судом також встановлено, що про реєстрацію цього договору 25.10.2012 було внесено відповідний запис № 322440004002548 до Державного реєстру земель.

Як було встановлено судом, строк дії вказаного договору закінчується 25.10.2017.

Отже, на момент виникнення спірних відносин, а саме 19.08.2015 право оренди на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку.

При цьому, із наданих суду сектором державної реєстрації Таращанської районної державної адміністрації матеріалів реєстраційної справи не вбачається, що приватним нотаріусом була перевірена та обставина, що договір оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 вже було зареєстровано у встановленому законодавством порядку на момент звернення третьої особи.

Отже, відповідач не перевіривши інформацію щодо вже зареєстрованих прав оренди, порушив вимоги порядку реєстрації речових прав на земельні ділянки та неправомірно здійснив реєстраційні дії щодо державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га на підставі договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Ківшовата Агро".

У свою чергу, суд також звертає увагу, що відповідно до приписів пункту 6 частини 1 статті 24 Закону № 1952-ІV у державній реєстрації прав та їх обтяжень може бути відмовлено у разі, якщо: заявником подано ті самі документи, на підставі яких заявлене право та обтяження такого права вже зареєстровано у Державному реєстрі прав.

Таким чином, враховуючи всі встановлені судом обставини в їх сукупності та взаємозв'язку суд дійшов висновку, що посадовою особою (державним реєстратором) КП Миронівської районної ради "Миронівка-реєстр" було передчасно прийнято рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер: 35099991 від 10.05.2017 щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_3 та індексний номер: 34631507 від 05.04.2017 щодо реєстрації права оренди на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_4.

Суд також акцентує увагу і на тому, що відповідно до вимог частини 1 статті 26 Закону № 1952-IV записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Отже, встановлені у ході судового розгляду справи обставини у сукупності із проведеним аналізом норм права та судової практики Верховного Суду України свідчить про те, що внесення відповідачем запису № 11247923 від 19.08.2015 про державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га було здійснено з порушенням вимог, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч викладеним положенням відповідачем, як суб'єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для здійснення державної реєстрації права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га на підставі договору оренди землі від 20.08.2015 № б/н, укладеного між позивачем та ТОВ "Ківшовата Агро", надано не було.

Враховуючи викладене, системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

1. Адміністративний позов задовольнити.

2. Скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки з кадастровим номером НОМЕР_1 площею 2,5873 га, зареєстрованого на підставі договору оренди землі № б/н від 20.08.2015, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ "Ківшовата Агро", номер запису про інше речове право 11247923.

3. Стягнути з приватного нотаріуса Рокитнянського районного нотаріального округу Київської області Скоробагатько Валентини Данилівни на користь ОСОБА_3 судові витрати у сумі 1280 (одна тисяча двісті вісімдесят) грн. 00 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Панова Г. В.

Дата виготовлення і підписання повного тексту рішення - 02 травня 2018 р.