Вирок № 74282110, 29.05.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/7876/18

Провадження №1-кп/127/393/18

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 травня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Гордієнко О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 20.09.2017 р. за № 42017020110000091 за обвинуваченням ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки м. Вінниці, зареєстрованої та проживаючої за адресою: АДРЕСА_1 непрацюючої, із неповною середньою освітою, незаміжньої, громадянки України, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, раніше судимої:

15.04.2004 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 1 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 1 рік, ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 22.06.2005 року, на підставі ст. 75 КК України звільнена від відбування покарання з іспитовим строком 1 рік;

14.09.2005 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки;

03.02.2006 року Ленінським районним судом м. Вінниці за ч. 2 ст. 185 КК України, з урахуванням положень ч. 4 ст. 71 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки 6 місяців;

30.06.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч. 3 ст. 185 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки;

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України, -

за участю сторін кримінального провадження:

прокурора Янішевської Ю.В.,

обвинуваченої ОСОБА_1,

захисника Шеремет А.С.,

ВСТАНОВИВ:

13.05.2017 року в приміщенні Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області, що по вулиці Пирогова, 4 в м. Вінниці, слідчим Скакуном Р.В. у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 13.05.2017 р. за № 120170200200001590 про виявлення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, в якості свідка було допитано ОСОБА_1, яка представилась ОСОБА_3.

ОСОБА_1 були роз'ясненні її права, передбачені кримінальним процесуальним законодавством та конституційні права і обов'язки, а також перед допитом було попереджено про кримінальну відповідальність за ст. 384 Кримінального кодексу України за дачу завідомо неправдивих показань та за ст. 385 Кримінального кодексуУкраїни за відмову від дачі показань, ознайомившись з якими, ОСОБА_1 повідомила, що вона показання давати бажає на українській мові, поставивши свій підпис.

Під час проведення допиту у якості свідка ОСОБА_1 повідомила про те, що була свідком того, як двоє чоловіків, один з яких на ім'я ОСОБА_4, інший на прізвисько "ОСОБА_6", 12.05.2017 року по вулиці Фрунзе у м. Вінниці нанесли її знайомому ОСОБА_3 тілесні ушкодження, після чого чоловік на прізвисько "ОСОБА_6" за вказівкою ОСОБА_4 почав перевіряти кишені потерпілого. Також під час допиту ОСОБА_1 детально описала зовнішність осіб, які наносили тілесні ушкодження потерпілому та описала яким саме чином чоловік на ім'я ОСОБА_4 та чоловік на прізвисько "ОСОБА_6" нанесли тілесні ушкодження потерпілому. По закінченню складання протоколу допиту в якості свідка від 13.05.2017 року свідок ознайомилася із ним та підтвердила власноручно дійсність та правильність змісту і поставила свій підпис.

Крім того, 13.05.2017 року слідчим слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Стебловським А.О. в присутності понятих за участю свідка ОСОБА_1, яка представилась ОСОБА_3, було проведено впізнання осіб за фотознімками, за результатами яких свідок ОСОБА_1 впізнала двох осіб - ОСОБА_4 та ОСОБА_6, як осіб, які 12.05.2017 року, перебуваючи по вулиці Фрунзе, 24 в м. Вінниці, наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7

Крім того, слідчим слідчого відділу Лівобережного відділення поліції Вінницького відділу поліції Головного управління Національної поліції у Вінницькій області Новіковим П.О. 28.06.2017 року в присутності двох понятих проведено слідчий експеримент за участю свідка ОСОБА_1, яка представилась ОСОБА_3, під час проведення якого вона підтвердила раніше надані показання у якості свідка від 13.05.2017 року та в ході проведення слідчого експерименту надала показання про обставини вчинення кримінального правопорушення підозрюваними ОСОБА_4 та ОСОБА_6, а по закінченню складання протоколу слідчого експерименту від 28.06.2017 року ОСОБА_1 ознайомилася із ним та підтвердила власноручно дійсність та правильність змісту і поставила свій підпис.

30.06.2017 року у кримінальному провадженні № 120170200200001590 від 13.05.2017 року був складений обвинувальний акт за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України, який затверджено процесуальним керівником прокуратури м. Вінниці та направлено для розгляду до Вінницького міського суду Вінницької області.

В подальшому, 19.09.2017 року у ході допиту в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_1, яка представилась ОСОБА_3, будучи попередженою головуючим суддею про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань, з метою перешкоджання здійсненню правосуддя у кримінальному провадженні, усвідомлюючи неправдивість свідчень, що надаються нею, умисно надала під час судового засідання у Вінницькому міському суді Вінницької області завідомо неправдиві показання, що 12.05.2017 року вона була свідком того, як лише один із обвинувачених, а саме ОСОБА_6, наносив тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, а ОСОБА_4 на місці вчинення злочину взагалі не було.

Допитана в судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_1 винною себе у вчиненні кримінального правопорушення визнала та показала, що дійсно вчинила дане кримінальне правопорушення за вказаних в обвинувальному акті обставин. Крім того пояснила, що слідчому вона дійсно представилась ОСОБА_3, хоча прізвище не змінювала. Під час допитів у слідчого та під час слідчого експерименту надавала правдиві показання, як ОСОБА_6 та ОСОБА_4 наносили тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_7, оскільки саме їх вона опізнала, як осіб, які били ОСОБА_7 Вона розуміла, що ОСОБА_6 та ОСОБА_4 обвинувачують у вчиненні тяжкого злочину. Однак при дачі показань в судовому засіданні 19.09.2017 року свої показання змінила та дала неправдиві показання, оскільки боялася ОСОБА_6 та ОСОБА_4 У вчиненому щиро кається, просить суворо її не карати та не позбавляти волі, завіряє суд, що подібне більше не повториться.

Суд, у порядку ч. 3 ст. 349 Кримінального процесуального кодексу України, врахувавши, що проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.

При цьому суд з'ясував, що зазначені особи правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає, судом також роз'яснено учасникам судового провадження, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

А тому, крім допиту обвинуваченої, інші докази, за погодженням з учасниками судового провадження, не досліджувалися, за винятком документів, які стосуються особи обвинуваченої та характеризуючих її даних, заходів забезпечення кримінального провадження, процесуальних витрат та речових доказів.

Допитавши обвинувачену, яка визнала себе винною та добровільно повідомила суду обставини вчинення кримінального правопорушення, дослідивши матеріали кримінального провадження, вислухавши виступи учасників судового провадження в дебатах та останнє слово обвинуваченої, суд дійшов таких висновків.

Показання обвинуваченої є послідовними, логічними, відповідають фактичним обставинам справи, а тому не викликають у суду сумнівів щодо правильності розуміння обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй злочину при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.

А тому суд кваліфікує дії обвинуваченої ОСОБА_1 за частиною 2 статті 384 Кримінального кодексу України, як завідомо неправдиве показання свідка, поєднане з обвинуваченням у тяжкому злочині.

Призначаючи обвинуваченій покарання, суд, відповідно до вимог статей 50, 65-67 Кримінального кодексуУкраїни щодо загальних засад призначення покарання, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до статті 12 Кримінального кодексуУкраїни є злочином середньої тяжкості, фактичні обставини кримінального провадження, особу обвинуваченої, яка до кримінальної відповідальності раніше притягувалася неодноразово, однак на шлях виправлення не стала, за місцем проживання характеризується посередньо.

Крім того, при призначенні покарання суд враховує відношення обвинуваченої до своїх дій, а саме те, що у вчиненому вона щиро кається, завіряє суд, що подібне більше не повториться. Суд також враховує, що на обліку у лікарів нарколога та психіатра обвинувачена не перебуває.

Як вбачається з висновку судово-психіатричного експерта №24 від 26.03.2018 року ОСОБА_1 в період часу, до якого відноситься інкриміноване їй діяння та в теперішній час на хронічне душевне захворювання не страждала та не страждає, перебувала та перебуває поза будь-яким тимчасовим хворобливим розладом психічної діяльності, могла та може усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

Обставинами, які, згідно статті 66 Кримінального кодексуУкраїни, пом'якшують покарання суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину.

Обставиною, яка, згідно статті 67 Кримінального кодексуУкраїни, обтяжує покарання суд визнає рецидив злочинів.

Приймаючи рішення про міру покарання, суд також враховує досудову доповідь, складену на виконання ухвали суду Вінницьким міськрайонним відділом з питань пробації Центрально-Західного міжрегіонального управління з питань виконання кримінальних покарань та пробації Міністерства юстиції України, з якої вбачається, що орган пробації вважає, що є високий ризик вчинення ОСОБА_1 повторного кримінального правопорушення та середній ризик небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб. Виправлення особи без позбавлення волі або обмеження волі може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Враховуючи викладене, керуючись принципами гуманності, необхідності і достатності покарання для виправлення обвинуваченої та запобігання новим кримінальним правопорушенням, суд дійшов висновку про призначення ОСОБА_1 покарання у виді обмеження волі в межах санкції ч. 2 ст. 384 Кримінального кодексу України.

Суд вважає, що таке покаранням буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченої і попередження вчинення нею нових злочинів.

Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувалися.

Запобіжний захід відносно обвинуваченої не застосовувався.

Питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до вимог статті 100 Кримінального процесуального кодексуУкраїни.

Керуючись статтями 50, 65-67 Кримінального кодексу України, статтями 100, 349, 368-371, 373-374, 376, 395 Кримінального процесуального кодексуУкраїни, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винуватою у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 384 Кримінального кодексу України та призначити їй покарання у виді обмеження волі на строк 2 (два) роки.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з дня звернення вироку до виконання.

Речовий доказ у кримінальному провадженні - компакт диск, упакований до паперового конверту, на якому міститься запис допиту ОСОБА_1 у судовому засіданні 19.09.2017 року в залі судових засідань Вінницького міського суду Вінницької області у кримінальному провадженні № 120170200200001590 (справа №127/14381/17) про обвинувачення ОСОБА_6 та ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 28 ч. 2 ст. 186 Кримінального кодексу України - залишити в матеріалах кримінального провадження протягом усього часу їх зберігання.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення.

Відповідно до ч. 2 ст. 394 Кримінального процесуального кодексу України, вирок не може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав заперечення обставин, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним відповідно до положень частини третьої статті 349 Кримінального процесуального кодексу України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку на його апеляційне оскарження.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя