Ухвала суду № 74283015, 24.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/10781/18

Провадження №1-кс/127/5420/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

в складі:

слідчого судді Вишара І.Ю.,

при секретарі Федоровій С.М.,

за участю адвоката ОСОБА_1,

прокурора Країлова К.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області, допущеної у кримінальному провадженні №52017000000000759, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат ОСОБА_1звернувся до суду в інтересах ОСОБА_2, зі скаргою, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області, допущеної у кримінальному провадженні №52017000000000759.

Скаргу мотивовано тим, що у провадження прокуратури з НАБУ надійшло кримінальне провадження за вказаним вище номером, внесене на підставі Ухвали суду за ч. 2 ст. 375 КК України, від 30 березня 2017 року, без дослідження доданих матеріалів і без проведення досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Так, 23 квітня 2018 року було звернення до «компетентних» осіб - слідчого прокурора та керівництва прокуратури у виді клопотань та скарги.

Однак, в компетентних органах фактично відмовилися прийняти процесуальні документи та вчинити дії, направленні на їх виконання, прийняти відповідні рішення, а охоронцю було надано вказівки не допускати скаржника до приміщення прокуратури за турнікети, з метою унеможливлення вручення таких клопотань та скарги, звернення на прийом до заступника прокурора та прокурора області зі скаргами на дії органу досудового розслідування та посадових осіб прокуратури, які перешкоджають мені реалізовувати процесуальні права та вчиняти процесуальні дії, з метою створення обстановки відсутності відповідних процесуальних звернень, активних дій та процесуальних ініціатив, спрямованих на реалізацію своїх прав та усунення порушень таких, припинення незаконних дій та зловживань корумпованих прокурорів Вінницької області, хабарників, згідно повідомлень ЗМІ та численних опитувань і висловлювань громадськості, для здійснення ними досудового розслідування за його участі, а не приховування злочину штучно, шляхом зловживання владою та своїм посадовим становищем, а саме відсторонення скаржника від участі у досудовому розслідуванні, приховування матеріалів та будь-якої інформації, її ненадання, в тому числі на запити та клопотання про хід слідства.

Тим самим, скаржником, у межах та спосіб визначених КПК України, вчинено спробу реалізувати свої права, а саме звернення з письмовим та усним відповідними клопотаннями.

Так, керівництво прокуратури, в особі прокурора, вживали активних заходів для саботажу участі скаржника у проведенні досудового розслідування.

Відтак, з цих підстав злочини не розслідувані, права потерпілого внаслідок їх вчиненні не лише не поновлені, але свідомо та умисно порушені повторно, процесуальні права, з повідомлених стороні потерпілого причин, наявності тісних соціальних та особистих зав’язків фігурантів справи та корумпованості прокурорів, слідчих та їх пов’язаності із суддями, можливості впливу на суд, шляхом взаємозаліку підтримання певних позицій у справах, які для кожного із учасників злочинного угрупування становлять інтерес, тобто реалізується звичайна схема «вирішення питань».

Так, ст.56 КПК України визначені права потерпілого, яким відповідають обумовлені ст.9, 28, 36, 40, 220-221, 223 та ін. КПК України обов’язки слідчого і прокурора.

Зі змісту вказаної норми закону про права потерпілого, а також статті 36 (як і 37), 40 КПК України не вбачається жодних винятків щодо наявності у слідчого і прокурора права відмовити у прийнятті клопотань та скарг потерпілого у кримінальному провадженні.

Відповідно до ст.36 КПК України прокурор здійснює свої повноваження у відповідності до КПК України, а стаття 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, зобов'язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Також, відповідно до ст. 40 КПК України слідчий здійснює повноваження у відповідності до КПК України, а стаття 19 Конституції України, яка є нормою прямої дії, зобов’язує органи державної влади та їх посадових осіб діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. При таких обставинах слідчий, прокурор зобов’язаний був відповідно до ст. 2, 9, 28, 56, 220-221, 223 КПК України, прийняти клопотання та скарги та провести відповідні слідчі дії, вчинити процесуальні дії у кримінальному провадженні за участю потерпілого та повідомити його про наслідки вирішення.

Цих вимог Закону службові особи прокуратури Вінницької області не дотримались, не прийняли та не розглянули клопотання та скарги, у процесуальному порядку, слідчих дій за моєї участі не провели, процесуальних дій не вчинили, як і повідомлення щодо вчинення ними ж злочинних дій за ч. 2 ст. 28 с. 2 ст. 364 ч. 2 ст. 28 ч. 2 ст. 397 КК України, не прийняли, чим порушили права потерпілого на досудовому розслідуванні.

Відтак, з метою реалізації своїх прав як потерпілого, й як адвоката, в інтересах іншого потерпілого, тобто правозахисника, особи, яка на професійній основі уповноважена за законом надавати правову допомогу, усунення порушень прав потерпілого умисною бездіяльністю керівництвом ОДР та прокуратури, за неправомірну вигоду, у формі сприяння та вжиття заходів для отримання певних результатів у вирішення справ та проваджень, що дозволить приховати порушення, певні обставини, що висвітлюють наявність порушень та зловживань, розквіт корупції, й отримання винагороди від фігурантів, зацікавлених осіб, активно вчиняють протиправна схема по відстороненню скаржника від участі у досудовому розслідуванні.

Саме тому посадові особи прокуратури категорично відмовилися фіксувати такі клопотання, використовуючи законні повноваження працівників у особистих, корпоративних інтересах, в інтересах третіх осіб, без законних на те підстав, надаючи незаконні та неповноважні вказівки, застосовуючи примус до потерпілого, видворили із приміщення прокуратури, забороняли застосовувати технічні засоби фіксації їх порушень, що не відповідає ст. 2, 8, 56, 107, 206 КПК України, заборонили прохід до приміщення канцелярії, приймальні, тим самим унеможливили будь-які законні можливості подання ним відповідних клопотань та скарг, як керівництву, так і начальнику ОДР, а керівник підрозділу нагляду пригрозив затриманням, тим самим унеможливили отримання інформації про особу слідчого, процесуального керівника для пред'явлення безпосередньо йому, як компетентній (хоча, напевно, враховуючи таку поведінку та «якість», «законність», «добросовісність» дій посадових осіб, які свідомо за два з половиною місяці не звертався до потерпілого, не викликав його та не повідомляв про проведення слідчих та процесуальних дій, то компетентного слідчого та прокурора у провадженні.

Однак, керівництво прокуратури та особовий склад, є особами дієздатність яких викликає обґрунтовані сумніви, через їх обструктивну, антисоціальну поведінку, й відношення до оточуючих, грубе та свідоме, умисне порушення закону, а тому свідчать про неадекватність, вказують на наявність ознак психічного розладу через відсутність реальної оцінки ситуації в розрізі займаної ними посади та беззаконне небажання виконувати ними свої функції, вказують на повну їх некомпетентність.

Переконаний, що такі особи, за своїми діловими, професійними, психологічними, й психічними якостями, не мають займати свої посади, а їх поведінка свідчить про системність та звичну практику такої «роботи», що свідчить про антисоціальне відношення до людей, враження прокурорів корупційною патологією, яка зумовила прогрес професійної та людської деградації, й внаслідок цього неможливості виконання ними необхідних для суспільства функцій правоохоронного органу, які з вказаних вище, й із тих, які достовірно мають встановити спеціалісти при проведенні експертизи, причин, не можуть бути залишені на займаних посадах, а тим паче мати право володіти зброю, так як не відповідають займаним ними відповідальним посадам, є соціально та суспільно небезпечними.

Відтак, слідство та керівництво ведеться слідчими і прокурорами, відносно яких заявляю клопотання та просить суд призначити комплексну психолого-психіатричну експертизу їх дієздатності розуміти реальність, свої обов’язки та статус, через наявність з їх боку загрози суспільним інтересах через їх асоціальну поведінку та вчинення дій, які їх статусу та займаним ними посадам не відповідають, й безперечно свідчать про особистісні розлади інтелектуального та психічного розвитку, незворотні морфологічні процеси деградації та людської асоціалізації, що в сукупності вказує про їх загрозу для суспільства, а саме для мене та оточуючих таких «слідчих і прокурорів» осіб, які використовуючи свою владу завдають шкоди людям, а відтак становлять загрозу для суспільства, що вимагає їх ізоляції від суспільства та відправлення після експертизи на примусове лікування.

Тому що саме шляхом призначення експертизи для визначення експертним шляхом порушених питань, можливо буде остаточно встановити ступінь їх загрози і адекватності.

В подальшому, аби не опускатися до їх рівня, скаржник був змушений за наказом під погрозою сили та затримання покинути прокуратуру, а тому з метою збереження своїх нервів і часу, свободи, більш того, або не впадати в ступор від їх подальшої неадекватності, незнання закону, його умисне та грубе порушення, вирішення процесуальних питань позапроцесуальним, нестатутним й нецензурним способом та відповідним вираженням, він прийняв рішення про звернення до КДКП та до ОВС, з метою проведення їх тестування (перевірка професійної компетентності), й зафіксувати вказані факти, а в суду відповідно просить призначити вказану експертизу (для перевірки їх особистісної (людської) компетентності та адекватності, психічній та психологічній здоровості).

Також в цей же день, підготувавши письмове повідомлення, здав його наручно черговому по ГУНП, в якому просив вжити заходів реагування за фактом відмові вчинити процесуальні дії, так як приймати та реєструвати його по канцелярії слідства ВП і в самому ВП не забажали, що вимагало звернення до чергової частини ГУНП,керівництва слідства.

Відтак, відмова прийняти такі клопотання і скарги, їх вирішити у законний спосіб, спрямоване на порушення прав потерпілого від злочинів. їх приховування.

Проте, по суті справи, й до сьогодні жодних процесуальних дій не вчиняється, рішення за клопотанням не приймаються, тим самим, недотримуються розумні строки кримінального провадження, гарантії захисту прав потерпілого від злочину у кримінальному провадженні, вживають засоби деструктивної роботи, саботажу слідству.

Відтак, з метою усунення таких порушень зумовило звернення до слідчого судді.

Відповідно п.1 ч.І ст.ЗОЗ КПК Українина досудовому провадженні можуть бути оска

Як випливає з положень принципу публічності, закріпленого у ст. 25 КПК України, прокурор, слідчий зобовязані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення (за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого) або в разі надходження заяви (повідомлення) про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.

Частиною 1 статті 28 КПК України встановлено, що під час кримінального провадження кожна процесуальна дія або процесуальне рішення повинні бути виконані або прийняті в розумні строки. Розумними вважаються строки, що є обєктивно необхідними для виконання процесуальних дій та прийняття процесуальних рішень. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені цим Кодексом строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття окремих процесуальних рішень.

Відповідно реалізація права повністю залежить від правомірності дій, адекватності та добросовісності слідчого та прокурора.

Отже, вчинення незаконних дій прокурором та іншими службовими особа прокуратури Вінницької області, невчинення дій слідчим і процесуальним, керівником підрозділу нагляду у кримінальному провадженні, уповноважена на прийняття та вирішення клопотань та скарг, проведення слідчих та вчинення процесуальних дій призвело до порушення та не реалізації процесуальних прав, їх відмова у прийнятті клопотань та скарг, їх вирішенні, вчиненні дій, є явно незаконною, тим паче без прийняття відповідних рішень про відмову у прийнятті та/або вирішенні клопотань та скарг, проведенні слідчих дій та вчиненні процесуальних дій.

Таким чином, приймаючи до уваги вищевикладене, а також зважаючи на те, що за вказаних обставин уповноваженою особою Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області не виконано зазначені положення КПК України, а відомості, які містяться в заяві начальника Зміївського районного управління Департаменту Комітету по боротьбі з корупцією та організованою злочинністю ВГО «СГОУ «Народна Рада» ОСОБА1 про вчинене кримінальне правопорушення працівниками ДП «Зміївське лісове господарство», відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 191 КК України, від 16.04.2018 року вих. № 2-18/76, безпідставно не внесені до ЄРДР, слід дійти висновку, що вимога про зобов’язання уповноваженої особи Зміївського ВП ГУНП України в Харківській області внести відповідні відомості про обставини, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення за вищезгаданим фактом, підлягає задоволенню.

Просить визнати протиправною бездіяльність, що виразилася у нездійсненні процесуа-льних та слідчих дій, у відповідності до закону, припинити протиправні дії посадових осіб прокуратури, що мають на меті перешкоджання законній адвокатській діяльності шляхом реалізації та захисту прав потерпілого, проведення вказаних невідкладних слідчих дій, у відповідності до заявлених мною клопотань, вирішення скарг, й зобов'язати посадових осіб прокуратури припинити дії, що виразилися у відмові приймати процесуальні документи - клопотання слідчому та клопотання і скарги керівнику ОДР, підрозділ) нагляду та прокурору області, у вказаному вище провадженні, й зобов’язати слідчого, керівника ОДР та процесуального прокурора приймати і вирішувати такі у визначений процесуальним законом спосіб, порядку та строк, про що повідомляти у визначеній законом процесуальній формі та спосіб, а за клопотанням про проведення процесуальних та слідчих дій здійснювати (проводити) такі за участю потерпілого і його представника, проводити слідство у порядку, спосіб та строки, визначені Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовуючи процесуальний закон (норму закону), в редакції, чинній на час проведення певної слідчої та процесуальної дії, а не за нормами редакцій за надрукованим в 2012 року примірником вказаного Кодексу, який був продемонстрований прокурорами із цитуванням норм й зобов’язати керівника (в.о керівника ОДР - СВ прокуратури), слідчого надати відомості про стан кримінального провадження, витяг із ЄРДР, та вручити ОСОБА_2 пам’ятку про права потерпілого, надати матеріали на ознайомлення, а прокурора встановити процесуальні строки вчинення слідчим та керівником ОДР зазначених процесуальних дій, у відповідності до норм процесуального закону.

В судовому засіданні адвокат ОСОБА_3 вимоги скарги підтримав та просив її задоволити з підстав, наведених у ній. Також зазначив, що клопотання відмовлялись прийняти та зареєструвати, починаючи з 18.02.2018 року.

Прокурор Країло К.А. заперечував щодо задоволення вимог скарги, оскільки всі дії виконані згідно чинного законодавства, а тому підстав для задоволення скарги немає та надав для огляду матеріали досудового розслідування у кримінальному провадженні.

Слідчий суддя, заслухавши думку учасників розгляду скарги, дослідивши матеріали скарги, дійшов наступного висновку.

Стаття 306 КПК України передбачає, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора розглядаються слідчим суддею місцевого суду згідно з правилами судового розгляду, передбаченими ст. 318-380 цього Кодексу, з урахуванням положень цієї глави. Скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування розглядаються не пізніше сімдесяти двох годин з моменту надходження відповідної скарги, крім скарг на рішення про закриття кримінального провадження, які розглядаються не пізніше пяти днів з моменту надходження скарги. Розгляд скарг на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування здійснюється за обов’язкової участі особи, яка подала скаргу, чи її захисника, представника та слідчого чи прокурора, рішення, дії чи бездіяльність яких оскаржується. Відсутність слідчого чи прокурора не є перешкодою для розгляду скарги.

Стаття 307 КПК України визначає, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов’язання припинити дію; 3) зобов’язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги.

Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

В судовому засіданні встановлено, що прокуратурою Вінницької області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №52017000000000759 від 30.03.2017 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст.375 Кримінального кодексу України.

23.04.2018 року представник ОСОБА_2 звернувся до слідчого прокурора прокуратури Вінницької області та керівництва прокуратури Вінницької області з клопотанням та скаргами у кримінальному провадженні № 52017000000000759.

Разом з тим, клопотання представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 в прокуратурі Вінницької області не прийняли та не зареєстрували.

Прокурором в судове засідання з розгляду скарги матеріали кримінального провадження не надано.

Відповідно дост. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

Згідно ч. 2 ст. 9 КПК України, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий зобов'язані всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають, так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом'якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень.

Відповідно до ч. 4 ст. 38 КПК України, орган досудового розслідування зобов’язаний застосувати всі передбачені законом заходи для забезпечення ефективності досудового розслідування.

Згідно ст. 220 КПК України клопотання сторони захисту, потерпілого і його представника чи законного представника, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, про виконання будь-яких процесуальних дій слідчий, прокурор зобов'язані розглянути в строк не більше трьох днів з моменту подання і задовольнити їх за наявності відповідних підстав. Про результати розгляду клопотання повідомляється особа, яка заявила клопотання. Про повну або часткову відмову в задоволенні клопотання виноситься вмотивована постанова, копія якої вручається особі, яка заявила клопотання, а у разі неможливості вручення з об'єктивних причин - надсилається їй.

Пункт 7 частини 1 статті 303 КПК України передбачає, що на досудовому провадженні можуть бути оскарженні такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора як-то рішення слідчого, прокурора про відмову в задоволенні клопотання про проведення слідчих (розшукових) дій, негласних слідчих (розшукових) дій.

Враховуючи те, що в судовому засіданні було встановлено, що представник потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_1 звертався з клопотанням до прокуратури Вінницької області, але в установі відмовились його зареєструвати, починаючи з 18.02.2018 року, що порушує права представника потерпілого та скарга в цій частині підлягає до задоволення.

В решті скарга представника потерпілого у кримінальному провадженні ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_1 задоволенню не підлягає, в зв’язку з необґрунтованістю та передчасністю заявлених вимог, оскільки клопотання не зареєстровані та не розглянуті.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 220, 303, 305, 306, 307, 309 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В :

Скаргу адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2, в порядку ст. 303 КПК України, на бездіяльність прокурора прокуратури Вінницької області, допущеної у кримінальному провадженні №52017000000000759 – задовольнити частково.

Зобов'язати уповноважену особу прокуратури Вінницької області прийняти та зареєструвати клопотання адвоката ОСОБА_1 в інтересах ОСОБА_2 в межах кримінального провадження №52017000000000759.

В решті вимог скарги – відмовити.

Ухвала слідчого судді остаточна та оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя