Рішення № 74284566, 16.05.2018, Київський окружний адміністративний суд

з

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 травня 2018 року № 810/322/18

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Лисенко В.І.,

за участі секретаря судового засідання - Приходько Н.І.,

представників позивача - Лавриненка В.П., Луцького В.П.,

представника відповідача - Станіславського Д.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Секьюріті" до Головного управління Державної фіскальної служби у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Аструм Секьюріті" до Головного управління ДФС у Київській області про оскарження податкових повідомлень-рішень від 15.12.2017 № 0045541402, № 0045611402 та № 0045461406.

В основу оскаржуваних податкових повідомлень-рішень покладено висновок податкового органу про заниження позивачем зобов'язань зі сплати податку на прибуток, податку на додану вартість, та порушення платником норм з регулювання обігу готівки.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що вважає висновки податкового органу безпідставними, оскільки господарські взаємовідносини між ТОВ "Аструм Секьюріті" і його контрагентами мали реальний характер та призвели до змін у стані їх учасників, послуги надано контрагентами та оплачені позивачем. Первинні фінансово-господарські документи відповідають вимогам встановленим статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, тому документально підтверджуються як господарські операції, так і витрати товариства.

Крім того, застосування до позивача штрафних санкцій за порушення вимог закону щодо ведення касових операцій є необґрунтованим, оскільки на підприємстві велась касова книга, а директором ТОВ «Аструм Секьюріті» помилково вказано протилежне у письмових поясненнях, наданих податковому органу.

Ухвалою суду від 09.02.2018 відкрито провадження у даній справі за правилами загального позовного провадження.

У зв'язку з необхідністю надання позивачем додаткових доказів у підготовчих засіданнях судом оголошувалась перерва.

Ухвалою суду від 26.04.2018 закрито підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 16.05.2018.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечував з підстав, викладених у письмових запереченнях, просив суд у задоволенні позову відмовити. Пояснив, що висновок про порушення позивачем вимог податкового законодавства ґрунтується на тому, що господарські взаємовідносини між позивачем та його контрагентами, а саме: ТОВ «Автосоюз Делівері», ТОВ «Торгівельна кампанія «Лан», ТОВ «Торгівельний дім «РВП», ТОВ «ОК «Закон і Порядок», ТОВ «Преміум охорона Плюс», ТОВ «торгівельний будинок «Алпек» мають ознаки безтоварних господарських операцій та не підтверджуються документально у зв'язку із відсутністю у вказаних підприємств необхідних умов для здійснення господарської діяльності. Також, вказані порушення призвели до неправомірного відображення позивачем інформації у регістрах бухгалтерського обігу до фінансової звітності. Крім того, позивачем порушено вимоги закону щодо оприбуткування готівки в касі.

Заслухавши доводи та пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку, що позовні вимоги задоволенню не підлягають з таких підстав.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Аструм Секьюріті» є юридичною особою, як платник податків перебуває на обліку у Вишгородській ОДПІ ГУ ДФС у Київській області, є платником податку на додану вартість.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань до видів діяльності ТОВ «Аструм Секьюріті» відносяться: електромонтажні роботи; діяльність посередників, що спеціалізуються в торгівлі іншими товарами; діяльність приватних охоронних служб (основний); обслуговування систем безпеки; діяльність у сфері права; інша професійна, наукова та технічна діяльність, н. в. і. у.

У листопаді 2017 року посадовими особами ГУ ДФС у Київській області проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Аструм Секьюріті» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства, з питань єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за період з 13.11.2014 по 31.03.2017.

За результатами перевірки складено Акт від 10.11.2017 №873/10-36-14-02-13/39489874 (т. 1, а.с. 19 - 65).

Згідно висновків Акту перевірки встановлено порушення ТОВ «Аструм Секьюріті» вимог податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України, що призвело до заниження податку на прибуток у І-му кварталі 2017 року на загальну суму 352 751 грн.;

- пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 ПК України що призвело до заниження зобов'язань зі сплати податку на додану вартість на загальну суму 9 082 313 грн., у т.ч. по періодах:

- лютий 2016 року - 256 305 грн.,

- березень 2016 року - 261 712 грн.,

- квітень 2016 року - 427 922 грн.,

- травень 2016 року - 497 480 грн.,

- червень 2016 року - 740 939 грн.,

- липень 2016 року - 666 347 грн.,

- серпень 2016 року - 726 634 грн.,

- вересень 2016 року - 820 495 грн.,

- жовтень 2016 року - 877 678 грн.,

- листопад 2016 року - 1 188 102 грн.,

- грудень 2016 року - 166 667 грн.,

- січень 2017 року - 1 182 487 грн.,

- лютий 2017 року - 1 041 511 грн.,

- березень 2017 року - 228 034 грн.,

- пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 3.7, 4.2 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

На підставі висновків Ата перевірки відповідачем винесено та направлено позивачу податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017:

- № 0045541402, яким визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на прибуток приватних підприємств на загальну суму 440 939, з яких 352 751 грн. - за основним платежем, та 88 188 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 0045611402, яким визначено грошове зобов'язання зі сплати податку на додану вартість у сумі 11 135 891 грн., з яких 9 082 313 грн. - за основним платежем, та 2 270 578 грн. - за штрафними (фінансовими) санкціями,

- № 0045461406, яким застосовано штрафні санкції за порушення норм з регулювання обігу готівки у сумі 5 214 628,35 грн.

За наслідками адміністративного оскарження висновки Акту перевірки та прийняті на їх підставі податкові повідомлення-рішення залишено без змін.

Вважаючи вказані висновки податкового органу необґрунтованими, а податкові повідомлення-рішення - протиправними, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Зі змісту Акту перевірки, відзиву відповідача на позовну заяву та пояснень представника відповідача наданих в ході розгляду справи судом встановлено, що висновки про порушення позивачем вимог податкового законодавства обґрунтовуються відсутністю у контрагентів останнього основних фондів та, відповідно, можливості фактично здійснити господарські операції на користь ТОВ «Аструм Секьюріті».

Як зазначив Вищий адміністративний суд України в інформаційному листі від 02 червня 2011 року №742/11/13-11 судам належить звертати особливу увагу на дослідження обставин реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. З метою встановлення факту здійснення господарської операції, формування витрат для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість судам належить з'ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції; установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку. При цьому в обов'язковому порядку необхідно досліджувати наявність господарської мети при вчиненні відповідних дій платника податку.

Отже, в межах даного спору слід встановити факт здійснення (реальність) господарських операцій між позивачем та його контрагентами, мету придбання послуг, обставини використання придбаних послуг у власній господарській діяльності позивача.

Суд враховує, що аналіз реальності господарської операції повинен здійснюватися на підставі даних податкового, бухгалтерського обліку платника податків, усіх первинних документів, які належить складати залежно від певного виду господарської операції, - договори, акти виконаних робіт тощо та відповідності їх дійсному економічному змісту.

Зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів справи слідує, що між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек» (Виконавець) укладено Договір про організацію професійної підготовки персоналу від 01.12.2016 №У-0112/1 (т. 2, а.с. 10 - 12).

Згідно даного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання по організації та постійному супроводженню професійної підготовки персоналу Замовника.

Організація та супроводження професійної підготовки персоналу Замовника включає в себе:

- організацію професійної підготовки персоналу,

- підбір підприємств і організацій, які здійснюють професійну підготовку персоналу Замовника,

- участь у вирішенні поточних завдань по організації професійної підготовки персоналу Замовника,

- інформування Замовника про нові методи та програми професійної підготовки персоналу,

- розробка та впровадження методів для оптимізації використання матеріальних ресурсів при здійсненні професійної підготовки персоналу Замовника,

- проведення консультацій з керівництвом Замовника щодо проведення професійної підготовки персоналу Замовника та надання в разі необхідності методичних вказівок з цього приводу,

- надання керівництву та персоналу Замовника кваліфікованих консультацій з професійної підготовки персоналу Замовника,

- участь представника Виконавця при проведенні професійної підготовки персоналу Замовника,

- координація виробничих процесів Замовника у зв'язку з проведенням професійної підготовки персоналу Замовника,

- визначення цілей та тематики професійної підготовки персоналу Замовника.

Проте, позивачем на вимогу суму не було надано будь-яких доказів, окрім актів надання послуг, які б свідчили про виконання ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек» вказаних обов'язків.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек» (Виконавець) укладено Договір про надання рекламних послуг з такими ж реквізитами - від 01.12.2016 № У-0112/1 (т. 2, а.с. 13 - 16).

Згідно даного Договору Виконавець, за дорученням Замовника, зобов'язується надати Замовнику рекламні та/або консалтингові послуги, перелік яких встановлюється в Додатку (Додатках) до цього Договору, який (які) є невід'ємною частиною цього Договору.

При цьому, суд зазначає, що позивачем не надано суду передбачених вказаним Договором додатків, в яких було б передбачено перелік рекламних та/або консалтингових послуг, що надавались йому ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек». Крім того, позивачем не було надано суду відомостей про зміст, час, дату та місце отримання таких послуг від ТОВ «Торгівельний будинок «Алпек».

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Автосоюз Делівері» (Виконавець) укладено Договір про надання консультаційних послуг щодо безпеки від 01.03.2017 № ДА-0103/2 (т. 2, а.с. 17 - 19).

Згідно даного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по консультуванню Замовника з метою оптимального використання з дотриманням необхідних заходів безпеки персоналу охорони Замовника при здійсненні охоронної діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати кваліфіковані консультації щодо:

- розробки та впровадження методів для оптимізації використання охоронців на охоронюваних об'єктах,

- надання рекомендацій співробітникам Замовника щодо дотримання правил безпеки при здійсненні службової діяльності,

- інструктування, інформування, проведення уповноваженими представниками Виконавця нарад, занять, навчань, що дозволять розробити та впровадити певні пов'язані з безпекою стандарти роботи і порядок дій відповідних співробітників Замовника при настанні неординарних ситуацій при здійсненні службової діяльності,

- консультування з використання співробітниками Замовника спеціальних засобів при здійсненні службової діяльності,

- роз'яснення співробітникам Замовника принципів та стандартів здійснення охоронної діяльності на об'єктах, що знаходяться на тимчасово неконтрольованих територіях.

Також, пунктом 3.3 даного Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого рахунку, в тому числі засобом факсимільного зв'язку.

Проте, позивачем не надано суду будь-яких доказів отримання від вказаного контрагента передбачених Договором консультацій, рахунків на оплату, відомостей про зміст консультацій, час, дату та місце їх отримання.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок» (Виконавець) укладено Договір надання послуг охорони об'єктів від 01.03.2016 № 31-03 (т. 2, а.с. 20 - 23).

Згідно даного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання надання комплексу охоронних послуг на об'єктах, що охороняються замовником та зазначені у дислокації за цим Договором.

Згідно пункту 3.1 Замовник для більш ефективного виконання послуг самостійно розробляє для використання в рамках цього Договору Виконавцем: концепцію охорони об'єкту, виходячи з його розташування та інших характеристик, та інструкції відповідно до чинного законодавства, на підставі яких здійснюється охорона.

Проте, позивачем не було надано суду доказів виконання вказаних вимог пункту 3.1 Договору охорони від 01.03.2016 № 31-03 та надання ТОВ «Охоронна компанія «Закон і порядок» відповідної концепції та інструкції. Крім того, позивачем не надано суду будь-яких відомостей про місце розташування об'єктів, на яких Виконавець взяв на себе зобов'язання надати комплекс охоронних послуг, дату отримання позивачем таких послуг.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Торгівельна компанія «Лан» (Виконавець) укладено Договір про надання консультаційних послуг щодо безпеки від 01.03.2017 № ЛА-0103 (т. 2, а.с. 23 - 25).

Згідно даного Договору Замовник доручає, а Виконавець бере на себе зобов'язання по консультуванню Замовника з метою оптимального використання з дотриманням необхідних заходів безпеки персоналу охорони Замовника при здійсненні охоронної діяльності.

Відповідно до пункту 1.1 даного Договору Виконавець зобов'язується за завданням Замовника надати кваліфіковані консультації щодо:

- розробки та впровадження методів для оптимізації використання охоронців на охоронюваних об'єктах,

- надання рекомендацій співробітникам Замовника щодо дотримання правил безпеки при здійсненні службової діяльності,

- інструктування, інформування, проведення уповноваженими представниками Виконавця нарад, занять, навчань, що дозволять розробити та впровадити певні пов'язані з безпекою стандарти роботи і порядок дій відповідних співробітників Замовника при настанні неординарних ситуацій при здійсненні службової діяльності,

- консультування з використання співробітниками Замовника спеціальних засобів при здійсненні службової діяльності,

- роз'яснення співробітникам Замовника принципів та стандартів здійснення охоронної діяльності на об'єктах, що знаходяться на тимчасово неконтрольованих територіях.

Пунктом 3.3 даного Договору передбачено, що розрахунки за надані послуги здійснюються Замовником на поточний рахунок Виконавця на підставі виставленого Виконавцем рахунку протягом 3 (трьох) робочих днів з дня отримання такого рахунку, в тому числі засобом факсимільного зв'язку.

Проте, позивачем не надано суду будь-яких доказів отримання від вказаного контрагента передбачених Договором консультацій, рахунків на оплату, відомостей про зміст консультацій, час, дату та місце їх отримання.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Преміум охорона плюс» (Виконавець) укладено Договір надання послуг охорони об'єктів від 01.10.2015 № А-01/10 (т. 2, а.с. 26 - 28).

Згідно даного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання надання комплексу охоронних послуг на об'єктах, що охороняються замовником та зазначені у дислокації за цим Договором.

Згідно пункту 3.1 Замовник для більш ефективного виконання послуг самостійно розробляє для використання в рамках цього Договору Виконавцем: концепцію охорони об'єкту, виходячи з його розташування та інших характеристик, та інструкції відповідно до чинного законодавства, на підставі яких здійснюється охорона.

Проте, позивачем не було надано суду доказів виконання вимог пункту 3.1 Договору від 01.10.2015 № А-01/10, і надання ТОВ «Преміум охорона плюс» відповідної концепції та інструкції, їх змісту, відомостей про час, дату та місце їх отримання.

Також, між ТОВ «Аструм Секьюріті» (Замовник) і ТОВ «Торгівельний дім «РВП» (Виконавець) укладено Договір про організацію професійної підготовки персоналу від 06.01.2017 № 0601-17 (т. 2, а.с. 29 - 31).

Згідно даного Договору Виконавець бере на себе зобов'язання по організації та постійному супроводженню професійної підготовки персоналу Замовника.

Організація та супроводження професійної підготовки персоналу Замовника включає в себе:

- організацію професійної підготовки персоналу,

- підбір підприємств і організацій, які здійснюють професійну підготовку персоналу Замовника,

- участь у вирішенні поточних завдань по організації професійної підготовки персоналу Замовника,

- інформування Замовника про нові методи та програми професійної підготовки персоналу,

- розробка та впровадження методів для оптимізації використання матеріальних ресурсів при здійсненні професійної підготовки персоналу Замовника,

- проведення консультацій з керівництвом Замовника щодо проведення професійної підготовки персоналу Замовника та надання в разі необхідності методичних вказівок з цього приводу,

- надання керівництву та персоналу Замовника кваліфікованих консультацій з професійної підготовки персоналу Замовника,

- участь представника Виконавця при проведенні професійної підготовки персоналу Замовника,

- координація виробничих процесів Замовника у зв'язку з проведенням професійної підготовки персоналу Замовника,

- визначення цілей та тематики професійної підготовки персоналу Замовника.

Проте, позивачем на вимогу суму не було надано будь-яких доказів, окрім актів надання послуг, які б свідчили про виконання ТОВ «Торгівельний дім «РВП» вказаних обов'язків, відомостей про вид, характер, час, дату та місце проведення такої професійної підготовки персоналу.

Відповідно до статті 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; ввезення товарів на митну територію України; вивезення товарів за межі митної території України; постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом. З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Згідно підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшені я власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Пунктом 44.1 статті 44 ПК України визначено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до підпункту 134.1.1. пункту 134.1. статті 134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.1 статті 135 ПК України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті, інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Відповідно до пункту 135.2 статті 135 ПК України доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до пункту 138.1 статті 138 ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 13&.1 1,138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Абзацом 1 пункту 138.2 статті 138 ПК України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно підпункту 139.1.3 пункту 139.1 статті 139 ПК України не включаються до складу витрат, зокрема, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону Україні «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує факт її здійснення.

Відповідно до статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 88 від 24 травня 1995 року, підставою для обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Відповідно до частини другої статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» податкова та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно статті 9 даного Закону первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

У той же час, надані позивачем на підтвердження товарності та реальності здійснення вказаних вище господарських операцій акти надання послуг не містять таких обов'язкових реквізитів як дата і місце їх складання, відомості про зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції (т. 2, а.с. 32 - 243).

Отже, вказані документи не відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть бути таким, підтверджують факт її здійснення господарської операції.

Крім того, як зазначено вище, позивачем не надано як суду, так і до перевірки, відповідних концепцій та інструкцій до договорів охорони, отримання від контрагентів будь-яких рахунків на оплату отриманих послуг, відомостей про вид, характер, час, дату та місце проведення професійної підготовки персоналу.

При цьому, в ході розгляду справи судом неодноразово витребовувались у позивача такі докази. Проте, позивач таку вимогу суду не виконав, та не повідомив про обставини, що унеможливлюють надання витребуваних доказів.

Згідно із пунктом 198.2 статті 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) та на підставі відповідних розрахункових, платіжних та інших документів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Виходячи з вищенаведеного, відображенню в бухгалтерському обліку та податковій звітності підлягає лише та господарська операція, яка фактично відбулась, при наявності первинного документу, що підтверджує таку господарську операцію.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена пунктом 1.2 статті 1, пунктом 2.1 статті 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за № 168/704 (далі - Положення № 88), де первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Відповідно до пункту 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Згідно з абзацом 11 статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Відповідно до абзацу другого пункту 2.1 Положення № 88 господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції. Якщо ж фактичне здійснення господарської операції відсутнє, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

При цьому, наявність належним чином оформлених податкових накладних є обов'язковою, але не вичерпною обставиною для формування податкового кредиту. Зокрема, якщо наведені у договорах товари чи послуги фактично не поставлялися, то, відповідно, придбання таких товарів або послуг не відбулося, право на податковий кредит у такого платника податків не виникає, оскільки при цьому не дотримано обов'язкових умов для виникнення такого права на придбання товарів (послуг) з метою їх використання у господарській діяльності.

Як зазначено у листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби» про необґрунтованість податкової вигоди можуть також свідчити підтверджені доказами доводи податкового органу, зокрема, про наявність таких обставин:

- неможливість реального здійснення платником податків зазначених операцій з урахуванням часу, місця знаходження майна або обсягу матеріальних ресурсів, економічно необхідних для виробництва товарів, виконання робіт або послуг, нездійснення особою, яка значиться виробником товару, підприємницької діяльності;

- відсутність необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності в силу відсутності управлінського або технічного персоналу, основних коштів, виробничих активів, складських приміщень, транспортних засобів;

- облік для цілей оподаткування тільки тих господарських операцій, які безпосередньо пов'язані з виникненням податкової вигоди, якщо для даного виду діяльності також потрібне здійснення й облік інших господарських операцій;

- здійснення операцій з товаром, що не вироблявся або не міг бути вироблений в обсязі, зазначеному платником податків у документах обліку.

Як вже зазначалося судом, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Зміст господарської операції може встановлюватися з урахуванням змісту цивільно-правових чи господарсько-правових зобов'язань сторін, але не вичерпується останнім. Господарська операція може мати місце навіть за відсутності цивільно-правових чи господарсько-правових відносин між платниками податків.

Із наведеного можна зробити висновок про те, що господарські операції є самостійним поняттям, відмінним від правочинів або господарських зобов'язань. Наслідки в податковому обліку створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто ті, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника податків.

Проте, презумпція дійсності, притаманна цивільним правочинам, не може бути автоматично поширена на реальність господарських операцій.

Оскільки, як в ході перевірки, так і в ході судового розгляду справи, позивачем не підтверджено реальність вчинення вказаних господарських операцій щодо придбання послуг, а наслідком для податкового обліку є лише фактичний рух активів, а не задекларований на папері, суд приходить до висновку, що у позивача не було підстав для податкового обліку вказаних операцій.

Відповідно до підпункту 14.1.231 пункту 14.1 статті 14 ПК розумна економічна причина (ділова мета) - причина, яка може бути наявна лише за умови, що платник податків має намір одержати економічний ефект у результаті господарської діяльності.

Наведені у сукупності обставини та досліджені судом документальні докази, суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з надання послуг фактично не мали реального характеру, замовлення та виконання робіт оформлені лише документально та не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами.

Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що наслідки порушення податкового законодавства застосовуються незалежно від того, чи визнані відповідні цивільні чи господарські зобов'язання недійсними, оскільки відповідальність за порушення норм податкового законодавства є самостійним видом юридичної відповідальності і застосовується незалежно від відповідальності за порушення правил здійснення господарської діяльності.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 встановлення факту недійсності, в тому числі нікчемності цивільно-правового правочину, який опосередковує відповідну господарську операцію, не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції або відсутність зв'язку між такою операцією та господарською діяльністю платника податків.

Крім того, позивачем не було надано суду будь-яких доказів на підтвердження того, що придбані за вказаними правочинами послуги використані ним у власній господарській діяльності.

Також, при прийнятті рішення у даній адміністративній справу судом враховано, що згідно даних податкового органу у вказаних контрагентів відсутні основні фонди, і на підприємствах працює по одній особі.

На підстави вищевикладеного, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, пунктів 198.1, 198.2, 198.3 статті 198, пункту 44.1 статті 44 ПК України, а тому податкові повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0045541402 та №0045611402 прийнято відповідачем правомірно.

Щодо позовних вимог в частині оскарження податкового повідомлення-рішення від 15.12.2017 №0045461406, суд зазначає наступне.

Так, зі змісту даного рішення слідує, що його прийнято на підставі висновків про порушенням позивачем вимог пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 3.7, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Згідно пункту 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637 (чинного на час виникнення спірних правовідносин) уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно (у день одержання готівкових коштів) та в повній сумі оприбутковуватися.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів.

Пунктами 3.1, 3.3, 3.7 даного положення визначено, що Касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Приймання готівки в каси проводиться за прибутковими касовими ордерами (додаток 2), підписаними головним бухгалтером або особою, уповноваженою керівником підприємства.

Про приймання підприємствами готівки в касу за прибутковими касовими ордерами видається засвідчена відбитком печатки цього підприємства квитанція (що є відривною частиною прибуткового касового ордера) за підписами головного бухгалтера або працівника підприємства, який на це уповноважений керівником.

Під час роботи з готівкою касири (особи, що виконують їх функції) керуються правилами визначення платіжності банкнот і монет Національного банку України.

Приймання одержаної з банку готівки в касу та видача готівки з каси для здавання її до банку оформляються відповідними касовими ордерами (прибутковим або видатковим) з відображенням такої касової операції в касовій книзі.

Документом, що свідчить про здавання виручки до банку, є відповідна квитанція до прибуткового документа банку на внесення готівки, засвідчена підписами відповідальних осіб банку та відбитком печатки (штампа) банку. Документом, що свідчить про здавання виручки до банку через інкасаторів, є копія супровідної

відомості до сумки з готівковою виручкою (готівкою), засвідчена підписом та відбитком печатки інкасатора-збирача.

Відповідно до пункту 4.2 даного Положення усі надходження і видачу готівки в національній валюті підприємства відображають у касовій книзі (додаток 5).

Кожне підприємство (юридична особа), що має касу, веде одну касову книгу для обліку операцій з готівкою в національній валюті (без урахування кас відокремлених підрозділів).

Згідно Акту перевірки податковим органом встановлено, що з банківських рахунків позивача систематично знімались готівкові кошти у загальній сумі 1 042 925,67 грн. (а.с. 62 - 63).

При цьому, касова книга на підприємстві не велась, прибуткові та касові видаткові ордери, відомості на виплату коштів формувались, про їх існування, втрату чи/або пошкодження не повідомлялось.

Отже, сума не оприбуткованої позивачем готівки за перевіряємий період склала 1 042 925,67 грн.

Дані обставини підтверджені письмовими поясненнями директора ТОВ «Аструм Секьюріті» Лавриненком В.П. та виписками банківських рахунків підприємства (т. 1, а.с. 187, 190 - 207).

Обґрунтовуючи позовні вимоги в цій частині позивач посилався на те, що зазначені пояснення директором ТОВ «Аструм Секьюріті» були надані помилково, оскільки грошові кошти знімались по чековій книжці для виплати найманим працівникам заробітної плати.

У той же час, позивачем не надано суду будь-яких доказів на підтвердження вказаних обставин.

Також, у письмових поясненнях від 10.05.2018 представник позивача наполягав на тому, що зазначені пояснення директора ТОВ «Аструм Секьюріті» надані помилково, і, насправді, касова книга на підприємстві велась. На підтвердження чого, представник позивача надав суду для огляду відповідну касову книгу.

Крім того, суд зазначає, що згідно пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Пунктами 44.3, 44.5, 44.6 та 44.7 статті 44 ПК України визначено, що латники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених пунктом 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом не менш як 1095 днів (2555 днів - для документів та інформації, необхідної для здійснення податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до статті 39 цього Кодексу) з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а в разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності.

У разі втрати, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 цієї статті, платник податків зобов'язаний у п'ятиденний строк з дня такої події письмово повідомити контролюючий орган за місцем обліку в порядку, встановленому цим Кодексом для подання податкової звітності, та контролюючий орган, яким було здійснено митне оформлення відповідної митної декларації.

Платник податків зобов'язаний відновити втрачені документи протягом 90 календарних днів з дня, що настає за днем надходження повідомлення до контролюючого органу.

У разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам контролюючого органу, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

У разі якщо посадова особа контролюючого органу, яка здійснює перевірку, відмовляється з будь-яких причин від врахування документів, наданих платником податків під час проведення перевірки, платник податків має право до закінчення перевірки надіслати листом з повідомленням про вручення та з описом вкладеного або надати безпосередньо до контролюючого органу, який проводить перевірку, копії таких документів (засвідчені печаткою платника податків (за наявності печатки) та підписом платника податків - фізичної особи або посадової особи платника податків - юридичної особи).

Протягом п'яти робочих днів з дня, наступного за днем отримання акта перевірки, платник податків має право подати контролюючому органу, що проводив перевірку, заперечення та/або додаткові документи, які підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності.

У той же час, позивачем не надано суду будь-яких пояснень стосовно обставин, які зумовили викладення директором ТОВ «Аструм Секьюріті» Лавриненком В.П. податковому органу в ході перевірки помилкових пояснень щодо відсутності касової книги, виконання вказаних вимог податкового законодавства щодо надання контролюючому органу після закінчення перевірки та отримання відповідного акта документів, що підтверджують показники, відображені у податковій звітності, пошкодження або дострокового знищення документів, зазначених в пунктах 44.1 і 44.3 названої статті, відновлення втрачених документів у встановлений законом строк.

На підставі викладеного, суд вважає обґрунтованими висновки податкового органу про порушення позивачем вимог пунктів 2.6, 3.1, 3.3, 3.7, 4.2 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 № 637.

Згідно частини другої статті 19 Конституції України посадові особи контролюючих органів зобов'язані дотримуватися Конституції України та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами.

Частиною першою статті 77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, повно та всебічно проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, а також усні та письмові доводи представників сторін стосовно заявлених позовних вимог, суд дійшов до висновку наявність правових підстав для відмови у задоволенні позову.

Відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати у зв'язку із відмовою у задоволенні позову не підлягають відшкодуванню.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення .

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Відповідно до підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII "Перехідні положення" Кодексу адміністративного судочинства України до початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні скарги подаються учасниками справи до або через Київський окружний адміністративний суд.

Суддя Лисенко В.І.

Дата складення повного тексту рішення - 25 травня 2018 р.