Рішення № 74283774, 18.05.2018, Вінницький окружний адміністративний суд

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

18 травня 2018 р. Справа № 802/957/18-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Дмитришеної Р.М.,

за участю:

секретаря судового засідання: Макарової К.В.

представника позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Левчук А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження адміністративну справу

за позовом: фізичної особи - підприємця ОСОБА_3 (АДРЕСА_1

до: Головного управління Державної фіскальної служби у Вінницькій області (21100, м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 7)

про: визнання протиправною та скасування вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_3 (далі - ФОП ОСОБА_3, позивач) з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Вінницькій області (далі - ГУ ДФС у Вінницькій області, відповідач) про визнання протиправною та скасування вимоги.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що 19.03.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області сформувано вимогу про сплату недоїмки №Ф-4956-17, відповідно до якої позивачу нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3803,85 грн.

Із вказаною вимогою позивач не погоджується, вважає її протиправною мотивуючи тим, що вона є пенсіонером та отримує пенсію за віком. Згідно з ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" позивач звільнена від сплати за себе єдиного внеску та може сплачувати останній виключно на умовах добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. ФОП ОСОБА_3 зазначає, що вона не зверталась із заявою про укладення договору щодо добровільної участі у загальнообов'язковому державному соціальному страхуванні, а тим більше не укладала та не підписувала такого договору.

Зазначені обставини стали підставою для звернення до суду з адміністративним позовом про визнання протиправною та скасування вимоги про сплату недоїмки №Ф-4956-17 від 19.03.2018.

Представник позивача у судовому засіданні адміністративний позов підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві.

Представник відповідача щодо задоволення позовних вимог заперечувала. Відповідно до відзиву на адміністративний позов вказано, що позивач дійсно підпадає під дію положень ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування". Однак, оскільки останнім добровільно подано звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску, він зобов'язаний сплатити суму єдиного внеску, зазначену в такому звіті. Сума бору, що зазначена у вимозі, самостійно задекларована та своєчасно не сплачена. Відтак, вимога про сплату боргу (недоїмки) винесена правомірно, тому підстав для її скасування немає.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, суд встановив наступне.

ОСОБА_3 зареєстрована як фізична особа-підприємець 02.09.2013, номер запису про реєстрацію: 2 174 000 0000 047983. Позивач є платником єдиного податку, що підтверджується свідоцтвом серії Б №647848 від 10.09.2013 та перебуває на спрощеній системі оподаткування (друга група).

Відповідно до пенсійного посвідчення за НОМЕР_1 та довідки №272 від 24.01.2018 Управління Пенсійного фонду України в місті Вінниці ОСОБА_3 з 27.10.2006 року перебуває на обліку в управлінні Пенсійного фонду України в м. Вінниці та отримує пенсію за віком.

26.01.2015 позивач зазначає, що помилково подала до Вінницької ОДПІ звіт про суми нарахованого доходу застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску за 2014 рік по формі №Д5, який зареєстровано у Вінницькій ОДПІ 26.01.2015 за вх. №1502996367. Відповідно до вказаного звіту позивач визначила собі зобов'язання зі сплати ЄСВ за 2014 рік в сумі 3803,85 грн.

19.03.2018 ГУ ДФС у Вінницькій області сформувало вимогу про сплату недоїмки №Ф-4956-17, відповідно до якої ОСОБА_3 нараховано борг зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 3803,85 грн.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог, суд виходить із наступного.

Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначаються Законом України від 08.07.2010 №2464-VI "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (Закон №2464-VI).

Стаття 1 цього Закону визначає єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (єдиний внесок) як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Пунктом 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI встановлено, що платниками єдиного внеску є фізичні особи - підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Поряд із цим, за приписами частини четвертої цієї статті особи, зазначені у пункті 4 частини першої статті 4 Закону №2464-VI, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Аналогічні за змістом положення відображені у п. 4 Розділу ІІ Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженої Наказом Міністерства фінансів України №449 від 20.04.2015, та у п. 3 Розділу ІІІ Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015.

