Рішення № 74284174, 18.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 травня 2018 р. Справа № 802/18/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Воробйової Інни Анатоліївни, розглянувши у загальному позовному проваджені (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом: Командитного товариства "Бізнес Гарант" (приватне підприємство "ВІП Бізнес" і Компанія), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговувангю іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" до: Закарпатської митниці Державної фіксальної служби України, про: визнання протиправними дій, скасування вимоги та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Командитне товариство «Бізнес Гарант» (Приватне підприємство "ВІП БІЗНЕС" і Компанія), (надалі - КТ "Бызнес Гарант", товариство, позивач) звернулось до суду з адміністративним позовом до Закарпатської митниці ДФС України (надалі - митниця, відповідач) яким, з урахуванням заяви про зміну предмету позову від 16.02.2018 року просив:

- визнати протиправними дії по складанню акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року,

- скасувати вимогу про сплату митних платежів за гарантією № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 року;

- - зобов'язати скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Закарпатській області висновок на повернення з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі у розмірі 183430,17 грн.

На обґрунтування позову позивач вказує, що видав гарантійний документ щодо товару, який слідував по маршруту Сербія - Росія у митному режимі транзит. Товар у встановлений строк не був доставлений у митницю призначення у зв'язку із поломкою транспортного засобу та необхідністю заміни водія. Про дану ситуацію відповідача повідомлено та виявлено прохання е враховувати строк, на усунення вказаних обставин, до загального строку транзиту. Відповідач не врахував вказані обставин та склав акт про настання гарантійного випадку та спірну вимогу. Товариство було вимушено сплатити суму, визначену у вимозі у зв'язку із можливістю подальшого виконання своїх функцій гаранта. Проте, вважає, що не повинно сплачувати митні платежі у зв'язку із перевищенням встановленого строку транзиту, оскільки процедура митного транзиту була завершена згідно вимог діючого законодавства. Також зазначає, що його не було вчасно повідомлено про гарантійний випадок, про складання акту, позивач не мав можливості ознайомитися з документами. Посилається на вимоги Міжнародної конвенції про спрощення та гармонізацію митних процедур, яка ратифікована Україною 05.10.2006 року; ч. 2 ст.. 193 Митного кодексу України (надалі МКУ), вимоги укладеної угоди щодо не складання акту про настання гарантійного випадку у разі порушення строку транзиту, але виконанні умов доставки товару на митницю призначення у незмінному вигляді; ст.. 202 Цивільного кодексу України щодо домовленості сторін по угоді про умови не складання вказаного акту; ст.. 102 МКУ щодо завершення митного режиму транзиту.

Позивач звертався до відповідача із заявою про повернення сплачених сум, але відповідь не отримав до цього часу. Також звертався до ДФС України із скаргою на дії відповідача, яка залишена без задоволення.

Відповідач заперечуючи проти позову посилається на наступне.

23.07.2017 року на митну територію України ввезений товар у митному режимі транзит з фінансовою гарантією позивача. Перевізник повинен був доставити товар на Сумську митницю у строк до 02.08.2017 року. У вказаний строк товар не був доставлений. Відповідач зазначає, що представник декларанта УДП «Укрінтеравтосервіс» та позивача не можуть надати інформацію про місцезнаходження транспортного засобу та переміщуваного товару, сам перевізник до органів доходів та зборів з приводу настання факту аварії або обставин непереборної сили не звертався.

15.08.2017 року від Сумської митниці надійшов лист про ненадходження вказаного транспорту та товару. У зв'язку із чим відповідачем складений акт та винесена спірна вимога. Сплачені позивачем кошти по вимозі були перераховані до державного бюджету. 05.09.2017 року Сумською митницею був складений протокол про порушення митних правил при переміщенні за межі митної території України товарів та вказаного транспортного засобу. Заява позивача щодо повернення сплачених митних платежів не була задоволена, оскільки відсутні правові і підстави.

Третя особа підтримала позовні вимоги у повному обсязі та пояснила наступне. Між позивачем та третьою особою укладені договори про надання послуг з видачі фінансових гарантій. 23.07.2018 року згідно заяви третьої особи позивачем був виданий гарантійний документ. У встановлений строк вантаж не прибув до митниці призначення. Третя особа посилається на ст.. 193, 311 МКУ та зазначає, що було здійснено фактичне виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, тобто вантаж покинув митну територію України, відповідно відсутні підстави для застосування санкцій.

