Рішення № 74283802, 24.05.2018, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/3805/17

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м.Костянтинівка

Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Бєлостоцької О.В.

за участю

секретаря Теліціної О.О.

представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Костянтинівка цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, укладеним 02 липня 2007 року між банком та ОСОБА_4, відповідно до якого останній отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку у розмірі 3100 гривень зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,8 % на рік. ОСОБА_4 порушував свої договірні зобов’язання, що призвело до виникнення заборгованості, яка станом на 30 червня 2017 року становить 74279 гривень 95 копійок і складається із : заборгованості за кредитом в розмірі 6400 гривень 38 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 60666 гривень 24 копійки, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3200 гривень, штрафу (фіксованої частини) в розмірі 500 гривень, штрафу (процентної складової частини) 3513 гривень 33 копійки. Позивач просив стягнути з ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором від 02 липня 2007 року, загальний розмір якої станом на 30 червня 2017 року становить 74279 гривень 95 копійок.

В ході розгляду справи з'ясувалося, що ОСОБА_4 помер 30 вересня 2015 року.

Ухвалою Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 13 грудня 2017 року у зв'язку із смертю відповідача було замінено первісного відповідача ОСОБА_4 на його правонаступника ОСОБА_2 (а.с.62).

Позивачем подано уточнену позовну заяву про стягнення на підставі ст. 1282 ЦК України з ОСОБА_2, який є спадкоємцем ОСОБА_4, заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2007 року станом на 30 вересня 2015 року у загальному розмірі 16706 гривень 85 копійок, яка складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6400 гривень 38 копійок, заборгованості по процентам за користування кредитом в розмірі 9206 гривень 47 копійок та заборгованості по пені та комісії в розмірі 1100 гривень (а.с.41-43, 52-53, 58).

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтримав заявлені позовні вимоги, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та заяві про уточнення позовних вимог та зазначив, що про смерть позичальника ОСОБА_4 ПАТ КБ «ПриватБанк» стало відомо під час розгляду справи судом. Пояснив, що вартість майна, отриманого ОСОБА_2 у спадщину є достатньою для задоволення вимог банку в розмірі 16706 гривень 85 копійок.

Відповідач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_5 заперечували проти задоволення позову ПАТ КБ «ПриватБанк», посилаючись на те, що відповідачу по справі не було відомо про укладення його батьком - ОСОБА_4 кредитного договору; до того ж кредитний договір у вигляді окремого документу в письмовій формі між банком та ОСОБА_4 не укладався, що дає підстави стверджувати про відсутність кредитних правовідносин. Крім того, відповідач та його представник зазначили, що мають сумніви в тому, що заяви про видачу кредиту підписані саме ОСОБА_4 Представник відповідача зазначив, що у позивача по справі відсутні права вимоги до ОСОБА_2, оскільки змінився власник банку, а нова ліцензія позивачу не видавалась.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази по справі, суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Судовим розглядом встановлено, що 02 липня 2007 року ОСОБА_4 підписав заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.7,97).

Підписавши заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг в Приватбанку, ОСОБА_4 погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг (а.с.8-13).

Відповідно до цієї заяви, яка підписана позичальником та банком, ОСОБА_4 погодився з тим, що дана заява разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складає договір про надання банківських послуг. У заяві, зокрема, зазначено, що позичальник ознайомився і згоден з Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді. Своїм підписом позичальник підтверджує факт надання йому повної інформації про умови кредитування в ПАТ КБ «Приватбанк».

Відповідно до умов кредитного договору б/н від 02 липня 2007 року ОСОБА_4 отримав кредитну картку «Універсальна 55 днів пільгового періоду» 31 серпня 2007 року (№ 5457082970221466) та отримав від позивача кредит у вигляді встановленого кредитного ліміту в розмірі 3100 гривень на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 1,9% на місяць (22,8% на рік відповідно) на залишок заборгованості.

У зв*язку зі зміною умов кредитування 14 жовтня 2010 року ОСОБА_4 підписав анкету-заяву (а.с.117) про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, які були викладені в новій редакції (а.с.118-143) і погодився таким чином, що заява разом із Пам*яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг, а також тарифами складають між ним та банком договір про надання банківських послуг. Зі змісту заяви вбачається, що ОСОБА_4 ознайомився та згоден з Умовами та правилами надання банківських послуг, а також тарифами банка, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.

Як пояснив в судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1, між сторонами по справі був укладений один кредитний договір в рамках якого ОСОБА_4 користувався кредитними коштами з використанням кредитної картки № 5457082970221466, а 14 жовтня 2010 року шляхом підписання позичальником відповідної заяви були змінені умови кредитування за кредитним договором від 02 липня 2017 року.

Згідно довідки ПАТ КБ «ПриватБанк» старт карткового рахунку №5457082970221466 відбувся 02 липня 2017 року, кредитний ліміт у розмірі 3100 гривень був встановлений 13 вересня 2007 року та неодноразово змінювався банком і становив : 12 лютого 2009 року -1550 гривень, 16 червня 2009 року – 2600 гривень, 15 грудня 2009 року – 5000 гривень, 05 жовтня 2010 року – 6500 гривень, 28 грудня 2010 року – 8500 гривень, 09 квітня 2011 року – 10500 гривень, 15 травня 2014 року – 6900 гривень, 22 вересня 2014 року – 6410 гривень. Строк дії кредитної картки №5457082970221466 – серпень 2015 року (а.с.110).

Як вбачається з виписки по рахунку № 5457**** ****1466 ОСОБА_4 користувався кредитними коштами, здійснював погашення кредиту, останній раз – 19 листопада 2014 року в сумі 350 гривень (а.с.87-90, 112-115).

Відповідно до розрахунку позивача станом на 30 червня 2017 року заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 02 липня 2007 року становила 74279 гривень 95 копійок та складалась із: заборгованості за кредитом в розмірі 6400 гривень 38 копійок, заборгованості за процентами за користування кредитом в розмірі 60666 гривень 24 копійки, заборгованості за пенею та комісією в розмірі 3200 гривень, фіксованої частини штрафу в розмірі 500 гривень, процентної складової штрафу в розмірі 3513 гривень 33 копійки (а.с.4-6).

30 вересня 2015 року ОСОБА_4 помер, що підтверджується повним Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про смерть (а.с.33).

Відповідно до листа Другої Костянтинівської державної нотаріальної контори від 26 жовтня 2017 року № 1130/01-90 та інформаційної довідки зі Спадкового реєстру спадщину після померлого 30 вересня 2015 року ОСОБА_4 прийняв його син – ОСОБА_2 (а.с.35-36).

ОСОБА_2 отримав у спадщину після смерті ОСОБА_4 двокімнатну квартиру, розташовану в с.Зоря Костянтинівського району та земельну ділянку площею 3,89 га кадастровий номер 1422482300:03:000:0026 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовану на території Зорянської сільської ради Костянтинівського району, що підтверджується копіями свідоцтв про право на спадщину за законом від 07 квітня 2016 року (а.с.92-93, 160-162).

Відповідно до листа Головного управління Держгеокадастру від 12 квітня 2018 року № 310/113-18 технічна документація з нормативної грошової оцінки земельної ділянки площею 3,8900 га кадастровий номер 1422482300:03:000:0026, яка належить ОСОБА_2 для ведення товарного сільськогосподарського виробництва не розроблялась. Станом на 01 січня 2018 року середня базова вартість 1га ріллі по Іллінівській (колишній Зорянській)сільській раді (колишнє КСП «п-ф Щербинівська») Костянтинівського району складає 36931 гривня 73 копійка (а.с.189).

Квартира, розташована за адресою: Костянтинівський район, с.Зоря, вул.Каспійська, 14/38 була передана у власність ОСОБА_4 на підставі розпорядження органу приватизації № 102 від 09 червня 1994 року (а.с.163).

Як вбачається з наданої представником ПАТ КБ «ПриватБанк» відповіді за підписом директора Агентства нерухомості «Престиж», мінімальна вартість 1 кв.м. загальної площі житлової нерухомості (квартири) на вторинному ринку на території Костянтинівського району Донецької області становить 1200 гривень (а.с.209).

Відповідно до розрахунку, поданого ПАТ КБ «ПриватБанк» після уточнення позовних вимог, станом на 30 вересня 2015 року загальна заборгованість ОСОБА_4 за кредитним договором від 02 липня 2007 року становить 16706 гривень 85 копійок і складається із: заборгованості за кредитом в розмірі 6400 гривень 38 копійок, заборгованості по процентам в розмірі 9206 гривень 47 копійок, заборгованості по пені та комісії в розмірі 1100 гривень (а.с.46-50, 54-56, 59-60).

Відповідно до листа ПАТ КБ «ПриватБанк» від 25 квітня 2018 року позивач позбавлений можливості надати оригінал кредитної справи, оскільки документи знаходяться в Донецькому архіві, взаємодія з яким неможлива до стабілізації політичної ситуації в зоні проведення антитерористичної операції (а.с.212).

Ненадання позивачем до матеріалів справи оригіналу кредитного договору не свідчить про відсутність кредитних зобовязань між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4, які підтверджені засвідченими копіями заяв про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, розрахунком заборгованості, випискою по рахунку.

Зважаючи на викладене, позиція відповідача та його представника про відсутність кредитних правовідносин між банком та ОСОБА_4 є неспроможною.

В силу ст.ст. 526, 527 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цивільного законодавства. Боржник зобов’язаний виконати свій обов’язок, а кредитор – прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов’язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги.

Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

Відповідно до ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

На підставі викладеного суд дійшов висновку про те, що на відповідача ОСОБА_2 як спадкоємця померлого ОСОБА_4 законом покладено обов*язок задовольнити вимоги банка про погашення заборгованості за кредитним договором від 02 липня 2007 року в межах вартості майна, отриманого у спадщину.

Суд не бере до уваги доводи представника відповідача стосовно того, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_4 не було укладено кредитний договір в письмовій формі, оскільки ці доводи спростовуються дослідженою судом заявою від 02 липня 2007 року (а.с.7), заявою від 14 жовтня 2010 року (а.с.117), зі змісту яких вбачається, що ОСОБА_4 погодився з тим, що дані заяви разом з Пам’яткою клієнта, Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також Тарифами складають договір про надання банківських послуг.

Доводи представника відповідача адвоката ОСОБА_3 стосовно того, що у позивача по справі відсутні права вимоги до ОСОБА_2, зважаючи на те, що змінився власник банку, а нова ліцензія позивачу не видавалась не ґрунтуються на законі та є безпідставними.

Доводи представника відповідача про те, що ОСОБА_2 не може бути правонаступником померлого ОСОБА_4 у кредитних правовідносинах є непереконливими, оскільки суперечать положенням ст.ст. 1218, 1219 ЦК України.

Сумніви відповідача та його представника стосовно того, що саме ОСОБА_4 підписав заяви від 02 липня 2007 року (а.с.7) та від 14 жовтня 2010 року (а.с.117) носять характер припущень і не підтверджені доказами.

В той же час, статтею 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Для з'ясування питання щодо вартості успадкованого відповідачем майна, на виконання приписів п.4 ч.5 ст.12 ЦПК України суд , зберігаючи об'єктивність і неупередженість, пропонував позивачу надати відомості про вартість спадкового майна, роз*яснював право заявити клопотання про призначення експертизи на предмет визначення вартості успадкованого відповідачем ОСОБА_2 майна.

Представник позивача своїм правом заявити клопотання про призначення експертизи на предмет визначення вартості успадкованого відповідачем ОСОБА_2 майна не скористався, належних доказів на підтвердження цієї обставини не надав, зазначивши, що виходячи з даних, зазначених в листі Агентства нерухомості «Престиж» шляхом арифметичних підрахунків (1200 грн х 55,8кв.м) можна дійти висновку, що вартості успадкованої відповідачем квартири, загальна площа якої становить 55,8 кв.м., цілком достатньо для погашення заборгованості за кредитним договором у розмірі 16706 гривень 85копійок.

Відповідно до ч.3,4 ст.12 ЦПК України, ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов’язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Частиною 6 ст.81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бочаров проти України» від 17 червня 2011 року суд при оцінці доказів має керуватись критерієм доведення «поза розумним сумнівом» (див. рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. the United Kingdom), Series A № 25, cc. 64-65, n. 161). Проте таке доведення може випливати зі співіснування достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою висновків або подібних неспростованих презумпцій щодо фактів.

Проаналізувавши наведені докази з точки зору їх належності, допустимості, а їх сукупність з точки зору достатності та у взаємозв*язку, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2, оскільки позивачем не надано належних, допустимих, достовірних та переконливих доказів на підтвердження вартості успадкованого відповідачем після смерті ОСОБА_4 майна.

Суд зазначає, що лист Міськрайонного управління у Костянтинівському районі та м.Торецьку Головного управління Держгеокадастру у Донецькій області від 12 квітня 2018 року № 310/113-18 (а.с.189) згідно якого середня базова вартість 1 га ріллі по Іллініській (колишній Зорянській) сільській раді Костянтинівського району складає 36931 гривня 73 копійки та лист Агентства нерухомості «Престиж» про мінімальну вартість 1 кв.м. загальної площі житлової нерухомості (а.с.209) не є належними та достатніми доказами в розумінні ст.ст.77,80 ЦПК України на підтвердження вартості саме майна, яке успадкував ОСОБА_2, тому суд не бере їх до уваги.

Відповідно до ст.141 ЦПК України оскільки суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позову, судові витрати слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 526, 527, 1054, 1218, 1281, 1282 ЦК України, ст.ст. 4, 12, 13, 19, 78,80,81, 259,263, 264, 265 ЦПК України , -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (місцезнаходження: 01001, м.Київ, вул.Грушевського, 1д, ідентифікаційний код 14360570) до ОСОБА_2 (місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, б.Космонавтів, 15/50, РНОКПП НОМЕР_1) про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення по справі виготовлений 29 травня 2018 року.

Суддя