Із зазначеного слідує, що необхідними умовами для застосування положень частини 4 статті 4 Закону № 2464-VI є отримання особою статусу пенсіонера чи встановлення такій особі інвалідності, а також отримання нею відповідно до закону пенсії або соціальної допомоги. При цьому єдиною підставою, за наявності якої вказані положення не підлягають застосуванню, - це добровільна згода особи на участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 12 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які досягли 16-річного віку та не належать до кола осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню відповідно до статті 11 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють на території України, громадяни України, які постійно проживають або працюють за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, мають право на добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Зазначені особи можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах відповідно до укладеного договору про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування (далі - договір про добровільну участь) згідно із Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"

Відповідно до ч. 1 ст. 10 із Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" платниками, які мають право на добровільну сплату єдиного внеску, є, зокрема, особи, які досягли 16-річного віку та не перебувають у трудових відносинах з роботодавцями, визначеними пунктом 1 частини першої статті 4, та не належать до платників єдиного внеску, визначених пунктами 4 та 5 частини першої статті 4 цього Закону, у тому числі іноземці та особи без громадянства, які постійно проживають або працюють в Україні, громадяни України, які працюють або постійно проживають за межами України, якщо інше не встановлено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3 статті 10 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" особи, зазначені в частині першій цієї статті, беруть добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування протягом строку, визначеного в договорі про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, але не менше одного року (крім договорів про одноразову сплату).

Особи, зазначені в частині першій цієї статті, подають до органу доходів і зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Орган доходів і зборів, що отримав заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, має право перевіряти викладені в заяві відомості та вимагати від особи, яка подала заяву, документи, що підтверджують зазначені відомості.

З особою, яка подала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування, органом доходів і зборів в строк не пізніше ніж 30 календарних днів з дня отримання заяви укладається договір про добровільну участь відповідно до типового договору, що затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Таким чином, особи, які не підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню можуть брати добровільну участь у солідарній системі або в накопичувальній системі пенсійного страхування, або одночасно в обох системах. У такому разі вони подають до органу доходів та зборів за місцем проживання відповідну заяву в порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Крім того, ч. 3 Розділу III Порядку формування та подання страхувальниками звіту щодо сум нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України №435 від 14.04.2015, передбачено, що Звіт зазначеними особами не подається.

У разі самостійного визначення бази нарахування єдиного внеску ФО - підприємці, які обрали спрощену систему оподаткування та які є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію за віком або соціальну допомогу, формують та подають до органів доходів і зборів Звіт самі за себе один раз на рік до 10 лютого року, що настає за звітним періодом.

В даному випадку, враховуючи, що позивач - ФОП ОСОБА_3 є пенсіонером за віком та перебуває на спрощеній системі оподаткування, отримує пенсію за віком, що власне й не заперечувалось відповідачем, суд приходить висновку, що позивач на підставі положень частини 4 статті 4 Закону №2464-VI звільнений від сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Суд також зауважує, що матеріали справи не містять жодних доказів того, що позивач укладала договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. При цьому, суд також враховує доводи представника позивача про те, що позивач не подавала заяву про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Водночас, суд критично оцінює посилання представника відповідача на подану позивачем звітність щодо суми нарахованого єдиного внеску, оскільки подання такої звітності не є передбаченою законом умовою. Натомість, особа, що підпадає під дію положень ч. 4 ст. 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" може брати участь у відповідній системі страхування лише добровільно за її заявою. Відтак, звіт має бути врахований контролюючим органом лише при наявності заяви про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування та укладення відповідного договору.

Таким чином, враховуючи усі вищевикладені обставини, суд приходить висновку, що сформована ГУ ДФС у Вінницькій області вимога про сплату боргу (недоїмки) №Ф-4956-17 від 19.03.2018 є протиправною та, як наслідок, підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з нормами частин першої, другої статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

На підставі викладеного, зважаючи на всі наведені обставини в їх сукупності, суд доходить висновку, що позовні вимоги позивача підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 75, 76, 77, 90, 94, 139, 241, 245, 246, 250, 255, 295 КАС України, суд -

ВИРІШИВ:

адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати вимогу Головного управління ДФС у Вінницькій області про сплату боргу (недоїмки) від 19.03.2018 №Ф-4956-17 у сумі 3803,85грн.

Рішення суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 255 КАС України.

Відповідно до ст. 295 КАС України, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення складено: 29.05.2018

Суддя /підпис/ Дмитришена Руслана Миколаївна

Згідно з оригіналом.

Суддя:

Помічник судді: