Рішення № 74283395, 17.05.2018, Великоновосілківський районний суд Донецької області

Номер справи 220/511/18

Номер провадження № 2/220/297/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 травня 2018 року Великоновосілківський районний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Якішиної О.М.

за участю секретаря Чернякової В.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в смт Велика Новосілка Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області про визнання права власності у порядку спадкування за законом,

ВСТАНОВИВ:

16.03.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулася з позовом до суду про визнання за нею права власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року батька ОСОБА_2.

В обґрунтування позовних вимог посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_3 року помер її батько ОСОБА_2. Після смерті батька відкрилась спадщина у вигляді земельної ділянки площею 0,2500 га та 0,3268 га з цільовим призначенням для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, розташована по АДРЕСА_1. Заповіту ОСОБА_2 не складав, а тому спадкування здійснювалось за законом. У визначений законом строк позивачка звернулася до Великоновосілківської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. На підставі її заяви було заведено спадкову справу. Однак у видачі свідоцтва про право на спадщину на жилий будинок постановою державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. їй було відмовлено в звязку з відсутністю державної реєстрації права власностінанерухоме майно. Зазначене змушує її звернутися до суду.

Ухвалою суду від 19.03.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено підготовче судове засідання.

Ухвалою суду від 11.04.2018 року справа призначена до розгляду в судове засідання, витребувано з Великоновосілківської державної нотаріальної контори копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2

Позивач та її представник в судове засідання не з'явились, будучи належним чином оповіщеними про день та час розгляду справи. Подали заяву про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представник відповідача - виконавчого комітету Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області, в судове засідання не зявився, повідомлений належним чином про час та місце розгляду справи. Подав заяву про розгляд справи за його відсутності. Позовні вимоги визнав.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ст. ст. 1216-1220 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. ст.1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають право діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1258 ЦК України спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Судом встановлено, що на підставі державного акта НОМЕР_2, виданого 19.08.2002 року Багатирською сільською радою, ОСОБА_2 належить земельна ділянка, площею 0,2500 гектарів, цільове призначення для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, та земельна ділянка площею 0,3268 га., цільове призначення ведення особистого селянського господарства, розташована по АДРЕСА_1 (а.с.22).

Згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 виданого виконавчим комітетом Багатирської сільської ради Великоновосілківського району Донецької області 06.12.2017 р., ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 р. (а.с.12).

Після смерті ОСОБА_2 відкрилась спадщина у вигляді житлового будинку та земельної ділянки.

Згідно наданих суду копії свідоцтва про народження, та витягу з державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб позивач ОСОБА_1) та померлий ОСОБА_2 є батьком та дочкою (а.с. 11).

Згідно довідки, виданої виконкомом Багатирської сільської ради №333 від 22.02.2018 року, житловий будинок та земельна ділянка загальною площею 0,30 га розташовані за адресою: АДРЕСА_1 належить ОСОБА_2, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 року (а.с.18).

Згідно довідки, виданої виконкомом Багатирської сільської ради №335 від 22.02.2018 р., на момент смерті ОСОБА_4, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 року, померлий був зареєстрований та проживав за адресою: АДРЕСА_1 та мав склад сім`ї: донька ОСОБА_1 (а.с.20).

Згідно технічного паспорта на садибний (індивідуальний) житловий будинок АДРЕСА_1 виготовленого станом на 17.01.2018 р. Комунальним підприємством «Велконовосілківське районне БТІ», інвентаризаційна справа № 001172, домоволодіння ОСОБА_2 складається з житлового будинку (А-1) загальною площею 56,9 кв.м., з якої житлової 22,9 та допоміжної 34,0, погребу (Г-1) побудованого у 1958 році, тамбуру (а-1) у 1958 році, веранди а'-1 побудованої в 1990 році, літньої кухні (Б-1)- у 1973 році, сараю (В-1) у 1973 році, огорожі (№ 1) у 1997 році, хвіртки (№2) у 1997 році (а.с.13-16).

Згідно Довідки щодо показників на житловий будинок АДРЕСА_1 від 17.01.2018 року, складеної КП «Великоновосілківське РБТІ», самочинне будівництво відсутнє (а.с.17)

Згідно відповіді КП «Великоновосілківськое РБТІ» № 82 від 27.02.2018 року на заяву позивачки, вбачається, що згідно архівних даних станом на 31.12.2013 р. право власності на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 не зареєстроване (а.с.21).

Як вбачається з постанови державного нотаріуса Великоновосілківської державної нотаріальної контори Кравець С.В. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 01.03.2018 року, ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно, а саме на житловий будинок, розташований за адресою: АДРЕСА_1 Донецька область, після смерті батька ОСОБА_2 в зв'язку з відсутністю державної реєстрації права власності на нерухоме майно. (а.с.24).

Як вбачається з наданої суду копії спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_2, що спадкова справа після смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_2, заведена за № 41 від 02.03.2018 р. на підставі заяви про видачу свідоцтва про право на спадщину поданої ОСОБА_1

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК).

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 331 ЦК, якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 Закону України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.

Відповідно до ч. 4 ст. 3 зазначеного Закону права на нерухоме майно, що виникли до набрання чинності цим Законом, визнаються дійсними у разі відсутності їх державної реєстрації, передбаченої цим Законом, за таких умов: якщо реєстрація прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення, або якщо на момент виникнення прав діяло законодавство, що не передбачало обов'язкової реєстрації таких прав.

Державна реєстрація права власності на житлові будинки, споруди регулювалася підзаконними нормативними актами, зокрема, Інструкцією про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженою заступником Міністра комунального господарства Української РСР 31 січня 1966 року, і яка втратила чинність на підставі наказу Держжитлокомунгоспу від 13 грудня 1995 року № 56. Відповідно до зазначеної Інструкції реєстрацію будинків із обслуговуючими будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української PCP провадили бюро технічної інвентаризації виконкомів місцевих рад депутатів трудящих. Об'єктами реєстрації були будинки та домоволодіння з окремим порядковим номером на вулиці, провулку, площі.

На виконання постанови КМУ від 27 лютого 1995 року № 150 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» були прийняті Правила державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб, затверджені наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року № 56, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 19 січня 1996 року за № 31/1056. Правила встановлювали порядок державної реєстрації об'єктів нерухомого майна, що знаходяться у власності юридичних та фізичних осіб. До об'єктів нерухомого майна, що підлягали державній реєстрації, відносяться: жилі будинки (домоволодіння), розташовані на земельній ділянці під окремим порядковим номером на вулиці, площі, провулку; нежилі будинки, дачі, садові будинки, гаражі, будівлі виробничого, господарського, соціально-побутового та іншого призначення, розташовані на окремих земельних ділянках; вбудовані в жилі будинки нежилі приміщення (як частини цього будинку); квартири в багатоквартирних будинках.

Зазначені вище нормативні акти передбачали державну реєстрацію будівель, споруд, державну реєстрацію права власності на нерухоме майно, проте виникнення права власності на будинки, споруди не залежало від державної реєстрації до часу набрання чинності ЦК та Законом України від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Таким чином, право власності на спірний будинок, оформлене в передбаченому законом порядку та у відповідності з діючими на момент закінчення будівництва підзаконними нормативними актами.

Позивач є спадкоємцем першої черги за законом після смерті батька ОСОБА_2, інших спадкоємців першої черги немає, у встановленому законом порядку прийняла спадщину. Отже, доводи позивача знайшли своє повне підтвердження, в зв'язку з чим суд задовольняє позовні вимоги в повному обсязі і визнає за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок, який розташований за адресою: АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 року батька ОСОБА_2.

Керуючись ст.ст.12,13,81,223,263-265,268 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, ІПН НОМЕР_1, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 право власності на житловий будинок з надвірними будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_2, померлого ІНФОРМАЦІЯ_3 р.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено 29.05.2018 р.

Суддя О.М. Якішина