Ухвала суду № 74282292, 03.04.2018, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/381/18

УХВАЛА

03 квітня 2018 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області у складі:

головуючої –судді Саєнко О.Б., при секретарі- Кузьменко А.О.,

за участю: позивача- Гижка В.І., представника позивача- Захарчука М.В.

розглянувши у підготовчому засіданні в залі суду м. Вінниці клопотання представника позивача та клопотання представника відповідача у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» про розірвання договору, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

13.02.2018 року до Вінницького районного суду Вінницької області з позовом звернувся ОСОБА_1 до ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» про розірвання договору, стягнення коштів, стягнення моральної шкоди.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 15.02.2018 року прийнято позовну заяву до розгляду , відкрито провадження у справі, призначено підготовче засідання (а.с.18).

12.03.2018 року поштою надійшов відзив на позовну заяву від представника відповідача ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП».

Крім цього, 12.03.2018 року поштою, від представника відповідача ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» надійшло клопотання про передачу даної справи за підсудністю за місцезнаходженням відповідача , яке обґрунтовано тим, що відповідач не погоджується щодо визначення підсудності даної справи за місце реєстрації позивача, з посилкою на ЗУ «Про захист прав споживачів».

Подане клопотання представником відповідача обґрунтовано тим, що відповідач не є професійним учасником ринку купівлі продажу автомобілів і не веде системну роботу з реалізації транспортних засобів.

Зазначає, що твердження позивача про порушення його прав передбачених ЗУ «Про захист прав споживачів», спростовуються ним наступним:

1) Відповідач не здійснює роздрібну торгівлю товарами, зокрема проте не обмежуючись транспортними засобами, на його відносини з контрагентами не поширюється дія ЗУ «Про захист прав споживачів»;

2) Відповідно до ст. 633 Цивільного кодексу України публічним є договір, в якому одна сторона-підприємець взяла на себе обов'язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв'язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Підприємець не має права відмовитися від укладення публічного договору за наявності у нього можливостей надання споживачеві

відповідних товарів (робіт, послуг).

Вказує, що відповідач не здійснює продаж товарів за публічним договором, адже не взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться.

Зазначає, що укладаючи попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.12.2017 р. № 0122 відповідач взяв на себе обов'язок одноразово для конкретної особи позивача підібрати автомобіль конкретної марки та комплектації придбати його та продати позивачу.

Вважає, що на думку відповідача, посилання позивача на ч.5 ст. 28 ЦПК України, в рахунок обґрунтування подання позову до відповідача за альтернативною підсудністю, тобто за місцем реєстрації позивача, а також відкриття провадження у справі суддею Вінницького районного суду Вінницької області з врахуванням вказаних вище обставин є необґрунтованим та безпідставним.

Просить суд направити справу №128/381/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» - на новий розгляд за підсудністю до місцевого суду за місцезнаходженням відповідача.

В підготовчому засіданні представник позивача ОСОБА_3 заявив клопотання про повернення відзиву та клопотання про передачу справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача, оскільки вважає , що провадження по справі відкрите, відповідно до альтернативної підсудності. В даному випадку за договором вбачається, що позивач є отримувач послуг відповідача, який виступив в зобов’язанні щодо продажу відповідного транспортного засобу позивачу, чи є він спеціалізованим чи не спеціалізованим торгівцем на цьому ринку вважає не має ніякого значення, оскільки договір містить права і обов’язки сторін, предмет, тому клопотання вважає безпідставним, просить суд його повернути відповідачу. Також , просить суд повернути відзив відповідачу, оскільки до матеріалів відзиву додано копію довіреності на представництво, в якій не засвідчений підпис представника. Тому вважає, що в такому випадку говорити про належність підпису уповноваженою особою немає підстав, оскільки довіреність належним чином не оформлена.

Позивач ОСОБА_1 при вирішенні поставлених питань, підтримав доводи свого представника суду додатково зазначив , що не є суб’єктом підприємницької діяльності.

Згідно до положень, викладених в ч.5 ст. 12 ЦПК України, суд, поставив на міркування позивача та його представника, про необхідність витребувати від відповідача копію статуту ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАКОММЕРСГРУП», оскільки наявність такого документу в матеріалах даної цивільної справи має безпосередньо значення для з’ясування обставин справи та своєчасного розгляду справи по суті.

Позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 не заперечували щодо витребування судом такого документу від відповідача.

Представник відповідача до підготовчого засідання не з*явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся завчасно та належним чином.

Суд, з урахування міркування присутніх учасників справи, які не заперечували , вважає за можливе провести дане підготовче засідання у відсутності представника відповідача.

Вивчивши відзив та клопотання представника відповідача ОСОБА_4, вислухавши думки позивача та його представника щодо них ; вивчивши матеріали справи, в частині заявлених клопотань, суд прийшов до наступного висновку.

З позовної заяви вбачається, що 27 грудня 2017 року укладено попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу №0122 між ОСОБА_1 та ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» (далі-продавець).

Вказує, що згідно квитанції 0.0.927464384.1 ОСОБА_1 було сплачено на рахунок зазначений ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» грошові кошти в сумі 42500 гривень, що підтверджується вищевказаною квитанцією.

Зазначає, що станом на 13.02.2017 року продавець не виконав зобов'язання взяті відповідно до умов попереднього договору, а саме не придбав майно визначене договором у третіх осіб - т/з марка МТЗ , модель 320.4 та не передав його покупцеві.

Вказує, що продавцем не було письмово повідомлено покупця про неможливість виконання умов договору та причини такого невиконання, що суперечить умовам договору, цивільному законодавству, що регулює порядок укладення та виконання договору, звичаям ділового обороту, ЗУ «Про захист прав споживачів» та порушує права покупця (споживача послуг).

05.01.2018 року ОСОБА_1 направлено заяву на ім'я директора ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» ОСОБА_5 з проханням розірвати попередній договір, у зв'язку з порушенням строків передбачених ним та повернути сплачені кошти у розмірі 42500 гривень.

19.01.2018 року листом вих. №1 ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» повідомило, що за відсутності їхнього волевиявлення на розірвання попереднього договору відсутні правові підстави для дострокового розірвання (припинення) Договору та відповідно повернення грошової суми сплаченої на виконання п.2.1. Договору.

З посилкою на ОСОБА_6 України «Про захист прав споживачів» ст.ст.530, 526, 570, 629, 635 ЦК України просить суд розірвати попередній договір №0122 від 27.12.2017 року укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «АЛЬФАКОММЕРСГРУП»; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 42500 (сорок дві тисячі п'ятсот) гривень сплачених в якості авансу за попереднім договором купівлі-продажу №0122 від 27.12.2017 року; стягнути з відповідача на користь ОСОБА_1 5 000 (п'ять тисяч) моральної шкоди.

Згідно до положень, викладених в ч.5 ст.28 ЦПК України, позови про захист прав споживачів можуть пред’являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.

Відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками та продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності регулюються Законом від 12 травня 1991 р. № 1023-XII "Про захист прав споживачів" (із наступними змінами та доповненнями (далі - ОСОБА_6 № 1023-XII)). Цим Законом установлено права споживачів, а також визначено механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів.

Згідно з п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII споживач - це фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Ураховуючи зазначене, судовий захист прав споживачів здійснюється загальними судами за правилами цивільного судочинства в порядку позовного провадження за позовами фізичних осіб - споживачів товарів, робіт і послуг.

Згідно з п. 22 ст. 1 Закону № 1023-XII споживачем є фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника.

Відповідно до пунктів 3, 18 ч. 1 ст. 1 Закону № 1023-XII виконавець - це суб'єкт господарювання, який виконує роботи або надає послуги; продавець - суб'єкт господарювання, який згідно з договором реалізує споживачеві товари або пропонує їх до реалізації.

Згідно з п. 7 ст. 1 Закону № 1023-XII договір - усний чи письмовий правочин між споживачем і продавцем (виконавцем) про якість, терміни, ціну та інші умови, за яких реалізується продукція.

ОСОБА_6 № 1023-XII регулює відносини споживача з підприємством, установою, організацією чи громадянином-підприємцем, які виготовляють та продають товари, виконують роботи і надають послуги, незалежно від форм власності та організаційних форм підприємництва.

Отже доводи представника відповідача , що позивачем порушено правило підсудності , оскільки відповідач не здійснює роздрібну торгівлю товарами; не здійснює продаж товарів за публічним договором, адже не взяв на себе обов'язок здійснювати продаж товарів кожному, хто до нього звернеться, а укладаючи попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.12.2017 р. № 0122 відповідач взяв на себе обов'язок одноразово для позивача підібрати автомобіль конкретної марки та комплектації, придбати його та продати позивачу,- суд вважає хибним.

Відповідач уклавши саме вказаний попередній договір купівлі-продажу транспортного засобу від 27.12.2017 р. взяв на себе обов’язок виконати певні роботи ( надати послуги), пов’язані і підшукуванням автомобіля конкретної марки та комплектації для позивача, придбання та продажи позивачу такого автомобілю . В свою чергу, на виконання даного договору ( п. 2.1.) позивач сплатив відповідачу обумовлену суму в 42500 гривень, що підтверджується відповідною квитанцією.

Тому на дані правовідносини що виникли між позивачем та відповідачем розповсюджують норми Закону № 1023-XII, у зв’язку з чим позивач вірно визначив підсудність даного позову, а тому у задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про передачу справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача слід відмовити.

В свою чергу, у задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про повернення відзиву з підстав того, що в довіреності на представництво не засвідчений підпис представника відповідача ОСОБА_4, слід відмовити , виходячи з такого.

Згідно до положень, викладених ч. 4 ст. 203 ЦК зазначено, що правочин (у цьому випадку довіреність) має вчинятися у формі, передбаченій законом. Загальні вимоги до форми довіреності названі у главі 17 ЦК «Представництво».

Видача довіреності є одностороннім правочином, який має вчинятися із дотриманням правил ЦК, що стосуються правочинів взагалі. Основні правила видачі довіреності викладені у Законі України від 2 вересня 1993 р. "Про нотаріат".

Юридична сила довіреності не залежить від отримання згоди на її видачу з боку представника, оскільки повноваження виникає незалежно від згоди останнього. В свою чергу, здійснення цього повноваження залежить від представника, бо він сам вирішує, чи використати довіреність для здійснення діяльності на користь іншої особи (довірителя), чи відмовитися від неї.

Форма довіреності повинна відповідати формі, в якій відповідно до закону має вчинятися правочин (ч. 1 ст. 245 ЦК).

Отже, відсутність у довіреності від 20.02.2018 року виданої директором ТОВ «АЛЬФАКОММЕРСГРУП», якою уповноважив ОСОБА_4 на представництво інтересів товариству у суді ,- зразка підпису представника відповідача ОСОБА_4 не може свідчити про неналежну форму чи її недійсність вищевказаної довіреності.

Оскільки відзив від відповідача підписаний та надісланий на адресу суду представником відповідача ОСОБА_4, тому у суду не має підстав вважати що вказана особа відмовилася від наданих їй повноважень товариством, а такий відзив – як такий , що поданий неуповноваженою особою.

Крім цього, в межах повноважень, визначених стст11,12 ЦПК , суд вважає за необхідне витребувати від відповідача копію його Статуту та встановити строк подачі витребуваних документів: для відповідача - в 10 днів, з дня отримання копії даної ухвали та роз’яснити положення ч.ч.7-10 ст.84 ЦПК.

Виходячи з вищевикладеного, суд , на підставі ч.5 ст.198 ЦПК України, вважає , за необхідне об’явити перерву в підготовчому судовому засіданні для отримання витребуваних судом додаткових доказів.

Керуючись п.10 ч.2 ст.197,178, ч.4 ст.183 ЦПК України, суд-

УХВАЛИВ:

У задоволенні клопотання представника позивача ОСОБА_3 про повернення відзиву та клопотання про передачу справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача- відмовити.

У задоволені клопотання представника відповідача ОСОБА_4 про передачу справи за підсудністю за місцем знаходження відповідача- відмовити.

Витребувати від відповідача ОСОБА_2 з обмеженої відповідальністю «АЛЬФАКОММЕРСГРУП» копію його Статуту.

Встановити строк подачі витребуваних документів для відповідачів - в десять днів , з дня отримання копії даної ухвали.

Роз’яснити відповідачу положення ч.ч.7-10 ст.84 ЦПК України, що особи, які не мають можливості подати доказ, який витребовує суд, або не мають можливості подати такий доказ у встановлені строки, зобов’язані повідомити про це суд із зазначенням причин протягом п’яти днів з дня вручення ухвали.

У разі неповідомлення суду про неможливість подати докази, витребувані судом, а також за неподання таких доказів з причин, визнаних судом неповажними, суд застосовує до відповідної особи заходи процесуального примусу, передбачені цим Кодексом.

Притягнення винних осіб до відповідальності не звільняє їх від обов’язку подати витребувані судом докази.

У разі неподання відповідачем з неповажних причин або без повідомлення причин доказів, витребуваних судом, суд залежно від того, яка особа ухиляється від їх подання, а також яке значення мають ці докази, може визнати обставину, для з’ясування якої витребовувався доказ, або відмовити у його визнанні, або може здійснити розгляд справи за наявними в ній доказами.

Об’явити перерву в підготовчому судовому засіданні для отримання витребуваних судом додаткових доказів на 02.05.2018 року о 16.15 годин.

Ухвала оскарженню не підлягає , але заперечення щодо неї можуть бути включені до апеляційної скарги, поданої учасниками справи на кінцеве процесуальне рішення у даній справі.

Повна ухвала суду виготовлена 06.04.2018 року.

Суддя: