Рішення № 74283923, 25.05.2018, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2018 р. Справа№805/1003/18-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Ушенка С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області, третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради про визнання бездіяльності протиправною, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 13.02.2018 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати з 01.02.2018 пенсії за вислугу років та зобов'язання поновити нарахування та виплату пенсії за вислугу років з 01.02.2018.

В подальшому в ході судового розгляду справи позивач зменшив розмір позовних вимог, про що надав до суду відповідну письмову заяву, в якій остаточно визначився з обсягом позовних вимог і просить визнати протиправною бездіяльність щодо невиплати з 01.02.2018 пенсії за вислугу років.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що він перебував на обліку у відповідача і отримував пенсію за вислугою років. З 2015 по 2018 рік відповідач здійснював нарахування пенсії та її виплату позивачеві шляхом зарахування коштів на банківський рахунок. Починаючи з 01.02.2018 відповідач безпідставно та без повідомлення причин не виплачує призначену позивачеві пенсію, у зв'язку з чим вважає такі дії відповідача протиправними.

В матеріалах справи наявний відзив відповідача на позовну заяву, вмотивований тим, що позивач перебуває на обліку в Центральному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області. З 01.02.2018 після співставлення баз отримувачів соціальних виплат, які мають статус внутрішньо переміщених осіб, з Департаментом соціального захисту населення Маріупольської міської ради, виплата пенсії була призупинена у відповідності до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 щодо з'ясування фактичного місця проживання.

Також відповідач зазначив, що згідно довідки від 26 грудня 2017 року № 0000448521 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1, а отже вважає, що позивачеві слід звернутись до Краматорського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про взяття на облік пенсійної справи у зв'язку із зміною фактичного місця проживання. Просив в задоволенні позовних вимог відмовити.

18.04.2018 позивач через канцелярію суду надав відповідь на відзив, в якій зазначив, що 01.02.2018 виплата пенсії була призупинена у відповідності до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, щодо з'ясування фактичного місця проживання. Позивач звертає увагу на те, що виключно Законом встановлюються підстави припинення та поновлення виплати пенсії.

Ухвалою суду від 19.02.2018 у справі відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 07.03.2018 вирішено справу розглядати за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 11.04.2018 залучено до участі в адміністративній справі №805/1003/18-а в якості третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради.

Ухвалою суду від 27.04.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22 травня 2018 року.

Позивач у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, але надав до суду письмову заяву про розгляд справи без його участі в порядку письмового провадження.

Представник відповідача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Надав до суду заяву про розгляд справи без його участі.

Представник третьої особи на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департаменту соціального захисту населення Маріупольської міської ради у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. Заяви про розгляд справи без його участі до суду не надав.

З урахуванням наведеного, розгляд справи, у відповідності до ч. 9 ст. 205 КАС України, здійснюється в порядку письмового провадження.

Розглянувши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_2. Згідно довідки від 26 грудня 2017 року № 0000448521 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1

Відповідач в даних правовідносинах є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п.7 ч.1 ст.4 КАС України.

Відповідно до посвідчення серії № НОМЕР_3 ОСОБА_1 має право на одержання пенсії за вислугою років.

З 01.02.2018 року відповідачем призупинена виплата ОСОБА_1 пенсії за вислугою років.

07.02.2018 позивач звернувся до відповідача із запитом про причини припинення виплати пенсії, відповідь на яку він не отримав.

Проаналізувавши встановлені обставини справи та норми законодавства України, яке регулює спірні правовідносини, суд вважає позовну заяву такою, що підлягає задоволенню з наступних підстав.

Право на соціальний захист, а саме на отримання пенсії, гарантовано Конституцією України та чинними нормативно-правовими актами України.

Згідно статті 46 Конституції України, норми якої є нормами прямої дії, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Статтею 8 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон № 1058-ІV) передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.

Як вбачається з матеріалів справи, виплата пенсії позивачеві була призупинена у відповідності до п.п. 2 п. 12 Порядку здійснення контролю за проведенням соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам за місцем їх проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, щодо з'ясування фактичного місця проживання, оскільки, згідно довідки від 26 грудня 2017 року №0000448521 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи, фактичне місце проживання/перебування ОСОБА_1 є АДРЕСА_1.

Також відповідач зазначив, що позивачеві слід звернутись до територіального управління м. Краматорськ, а саме до Краматорського об'єднаного управління Пенсійного фонду України із заявою про взяття на облік пенсійної справи, у зв'язку із зміною фактичного місця проживання.

Відповідно до ст. 5 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права т порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійні виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Відповідно до ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійні страхування» зазначені підстави припинення та поновлення виплати пенсії. Зокрема, у частині 1 цієї статті визначено, що виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється:

1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості;

2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України (положення пункту 2 частини першої статті 49 втратили чинність, як такі, що є неконституційними на підставі Рішення Конституційного Суду № 25-рп/2009 від 07.10.2009);

3) у разі смерті пенсіонера;

4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд;

5) в інших випадках, передбачених законом.

Отже, Законом № 1058-ІV не передбачено такої підстави припинення виплати пенсії, як не підтвердження місця фактичного проживання. Також відповідачем не вказано будь-якої іншої норми закону, яка б визначала таку підставу невиплати вже призначеної пенсії, як не підтвердження місця фактичного проживання.

Посилання представника Управління на положення постанови Кабінету Міністрів України від 05.11.2014 року № 637 "Про здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам" та «Порядок призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» і «Порядок здійснення контролю за їх проведенням», затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365, суд не приймає до уваги з огляду на те, що вказані постанови є підзаконними нормативно-правовими актами, які мають нижчу юридичну силу ніж Закон, які значно звужують встановлене законодавством право на отримання пенсії позивачем, а тому право позивача на отримання пенсії було безпідставно порушено відповідачем.

Отже, зазначені відповідачем підстави не є належними для припинення пенсійних виплат в розумінні статті 49 Закону № 1058. Крім того, відповідачем не приймалось відповідне рішення про припинення виплати позивачеві пенсії, обов'язкове прийняття якого передбачено цією статтею.

При таких обставинах суд, виходячи з пріоритетності норм, застосовує вимоги ст.49 Закону України "Про загальнообовязкове державне пенсійне страхування" та не приймає до уваги доводи відповідача щодо необхідності застосування норм постанов Кабінету Міністрів України.

Відповідно до встановлених у справі обставин, суд приходить до висновку, що нездійснення відповідачем виплати позивачу раніше призначеної пенсії з 01.02.2018 є безпідставним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Суд зазначає, що відповідач, припиняючи виплату пенсії позивачеві, діяв у спосіб, не передбачений законодавством.

Згідно із ч. 1 і ч. 2 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна, довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірність дій щодо припинення виплати пенсії позивачеві.

Приписами ч. 2 ст. 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративниі справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

При цьому, суд звертає увагу учасників справи на те, що з урахуванням висновків суду права та інтереси позивача в даному випадку підлягають судовому захисту шляхом визнання протиправними дій відповідача щодо не виплати з 01.02.2018 пенсії за вислугою років, у зв'язку з чим суд з метою ефективного захисту прав та інтересів позивача вважає за необхідне в цій частині вийти за межі позовних вимог.

Стосовно розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою суду від 19 лютого 2018 року позивача звільнено від сплати судового збору.

Керуючись ст.ст. 9, 77, 139, 205, 242, 244-250, 255, 262, 295, 297, 371, 382 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (84302, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_2) до Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (85548, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а; ЄДРПОУ 23336754), третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Департамент соціального захисту населення Маріупольської міської ради (87500, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Нільсена, буд. 26/2) про визнання бездіяльності протиправною - задовольнити у повному обсязі.

Визнати протиправними дії Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області щодо не виплати ОСОБА_1 з 01.02.2018 пенсії за вислугою років.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Маріуполя Донецької області (85548, Донецька область, м.Маріуполь, вул. Зелінського, буд. 27-а; ЄДРПОУ 23336754) на користь спеціального фонду Державного бюджету України (стягувач - Державна судова адміністрація України) за наступними реквізитами: рахунок - 31215256700001, код ЄДРПОУ - 37993783, код банку 820019, отримувач - ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код класифікації доходів бюджету 22030106, судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок.

Повний текст рішення складено 25 травня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Донецького апеляційного адміністративного суду через Донецький окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою ст. 299 КАС України.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Ушенко С.В.