Постанова № 74281787, 21.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. Справа № 917/865/17

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Медуниця О.Є., суддя Білецька А.М., суддя Гребенюк Н.В.

при секретарі Бєлкіній О.М.

за участю представників сторін:

позивача - Бачіашвілі М.О. (договір про надання правової допомоги від 01.12.2016 р., цивільно-правовий договір від 07.03.2017р., ордер про надання правової допомоги серія КВ №180799 від 07.03.2018 р., свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 23.12.2011р.),

відповідача - Васенко С.М. (начальник, наказ №18-ОС від 04.03.2014р., розпорядження голови Лубенської міської ради №68а від 02.03.2017р. «Про продовження терміну дії контракту», витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 13.03.2017р.),

розглянувши апеляційну скаргу відповідача (вх.500Х/3-38) на рішення господарського суду Полтавської області, ухвалене 07.09.2017 року об 14:45 год. у приміщенні вказаного суду, суддею Кульбако М.М., у справі №917/865/17

за позовом Публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз", вул. Л. Толстого, 87, м. Лубни Полтавська область, 37500

до Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління, вул. Метереологічна, 22, м. Лубни Полтавська область, 37500

про визнання договору укладеним,

ВСТАНОВИЛА:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації "Лубнигаз" звернулось до господарського суду Полтавської області з позовом до Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління про визнання укладеним договору на експлуатацію складових газорозподільної системи в редакції, викладеній позивачем в позовній заяві.

Позивач в позові зазначає, що відповідач, як балансоутримувач значної кількості будинків у м.Лубни, у відповідності до положень абзацу 4 п.1 глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, зобов'язаний укласти з ПАТ «Лубнигаз» договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, оскільки останній є оператором газорозподільної системи, до якої підключені будинки, що перебувають на балансі відповідача.

В обґрунтування позову позивач посилається на безпідставне ухилення відповідача від укладення договору, що є порушенням вимог чинного законодавства.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 у справі №917/865/17 позов задоволено.

В наведеному рішенні суд першої інстанції, посилаючись на ст.ст.179, 187 ГК України, ст.37 Закону України «Про ринок природного газу», положення глави 1 та глави 5 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, дійшов висновку про те, що за наявності підписаних між позивачем та відповідачем актів встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування, укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язком відповідача як балансоутримувача.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, просить вказане рішення скасувати та прийняти нове, яким в позові відмовити.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає, що акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування були укладені на підставі нормативно-правового акту, який втратив чинність, не засвідчують право власності відповідача на внутрішньобудинкові газові мережі, не є актами розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін в розумінні Кодексу газорозподільних систем, оскільки не містять обов'язкових даних для такого виду актів, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення. Відповідач вважає безпідставними висновки місцевого господарського суду про те, що ЛК ЖЕУ є власником газорозподільних систем у багатоквартирних житлових будинках, оскільки відповідно до Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», право власності на вказані об'єкти належить виключно співвласникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку. Таким чином, на думку відповідача, у ЛК ЖЕУ відсутній обов'язок укладати спірний договір, оскільки він не є власником газорозподільної системи багатоквартирних будинків.

Позивач надав суду відзив на апеляційну скаргу, в якому, зокрема, зазначає, що акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування, які підписані між позивачем та відповідачем та затверджені головою Лубенської міської ради, на даний час є дійсними та регулюють відносини між відповідачем, як балансоутримувачем багатоквартирних будинків, та позивачем, як оператором газорозподільної системи, у зв'язку з чим суд першої інстанції надав вказаним актами правильну правову оцінку. Просить рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017р. у даній справі залишити без змін, апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Позивач надав суду додаткові письмові пояснення №804 від 14.05.2018р., в яких в підтвердження своїх доводів про те, що відповідач є балансоутримувачем (управителем) спірних багатоквартирних будинків в м.Лубни надав суду договір №24-04/01/2018 від 24.04.2018р. на виконання робіт з технічного переоснащення внутрішньобудинкової газорозподільної мережі за адресою: вул.Ярослава Мудрого, 50.

Відповідач надав суду заяву від 21.05.2018р. про долучення до матеріалів справи рішень Лубенської міської ради від 25.07.2017р. та від 12.10.2017р. «Про списання з балансу багатоквартирних житлових будинків».

В судовому засіданні 21.05.2018р. представник відповідача підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив суд скасувати рішення місцевого господарського суду у даній справі та прийняти нове, яким в позові відмовити повністю.

Представник позивача в судовому засіданні 21.05.2018р. проти доводів апеляційної скарги заперечував, зазначав про законність та обгрунтованість оскаржуваного рішення суду першої інстанції, просив залишити його без змін.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши пояснення представників позивача та відповідача, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

ПАТ "Лубнигаз" є газорозподільним підприємством, яке здійснює діяльність з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ на території міста Лубни, на підставі ліцензії №642481 від 29.04.2015р., виданої Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, зі строком дії з 21.04.2015р. по 20.04.2010р. (а.с.25 т.1).

Листом №678 від 05.04.2017р. позивач звернувся до відповідача із пропозицією укласти договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, до якого було додано проект відповідного договору у двох примірниках (а.с.26 т.1).

У відповідь, відповідач листом №01-02/202 від 21.04.2017р., повідомив позивача про відмову в підписанні договору з тих підстав, що ЛК ЖЕУ не є власником газорозподільних мереж у багатоквартирних житлових будинках (а.с.27 т.1).

Судова колегія враховує наступне.

Відповідно до частин 1-4,7 статті 179 Господарського кодексу України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання -юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Кабінет Міністрів України, уповноважені ним або законом органи виконавчої влади можуть рекомендувати суб'єктам господарювання орієнтовні умови господарських договорів (примірні договори), а у визначених законом випадках - затверджувати типові договори.

Укладення господарського договору є обов'язковим для сторін, якщо він заснований на державному замовленні, виконання якого є обов'язком для суб'єкта господарювання у випадках, передбачених законом, або існує пряма вказівка закону щодо обов'язковості укладення договору для певних категорій суб'єктів господарювання чи органів державної влади або органів місцевого самоврядування.

При укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі:

вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству;

примірного договору, рекомендованого органом управління суб'єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст;

типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови;

договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб'єктів, коли ці суб'єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

Згідно частин 1-3 статті 180 Господарського кодексу України, зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.

Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

За положеннями частин 1, 2 статті 181 Господарського кодексу України, господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Проект договору може бути запропонований будь-якою з сторін. У разі якщо проект договору викладено як єдиний документ, він надається другій стороні у двох примірниках.

Частина 1 статті 187 Господарського кодексу України визначає, що спори, які виникають при укладанні господарських договорів за державним замовленням, або договорів, укладення яких є обов'язковим на підставі закону та в інших випадках, встановлених законом, розглядаються судом…

Відповідно до частин 1, 3 статті 6 Цивільного кодексу України, сторони мають право укласти договір, який не передбачений актами цивільного законодавства, але відповідає загальним засадам цивільного законодавства.

Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.

В частині 1 статті 627 Цивільного кодексу України зазначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як визначено в частині 1 статті 38 Закону України «Про ринок природного газу», права та обов'язки оператора газорозподільної системи визначаються цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, кодексом газотранспортної системи, кодексом газорозподільних систем, а також договором розподілу природного газу.

Кодекс газорозподільних систем, затверджений постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2494 (далі - Кодекс ГРМ).

Відповідно до пунктів 1,2 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРМ, експлуатацію газорозподільних систем здійснюють виключно оператори газорозподільної системи.

Оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Власники газової мережі, яка згідно з розділом II цього Кодексу кваліфікується як газорозподільна система (крім газорозподільної системи, що відноситься до державного майна), що не є Операторами ГРМ (газорозподільної системи), та Оператор ГРМ (газорозподільної системи), до мереж якого підключені належні власникам газорозподільні системи (або на території ліцензованої діяльності якого знаходяться споживачі, підключені до цих газорозподільних систем), зобов'язані укласти договір про експлуатацію таких газорозподільних систем, або договір господарського відання чи користування з передачею газорозподільних систем на баланс Оператору ГРМ (газорозподільної системи), або оформити передачу належних власникам газорозподільних систем у власність зазначеному Оператору ГРМ (газорозподільної системи) (у тому числі шляхом купівлі-продажу).

Договори експлуатації, господарського відання та користування укладаються за формами, визначеними у додатках 3 - 5 цього Кодексу (крім газових мереж, що є державним майном).

Для внутрішньобудинкових газових мереж, які є ГРМ, взаємовідносини між їх власником (балансоутримувачем, управителем) і Оператором ГРМ здійснюються виключно на умовах договору на експлуатацію складових газорозподільної системи за формою, визначеною у додатку 3 до цього Кодексу.

Отже, враховуючи приписи пункту 2 Глави І Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, у розумінні частини 3 статті 179 Господарського кодексу України, укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язковим між власником, або балансоутримувачем, або управителем внутрішньобудинкових газових мереж та оператором ГРМ.

При цьому, договір на експлуатацію складових газорозподільної системи, наведений у додатку №3 до Кодексу газорозподільних систем, не визначений як типовий або примірний, а тому, сторони при укладенні такого договору можуть відступити від дотримання його форми та визначити умови такого договору за взаємною згодою і узгодження всіх істотних умов.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 02.05.2018р. у справі №917/535/17.

З матеріалів справи вбачається, що ПАТ «Лубнигаз» та Лубенське комунальне житлово-експлуатаційне управління підписали акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування, які затверджені головою Лубенської міської ради (а.с.56-250 т.1, 1-101 т.2).

Вказані акти складено щодо житлових будинків в м.Лубни за адресами, перелік яких відповідає переліку об'єктів газопостачання, що вказані позивачем в додатку 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільних систем. Укладення цього договору є предметом позову у цій справі (а.с.4 зворот-7 т.1).

Положеннями абзацу 4 пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ передбачено, що власники (балансоутримувачі, управителі, інші особи), на балансі чи в управлінні яких знаходяться багатоквартирні будинки чи гуртожитки (незалежно від того, є вони споживачами природного газу чи ні), укладають з оператором газорозподільної системи, до об'єктів газорозподільної системи якого підключені зазначені будинки/гуртожитки, акт розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін відносно їх внутрішньобудинкових систем газопостачання.

З урахуванням наведеної правової норми, обов'язок підписання актів розмежування балансової належності та експлуатаційної відповідальності сторін з оператором ГРМ покладено на власника або на особу, на балансі чи в управлінні якого знаходяться багатоквартирні будинки.

Враховуючи, що відповідачем підписано з ПАТ «Лубнигаз» як з оператором ГРМ акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування, які долучено до матеріалів справи, позивачем доведено факт перебування на балансі відповідача внутрішньобудинкових газорозподільних мереж за відповідними об'єктами, вказаними в актах.

Під час апеляційного провадження у цій справі позивач надав суду договір на виконання робіт №24-04/01/2018р від 24.04.2018р., підписаний між ЛК ЖЕУ як управителем, ПАТ «Лубнигаз» як виконавцем, та уповноваженою особою співвласників багатоквартирного будинку за адресою: м.Лубни, вул.Ярослава Мудрого, 50.

З вказаного договору вбачається, що з 24.04.2018р. відповідач набув статусу управителя багатоквартирного будинку у м.Лубни, по вул.Ярослава Мудрого, 50.

Об'єкти газопостачання за вказаною адресою входять до переліку, який вказано позивачем в додатку 1 до спірного договору.

Судова колегія звертає увагу, що за положенням абзацу 4 пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ, укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язковим також і для управителя багатоквартирного будинку.

Отже, незалежно від статусу відповідача як балансоутримувача або як управителя багатоквартирного будинку у м.Лубни, по вул.Ярослава Мудрого, 50, укладення спірного договору на обслуговування об'єктів газопостачання за вказаною адресою є обов'язковим для відповідача.

Разом із тим, договір №24-04/01/2018р від 24.04.2018р., на який посилається позивач, укладений вже після прийняття господарським судом Полтавської області рішення у даній справі, не був і не міг бути предметом дослідження суду першої інстанції, у зв'язку з чим не приймається колегією суддів.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що укладення спірного договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язковим для ПАТ «Лубнигаз» (як оператора ГРМ) та ЛК ЖЕУ (як балансоутримувача внутрішньобудинкових газових мереж) відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» та Кодексу газорозподільних систем.

Разом із тим, при прийнятті рішення у даній справі, місцевим господарським судом не враховано та не надано оцінку рішенню Лубенської міської ради від 25.07.2017 р. «Про списання з балансу багатоквартирних будинків», яке було надано відповідачем суду першої інстанції та долучено до матеріалів справи (а.с.131 т.1).

Відповідно до п.1 вказаного рішення міської ради, вирішено списати з балансу Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління багатоквартирний будинок по проспекту Володимирському, 57 в м.Лубни та передати його в управління об'єднанню співвласників багатоквартирного будинку «Шоколадка».

Пунктом 2 наведеного рішення списано з балансу Лубенського комунального житлово-експлуатаційного управління багатоквартирні будинки, у яких розташовані приміщення приватної та інших форм власності, згідно додатку №1.

Відповідно до вказаного Додатку №1, з балансу відповідача списано, в тому числі, будинки за наступними адресами: м.Лубни, вул.Бульварна, 22; м.Лубни, вул.Залізнична, 63; м.Лубни, вул.Затишна, 24; м.Лубни, вул.Інститутська, 64; м.Лубни, проспект Володимирський, 117; м.Лубни, проспект Володимирський, 57; м.Лубни, вул.Метеорологічна,17; м.Лубни, вул.Монастирська,7; м.Лубни, вул.Олександрівська, 51; м.Лубни, вул.Олійниці, 32; м.Лубни, вул.Першотравнева, 24; м.Лубни, вул.Рєпіна, 8; м.Лубни, вул.Рєпіна, 9; м.Лубни, вул.Рєпіна, 20; м.Лубни, вул.Садова, 24; м.Лубни, вул.Халявицького,7; м.Лубни, вул.Халявицького, 9; м.Лубни, вул.Щелканова, 22.

Вказані багатоквартирні житлові будинки, які списано з балансу відповідача за рішенням Лубенської міської ради від 25.07.2017 р., включено позивачем в додаток 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільних систем «Інформація про об'єкти газопостачання, надані ЛК ЖЕУ «Замовником) для експлуатації ПАТ «Лубнигаз» (Виконавцю)».

Отже, враховуючи, що відповідач вже не є балансоутримувачем будинків, вказаних в рішенні Лубенської міської ради від 25.07.2017р. та Додатку №1 до нього, у відповідача відсутній обов'язок укладати з позивачем договір на експлуатацію складових газорозподільних систем за вказаними об'єктами.

Стосовно інших багатоквартирних житлових будинків, перелік яких зазначено позивачем в додатку 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільних систем «Інформація про об'єкти газопостачання, надані ЛК ЖЕУ «Замовником) для експлуатації ПАТ «Лубнигаз» (Виконавцю)», судова колегія зазначає, що наявними в матеріалах справи доказами доведено статус відповідача як балансоутримувача та факт перебування на його балансі внутрішньобудинкових газорозподільних мереж вказаних будинків.

Запропонований позивачем договір на експлуатацію складових газорозподільної системи відповідає додатку №3 Кодексу газорозподільних систем.

Відповідач ні під час розгляду справи в суді першої інстанції, ні під час апеляційного провадження у даній справі заперечень щодо умов договору не надав, а заперечував проти укладення договору в цілому.

Оскільки укладення спірного договору на експлуатацію складових газорозподільної системи є обов'язковим для відповідача, позовні вимоги підлягають задоволенню.

Водночас, із запропонованого позивачем проекту договору, а саме додатку 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи «Інформація про об'єкти газопостачання, надані ЛК ЖЕУ «Замовником) для експлуатації ПАТ «Лубнигаз» (Виконавцю)» слід виключити об'єкти, які знаходяться в багатоквартирних житлових будинках, списаних з балансу відповідача за рішенням Лубенської міської ради від 25.07.2017 р. «Про списання з балансу багатоквартирних будинків» та Додатку №1 до нього (згідно наведеного вище переліку).

Під час апеляційного провадження у даній справі відповідач також надав суду рішення Лубенської міської ради від 12.10.2017р. «Про списання з балансу багатоквартирних будинків».

Відповідно до ч.5 ст.269 ГПК України, у суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстав позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Рішення Лубенської міської ради від 12.10.2017р. «Про списання з балансу багатоквартирних будинків» є новим доказом, який не існував на час прийняття 07.09.2017р. господарським судом Полтавської області рішення суду у цій справі.

За таких обставин, враховуючи, що наданий відповідачем доказ не був предметом дослідження суду першої інстанції та є новим доказом, що підтверджує нові обставини, він не може бути прийнятим колегією суддів.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на Закон України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку», рішення Конституційного суду України №14-рп/2011 від 09.11.2011р., зазначає, що право власності на газорозподільні системи у багатоквартирних житлових будинках належить виключно співвласникам квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку, з якими й має укладатись спірний договір.

Судова колегія вважає такі доводи відповідача безпідставними, оскільки пунктом 2 Глави І Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем передбачено обов'язковість укладення договору на експлуатацію складових газорозподільної системи не виключно з власниками внутрішньобудинкових газових мереж, а, зокрема, і з їх балансоутримувачами.

Аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 02.05.2018р. у справі №917/535/17 при перегляді судових рішень у подібних правовідносинах.

Матеріали справи не містять доказів укладення договорів на експлуатацію складових газорозподільної системи з власниками або управителями внутрішньобудинкових газових мереж, а тому укладення спірного договору з відповідачем, як балансоутримувачем, відповідає нормам чинного законодавства.

З огляду на наведене, доводи відповідача є необгрунтованими та відхиляються колегією суддів.

В апеляційній скарзі відповідач зазначає про те, що акти встановлення межі розподілу газопроводу та його обслуговування були укладені на підставі Правил безпеки систем газопостачання України (затверджених наказом Держнаглядохоронпраці від 01.10.1997рр. №254), які втратили чинність.

Однак, втрата чинності нормативного документу, на підставі якого складались спірні акти, не свідчить про їх недійсність та не спростовує існування обставин, зафіксованих в цих актах.

Укладення актів, які встановлюють межу відповідальності між балансоутримувачем будинків та газорозподільною компанією за експлуатацію і обслуговування газопроводу передбачено Кодексом газорозподільних систем, у зв'язку з чим посилання відповідача в апеляційній скарзі на відсутність законодавчої вимоги щодо складання таких актів є безпідставними.

Надані до матеріалів справи акти встановлюють межі розподілу газопроводу та його обслуговування, підписані позивачем та відповідачем, містять схему газопроводів з визначенням на них межі балансової належності, точки вимірювання, що відповідає вимогам пункту 1 глави 5 розділу III Кодексу ГРМ стосовно такого виду актів.

Отже, вказані акти є належними доказами в підтвердження факту перебування на балансі (а не у власності) відповідача внутрішньо будинкових газорозподільних мереж.

Апелянт помилково ототожнює поняття «власник газових мереж» та «балансоутримувач будинку».

У даному випадку відповідач є саме балансоутримувачем та за відсутності укладеного договору з власниками, зобов'язаний укласти спірний договір відповідно до положень пункту 2 Глави І Розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем.

Враховуючи наведене, доводи відповідача не відповідають нормам чинного законодавства та відхиляються судом.

При прийнятті оскаржуваного рішення судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, у зв'язку з чим апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17 - зміні шляхом виключення із резолютивної частини рішення, а саме додатку 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи «Інформація про об'єкти газопостачання, надані ЛК ЖЕУ «Замовником) для експлуатації ПАТ «Лубнигаз» (Виконавцю)» наступних об'єктів: м.Лубни, вул.Бульварна,22; м.Лубни, вул.Залізнична, 63; м.Лубни, вул.Затишна, 24; м.Лубни, вул.Інститутська, 64; м.Лубни, проспект Володимирський, 117; м.Лубни, проспект Володимирський, 57; м.Лубни, вул.Метеорологічна, 17; м.Лубни, вул.Монастирська,7; м.Лубни, вул.Олександрівська, 51; м.Лубни, вул.Олійниці, 32; м.Лубни, вул.Першотравнева, 24; м.Лубни, вул.Рєпіна, 8; м.Лубни, вул.Рєпіна, 9; м.Лубни, вул.Рєпіна, 20; м.Лубни, вул.Садова, 24; м.Лубни, вул.Халявицького,7; м.Лубни, вул.Халявицького, 9; м.Лубни, вул.Щелканова, 22. В іншій частині резолютивну частину рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17 слід залишити без змін.

Враховуючи викладене, керуючись ст.270, п.2 ч.1 ст. 275, п.1 ч.1 ст.277, 282, Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу відповідача задовольнити частково.

Рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17 змінити.

Виключити із резолютивної частини рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17, а саме додатку 1 до договору на експлуатацію складових газорозподільної системи «Інформація про об'єкти газопостачання, надані ЛК ЖЕУ «Замовником) для експлуатації ПАТ «Лубнигаз» (Виконавцю)» наступні об'єкти:

м.Лубни, вул.Бульварна, 22;

м.Лубни, вул.Залізнична, 63;

м.Лубни, вул.Затишна, 24;

м.Лубни, вул.Інститутська, 64;

м.Лубни, проспект Володимирський, 117;

м.Лубни, проспект Володимирський, 57

м.Лубни, вул.Метеорологічна, 17;

м.Лубни, вул.Монастирська, 7;

м.Лубни, вул.Олександрівська, 51;

м.Лубни, вул.Олійниці, 32;

м.Лубни, вул.Першотравнева, 24;

м.Лубни, вул.Рєпіна, 8;

м.Лубни, вул.Рєпіна, 9;

м.Лубни, вул.Рєпіна, 20;

м.Лубни, вул.Садова, 24;

м.Лубни, вул.Халявицького,7;

м.Лубни, вул.Халявицького, 9;

м.Лубни, вул.Щелканова, 22.

В іншій частині резолютивну частину рішення господарського суду Полтавської області від 07.09.2017 року у справі №917/865/17 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у випадках, передбачених Господарським процесуальним кодексом України.

Повний текст постанови складено 29.05.2018р.

Головуючий суддя Медуниця О.Є.

Суддя Білецька А.М.

Суддя Гребенюк Н.В.