Рішення № 74284356, 23.05.2018, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 травня 2018 року м. Ужгород№ 807/998/17 Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Рейті С. І. суддів: Гаврилко С.Є., Калинич Я.М.

при секретарі судового засідання Павловій О.В.

за участі

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Тягур І.І. (довіреність від 04.01.2018 року № 5-29/221-363)

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У відповідності до ч. 3 ст. 243 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 23 травня 2017 року проголошено вступну та резолютивну частини Рішення. Рішення в повному обсязі складено 29 травня 2018 року.

ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1) звернулася до Закарпатського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної казначейської служби України (далі - відповідач, Держказначейство України), яким просить зобов'язати Держказначейство України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року у справі № 308/13083/15-ц за весь час прострочення.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.06.2016р. Ужгородським міськрайонним судом винесено рішення про стягнення з Держказначейства України за рахунок Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 387150,00 грн. моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями, бездіяльністю органів досудового розслідування і прокуратури. Рішення суду набрало законної сили 12.09.2016 року, 03.10.2016 року Ужгородським міськрайонним судом видано виконавчий лист та 06.10.2016 року позивач звернулася до Держказначейства України із заявою про виконання судового рішення. 24.07.2017 року позивачка отримала на свій рахунок у банківській установі 387150,00 грн. Враховуючи те, що перерахування коштів відбулося із простроченням встановленого законодавством України трьохмісячного строку на виконання рішення суду, позивач просить зобов'язати Держказначейства України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання рішення Ужгородського міськрайонного суду від 14.06.2016 року у справі № 308/13083/15-ц за весь час прострочення.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просить позов задовольнити.

В судовому засіданні представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив, з підстав, наведених у письмових запереченнях проти позову, згідно яких вважає позовні вимоги необгрунтованими та безпідставними, оскільки, судові рішення про стягнення коштів з державного органу виконуються на підставі виконавчих документів виключно у порядку черговості погашення заборгованості, встановленої пунктом 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень", та відповідачем вживалися заходи по збільшенню видатків на виконання бюджетної програми.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про задоволення адміністративного позову, виходячи з наступного:

Судом встановлено, що рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 14.06.2016 року у справі № 308/13083/15-ц позов ОСОБА_1 до Прокуратури Закарпатської області, Держказначейства України, третя особа - Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області, задоволено частково: стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 387150,00 грн. Рішення суду набуло законної сили 12.09.2016 року (а.с.17-22).

03.10.2016 року Ужгородським міськрайонним судом Закарпатської області видано виконавчий лист за даним рішенням суду (а.с.24).

06.10.2016 року ОСОБА_1 подано заяву до Держказначейства України заяву про виконання судового рішення на підставі виконавчого листа від 03.10.2016 року (а.с.25).

Держказначейством України, з метою здійснення заходів, передбачених Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, направлено заяву ОСОБА_1 з оригіналом виконавчого листа Головному управлінню Державної казначейської служби України в Закарпатській області (лист від 12.10.2016 року за № 5-10/1139-17091, а.с. 26).

07.11.2016 року, відповідно до вимог Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (затверджене постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. № 845), Головне управління Державної казначейської служби України в Закарпатській області направило виконавчий лист виданий 03.10.2016р. разом з документами до Держказначейства України для виконання.

Листом Держказначейства України від 17.01.2017 року за № 3-13/360-1038 позивача повідомлено про те, що на виконанні у Казначействі з 11.11.2016 року перебуває виконавчий лист виданий Ужгородським міськрайонним судом у справі № 308/13083/15-ц, та враховуючи необхідність виділення додаткових коштів понад обсяг відповідних бюджетних призначень, на виконання п. 39 Порядку, Казначейством подано пропозиції Міністерству фінансів України щодо необхідності внесення змін до закону про Державний бюджет на 2017 рік для здійснення видатків за КПКВК 3504030 або виділення коштів з фонду державного бюджету для забезпечення виконання відповідних рішень судів. З огляду на зазначене, лише після виконання рішень судів, що надійшли раніше виконавчого листа суду, Казначейство здійснить заходи щодо перерахування коштів на користь позивача.

Як вбачається із наявної в матеріалах справи копії платіжного доручення № 950 від 20.07.2017 року, виконавчий лист Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області виданий 03.10.2016 року по справі № 308/13083/15-ц виконано 24.07.2017 року.

Нормативно-правовим актом, який визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України "Про виконавче провадження".

Згідно з ч. 2 ст. 6 цього Закону рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів.

При цьому особливості виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, визначені Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень".

Згідно з ч. 1 ст. 3 цього Закону виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, в межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень - за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

За змістом частини 4 тієї ж статті перерахування коштів стягувачу здійснюється у тримісячний строк з дня надходження необхідних для цього документів та відомостей.

Згідно з п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" заборгованість погашається в такій черговості: у першу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду щодо пенсійних та соціальних виплат, про стягнення аліментів, відшкодування збитків та шкоди, завданих внаслідок злочину або адміністративного правопорушення, каліцтва або іншого ушкодження здоров'я, а також у зв'язку з втратою годувальника; у другу чергу погашається заборгованість за рішеннями суду, пов'язаними з трудовими правовідносинами; у третю чергу погашається заборгованість за всіма іншими рішеннями суду.

Постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення (надалі - Порядок 845).

За приписом п. 3 Порядку 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Мінфіну, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).

Відповідно до пунктів 24 та 25 Порядку 845 стягувачі, на користь яких прийняті рішення про стягнення коштів з рахунків боржника, подають до органу Казначейства, в якому обслуговується боржник, документи, зазначені у пункті 6 цього Порядку (п. 24 Порядку).

Процедура безспірного списання коштів з державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів визначена пунктами 47- 52 Порядку 845, зокрема, згідно п. 47 Порядку 845 безспірне списання коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів, здійснюється Казначейством на підставі поданих: 1) органом Казначейства: документів та відомостей, надісланих стягувачами та боржником; інформації про неможливість виконання безспірного списання коштів з рахунків боржника; 2) керівником органу державної виконавчої служби зазначених у пункті 7 цього Порядку документів та відомостей.

Отже, безспірне списання коштів за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів здійснюється у разі неможливості здійснити таке списання відповідно до п. 25 Порядку 845.

Відповідно до п. 48 Порядку 845, перерахування коштів стягувачу здійснюється Казначейством у тримісячний строк з дня надходження необхідних документів та відомостей.

Як встановлено судом, позивачу перераховано кошти згідно платіжного доручення від 20.07.2017 року за № 950 та відповідно до відмітки Державної казначейської служби оплачено 24.07.2017 року, тобто, з пропуском 3-місячного строку встановленого законодавством.

З правовою позицією відповідача про те, що відсутність відповідних бюджетних призначень може бути легітимною підставою для невиконання відповідачем у законодавчо встановлений строк покладених на нього функцій, пов'язаних з виконанням рішень судів, у тому числі тих, що стосуються позивача, суд не погоджується з наступних мотивів.

Конституційним Судом України у Рішенні від 03 жовтня 2001 року по справі за № 1-36/2001 (про відшкодування шкоди державою) зазначено, що відшкодування шкоди (матеріальної чи моральної), завданої фізичним особам незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, їх посадовими і службовими особами при здійсненні ними своїх повноважень, покладається саме на державу, а не на відповідні органи державної влади, тобто відшкодування шкоди у таких випадках здійснюється за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримання державних органів.

Обов'язковість судових рішень гарантується ст. 129 - 1 Конституції України та практикою Європейського суду з прав людини (яка, згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", застосовується судами при розгляді справ як джерело права).

Зокрема, у рішенні від 19 березня 1997 року у справі "Горнсбі проти Греції" ЄСПЛ вказав, що право на судовий захист було б ілюзорним, якби національна правова система дозволяла щоб остаточне, обов'язкове для виконання, судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення без невиправданих затримок.

Крім того, відсутність у заявника можливості домогтися виконання судового рішення, винесеного на його користь, становить втручання у право на мирне володіння майном, як це передбачено п. 1 ст. 1 Першого протоколу. Необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Обґрунтованість такої затримки має оцінюватися з урахуванням, зокрема, складності виконавчого провадження, поведінки самого заявника та компетентних органів, а також суми і характеру присудженого судом відшкодування.

Тобто, саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вимог Конвенції (рішення у справі "Ромашов проти України").

Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою (рішення у справі "Шмалько проти України").

Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення у справі "Сокур проти України").

У справі "Іммобільяре Саффі проти Італії" ЄСПЛ наголосив, що право на звернення до суду також передбачає практичне виконання остаточних, обов'язкових для виконання судових рішень, які в державах, що поважають принцип верховенства права, не можуть залишатися невиконаними на шкоду стороні у провадженні.

Виходячи з наведеного, виконання судового рішення не може відстрочуватися на незаконних підставах, тобто, судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає безумовному виконанню у встановлений законом строк.

При цьому, посилання Держказначейства України на стягнення коштів державного бюджету у порядку черговості надходження виконавчих документів (згідно п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та п. 3 Порядку 845) не може слугувати підставою для порушення законодавчо встановленого трьохмісячного строку виконання судового рішення, оскільки наведена норма не встановлює жодних винятків для недотримання вимог ст. 3 Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та підлягає застосуванню виключно у системному взаємозв'язку із зазначеним законодавчим положенням.

Законом України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" впроваджено механізм компенсації, внаслідок порушення Державною казначейською службою України строків перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу. Частиною 1 ст. 5 цього Закону встановлено, що у разі якщо Державна казначейська служба України протягом трьох місяців не перерахувала кошти за рішенням суду про стягнення коштів (крім випадку, зазначеного в ч. 4 ст. 4 цього Закону) стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується Держказначейством України (ч. 2 ст. 5 Закону). Згідно положень Закону України "Про гарантії держави щодо виконання судових рішень" та Порядку 845, перебіг тримісячного строку починається з моменту, коли Держказначейством України отримано до виконання відповідне судове рішення.

Оскільки, згідно наявних в матеріалах справи доказів, ОСОБА_1 подано заяву до Держказначейства України заяву про виконання судового рішення 6 жовтня 2016 року, строк для перерахування на її користь коштів сплив 6 січня 2017 року, відтак, компенсація позивачці повинна нараховуватись починаючи з 7 січня 2017 року до дня, що передує виконанню Держказначейством України своїх зобов'язань щодо виконання судового рішення (тобто, по 23 липня 2017 року включно).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є, зокрема, ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень, при цьому, захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення. Підставою для задоволення позову є встановлення факту порушення прав позивача, безпідставно існуюче зволікання відповідача у вчиненні законодавчо покладеного на нього обов'язку та перешкод в дотриманні прав позивача, гарантованих Конституцією та Законами України.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. Відповідачем не доведено правомірності прострочення встановленого законодавством України трьохмісячного строку на виконання рішення суду, відтак, вимоги позову щодо зобов'язання Держказначейства України нарахувати і сплатити компенсацію за порушення строку виконання судового рішення за весь час прострочення - відповідають вимогам закону та обставинам справи, які підтверджуються дослідженими в судовому засіданні належними та допустимими доказами, відповідачем не спростовані, в зв'язку з чим позов підлягає до задоволення.

Керуючись ст. ст. 5, 19, 77, 243, 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, код НОМЕР_1) до Державної казначейської служби України (м. Київ, вул. Бастіонна, буд. 6, код 37567646) про зобов'язання вчинити дії - задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Державну казначейську службу України нарахувати та виплатити ОСОБА_1, компенсацію за порушення строків перерахування коштів за рішенням суду в розмірі трьох відсотків річних від суми, яка підлягала стягненню згідно виконавчого листа Ужгородського міськрайонного суду № 308/13083/15-ц від 3 жовтня 2016 року, за період з 7 січня 2017 року по 23 липня 2017 року.

3. Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 255 КАС України, та може бути оскаржено до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини рішення - протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді С.І. Рейті

С.Є. Гаврилко

Я.М. Калинич