Рішення № 74284262, 29.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 р. Справа№805/3017/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Суддя Донецького окружного адміністративного суду Череповський Є.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області про визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити допомоги при народженні дитини, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернулася до суду з позовною заявою до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (далі - Відповідач) про визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити допомоги при народженні дитини, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 вона народила сина ОСОБА_2, про що 13 квітня 2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області видано свідоцтво про народження. 18 липня 2016 року Позивач і її син отримали довідки про взяття їх на облік як внутрішньо переміщених осіб.

В той же день Позивач звернулася до Відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини у відповідності до Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», разом із заявою надав усі необхідні документи, однак допомогу призначено не було.

23 січня 2018 року Позивач звернулася до Відповідача за роз'ясненням підстав невиплати допомоги. З наданої відповіді № 0-495-2-п від 10.04.2018 року дізналася, що їй відмовлено у призначенні допомоги тому, що вона була відсутня протягом трьох днів за фактичним місцем проживання. Саме рішення їй надане не було.

Просить суд:

- визнати протиправною відмову Відповідача нарахувати та виплатити Позивачу допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- визнати незаконним та скасувати рішення Відповідача про відмову у призначенні Позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- зобов'язати Відповідача призначити та здійснити виплату Позивачу допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, за заявою Позивача від 18.07.2016 року;

- встановити судовий контроль за виконанням Відповідачем судового рішення шляхом зобов'язання подати звіт про виконання судового рішення протягом десяти днів з моменту набрання ним законної сили.

Ухвалою суду від 03 травня 2018 року відкрито провадження в адміністративній справі № 805/3017/18-а в порядку спрощеного позовного провадження.

В судове засідання сторони не з'явилися, про дату, час та місце розгляду справи повідомлені судом належними чином. Позивач надала клопотання про розгляд справи без її участі.

Згідно відзиву на адміністративний позов, наданого Відповідачем до суду, 18 липня 2016 року ОСОБА_1 звернулася до управління з заявою і документами про призначення допомоги при народженні дитини. Порядком призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженим постановою КМУ від 08.06.2016 №365 «Про деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», передбачено, що для призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщена особа, а у визначених законодавством випадках - її законний представник подає відповідну заяву до органу, що здійснює соціальні виплати на території, де зазначена особа перебуває на обліку за місцем її фактичного проживання/перебування, незалежно від факту реєстрації місця проживання/перебування.

Для призначення соціальних виплат структурний підрозділ з питань соціального захисту населення за власною ініціативою або за зверненням органів, що здійснюють соціальні виплати, протягом 15 робочих днів з дня отримання відповідної заяви внутрішньо переміщеної особи або з дня надходження звернення від органів, що здійснюють соціальні виплати, проводить перевірку достовірності зазначеної в заяві інформації про фактичне місце проживання/перебування внутрішньо переміщеної особи.

За результатами проведення перевірки структурним підрозділом з питань соціального захисту населення складається акт обстеження матеріально-побутових умов сім'ї за формою, встановленою Мінсоцполітики, який підписується всіма повнолітніми внутрішньо переміщеними особами та у визначених законодавством випадках - їх законними представниками, а також представниками структурного підрозділу з питань соціального захисту населення. Протягом трьох робочих днів з дня складання такого акту структурний підрозділ з питань соціального захисту населення вносить на розгляд комісії з питань призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам подання про призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) відповідної соціальної виплати. Комісія, крім підстав відмови у призначенні (відновленні) соціальної виплати, передбачених законодавством, може відмовити заявникові у призначенні такої виплати в разі його фактичної відсутності за фактичним місцем проживання/перебування, зазначеним у заяві про призначення соціальної виплати.

Так, рішенням управління № 7 від 03 серпня 2016 року Позивачу відмовлено у призначенні допомоги при народженні дитини у зв'язку з не підтвердженим фактичним місцем проживання. Відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог у зв'язку з їх безпідставністю.

Відповідно до частини 9 статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не зявилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, є громадянкою України, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1, згідно ст. 43 КАС України здатна здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки (а.с. 10).

Відповідач - Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області, є суб'єктом владних повноважень, на якого чинним законодавством покладені владні управлінські функції стосовно контролю у сфері соціального захисту населення, згідно ст. 43 КАС України здатний здійснювати свої адміністративні процесуальні права та обов'язки.

ІНФОРМАЦІЯ_1 Позивач народила сина ОСОБА_2, що підтверджується свідоцтвом про народження серія НОМЕР_4, виданим 13.04.2016 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дзержинського міського управління юстиції у Донецькій області (а.с.11).

Позивач та її малолітній син ОСОБА_2 були взяті на облік внутрішньо переміщених осіб, фактичне місце проживання: АДРЕСА_2, що підтверджується довідками № 1421017786 та № 1421017787 від 18.07.2016 року (а.с. 12).

18 липня 2016 року Позивач звернулася до Відповідача із заявою про призначення допомоги при народженні дитини (а.с. 15).

Відсутність Позивача за адресою, зазначеною в довідці про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи: м. Торецьк, вул. Дружби, б. 34, кв. 101, встановлена актом обстеження матеріально-побутових умов сім'ї № 810 від 02 серпня 2016 року, в якому зазначено, що зі слів мешканців житла за даною адресою давно ніхто не мешкає.

На підставі вказаного акту протоколом засідання комісії з призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам № 7 від 03 серпня 2016 року було вирішено відмовити ОСОБА_1 у призначенні соціальної виплати.

Як зазначив Позивач у позовній заяві та не спростував Відповідач у відзиві на позов, про відмову у призначенні допомоги при народженні дитини Позивач дізнався, отримавши в квітні 2018 року з листа заступника керівника військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 0-495-2-П від 10.04.2018 року.

В силу положень частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади, їх посадові особи (а тому і органи та посадові особи пенсійного фонду України, як органи виконавчої влади, до яких відноситься і Відповідач) зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини, ратифікованої Постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», громадяни України, в сім'ях, яких виховуються та проживають неповнолітні діти, мають право на державну допомогу у випадках та на умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Статтею 10 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми» визначено, що допомога при народженні дитини за цим Законом надається одному з батьків дитини (опікуну), який постійно проживає разом з дитиною. Одноразова допомога, призначена опікуну, вважається власністю дитини.

Відповідно до ч.ч. 7, 9 ст.11 Закону України «Про державну допомогу сім'ям з дітьми», допомога при народженні дитини призначається за умови, якщо звернення за її призначенням надійшло не пізніше дванадцяти місяців з дня народження дитини. Виплата допомоги при народженні дитини припиняється у разі: позбавлення отримувача допомоги батьківських прав; відібрання дитини в отримувача допомоги без позбавлення батьківських прав; тимчасового влаштування дитини на повне державне утримання; припинення опіки або звільнення опікуна від його повноважень щодо конкретної дитини; нецільового використання коштів і незабезпечення отримувачем допомоги належних умов для повноцінного утримання та виховання дитини.

Умови призначення і виплати державної допомоги та перелік документів, необхідних для її призначення, визначено цим Законом та Порядком призначення і виплати державної допомоги сім'ям з дітьми, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 року № 1751 (далі - Порядок № 1751).

Так, відповідно п.13 Порядку №1751 допомога при народженні дитини, яка народилась після 8 квітня 2011 року, надається в сумі, кратній 30 розмірам прожиткового мінімуму, - на першу дитину; кратній 60 розмірам прожиткового мінімуму,- на другу дитину і т.д. Виплата допомоги здійснюється одноразово у десятикратному розмірі прожиткового мінімуму при народженні дитини, решта суми допомоги на першу дитину виплачується протягом 24 місяців, на другу дитину - 48 місяців, на третю і кожну наступну дитину - 72 місяців рівними частинами.

Як встановлено судом і не заперечується сторонами, з заявою про призначення одноразової державної допомоги при народженні дитини Позивач звернувся до Відповідача з додержанням встановленого законом строку, надавши до неї повний перелік необхідних документів.

Таким чином, Позивачем повною мірою виконані вимоги, встановлені Законом для розгляду питання про призначення допомоги. Відомостей про отримання Позивачем допомоги в іншому органі соціального захисту населення на території України Відповідачем на час розгляду справи не надано.

Суд вважає, що Позивач і її дитина є громадянами України, тобто мають такі ж самі конституційні права, як і інші громадяни України, оскільки законодавство України не допускає обмеження прав на соціальний захист, зокрема, права на отримання допомоги при народженні дитини, за ознакою місця проживання (перебування). Відповідно до правової позиції Європейського Суду з прав людини, викладеної у п.23 рішення «Кечко проти України» від 08.11.2005, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримані всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними.

Позивач має право на отримання державної допомоги при народженні дитини. Реалізація Позивачем права на вільний вибір місця проживання в України, гарантованого Законом України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», не може позбавляти її права на отримання допомоги при народженні дитини. Згідно з ч. 2 ст. 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», реєстрація міста проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.

Крім того, суд звертає увагу, що Позивачем заявлений позов в інтересах дитини для її належного матеріального забезпечення, а відповідно до ч. 7 ст. 7 Сімейного Кодексу України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до п. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 (в редакції зі змінами, схваленими резолюцією 50/155 Генеральної Асамблеї ООН від 21.12.1995), яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України №789-XII від 27.02.1991, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Таким чином, право Позивача на отримання допомоги при народженні дитини є безперечним і забезпечення цього права становить суть взятих на себе державою зобов'язань.

Аналогічну правову позицію підтримує Верховний Суд (Постанова від 02 травня 2018 року у справі № 226/318/17).

Суд не погоджується з запереченнями Відповідача і зазначає, що при вирішенні питання про призначення Позивачу допомоги при народженні дитини Відповідач керувався п.13 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого постановою КМУ від 08.06.2016 №365. Водночас, зазначена постанова не є законом, а тому як підзаконний нормативно-правовий акт не може змінювати в бік звуження права громадян, які встановлені нормативно-правовими актами вищої юридичної сили.

Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, Відповідач не довів в суді правомірність своєї відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини, а отже суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Що стосується встановлення судового контролю за виконанням рішення суду, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 14 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України.

Згідно частини першої статті 382 Кодексу адміністративного судочинства України суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, може зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

З аналізу викладених норм вбачається, що зобов'язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не його обов'язком.

З огляду на викладене, а також приймаючи до уваги обставини даної справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для встановлення судового контролю щодо виконання рішення в даній справі, оскільки Позивачем не наведено доводів та не надано доказів, які свідчать про те, що Відповідач ухилятиметься від виконання рішення суду.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 2, 6, 8-9, 19-20, 22, 25-26, 72-78, 90, 139, 205, 241-246, 255, 295-297, 371 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_3) до Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області (85200, Донецька обл., м. Торецьк, вул. Євгена Седнєва, 1, код ЄДРПОУ 26000411) про визнання протиправними дій щодо відмови нарахувати та виплатити допомоги при народженні дитини, визнання незаконним та скасування рішення про відмову в призначенні допомоги при народженні дитини, зобов'язання призначити та здійснити виплату державної допомоги при народженні дитини - задовольнити.

Визнати протиправною відмову Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області у призначенні та виплаті ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Визнати незаконним та скасувати рішення Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області № 7 від 03 серпня 2016 року в часині відмови у призначенні ОСОБА_1 допомоги при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області призначити та виплатити ОСОБА_1 допомогу при народженні дитини ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, відповідно до заяви ОСОБА_1 від 18.07.2016 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Управління соціального захисту населення військово-цивільної адміністрації м. Торецьк Донецької області на користь Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м. Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.

Рішення складене в повному обсязі 29 травня 2018 року.

Рішення Донецького окружного адміністративного суду може бути оскаржене в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Череповський Є.В.