Рішення № 74282875, 15.05.2018, Краматорський міський суд Донецької області

Справа № 234/10024/17

Провадження № 2/234/871/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 травня 2018 року м. Краматорськ

Краматорський міський суд Донецької області в складі

головуючого судді Бакуменко А.В

за участю секретаря Кісточки І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Краматорську цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів і визнання договору недійсним, -

Обставини справи

ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживача шляхом визнання договору недійсним.

В обґрунтування заявлених вимог він зазначив, що 09.06.2017 року між ОСОБА_1 і ТОВ «Єврокар Україна» було укладено договір фінансового лізингу №2708 (далі договір), згідно якого предметом Лізингу по даному договору є: Chevrolet aveo LS об'єм двигуна 1400 тип КПП 5МТ привід 2WB.

Відповідно до умов договору лізингодавець (відповідач) бере на себе зобов'язання придбати предмет лізингу (ZAZ SENS) у власність та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу (позивачу) на умовах, передбачених договором.

В мережі інтернет, позивач знайшов оголошення про продаж автомобіля Daewoo jentra, розміщене працівниками відповідача, зателефонував менеджеру, який йому роз'яснив, що дійсно він має можливість придбати в них автомобіль в кредит на досить вигідних умовах та запропонували приїхати до м. Харкова. 15.06.2017 року він приїхав до офісу компанії і менеджер компанії пояснив, що до 10.06.2017 року в них діяла акція на встановлення газобалонного обладнання на автомобілі, бланки з датою залишились, і в нього є можливість отримати акційне обладнання шляхом підписання договору. Також представник відповідача пояснив, що в додатковій угоді буде зазначений інший автомобіль, який він отримує, і що позивач повинен спочатку сплатити передплату (аванс) за транспортний засіб 39000,00 грн. шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ним буде укладено договір лізингу. При цьому за для пришвидшення процедури запропоновано йому підписати готовий бланк договору №2708 та йти одразу ж сплачувати авансовий платіж, нібито він буде звільнений від комісій і інших платежів. В той же день було сплачено рахунок на суму 39000,00 грн. та був наданий договір фінансового лізингу на автомобіль Chevrolet aveo LS об'єм двигуна 1400 тип КПП 5МТ привід 2WB, який він не мав жодного наміру придбати. Жодних інших документів окрім договору йому надано не було, також йому повідомили, що всі додатки до договору будуть передані до головного офісу в м. Києві.

Пізніше, а саме 18.06.2017 року йому стало відомо, що ТОВ «Єврокар Україна» взагалі не мало право на укладання відповідного договору фінансового лізингу, оскільки станом на 15.06.2017 року у відповідача відсутня ліцензія на надання фінансових послуг у вигляді фінансового лізингу. Таким чином, йому стало зрозуміло, що його ввели в оману при підписанні цього договору.

Просить суд визнати договір фінансового лізингу №2708 від 06.06.2017 року недійсним, стягнути з ТОВ «Єврокар Україна» на його користь сплачені кошти в розмірі 39000,00 грн

Позивач в судове засідання не з'явився, просив суд справу розглянути за його відсутності та вимоги задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, за вказаною у позові адресою надсилались рекомендованим листом судові повістки та копії документів, проте вказані листи були повернуті до краматорського міського суду з відміткою пошти «за закінченням терміну зберігання», що в силу п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України вважається, що вказані документи були вручені відповідачу належним чином і, що відповідач належним чином повідомлений про дату , час і місце розгляду справи.

Відзив на позовну заяву не надходив.

Фактичні обставини встановлені судом

06.06.2017 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Єврокар Україна» укладений кредитний договір фінансового лізингу №2708, згідно умов якого відповідач зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у її користування автомобіль Chevrolet aveo LS об'єм двигуна 1400 тип КПП 5МТ привід 2WB, а позивач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати передбачені даним договором платежі.

В п.1.2 договору зазначено, що вартість предмета лізингу на момент укладення даного Договору зазначається у даному Договорі та в Додатку №1.

Відповідно до умов договору вартість предмета лізингу на момент укладення договору становить 14861,07 дол. США з урахуванням ПДВ, що за обмінним курсом долара США до гривні складало 389360,00 грн.

На виконання умов договору фінансового лізингу ОСОБА_1 було сплачено на користь ТОВ «Єврокар Україна» грошові кошти в розмірі 39000,00 грн., квитанція від 15.06.2017 року № N1АВ746172.

Відповідно до п.1.7 Договору, предмет лізингу передається в користування лізингоодержувачу протягом строку, який становить не більше 90 робочих днів з моменту сплати лізингоодержувачем на рахунок лізингодавця: адміністративного платежу; авансового платежу; комісії за передачу предмета лізингу; у разі наявності, сплати різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах викладених у п.9.4 ст. 9 даного договору, або різниці до вже сплаченого авансового платежу на умовах, викладених в п.9.6 ст. 9 Договору.

20.06.2017 року ОСОБА_1 направив відповідачу вимогу про відмову і поверненні йому грошових коштів, однак вимоги чинного законодавства з боку відповідача виконані не були. Діючим ЗУ «Про захист прав споживачів» передбаче6но обов'язок повернути споживачу грошові кошти протягом 14 календарних днів з моменту підписання договору споживчого кредиту. На його неодноразові дзвінки відповідач повідомляє, що можливо і поверне йому його кошти, але не раніше ніж, через 30 банківських днів, що становить майже 2 календарних місяці. Під час чергового візиту позивача до офісу ТОВ «Єврокар Україна», він просив надати відповідні додатки до договору, але йому повідомлено, що вони направлені в м. Київ.

Зі змісту оспорюваного договору вбачається, що сторони не погодили постачальника (продавця) автомобіля, остаточно не визначили вартості предмета лізингу, не погодили графіку сплати лізингових платежів, це свідчить, що на момент укладення договору ОСОБА_1 був позбавлений можливості ознайомитися з обсягом своїх грошових зобов'язань та графіком лізингових платежів, що свідчить про невизначеність загального обсягу грошових зобов'язань лізингоодержувача.

Відповідно до ст.6 Закону України "Про фінансовий лізинг", договір лізингу має бути укладений у письмовій формі. Істотними умовами договору лізингу є: предмет лізингу, строк на який лізингоодержувачу надається право користування предметом лізингу (строк лізингу), розмір лізингових платежів, інші умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до частини 1 статті 806 ЦК України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

За договором лізингу майновий інтерес лізингодавця полягає у розміщенні та майбутньому поверненні з прибутком грошових коштів, а майновий інтерес лізингоодержувача - в можливості користуватися та придбати предмет лізингу у власність.

Чинним законодавством чітко передбачено, що послуги з фінансового лізингу можуть надаватися тільки юридичною особою, що має статус фінансової установи та має ліцензію на здійснення лізингових послуг.

Частино 2 ст. 16 ЗУ «Про фінансовий лізинг» визначено, Лізингові платежі можуть включати: а) суму, яка відшкодовує частину вартості предмета лізингу; б) платіж як винагороду лізингодавцю за отримане у лізинг майно; в) компенсацію відсотків за кредитом; г) інші витрати лізингодавця, що безпосередньо пов'язані з виконанням договору лізингу.

З наведеного вбачається, що чинним законодавством не передбачено лізинговий платіж пов'язаний з укладенням самого договору фінансового лізингу.

Відповідно до п.п. 2 п.6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі, коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Згідно ст. 204 ЦК України, правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

У п.12.1.договору зазначено, що лізингодавець який не сплатив лізингові платежі, що передбачені в п.1.7., та не отримав транспортний засіб, має право розірвати даний договір за власним бажанням. В такому випадку поверненню підлягає 80% від сплаченого авансового платежу та\або частини авансових платежів, 20 % лізингодавець утримує в якості штрафу за дострокове розірвання договору.

Дана норма обмежує права споживача передбачені ЗУ «Про захист прав споживачів»; «Про фінансовий лізинг» та ЦК України, зокрема вони не відповідають принципу добросовісності та рівності сторін договору, його положення в цілому містять істотний дисбаланс прав та обов'язків сторін договору, а тому на шкоду споживача, є несправедливими і порушують вимоги чинного законодавства.

Пункти 4 ч.5 ст.11; ч.ч.1-2, п.3 ч.3 ст.18 ЗУ «Про захист прав споживачів» передбачають, що продавець(виконавець, виробник) не повинен включати до договорів із споживачем умови, які є несправедливим, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу, а також встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця.

Відповідно до ч.6 ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», правочини, здійснені з використанням нечесної підприємницької практики, є недійсними.

Згідно п.14 ст.1 ЗУ «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика - будь-яка підприємницька діяльність або бездіяльність, що суперечить правилам, торговим та іншим чесним звичаям та впливає або може вплинути на економічну поведінку споживача щодо продукції.

Враховуючи положення п.п.2 п.6 ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», у разі коли зміна положення або визнання його недійсним зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача: договір може бути визнаним недійсним у цілому.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду цивільних справ за позовами про захист споживачів» №5 від 12.04.1996 року, умови договору, що обмежують права споживача порівняно з положеннями, передбаченими законодавством, визнаються недійсними.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність установлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у зв'язку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом частини п'ятої цієї норми у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути визнане недійсним або змінене, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (частина шоста статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів»).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в частині другій статті 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», можна дійти висновку, що умови договору кваліфікуються як несправедливі за наявності одночасно таких ознак: по-перше, вони порушують принцип добросовісності (пункт 6 частини першої статті 3, частина третя статті 509 ЦК України); по-друге, призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін; по-третє, завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими згідно із частиною третьою статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобов'язань, включаючи умови про взаємозалік, зобов'язання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника); встановлення жорстких обов'язків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у зв'язку з розірванням або невиконанням ним договору (пункти 2 - 4); надання продавцю (виконавцю, виробнику) права в односторонньому порядку змінювати умови договору на власний розсуд або на підставах, не зазначених у договорі (пункт 11); визначення ціни товару на момент його поставки споживачеві або надання продавцю (виконавцю, виробнику) можливості збільшувати ціну без надання споживачеві права розірвати договір у разі збільшення ціни порівняно з тією, що була погоджена на момент укладення договору (пункт 13).

Пунктом 12.1. Договору лізингу № 2708 передбачено, що у разі розірвання договору з ініціативи лізингоодержувача лізингодавець повертає лише 80 % сплаченого авансового внеску.

За змістом частини п'ятої статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів» до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

Аналіз цих норм дає підстави для висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, зокрема щодо плати за дострокове його погашення.

За змістом статті 808 ЦК України, якщо відповідно до договору непрямого лізингу вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингоодержувачем, продавець (постачальник) несе відповідальність перед лізингоодержувачем за порушення зобов'язання щодо якості, комплектності, справності предмета договору лізингу, його доставки, монтажу, запуску в експлуатацію тощо. Якщо вибір продавця (постачальника) предмета договору лізингу був здійснений лізингодавцем, продавець та лізингодавець несуть перед лізингоодежувачем солідарну відповідальність за зобов'язанням щодо продажу (поставки) предмета договору лізингу.

Таким чином, підпункти 4.5, 4.6 Загальних комерційних умов щодо усунення лізингодавця від відповідальності у випадку порушення якості, комплектності та інших умов з продажу товару суперечать положенням статті 808 ЦК України.

Відповідно до частини другої статті 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, установлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Виходячи з аналізу норм чинного законодавства договір фінансового лізингу за своєю правовою природою є змішаним і містить елементи договорів оренди (найму) та купівлі-продажу транспортного засобу, що випливає зі змісту договору відповідно до статті 628 ЦК України.

Статтею 15 Закону України «Про захист прав споживачів», передбачено, що споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Крім того, споживач має право на необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця), що передбачено п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про захист прав споживачів».

Згідно зі ст. 19 ЗУ «Про захист прав споживачів», Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

Так, позивачу було невірно розтлумачено інформацію щодо предмету лізингу, умови грошових зобов'язань, а також дата підписання договору.

Враховуючи наведене, договір фінансового лізингу №2708 від 09.06.2017 року по своїй природі порушує вимоги ЗУ «Про фінансовий лізинг» та ЗУ «про захист прав споживачів», а тому є несправедливим, порушує принцип добросовісності, умови якого призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обов'язків сторін та завдають шкоди споживачеві.

Крім того, відповідно до вимог ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягають стягненню судові витрати у вигляді судового збору.

Керуючись ст.ст. 215 , ЦК, ст.ст. 12,13,259,263-265,268,280 ЦПК, Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансовий лізинг», суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна» про захист прав споживачів і визнання договору недійсним задовольнити.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу № 2708, укладений 09.06.2017 року між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Єврокар Україна».

Стягнути з ТОВ «Єврокар Україна»(код ЄДРПОУ 40481805, Київ вул. Бориспільська 9 корп. 57 оф 57/1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, інн НОМЕР_1, АДРЕСА_1 - сплачені кошти в розмірі 39000,00 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю ««Єврокар Україна» на користь держави в особі Державної судової адміністрації України, (вул.Липська, 18/5, м.Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795) за наступними реквізитами: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106; код за ЄДРПОУ: 37993783; банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві; код банку отримувача: 820019; рахунок отримувача: 31215256700001; код класифікації доходів бюджету: 22030106, судовий збір в розмірі 640,00 грн.

Повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку , встановленому ЦПК.

Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Відповідно до п. 15.5 Перехідних положень ЦПК України апеляційна скарга подається до Апеляційного суду Донецької області через Краматорський міський суд.

Рішення ухвалене у нарадчій кімнаті та надруковано в одному примірнику.

Суддя

Краматорського міського суду А.В.Бакуменко