Постанова № 74283032, 24.05.2018, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/16726/17

Провадження № 22-ц/772/816/2018

Категорія: 2

Головуючий у суді 1-ї інстанції Антонюк В. В.

Доповідач:Якименко М. М.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 рокуСправа № 127/16726/17м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області у складі:

головуючого Якименко М.М.,

суддів: Ковальчука О.В., Зайцева А.Ю.,

за участю секретаря Куленко О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Апеляційного суду Вінницької області апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» на рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року, постановлено суддею Вінницького міського суду Вінницької області Антонюком В.В.,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2017 року ОСОБА_3 звернулась в суд з позовом до ПАТ КБ «ПриватБанк», приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень та зобов'язання вчинити певні дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_3, для забезпечення виконання кредитного договору №VIW3GK05551543 між сторонами, було укладено договір іпотеки, за умовами якого позивачка передала в іпотеку Банку належну їй на праві власності квартиру №АДРЕСА_1.

У липні 2017 року позивач отримала лист-претензію від ПАТ КБ «ПриватБанк» з якого дізналась, що 07.09.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» отримав у власність вказану вище квартиру, з вимогою про виселення, разом з усіма членами сім'ї та іншими мешканцями. До вказаного листа Банк долучив інформаційні довідки з державних реєстрів, з яких позивач дізналась, що квартира була перереєстрована на відповідача на підставі рішення приватного нотаріуса Бєлої О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2016 року та запису про право власності на нерухоме майно від 07.09.2016 року, які були, в свою чергу, внесені на підставі договору іпотеки.

Позивач ОСОБА_3 вказує на те, що належним чином виконує свої зобов'язання за кредитним договором, згоди на відчуження майна не давала, натомість відповідачі своїми діями по зверненню стягнення на квартиру порушили її майнові права та діюче законодавство.

У зв'язку з цим вона звернулась до суду з позовом та просила скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 12.09.2016 року, запис про право власності від 07.09.2016 року на нерухоме майно - квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк», а також зобов'язати приватного нотаріуса Бєлу О.М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру за адресою АДРЕСА_1 за ОСОБА_3 та стягнути з відповідачів сплачений судовий збір.

Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року позов задоволено.

Скасовано рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31333200 від 12.09.2016 року та запис про право власності 16329542 від 07.09.2016 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк».

Зобов'язано приватного нотаріуса Бєлую О.М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_3

Вирішено питання про розподіл судових витрат.

З таким рішенням не погодився відповідач ПАТ КБ «Приватбанк» та оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає рішення суду постановленим з порушенням норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати, а у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

Іншим відповідачем приватним нотаріусом Бєлою О.М. рішення суду в апеляційному порядку не оскаржувалось.

Відповідно до п.8 ч.1 Перехідних положень ЦПК України Апеляційний суд Вінницької області здійснює повноваження до утворення апеляційних судів в апеляційних округах.

Частиною 4 ст.367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції не обмежений доводами апеляційної скарги , якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Апеляційний суд, заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду поза межами доводів апеляційної скарги та в межах її вимог, прийшов до наступного висновку.

За змістом ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам рішення суду відповідає частково.

Судом першої інстанції було встановлено, що 03.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений кредитний договір №VIW3GK05551543 (т.1,а.с.20-24), відповідно до умов якого остання отримала від Банку кредитні кошти в розмірі 31200 доларів США.

З метою забезпечення належного виконання зобов'язань за вказаним кредитним договором 03.08.2007 року між ПАТ КБ «Приватбанк» та ОСОБА_3 був укладений договір іпотеки квартири, відповідно до умов якого позивач передав в іпотеку Банку належну йому квартиру АДРЕСА_1 (т.1,а.с.16-19).

Згідно з абз.3 ст.33 ЗУ «Про іпотеку» звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Відповідно до абз.1 ст.36 ЗУ «Про іпотеку» сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя, що підлягає нотаріальному посвідченню, який може бути укладений одночасно з іпотечним договором або в будь-який час до набрання законної сили рішенням суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Пунктом 27 договору іпотеки квартири від 03.08.2007 року визначено право іпотекодержателя, тобто ПАТ КБ «Приватбанк», на позасудове звернення стягнення на предмет іпотеки, шляхом переходу права власності або продажу предмету іпотеки будь-які особі та в будь-який спосіб, в тому числі на біржі, на підставі договору купівлі-продажу.

З інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо квартири №АДРЕСА_1, вбачається, що приватним нотаріусом Бєлою О.М. був внесений запис №16329542 про зміну права власності на вказану квартиру, відповідно до якого новим власником вказаного нерухомого майна став ПАТ КБ «ПриватБанк». Вказаний запис був внесений на підставі рішення приватного нотаріуса Бєлої О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №31333200 від 12.09.2016 року (т.2,а.с.49).

Матеріалами справи встановлено, що 27.07.2016 року ПАТ КБ «Приватбанк» звернулось до ОСОБА_3 з листом-повідомленням №967 (т.1,а.с.33) зміст якого зводиться до того, що ОСОБА_3 є боржником за кредитним договором №VIW3GK05551543, який вона належним чином не виконує, у зв'язку з чим Банк має намір укласти від свого імені договір купівлі-продажу іпотечного майна, а саме належної їй квартири та повідомив про переважне право на укладення такого договору в якості покупця.

Також того ж числа Банком було направлено на адресу позивача лист №967/1, в якому відповідач вказав, що в разі несплати кредитного боргу в термін до 27.08.2016 року, він змушений буде звернути стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі ПАТ КБ «Приватбанк» права власності на предмет іпотеки.

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення ОСОБА_3 отримала вказані листи банку 04.08.2016 року (т.2,а.с.43).

Відповідно до абз.1 ст.35 ЗУ «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Згідно ч.ч.1.2 ст. 37 ЗУ «Про іпотеку» іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Рішення про реєстрацію права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, що є предметом іпотеки, може бути оскаржено іпотекодавцем у суді.

Аналогічне положення було закріплено у п.27 договору іпотеки, а саме: звернення стягнення на предмет іпотеки за вибором іпотекодержателя може бути здійснено в позасудовому порядку зокрема шляхом переходу до іпотекодержателя права власності на предмет іпотеки, про що іпотекодержатель зобов'язаний письмово повідомити іпотекодавця.

Одним із способів звернення стягнення на предмет іпотеки є передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки (ст.36 ЗУ «Про іпотеку»).

Відповідно до п.1 ч.1 ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» встановлено заборону на примусове стягнення (відчужене без згоди власника) нерухомого житлового майна, яке вважається предметом застави, згідно із ст.4 ЗУ «Про заставу» та/або предметом іпотеки згідно із ст.5 ЗУ «Про іпотеку», якщо таке майно виступає як забезпечення зобов'язань громадянина України (позичальника або майнового поручителя) за споживчими кредитами, наданими йому кредитними установами - резидентами України в іноземній валюті, та за умови, що: таке нерухоме житлове майно використовується як місце постійного проживання позичальника/майнового поручителя або є об'єктом незавершеного будівництва нерухомого житлового майна, яке перебуває в іпотеці, за умови, що у позичальника або майнового поручителя у власності не знаходиться інше нерухоме житлове майно; загальна площа такого нерухомого житлового майна (об'єкта незавершеного будівництва нерухомого житлового майна) не перевищує 140 кв. метрів для квартири та 250 кв. метрів для житлового будинку.

Судом першої інстанції було встановлено, що площа квартири позивача, в якій вона постійно проживає і яка є предметом іпотеки, становить 29,9 кв.м., іншого нерухомого майна позивач у власності немає.

Приймаючи до уваги зазначене, а також те, що кредит є споживчим, наданий в іноземній валюті, висновок суду, що на дані правовідносини поширюється дія ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті», є правильним.

Матеріали справи не містять доказів, що позичальник ОСОБА_3, як власник житла, надала згоду на примусове стягнення квартири, яка є предметом іпотеки.

Пунктом 27 договору іпотеки, на який посилається банк в апеляційній скарзі не є згодою на примусове стягнення в розумінні ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті».

Таким чином суд першої інстанції прийшов правильного висновку, що звернення стягнення на предмет іпотеки відбулось з порушенням вимог ст.1 ЗУ «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» без згоди позивача, тобто під час дії мораторію, що вказує на порушення законних прав позивача з боку відповідачів.

Відтак рішення суду в частині задоволення позову про скасування рішення приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) індексний номер 31333200 від 12.09.2016 року та запис про право власності 16329542 від 07.09.2016 року на нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 за ПАТ КБ «Приватбанк» є правильним.

Задовольняючи позов в частині вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Бєлої О.М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру за ОСОБА_3, суд не звернув увагу на норму ст.19 Конституції України, яка передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі в межах повноважень та у спосіб що передбачені конституцією та законами України.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.10 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» нотаріус є державним реєстратором.

Позовна вимога ОСОБА_3 про зобов'язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої О.М. відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру, фактично зводиться до перереєстрації права власності на нерухомість.

Частиною 1 ст.27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначені підстави для державної реєстрації прав.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЗУ Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» державний реєстратор самостійно приймає рішення за результатом розгляду заяв у сфері державної реєстрації прав.

До виключної компетенції державного реєстратора належить прийняття рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень чи відмову у реєстрації за наявності до того передбачених законом підстав.

Враховуючи наведене, апеляційний суд прийшов до висновку, що суд не той орган, до компетенції якого належить вирішення питання проведення державної реєстрації права власності, яке згідно із ЗУ «Про нотаріат» та Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, може здійснюватися лише нотаріус за заявою особи, оскільки вказаними нормами передбачено і інші підстави для відмови у вчиненні нотаріальної дії, які підлягають перевірці нотаріусом.

Апеляційний суд прийшов до висновку, що рішення суду в цій частині підлягає скасуванню з постановленням нового про відмову у позові.

Відповідно до ч.13 ст.141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За таких обставин апеляційний суд вважає за необхідне стягнути з відповідачів ПАТ КБ «ПриватБанк» та приватного нотаріуса ВМНО Бєлої О.М. на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати в рівних частках по 320 гривень з кожного, що є пропорційним до розміру задоволених позовних вимог, а також 960 гривень з ОСОБА_3 на користь ПАТ КБ «ПриватБанк», що є пропорційним до розміру задоволених апеляційних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.49, 50 ЗУ «Про нотаріат», ст.ст.11,27 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», ст.ст.141, 367, 375, 381-384 ЦПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» задовольнити частково.

Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 07 лютого 2018 року, в частині задоволення позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру та в частині розподілу судових витрат, скасувати.

В задоволенні позовних вимог про зобов'язання приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни відновити відомості про державну реєстрацію права власності на квартиру, відмовити.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» та приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу Бєлої Оксани Миколаївни на користь ОСОБА_3 понесені нею судові витрати по 320 гривень з кожного.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» понесені ним судові витрати в розмірі 960 гривень.

В решті рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий М.М. Якименко

Судді: О.В. Ковальчук

А.Ю. Зайцев