Ухвалою суду від 19.01.2018 року відкрито провадження у адміністративній справі, справу призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, призначене підготовче засідання на 19.02.2018 року.

12.02.2018 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, який описаний судом вище.

16.02.2018 року до суду надійшла заява позивача про зміну предмету позову, яка описана судом вище; клопотання відповідача про відеоконференцію та клопотання позивача про залучення третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Українське державне підприємство по обслуговуванню іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів «Укравтоінтерсервіс».

У підготовчому засіданні 19.02.2018 року судом прийняті ухвали про прийняття заяви про зміну предмету позову, про залучення третьої особи та ви гребування доказів від відповідача та від Сумської митниці ДФС, про відмову у задоволенні клопотання про відеоконференцію. У засіданні оголошено перерву до 19.03.2018 року у зв'язку із витребуванням додаткових доказів.

12.03.2018 року судом отримано повторне клопотання відповідача про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференцції, яке ухвалою суду від 13.03.2018 року залишено без задоволення.

14.03.2018 року від третьої особи до суду надійшли письмові пояснення, які описані судом вище.

16.03.2018 року до суду надійшли заперечення позивача на відзив, згідно яких звертає увагу на те, що відповідачем вчасно не було повідомлено його про порушення строків транзиту, не надала можливості ознайомитися із відповідними документами, не повідомлено про намір складання спірного акту. Відповідач у відзиві не пояснив про незастосування до спірних правовідносин вимог Порядку повернення авансових платежів, який затверджений Мінфіном України від 18.07.2017 року за № 643. Позивач також наголошує на тому, що спосіб захисту порушеного права повинен бути ефективним.

19.03.2018 року судом прийнята ухвала про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі 528,60 грн. до начальника Сумської митниці ДФС, а також ухвала про повторне витребування від Сумської митниці ДФС документів та продовжено строк підготовчого провадження. Підготовче засідання відкладено до 19.04.2018 року.

30.03.2018 року на адресу суду надійшли пояснення від Сумської митниці ДФС стосовно витребуваних документів, згідно яких митниця пояснює про неможливість надання митної декларації, оскільки, у даному випадку, здійснювала повноваження тільки щодо митниці призначення, до неї митна декларація не надавалась. Крім цього, від Сумської митниці ДФС надійшло клопотання про скасування заходів процесуального примусу.

19.04.2018 року ухвалами суду скасована ухвала від 19.03.2018 року про застосування заходів процесуального примусу у вигляді штрафу у сумі 528,60 грн. до начальника Сумської митниці ДФС, закрите підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.05.2018 року.

10.05.2018 року судове засідання не відбулось у зв'язку із находженням судді у відряджені, розгляд справи відкладено на 18.05.2018 року.

18.05.2018 р. сторони в судове засідання не з'явились, хоча про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.

Відповідно до частини дев'ятої статті 205 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але всі учасники справи не з'явилися у судове засідання, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вказану норму розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, суд встановив наступні обставини.

Командитним товариством «Бізнес-Грант» з Міністерством доходів та зборів 27.01.2014 року укладено угоду № 7 про надання фінансових гарантій органам доходів та зборів незалежним фінансовим посередником, за яким позивач надає фінансові гарантії у випадку не виконання зобов'язань особою, відповідальною за сплату митних платежів.

Пунктом 2.1 угоди передбачено обов'язок Міндоходів інформувати позивача про настання гарантійного випадку, надавати можливість ознайомлюватися із документами, які стосуються такого випадку. Згідно п. 4.2. угоди акт не складається, якщо товари у незмінному вигляді будуть доставлені до органу доходів та зборів призначення, хоч і з порушенням строків доставки.

23.07.2017 року позивач за заявою третьої особи (декларант) видав гарантійний документ № 8195859-U16-581707 на вантаж: миючі засоби та засоби чищення, який переміщується за маршрутом Сербія - Росія, перевізник компанія «Speedy Trans». Товар повинен був доставлений до Сумської митниці до 02.08.2017 року.

15.08.2017 року на запит відповідача надійшла відповідь Сумської митниці про ненадходження до її зони діяльності товару оформленого за митною декларацією від 23.07.2017 року в режимі транзит.

