Рішення № 74284408, 25.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 р. Справа№805/2662/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Давиденко Т.В. розглянувши у

письмовому провадженні в порядку спрощеного (письмового) позовного провадження

адміністративну справу ОСОБА_1

до відповідача Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в

Донецькій області

про скасування рішення, зобов'язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про скасування рішення від 27.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву від 27.12.2017 року про призначення пенсії відповідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник».

Доводи позовної заяви обґрунтовує тим, що, відповідач, як вважає позивач, приймаючи рішення про відмову в призначенні пенсії, діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначає, що у трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи повний робочий день під землею з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник», а тому відповідач безпідставно відмовив у зарахуванні такого періоду до пільгового стажу позивача та призначенні пенсії за віком.

Враховуючи викладене, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

У відзиві на адміністративний позов відповідач вказав на її безпідставність та зазначив, що рішення про відмову у призначенні пенсії прийняте відповідачем в межах повноважень, та у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення.

Зазначив, що у позивача відсутні додаткові підтверджуючі документи про пільговий характер виконуваної роботи за весь час роботи в межах спірного періоду роботи.

Враховуючи наведене, просить у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Ухвалою від 20.04.2018 року провадження у справі відкрите, розгляд справи проводився за правилами спрощеного позовного провадження.

Згідно ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Представники сторін у судове засідання не з'явились, про дату та місце розгляду справи повідомлені належним чином, відзив на позовну заяву та заяву про розгляд справи за участю їх представників не надали.

Відповідно до ч. 9 ст. 205 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи наведене, суд розглядає позовну заяву в порядку спрощеного (письмового) провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, доводи позовної заяви, відзиву, суд з'ясував наступні обставини справи.

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85401, АДРЕСА_1, НОМЕР_2 (а.с. 10-12).

18.12.2017 року ОСОБА_3 звернувся до Селидовського ОУПФУ з заявою № 4579 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах згідно ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

27.12.2017 року Селидовським ОУПФУ прийняте рішення про відмову в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1, яке обґрунтоване ненаданням пільгових довідок, які підтверджують зайнятість повний робочий день в шахті та довідки про підземні спуски в шахту (а.с. 14-15).

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не спростоване відповідачем, згідно довідки від 17.08.2016 року № 762 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній, ОСОБА_1 з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року працював на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля» гірничим майстром з повним робочим днем в шахті (а.с. 29).

Згідно архівної довідки від 23.12.2015 року № 14-47-307 ОСОБА_1 з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року працював на підприємстві СГП «Мегавахт» головним інженером (а.с. 32).

Згідно архівної довідки від 14.12.2015 року № 386 ОСОБА_1 з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року працював на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник» в.о. головного інженера (а.с. 33).

Згідно записів в трудовій книжці серія НОМЕР_3 ОСОБА_1 :

-. з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року працював на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля» гірничим майстром з повним робочим днем в шахті;

- з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року працював на підприємстві СГП «Мегавахт» головним інженером;

- з 15.04.1994 року по 03.05.1994 року працював на МГП «ТОП» на посаді головного інженера на гірничих підземних роботах, з 03.05.1994 року по 17.08.1994 року працював на підприємстві МГП «ТОП» заступником директора на підземних гірничих роботах;

- з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року працював на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник» в.о. головного інженера.

Між сторонами немає розбіжностей щодо обставин справи, встановлених судом, в позовній заяві позивач просить скасувати рішення про відмову у призначенні пенсії та зобов'язати зарахувати до пільгового стажу спірні періоди роботи на шахті ім. М.О. Ізотова.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

Статтею 58 зазначеного Закону на Пенсійний фонд покладене керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов'язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на накопичувальних пенсійних рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статутом Пенсійного фонду.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», пунктом 7 частини 1 статті 1 якого визначено, що Пенсійний фонд України - орган, уповноважений відповідно до цього Закону вести реєстр застрахованих осіб Державного реєстру та виконувати інші функції, передбачені законом.

Тобто, відповідач у справі - орган владних повноважень, який виконує владні управлінські функції, надані йому чинним законодавством щодо призначення пенсії, підготовки документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій.

Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав свобод людини є головним обов'язком держави.

Відповідно до ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи ґрунтуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Суд враховує, що конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості, пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту, цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Пунктом 2 розділу XY Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що Пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком N 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди цим особам пенсії призначаються органами Пенсійного фонду за нормами цього закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Статтею 100 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачений порядок призначення пільгових пенсій особам, які мали право на пенсію на пільгових умовах до введення в дію цього Закону, відповідно до якої особам, які працювали до введення в дію цього Закону на роботах із шкідливими і важкими умовами праці, передбачених раніше діючим законодавством, пенсії за віком призначаються на таких умовах: а) особам, які мають на день введення в дію цього Закону повний стаж на зазначених роботах, що давав право на пенсію на пільгових умовах, пенсії в розмірах, передбачених цим Законом, призначаються відповідно до вимог за віком і стажем, встановлених раніше діючим законодавством; б) особам, які не мають повного стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, вік, необхідний для призначення пенсії відповідно до статті 12, знижується пропорційно наявному стажу в порядку, передбаченому статтями 13 - 14 цього Закону, виходячи з вимог цього стажу, встановлених раніше діючим законодавством.

Згідно п. б. ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

Працівникам, які не мають стажу роботи із шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого загального стажу роботи пенсії за віком на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" чоловікам - на 1 рік за кожні 2 роки 6 місяців такої роботи.

Стаття 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлює, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно п.20 Постанови Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року № 637 «Про затвердження порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній» у тих випадках коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств або організацій.

Тобто, зазначеною нормою встановлено, що використання норм постанови № 637 шляхом надання уточнюючих довідок про підтвердження спеціального стажу (у тому числі й зайнятості позивача протягом повного робочого дня на підземних роботах, що є спірним у цій справі) має місце лише у разі відсутності в трудовій книжці/або відповідних записах до неї відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, або за вислугу років, встановлених для окремих категорій працівників.

Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, в трудовій книжці позивача містяться записи про періоди роботи з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник».

Тобто, трудова книжка позивача містить записи про його роботу у спірний період повний робочий день зі шкідливими та важкими умовами праці, що дає йому право на зарахування цього періоду до пільгового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах на підставі статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Оскільки пільговий стаж роботи підтверджений належно оформленим записом у трудовій книжці, суд вважає неправомірною відмову відповідача в зарахуванні вищенаведеного періоду роботи до пільгового стажу позивача.

Крім того, суд зазначає, що в матеріалах справи містяться довідки про підтвердження наявного трудового стажу, які підтверджують наявний пільговий стаж позивача за періоди з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник».

Враховуючи наведене, суд вважає, що, приймаючи рішення про відмову у призначенні пенсії позивачу, відповідач діяв з перевищенням повноважень та не у спосіб, визначений чинним законодавством з питань пенсійного забезпечення, тому позовні вимоги про скасування рішення від 27.12.2017 року про відмову у призначенні пенсії підлягає задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання повторно розглянути заяву позивача та зарахувати до пільгового стажу період роботи з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник», суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Згідно ч. 1 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України при вирішенні справи по суті суд може задовольнити позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

Відповідно до п. 2 ч. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Згідно ч. 3 ст. 245 Кодексу адміністративного судочинства України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Враховуючи наведене, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

На підставі викладеного, керуючись Конституцією України, Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Законом України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», ст. 2, ст.6, ст.90, ст.132, ст.139, ст.193, ст.242-244, ст.246, ст.255, ст. 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

В И Р І Ш И В :

Адміністративний позов ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1, місце проживання: 85401, АДРЕСА_1) до Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (ЄДРПОУ 41247274, юридична адреса: 85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Героїв Праці, 6) про скасування рішення від 27.12.2017 року про відмову в призначенні пенсії, зобов'язання повторно розглянути заяву від 27.12.2017 року про призначення пенсії відповідно вимог Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та Закону України «Про пенсійне забезпечення», зарахування до пільгового стажу періоди роботи з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник» - задовольнити повністю.

Рішення Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 27.12.2017 року № 1577 про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» ОСОБА_1 - скасувати.

Зобов'язати Селидовське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Донецькій області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 27.12.2017 року № 1577 про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням висновків суду.

Зобов'язати Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області при повторному розгляді заяви ОСОБА_1 від 27.12.2017 року № 1577 про призначення пенсії відповідно до ч. 2 ст. 14 Закону України «Про пенсійне забезпечення» зарахувати до пільгового стажу періоди роботи з 03.06.1982 року по 13.10.1982 року, з 18.03.1983 року по 29.04.1983 року, з 27.06.1983 року по 28.06.1983 року, з 19.08.1985 року по 20.08.1985 року на підприємстві ш/у ім.Ф.П.Лютікова в/о «Краснодонвугілля», з 07.09.1993 року по 06.04.1994 року на підприємстві СГП «Мегавахт», з 15.04.1994 року по 17.08.1994 року на підприємстві МГП «ТОП», з 20.11.2001 року по 06.06.2002 року на підприємстві ВАТ «Шахтобудівельник».

Стягнути з Селидовського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (за рахунок бюджетних асигнувань) на користь ОСОБА_1 витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в сумі 704 грн. 80 коп.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. У разі порушення порядку подання апеляційної чи касаційної скарги відповідний суд повертає таку скаргу без розгляду.

Суддя Давиденко Т.В.