Рішення № 74282444, 29.05.2018, Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області

2/130/598/2018

130/805/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. м. Жмеринка

Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Заярного А.М.,

за участі секретаря Райчук Б.А.,

розглянувши в письмовому провадженні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про збільшення розміру аліментів, -

ВСТАНОВИВ:

04.04.2018 року позивач ОСОБА_1 звернулась в суд з цим позовом, в якому просила збільшити розмір аліментів, що стягуються з відповідача ОСОБА_2 на її користь на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, а саме: стягувати з відповідача аліменти в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, до досягнення дитиною повноліття та відкликати раніше виданий виконавчий лист.

Підставами звернення до суду з позовом стало те, що рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 10.07.2009 року було присуджено до стягнення аліменти з відповідача на користь позивача на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі 350 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття. Не дивлячись на такий розмір аліментів відповідач їх не сплачує, чим ставить позивача у скрутне матеріальне становище. Дитина проживає з позивачем та перебуває на її утриманні, її середній заробіток на місяць становить трохи більше 2300 грн. Зазначила, що на сьогоднішній день ціни порівняно з 2009 роком значно зросли, а тому раніше визначений розмір аліментів не може гарантувати дитині нормальне утримання та всебічний розвиток.

10.04.2018 року дану позовну заяву залишено без руху.

17.04.2018 року недоліки вказані в ухвалі суду позивачем було усунуто.

03.05.2018 року ухвалою судді відкрито провадження в даній справі. Визначено розгляд справи провести за правилами спрощеного позовного провадження, без виклику повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Одночасно роз'яснено учасникам справи їх право на звернення до суду із клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні із повідомленням (викликом) сторін, встановлено відповідачу 15-денний строк з дня отримання ухвали про відкриття провадження у справі для подачі до суду відзиву на позовну заяву. Роз'яснено відповідачу, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Встановлено сторонам 5-денний строк з дня вручення цієї ухвали для подання заперечень проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Як вбачається з поштового повідомлення, яке повернулось на адресу суду, позивач ОСОБА_1 отримала копію ухвали про відкриття провадження 07.05.2018 (а.с.33), а відповідач ОСОБА_2 отримав копію ухвали про відкриття провадження 07.05.2018 (а.с.34). Відповідач також отримав копію позовної заяви разом з копіями доданих документів. У визначений судом строк сторони клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з повідомленням сторін не заявляли, заперечень проти розгляду спавши в спрощеному порядку до суду не надходило. Відповідач відзив на позовну заяву не подав.

З огляду на вищезазначене суд, на підставі ч. 5 ст. 279 ЦПК України розглянув справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення стороні за наявними у справі матеріалами.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Фактичні обставини, встановлені судом та зміст спірних правовідносин.

23.07.2010 року шлюб між сторонами розірвано, після розірвання шлюбу позивач змінила прізвище з «Явтухівської» на «Зброжек», що підтверджується копією свідоцтва про розірвання шлюбу серії НОМЕР_2, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області (а.с.25). Відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3, виданого Відділом реєстрації актів цивільного стану по місту Жмеринці Жмеринського міськрайонного управління юстиції Вінницької області від шлюбу сторони мають спільну дитину, доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с.22).

Згідно рішення Жмеринського міськрайонного суду від 10.07.2009 року з відповідача на користь позивача на утримання дитини ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, присуджено до стягнення аліменти в розмірі 350 грн. щомісячно до досягнення дочкою повноліття (а.с.12, 13), на підставі рішення суду видано виконавчий лист (а.с.7).

Дитина ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 зареєстрована по АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою про реєстрацію місця проживання особи від 2016 року №807 (а.с.23). Відповідно довідки квартального комітету «КАВКАЗ» від 28.03.2018 р. № 52, виданої ОСОБА_1, дочка ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 знаходиться на її утриманні (а.с.12).

Як вбачається з довідки про доходи, виданої директором ТзОВ «ВОГ РИТЕЙЛ», ОСОБА_1 працює в ТзОВ «ВОГ РИТЕЙЛ» на посаді оператора заправних станцій, розмір заробітної плати за період з жовтня 2017 р. по лютий 2018 р. становить 14 096, 32 грн. (а.с.10).

Згідно довідки, виданої Жмеринським міськрайонним відділом державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області від 16.03.2018 №8323 ОСОБА_1, заборгованість по аліментам, що стягуються з ОСОБА_2 на її користь на утримання доньки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, по виконавчому провадженні № 14125078 станом на 01.03.2018 року складає 19527,40 грн. (а.с.13).

Вказані докази суд приймає до уваги, так як вони містять інформацію щодо предмета доказування, одержані в порядку встановленому законом.

З досліджених в судовому зсіданні доказів вбачається, що відповідач участі в утриманні малолітньої доньки, яка проживає та знаходиться на утриманні матері, не приймає, своїх батьківських обов'язків не виконує, а аліменти, які стягуються за рішенням суду від 10.07.2009 року, є значно меншими від встановленого мінімального розміру, якого не достатньо для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

До вказаних правовідносин застосовуються норми права, визначені Сімейним кодексом України.

Згідно із ст.180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно із ч.3 ст.181 СК України, за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно із ст. 182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

На час звернення з цим позовом до суду, відповідно до Закону України «Про Державний бюджет на 2018 рік» прожитковий мінімум дітей, віком від 6 до 18 років, з 01.01.2018 складає 1860 грн.

Аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а в разі подання заяви про видачу судового наказу - із дня подання такої заяви (стаття 191 СК України).

Відповідно до статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Суд звертає увагу, що батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, а також зобов'язані забезпечити необхідні умови життя, навчання та виховання дитини, готувати її до самостійного життя, на що, в тому числі, необхідні й фінансові витрати. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності, відповідно до ч. 1 ст.155 СК України.

Відповідно до ч.3 ст.51 Конституції України сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України (частина 7 статті 7 СК України).

Відповідно до п. 1, 2 ст. 3 Конвенції про права дитини, що була ратифікована постановою Верховної Ради України № 789-ХІІ від 27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Статтею 8 Закону України «Про охорону дитинства» визначено, що кожна дитина має право нa рівень життя достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку.

Статтею 5 Протоколу №7 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен із подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають із вступу в шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання. Ця стаття не перешкоджає державам вживати таких заходів, що є необхідними в інтересах дітей.

За змістом ст. 18 Конвенції суд повинен докласти всіх можливих зусиль для того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно зі ст. 141 Сімейного кодексу України мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

На аналогічні норми законодавства послалася і позивачка у своєму позові.

Відповідно до ст.ст. 12, 13, 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Суд оцінивши наявні у справі докази у відповідності до ст. ст. 77, 78, 79, 89 ЦПК України за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому їх досліджені приходить висновку про задоволення позову, адже розмір аліментів присуджений за рішенням суду від 10.07.2009 року, є значно меншими від встановленого мінімального розміру, якого не достатньо для забезпечення належних умов життя та гармонійного розвитку дитини. Крім того відповідач проти позову не заперечив, відзиву на позовну заяву у визначені судом строки не подав, а тому суд вважає, що він повністю погодився із позовом і не заперечував викладені в ньому обставини та не наполягав на їх доведенні згідно вимог ст. 81 ЦПК України

З урахуванням задоволення позову відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача необхідно стягнути в дохід держави судовий збір в розмірі 704,80 грн..

Керуючись ст.ст. 7, 141, 155, 180, 181, 182, 192 СК України, ст. 8 Закону України «Про охорону дитинства», ст.ст. 3, 11, 12, 13, 141, 76, 77, 78, 79, 80, 81, 82, 83, 89, 259,263-265,430 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Збільшити розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1, - на утримання дочки ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, в розмірі однієї чверті його заробітку (доходу) щомісяця, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 04.04.2018 до досягнення дитиною повноліття.

Рішення в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць (з 04.04.2018 до 05.05.2018) допустити до негайного виконання.

Раніше виданий виконавчий лист за рішенням Жмеринського міськрайонного суду від 10.07.2009 (справа 2 - 830- 2009) - відкликати.

Стягнути з ОСОБА_2на користь держави суму судового збору в розмірі 704 (сімсот чотири) грн. 80 коп.(отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, код ЄДРПОУ 37993783, банк отримувача Головне управління Державної казначейської служби України у м.Києві, код банку отримувача 820019, рахунок отримувача 31215256700001, код класифікації доходів бюджету 22030106, рядок 1.1.2).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_2, РНОКПП НОМЕР_1), ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_3).

Суддя Жмеринського

міськрайонного суду А.М. Заярний