21.08.2017 року відповідачем складений акт про настання гарантійного випадку, а саме - недоставляння у митницю призначення товару у встановлений строк. Митна вартість 659 820, 73 грн., сума податків та зборів, що повинні бути оплачені - 184430,17 грн.

23.08.2017 року відповідачем винесена вимога про сплату належної суми митних платежів за гарантією від 23.07.2017 року № 8195859-U16-581707 на суму 183430,17 грн.

31.08.2017 року позивач повідомив відповідача про неможливість доставити товар у визначений строк у зв'язку із поломкою транспорту та заміною водія.

04.09.2017 року позивач повідомив відповідача про прибуття вантажу для виконання митних формальностей.

05.09.2017 року позивач повідомив відповідача, що транспортний засіб із вантажем пройшов митні процедури та покинув територію України.

27.09.2017 року позивач звернувся до ДФС України та відповідача із листом щодо надання роз'яснень стосовно того, чи вважається факт доставки вантажу з порушенням строку гарантійним випадком та чи повинен він сплачувати митні платежі.

11.10.2017 року позивач сплатив суму митних платежів, визначених вимогою, що підтверджується платіжним дорученням № 1306.

17.10.2017 року позивач звернувся до відповідача із заявою про повернення надміру сплачених митних платежів у сумі 183430,17 грн. у зв'язку із відсутністю гарантійного випадку, оскільки перевищення загального строку транзиту не є гарантійним випадком.

25.10.2017 року відповідач листом повідомив позивача про настання гарантійного випадку, відсутність обставин непереборної сили на необхідності виконання вимоги.

27.10.2017 року ДФС України направило позивачеві лист аналогічного змісту.

Не погоджуючись з такою позицією сторони відповідача, товариство звернулось з цим позовом до суду.

Спірні правовідносини регулюються нормами Митним Кодексом (МК України) у редакції, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно статті 90 МК України, транзит - це митний режим, відповідно до якого товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються під митним контролем між двома органами доходів і зборів України або в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів без будь-якого використання цих товарів, без сплати митних платежів та без застосування заходів нетарифного регулювання зовнішньоекономічної діяльності.

Статтею 93 МК України передбачено, що товари, транспортні засоби комерційного призначення, що переміщуються у митному режимі транзиту, повинні:

1) перебувати у незмінному стані, крім природних змін їх якісних та/або кількісних характеристик за нормальних умов транспортування і зберігання;

2) не використовуватися з жодною іншою метою, крім транзиту;

3) бути доставленими у орган доходів і зборів призначення до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу;

4) мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації у разі їх застосування.

Статтею 95 МК України визначені строки транзитних перевезень для автомобільного транспорту - 10 діб (у разі переміщення в зоні діяльності однієї митниці - 5 діб).

До строків не включається:

1) час дії обставин, зазначених у статті 192 цього Кодексу (аварія чи дії обставин непереборної сили);

2) час зберігання товарів під митним контролем (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює їх переміщення);

3) час, необхідний для здійснення інших операцій з товарами, у випадках, передбачених цим розділом (за умови інформування органу доходів і зборів, який контролює переміщення цих товарів).

У відповідності до вимог статті 102 МК України, митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення, поміщених у цей митний режим, за межі митної території України. Таке вивезення здійснюється під контролем органу доходів і зборів призначення.

Для завершення митного режиму транзиту особою, відповідальною за дотримання вимог митного режиму, до закінчення строку, визначеного статтею 95 цього Кодексу, органу доходів і зборів призначення повинні бути представлені товари, поміщені у митний режим транзиту, та митна декларація або інший документ, визначений статтею 94 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів призначення після представлення товарів, поміщених у митний режим транзиту, та митної декларації або іншого документа, визначеного статтею 94 цього Кодексу, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи до переміщення товарів у митному режимі транзиту, та виконує митні формальності, необхідні для завершення митного режиму транзиту.

Згідно статті 193 МК України, за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується до адміністративної відповідальності, передбаченої цим Кодексом.

У разі втрати або видачі без дозволу органу доходів і зборів товарів, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, перевізник зобов'язаний сплатити митні платежі, встановлені законом на імпорт зазначених товарів. Порушення перевізником встановлених цим Кодексом строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів.

Перевізник звільняється від зобов'язання щодо сплати митних платежів лише у разі, якщо товари, що перебувають під митним контролем і переміщуються транзитом, було знищено або безповоротно пошкоджено внаслідок аварії, дії обставин непереборної сили або природних втрат за нормальних умов транспортування, за умови підтвердження факту аварії або дії обставин непереборної сили.

Статтею 306 МК України визначено, що одним з способів забезпечення сплати митних платежів, зокрема, є фінансові гарантії.

Згідно статті 307 МК України, юридичні особи, які мають намір виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів, уповноважуються на це і вносяться до реєстру гарантів у порядку, визначеному цим розділом.

Взаємовідносини між центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, та гарантами регулюються на підставі укладених угод.

Інформаційна взаємодія між гарантами та органами доходів і зборів здійснюється за допомогою засобів електронного зв'язку шляхом надсилання авторизованих повідомлень в електронній формі, засвідчених електронним цифровим підписом гарантів та/або посадових осіб органів доходів і зборів, цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин. При здійсненні інформаційного обміну гарантам надається інформація про статус усіх отриманих фінансових гарантій, зокрема, про номер та дату складення акта про настання гарантійного випадку за виданими гарантами фінансовими гарантіями;

У разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів. До вимоги додаються завірені органом доходів і зборів копії документів, що підтверджують невиконання зобов'язання. Процедура направлення вимоги та перелік обов'язкових документів, що до неї додаються, визначаються в угоді, передбаченій частиною третьою статті 314 цього Кодексу.

У відповідності до вимог статті 311 МК України, фінансова гарантія, що надається у вигляді документа, є безвідкличним зобов'язанням гаранта, внесеного до реєстру гарантів, виплатити на вимогу органу доходів і зборів кошти в межах певної суми у разі невиконання забезпечених цією гарантією зобов'язань із сплати митних платежів.

Орган доходів і зборів направляє гарантові, що видав гарантію у вигляді документа, вимогу щодо сплати митних платежів, зокрема, у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого статтею 95 цього Кодексу строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що перебувають під митним контролем, до органу доходів і зборів призначення (а при переміщенні в межах зони діяльності одного органу доходів і зборів - від одного підрозділу цього органу до іншого).

Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією щодо транзитного перевезення товарів є повідомлення, у тому числі в електронному вигляді, органу доходів і зборів відправлення органом доходів і зборів призначення (завершення транзитного перевезення) про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

Системний аналіз наведених норм доводить, що під час транзиту товари та/або транспортні засоби комерційного призначення переміщуються через митну територію України без сплати митних платежів. У такому разі товари, транспортні засоби комерційного призначення повинні перебувати у незмінному стані, не використовуватися, бути доставленими у відповідний орган призначення до закінчення 10 діб та, при необхідності, мати неушкоджені засоби забезпечення ідентифікації. До вказаного строку не включається, зокрема, час дії аварії чи обставин непереборної сили. Митний режим транзиту завершується вивезенням товарів, транспортних засобів комерційного призначення за межі митної території України. Кодексом визначено також, що орган доходів і зборів призначення після представлення вказаних товарів та відповідних документів, перевіряє дотримання вимог, встановлених законодавством України з питань державної митної справи по митному режиму транзит та виконує необхідні митні формальності. У даному випадку, законодавець не зазначив також вчинення органом доходів та зборів якихось обов'язкових дій під час виявлення порушень законодавства. Тільки надалі визначено, що за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом саме перевізник притягується до адміністративної відповідальності. Митні платежі сплачуються лише у разі втрати або видачі без дозволу органу вказаних товарів. Порушення же перевізником встановлених строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів.

Одним з способів забезпечення сплати митних платежів є фінансові гарантії. Юридичні особи можуть виступати гарантом забезпечення особою своїх зобов'язань перед органами доходів і зборів України зі сплати митних платежів щляхом укладання відповідних угод. Інформаційна взаємодія між гарантами та органами доходів і зборів здійснюється за допомогою засобів електронного зв'язку шляхом надсилання авторизованих повідомлень цілодобово, з періодичністю не більше 30 хвилин. У разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів із додаванням належних документів. Вказаний орган направляє гарантові, що видав гарантію, вимогу щодо сплати митних платежів, зокрема, у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Підтвердженням фактичного виконання зобов'язань, забезпечених гарантією, є повідомлення органу відправлення органом призначення про доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення відповідно до наданих зобов'язань.

З наведеного вбачається, що вказані норми МК України мають певні неузгодженості між собою стосовно застосування відповідальності у разі порушення строку доставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Так визначено, що за порушення встановленого порядку переміщення товарів транзитом перевізник притягується тільки до адміністративної відповідальності. Порушення же ним встановлених строків доставки товарів, якщо виконано всі інші вимоги, не створює для нього зобов'язання щодо сплати митних платежів. Але надалі вказано, що орган направляє гарантові вимогу щодо сплати митних платежів у разі перевищення більше ніж на 10 днів встановленого строку доставки товарів, транспортних засобів комерційного призначення.

З цього приводу, суд вказує на відсутність якості норм національного законодавства України - норм МК України та порушення принципу юридичної визначеності. У даному випадку, особи, які є учасниками правовідносин по доставки товарів та транспортних засобів комерційного призначення, не мають чіткого розуміння стосовно наслідків порушення строків митного режиму транзит.

З метою нормативного врегулювання вказаних правовідносин суд приймає до уваги посилання позивача на п. 25 Рекомендованих правил розділу 1 Митний транзит Спеціального додатку E Транзит, Завершення митного транзиту Міжнародної конвенції про спрощення і гармонізацію митних процедур, дата підписання 18.05.1973 року, дата приєднання України 05.10.2006 року, дата набрання чинності для України 15.09.2011 року, згідно якої недотримання встановленого маршруту або термінів не повинно спричиняти стягнення мит та податків, які потенційно підлягають сплаті, за умови, що митна служба впевнилася у дотриманні всіх інших вимог.

Крім цього, статтею 7 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі КАС України) визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

У разі невідповідності правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу, або положення відповідного міжнародного договору України.

Якщо міжнародним договором, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що встановлені законом, то застосовуються правила міжнародного договору України.

Таким чином з наведеного вбачається, що перевізником дійсно були порушені строки доставки товарів, які переміщуються у митному режимі транзит, до органу призначення, але при цьому були дотримані всі інші вимоги. Тобто, у даному випадку, перевізник повинен бути притягнений лише до адміністративної відповідальності, а не повинно спричиняти стягнення мита та податків, які потенційно підлягають сплаті, тобто у особи, відповідальної за сплату митних платежів та гаранта не виникає обов'язку щодо такої сплати.

До матеріалів справи наданий протокол про порушення перевізником митних правил від 05.09.2017 року за № 0650/80500/17, складений Сумською митницею ДФС згідно ст.. 470 МК України, яким винну особу притягнуто до адміністративної відповідальності.

Згідно статті 2 Кодексу України про адміністративні правопорушення питання щодо адміністративної відповідальності за порушення митих правил регулюються Митим кодексом України.

Як вже зазначалось, частиною п'ятою статті 307 МК України передбачено, що у разі невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа, орган доходів і зборів із залученням представників гаранта, що видав таку гарантію, з'ясовує обставини невиконання зобов'язання, після чого направляє цьому гарантові вимогу щодо сплати належної суми митних платежів.

За таких обставин, судом встановлено, що оскільки відсутній факт невиконання особою зобов'язання із сплати митних платежів, відповідно, у гаранта не виникає зобов'язання, забезпеченого фінансовою гарантією, наданою у вигляді документа.

У відповідності до вимог п. 1.3. угоди гарантійний випадок - це факт невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання, що підтверджується актом про настання гарантійного випадку, у зв'язку із настанням якого гарант зобов'язується сплатити органу доходів та зборів кошти в сумі митного боргу за відповідною гарантією.

З огляду на відсутність факту невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання та відповідною відсутністю факту настання гарантійного випадку, у відповідача були відсутні підстави на складання акту про настання гарантійного випадку від 21.08.2017 року.

За таких обставин, за відсутності правових підстав, дії відповідача по складанню акту про настання гарантійного випадку є протиправними.

Крім цього, від встановлення наявності факту невиконання особою, відповідальною за сплату митних платежів, взятого на себе зобов'язання та відповідною відсутністю факту настання гарантійного випадку, також залежить і правомірність спірної вимоги про сплату таких митних платежів.

У відповідності до положень статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно частини 1 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні (стаття 90 КАС України).

У відповідності до вимог частини другої статті 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією а законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, суд зазначає, що спірна вимога, прийнята відповідачем без дотриманням вимог, передбачених частиною другою статті 2 КАС України.

Таким чином, за сукупністю наведених обставин, враховуючи, що позовні вимоги в частині визнання протиправними дій щодо складання акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року та скасування вимоги про сплату митних платежів за гарантією від 23.07.2017 року є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи, відповідачем не спростовані, а відтак, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про зобов'язання скласти та направити висновок щодо надмірно сплачених митних платежів, суд зазначає наступне.

У відповідності до вимог статті 301 МК України, повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.

Помилково та/або надміру зараховані до державного бюджету суми митних платежів повертаються з державного бюджету в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.

Якщо надмірна сплата сум митних платежів сталася внаслідок помилки з боку посадових осіб органу доходів і зборів, повернення надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у першочерговому порядку.

Повернення сум відповідних митних платежів здійснюється також у разі, якщо:

1) законом передбачено повернення сум сплаченого мита при поміщенні товарів у митний режим реімпорту або у митний режим реекспорту відповідно до розділу V цього Кодексу, а також в інших випадках, визначених цим Кодексом;

2) у випадках та в порядку, визначених цим Кодексом, здійснюється зміна раніше заявленого митного режиму, якщо суми митних платежів, належних до сплати при поміщенні товарів у новий митний режим, є меншими, ніж суми митних платежів, сплачених при поміщенні їх у попередній митний режим;

3) відновлюється режим найбільшого сприяння, вільної торгівлі;

4) митну декларацію змінено або визнано недійсною;

5) у товарах, що ввозяться на митну територію України або вивозяться за її межі, виявлено дефекти або вони якимось іншим чином не відповідають погодженим специфікаціям, за умови, що ці товари не ремонтувалися і не використовувалися відповідно на території України та за її межами (крім операцій, необхідних для виявлення дефектів або невідповідності) і повертаються протягом строку, визначеного підпунктом "а" пункту 3 частини другої статті 78 цього Кодексу;

6) платником податків подано органу доходів і зборів документи, які підтверджують наявність у нього на день подання органу доходів і зборів митної декларації для митного оформлення права на звільнення від сплати митних платежів.

Повернення сум митних платежів у випадках, передбачених частиною п'ятою цієї статті, здійснюється у тому самому порядку, що і повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів за заявою платника податків за умови, що така заява подається не пізніше одного року з дня, наступного за днем виникнення обставин, що тягнуть за собою повернення сплачених сум митних платежів.

Повернення не здійснюється:

1) якщо сума митних платежів, що підлягає поверненню, не перевищує 20 гривень;

2) в інших випадках, встановлених Податковим кодексом України.

Статтею 43 ПК України визначені умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені.

Помилково та/або надміру сплачені суми грошового зобов'язання підлягають поверненню платнику відповідно до цієї статті та статті 301 МК України, крім випадків наявності у такого платника податкового боргу.

У разі наявності у платника податків податкового боргу, повернення помилково та/або надміру сплаченої суми грошового зобов'язання на поточний рахунок такого платника податків в установі банку або шляхом повернення готівковими коштами за чеком, у разі відсутності у платника податків рахунку в банку, проводиться лише після повного погашення такого податкового боргу платником податків.

Обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.

Платник податків подає заяву про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання та/або податкового боргу з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення у готівковій формі коштів за чеком у разі відсутності у платника податків рахунка в банку.

Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Згідно вимог статей 45, 78 Бюджетного кодексу України, казначейство України веде облік усіх надходжень до бюджетів відповідного рівня та за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету здійснює повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до бюджету.

Порядком повернення авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів, який затверджений наказом Міністерства

фінансів України від 18.07.2017 року № 643 та зареєстрований в Міністерстві

юстиції України 09 серпня 2017 року за № 976/30844 визначена послідовність та порядок виконання дій посадовими особами митниць ДФС при поверненні платникам податків коштів авансових платежів (передоплати) та помилково та/або надміру сплачених сум митних, інших платежів, контроль за справлянням яких здійснюється митницями ДФС.

Аналіз вказаних норм доводить, що повернення помилково та/або надміру сплачених сум митних платежів здійснюється у визначених випадках. Повернення вказаних сум здійснюється за умови подання платника податків відповідної заяви про повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань та пені у довільній формі, після розгляду вказаної заяви контролюючий орган готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів.

Як вже зазначалось, позивач направив відповідачеві заяву за № 112 від 17.10.2017 року про повернення надміру сплачених платежів у розмірі 183 430,17 грн., якою чітко визначив суму, яка підлягає поверненню, як таку, що сплачена надміру.

Суд зазначає, що за загальним правилом, надмірно сплачені суми - це суми, які повинні бути сплачені і вони дійсно сплачені платником податків, але сплата коштів відбулась понад визначеної (необхідної) суми.

Однак, сплачена позивачем сума коштів у розмірі 183 430,17 грн. не може вважатися надміру сплаченою, оскільки відповідає сумі, зазначеній у спірній вимозі.

Судом не беруться до уваги посилання позивача на постанову Верховного Суду України у справі № 808/2503/14 від 3.11.2015 р., згідно якої судом прийнято рішення про зобов'язання митного органу надати управлінню ДКСУ висновок про повернення надміру сплачених митних платежів, виходячи з наступного.

Як видно зі змісту судових рішень у зазначеній справі, предметом оскарження були рішення митного органу про коригування митної вартості товарів; картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення та вимога про зобов'язання відповідача в установленому законодавством порядку скласти та направити Головному управлінню Державної казначейської служби України у Запорізькій області висновок про повернення з Державного бюджету України надмірно сплачені митні платежі в певній сумі. Остання задоволена рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, які залишено без змін постановою ВС України.

Проте, суд звертає увагу, що предмет спірних правовідносин у справі № 808/2503/14 не є тотожним предмету спору у цій справі.

Так, у справі № 808/2503/14 Запорізьким окружним адміністративним судом встановлено, що у зв'язку з коригуванням митним органом митної вартості товару та застосування методу визначення митної вартості товару за ціною договору щодо ідентичних товарів, позивачем надмірно сплачено митні платежі в розмірі … грн., в порівнянні з обраним позивачем першим (основним) методом визначення митної вартості товару за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції) якими відкориговано митну вартість товару, заявлену позивачем, що стало наслідком сплати більшої ніж заявлено позивачем суми митних платежів.

Отже, виходячи зі змісту процитованого рішення, суд встановив, що сплачена сума митного платежу була більшою ніж визначена позивачем, а тому вважається надміру сплаченою. Разом з цим, у даній справі позивачем сплачено суму у розмірі визначеному у вимозі, що не можна вважати надміру сплаченою у розумінні чинного законодавства. Доказів звернення з заявою про повернення помилково сплачених сум позивачем не надано.

Таким чином, досліджувана позовна вимога не підлягає задоволенню.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд вказує, що відповідно до частини третьої статті 139 КАС України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведену норму, витрати понесені позивачем у даній справі за дві вимоги немайнового характеру в сумі 3200 грн. судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень. Щодо третьої вимоги немайнового характеру, то у зв'язку з відмовою у її задоволені, судові витрати у розмірі 1600 грн. відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 73 - 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Закарпатської митниці ДФС України щодо складання акту про настання гарантійного випадку №1 від 21.08.2017 року.

Скасувати вимогу Закарпатської митниці ДФС України про сплату належної сплати митних платежів за гарантією № 8195859-U16-581707 від 23.07.2017 року.

В іншій частині позову відмовити.

Стянути на користь Командитного товариства "Бізнес Гарант» (Приватне підприємство "ВІП БІЗНЕС" і Компанія) (м. Вінниця, вул. Писарєва, 4/26, код 36150262) 4800 (чотири тисячі вісімсот) грн. судового збору за рахунок бюджетних асигнувань Закарпатської митниці Державної фіскальної служби України (м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код 39515893).

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Командитне товариство "Бізнес гарант" (Приватне підприємство "ВІП БІЗНЕС" і Компанія) (м. Вінниця, вул. Писарєва, 4/26, код 36150262)

Відповідач: Закарпатська митниця Державної фіскальної служби України (м. Ужгород, вул. Собранецька, 20, код 39515893).

Третя особа: Українське державне підприємство по обслуговувангю іноземних та вітчизняних автотранспортних засобів "Укрінтеравтосервіс" (Київська область, Вишгородський район, с. Новосілки, вул. Київська, 50)

омандитне товариство "БізнесГарант" (м. Вінниця, вул. Писарєва, 4/26)К

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна