Постанова № 74281737, 22.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.05.2018 року Справа № 904/779/18

м.Дніпро, пр.Дмитра Яворницького,65, зал судових засідань 511

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді (доповідача) - Кузнецової І.Л.,

суддів – Подобєда І.М., Орєшкіної Е.В.,

при секретарі судового засідання: Мацеком І.М.,

розглянувши апеляційні скарги банку "Експобанк ЧЗ, а.с." та товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. у справі №904/779/18 (суддя Назаренко Н.Г.)

за позовом банку "Експобанк ЧЗ, а.с.", м. Прага, Чеська Республіка

до товариства з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло", м.Вільногірськ, Дніпропетровська область

про зобов'язання змінити предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2012 та зобов'язати укласти додаткову угоду про внесення змін до договору іпотеки від 21.03.2012

ВСТАНОВИВ:

- 26.02.2018р. банк "Експобанк ЧЗ, а.с." звернувся з позовом до господарського суду Дніпропетровської області, в якому просив зобов'язати товариство з обмеженою відповідальністю (далі-ТОВ)“Вільногірське скло” замінити на користь банку предмет іпотеки за договором іпотеки від 21.03.2012р., що посвідчений державним нотаріусом та зареєстрований в реєстрі за номером 490: будівлю скляного корпусу № 2, літ. Б-2 загальною площею 24581,1кв.м, що належить товариству на праві власності та знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова,31 на інше нерухоме майно вартістю не менше заставної вартості предмету іпотеки за вказаним вище договором орієнтовною площею 24581,1 кв.м, а також зобов"язати ТОВ"Вільногірське скло" укласти з банком додаткову угоду про внесення змін до договору іпотеки від 21.03.2012р. про заміну предмета останнього на інше нерухоме майно вартістю не менше заставної вартості втраченого предмета іпотеки орієнтовною площею 24581.1кв.м;

- 30.03.2018р. банком до господарського суду подано заяву про забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, яке належить на праві власності товариству, заборонивши державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України та його територіальним органам, Комісії з питань розгляду скарг у сфері державної реєстрації, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, міським, районним державним адміністраціям, акредитованим суб'єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України “Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень”) вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів, щодо нерухомого майна, перелік якого міститься у вказаній заяві;

- в обґрунтування заяви покладені обставини щодо укладення 03.01.2012р. між банком та товариством кредитного договору №63/11, щодо невиконання товариством за цим договором зобов"язань, у зв"язку з чим, сума його заборгованості станом на 09.11.2017р. перед банком складає 15274885.62 доларів США, щодо вчинення товариством протиправних дій відносно нерухомого майна, про що свідчать вчинення поділу предмета іпотеки та інших об"єктів на чотири комплекси будівель і споруд із призначенням кожному з них окремої поштової адреси, рішення господарського та адміністративного судів, якими зазначені дії були визнані протиправними, наявність арештів щодо нежитлової будівлі скляного корпусу №2, яка перебуває в іпотеці у банку, що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об"єктів нерухомого майна №113217068 від 07.02.2016р., при цьому арешти накладені в рамках кримінальних проваджень, зокрема, і такого, яке відкрито за заявою товариства та подання товариством 10.11.2017р. заяви до виконавчого комітету Новоолександрівської сільської ради про реєстрацію права власності на предмет іпотеки, щодо існування реальної загрози відчуження й іншого нерухомого майна, яке належить товариству на праві власності, що призведе до неможливості банку захистити свої права і застосування заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на все нерухоме майно товариства є адекватним та ефективним способом забезпечення позову по даній справі, щодо наявності у позивача інформації про пов"язаність ТОВ СФАГ Бетайлінгунгсінвестмент ГмбХ та ТОВ"Вільногірське скло", подібні твердження доводяться обставинами по укладенню іноземним суб"єктом господарської діяльності договору відступлення права вимоги з кредитором по інших кредитних договорах, в якому боржником виступає саме товариство та по відмові в подальшому вказаним суб"єктом та товариством від будь-яких претензій один до одного, щодо необхідності накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить товариству з тих підстав, що вартість предмета іпотеки у розмірі 18340791грн.24коп. була розрахована у 2012 році, станом на сьогоднішній день вказана вартість не є актуальною та не може відображати реальну ринкову цінність майна, до того ж вартісне обмеження стосовно нерухомого майна, на яке має бути накладено арешт, не дозволить повною мірою захистити права банку та дозволити виконати рішення суду у разі задоволення позову;

- ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. у справі №904/779/18 заяву банку "Експобанк ЧЗ, а.с." про забезпечення позову задоволено частково, забезпечено позов шляхом заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, державну реєстрацію обтяжень речових прав на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо нерухомого майна, яке належить на праві власності товариству з обмеженою відповідальністю "Вільногірське скло" в межах суми 18340791грн.24коп. та такого, що є вільним від інших обтяжень, на яке накладено арешт ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 27.03.2018р. у справі №904/779/18 та щодо нерухомого майна, яке передано в іпотеку банку "Експобанк ЧЗ, а.с." за договором іпотеки від 21.03.2012р., посвідченим державним нотаріусом та зареєстрованим в реєстрі за номером 490: будівлю скляного корпусу № 2, літ. Б-2, загальною площею 24 581,1кв.м., що належить ТО“³льногірське скло” на праві власності та знаходиться за адресою: Україна, Дніпропетровська область, м.Вільногірськ, вул.Промислова, 31, в задоволенні іншої частини заяви відмовлено;

- при винесенні ухвали господарський суд зазначав, що 21.03.2012р. між сторонами укладено договір іпотеки, згідно з яким в забезпечення своєчасного виконання зобов"язань за кредитним договором №63/11 від 03.01.2012р. іпотекодавець (товариство) надає іпотекодержателю (банку) в іпотеку будівлю скляного корпусу №2 загальною площею 24581.1кв.м , яка належить іпотекодавцю на праві власності та знаходиться у м.Вільногірську по вул.Промисловій,31, що вартість предмета іпотеки згідно з п.2.3 цього договору становить 18340791грн.24коп., що посилання банку на можливість відчуження товариством майна, яке належить йому на праві власності є обґрунтованими, що товариство неодноразово змінювало місцезнаходження і це може свідчити про можливість ухилення ним від виконання покладених на нього грошових зобов"язань, що вимога позивача про накладення арешту на все майно, яке належить товариству вже частково задоволена ухвалою суду від 27.03.2018р. шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах вартості майна, що знаходиться в іпотеці на суму 18340791грн.24коп. та такого, що є вільним від інших обтяжень, що посилання скаржника стосовно неактуальності вартості предмета іпотеки у вказаному розмірі не приймаються до уваги, оскільки предметом спору у даній справі є саме заміна предмету іпотеки на інше нерухоме майно вартістю не менше заставної вартості предмету іпотеки, що позовна вимога про заміну предмету іпотеки не є тотожною вимозі, у тому числі, про звернення стягнення на майно в межах суми заборгованості за кредитним договором та не є вимогою про стягнення заборгованості, що накладення арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці у інших осіб може призвести до порушення прав осіб, які не є учасниками судового процесу, що суд вважає можливим задовольнити заяву позивача в частині вимоги про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії, а також з того, що накладення арешту на нерухоме майно в межах вартості майна, який вжито ухвалою суду від 27.03.2018р., що знаходиться в іпотеці та заборона відповідачу та державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які дії з цим майном забезпечить фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і у такий спосіб спроможе захистити права та законні інтереси сторін при вирішенні справи по суті;

- не погодившись з ухвалою суду, ТОВ"Вільногірське скло" подало апеляційну скаргу, в якій з посиланням на неповне та неправильне встановлення судом при винесенні цієї ухвали обставин, які мають значення для справи, просить цю ухвалу скасувати та в задоволенні заяви про забезпечення позову відмовити;

- у поданій скарзі йдеться про невідповідність дійсності твердження суду про неодноразову зміну відповідачем місцезнаходження, оскільки товариство жодного разу не змінювало останнє, про те, що зобов"язання відповідача по кредитному договору забезпечені іпотекою нерухомого майна, про те, що предмет іпотеки наявний в державному реєстрі прав власності на нерухоме майно, у зв"язку з чим, вимоги позивача як кредитора по кредитному договору є забезпеченими і про цілісність та забезпеченість кредитних вимог банку свідчить спір, ініційований ним у господарському суді, предмет позову – передача предмету іпотеки в управління, про відсутність в матеріалах справи доказів на підтвердження того, що звернення стягнення на предмет іпотеки є неможливим або утрудненим, а також про те, що все нерухоме майно відповідача передано в іпотеку ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ і всі об"єкти нерухомості товариства перебувають в іпотеці та обтяжені забороною здійснення будь-яких дій внаслідок чого відсутня необхідність застосовувати будь-які додаткові заходи забезпечення позову до вже обтяженого майна, про наявність арештів і заборон, які накладені на майно товариства в рамках кримінальних проваджень і про що зазначається банком в позовній заяві, а також про відсутність, на думку товариства, предмету спору, оскільки банком жодних дій щодо звернення стягнення на предмет іпотеки не здійснювалося, а тому звернення до суду із позовними вимогами про заміну предмета іпотеки є передчасними;

- апеляційна скарга на ухвалу господарського суду подана також банком "Експобанк ЧЗ, а.с.", в якій він просить цю ухвалу скасувати, винести нову ухвалу та задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі;

- при цьому банк зазначає, що забезпечення позову в такому вигляді, як це передбачено ухвалою господарського суду від 02.04.2018р. повною мірою не захистить права та інтереси банку, що відповідач та ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ є пов"язаними особами, а тому їх спільні дії можуть призвести до утруднення або повної неможливості виконання рішення та до порушення прав і законних інтересів банку, що ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ має пріоритет права, як іпотекодержатель на задоволення забезпечених іпотекою вимог за рахунок предмета іпотеки і накладення арешту на іпотечне майно ніяким чином не порушить його права, що вартісне обмеження, на яке має бути накладено арешт не дозволить в повній мірі захистити права позивача і забезпечити виконання рішення у разі задоволення позову, а також, що захід забезпечення позову у вигляді накладення арешту на все нерухоме майно відповідача відповідає предмету спору, є доцільним та адекватним заявленим вимогам, при умові значного розміру заборгованості, небажання товариства виконувати договірні зобов"язання та вимоги чинного законодавства України, можливості зникнення або зменшення майна, яке належить йому на праві власності;

- у відзиві на апеляційну скаргу товариства банк посилається на те, що товариство постійно вчиняє дії щодо нерухомого майна, спрямовані на його реалізацію або обтяження, на те, що для застосування заходів забезпечення позову предметом доказування є наявність підстав вважати, що буде ускладненим або неможливим заміна предмета іпотеки на інше нерухоме майно, а не неможливість чи утруднення звернення стягнення на предмет іпотеки, як зазначено в апеляційній скарзі товариства, на те, що не все майно, яке належить товариству перебуває в іпотеці та обтяжене забороною здійснення будь-яких дій, на те, що обтяження на користь ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ не захищають інтереси банку та не гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позову, на те, що апеляційна скарга не містить доводів, які б могли слугувати підставою для скасування ухвали про забезпечення позову від 02.04.2018р. та для відмови в задоволенні заяви про забезпечення позову, а також на те, що доводи товариства про нездійснення банком жодних дій стосовно звернення стягнення на предмет іпотеки не відповідають фактичним обставинам справи, що підтверджується направленням 31.08.2017р. банком на адресу товариства вимог про усунення порушення основного зобов"язання за кредитним договором, в яких було викладено стислий зміст порушених зобов"язань з повернення коштів та п.3.2 договору іпотеки, який є застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя в розумінні ст.36 Закону України "Про іпотеку", що визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки;

- ТОВ"Вільногірське скло" проти апеляційної скарги банку також заперечує.

Відповідно до ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів приходить до висновку про те, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню в силу наступного.

Відповідно до ст.136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Згідно з ст.137 Кодексу позов забезпечується: накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб; забороною відповідачу вчиняти певні дії; встановленням обов'язку вчинити певні дії; забороною іншим особам вчиняти дії щодо предмета спору або здійснювати платежі, або передавати майно відповідачеві, або виконувати щодо нього інші зобов'язання.

Ч.3 вказаної статті передбачено, що суд може застосувати кілька заходів забезпечення позову.

У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб'єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

У даному випадку, господарським судом зроблено правильний висновок про відсутність підстав для забезпечення позову шляхом накладення арешту на все майно, яке належить відповідачу.

Так, ухвалою господарського суду від 27.03.2018р. у даній справі вимога позивача про накладення арешту на все майно, що належить відповідачу вже частково задоволена шляхом накладення арешту на нерухоме майно відповідача в межах вартості майна, що знаходиться в іпотеці на суму 18340791грн.24коп. та такого, що є вільним від інших обтяжень, до набрання чинності рішенням у даній справі.

Водночас, господарським судом було враховано, що накладення арешту на майно, яке знаходиться в іпотеці у інших осіб може призвести до порушення прав осіб, які не є учасниками судового процесу, та суперечить Закону України "Про іпотеку", а застосування заходів забезпечення позову повинно бути спрямоване на захист прав і законних інтересів позивача, а не на позбавлення інших осіб їх законного права.

З врахуванням вже накладеного арешту на нерухоме майно відповідача в межах вартості майна, що знаходиться в іпотеці на суму 18340791грн.24коп., судом першої інстанції зроблено правильний висновок про те, що заява позивача про забезпечення позову в частині накладення арешту на все нерухоме майно, яке належить на праві власності ТОВ “Вільногірське скло” задоволенню не підлягає.

Крім того, будь-яких нових обставин, які б свідчили про наявність підстав для ускладнення або неможливості в подальшому виконати рішення суду банком не наведено, відповідних доказів не представлено.

В іншій частині вимог заяви, за наслідками дослідження обставин справи та поданих банком доказів, господарський суд правильно визнав достатньо обґрунтованими посилання позивача на те, що майно, власником якого є відповідач може бути відчужено ним протягом судового розгляду справи і для цього відповідач не має жодних встановлених законом перешкод, що в свою чергу може призвести до утруднення виконання рішення господарського суду у разі задоволення позову.

З наданих позивачем доказів по справі вбачається недобросовісність поведінки відповідача відносно збереження належного стану предмета іпотеки та його місцезнаходження.

В судовому засіданні представником відповідача надані пояснення, що за адресою: м.Вільногірськ, вул.Промислова,31 знаходяться крім предмета іпотеки інші об"єкти нерухомого майна товариства та об"єкти виробничого призначення.

Отже, неодноразова зміна місцезнаходження належного відповідачу майна, розташованого за вказаною вище адресою, проведення дій, спрямованих на державну реєстрацію цього майна, що документально не спростовано відповідачем свідчить про можливість ухилення останнього від виконання покладених на нього грошових зобов"язань, а також ускладнити фактичне виконання рішення суду у даній справі.

При цьому рівнозначність нерухомого майна, на яке може бути замінено предмет іпотеки, у даному випадку, визначається з урахуванням місця розташування, площі та вартості майна по відношенню до майна, яке було передано відповідачем в іпотеку.

Господарським судом в процесі розгляду заяви позивача встановлено, що вартість предмета іпотеки становить 18340791грн.24коп..

У цьому зв"язку, апеляційний суд погоджується з задоволенням місцевим господарським судом заяви позивача в частині вимоги про заборону державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти будь-які реєстраційні дії.

Забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах вартості майна, що знаходиться в іпотеці (18 340 791 грн. 24 коп.) та яке було вжито ухвалою суду від 27.03.2018, а також заборона відповідачу і державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав вчиняти вказані вище дії є співрозмірним з заявленими позовними вимогами, відповідає вимогам розумності, обґрунтованості та адекватності, а також забезпечує збалансованість інтересів сторін спору, перебуває у предметному зв'язку з предметом позовної вимоги та спроможне забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову і у такий спосіб захистити права та законні інтереси сторін при вирішенні справи по суті.

Тому ухвала господарського суду відповідає фактичним обставинам справи, вимогам чинного законодавства, підстави для її скасування відсутні.

Доводи ТОВ"Вільногірське скло" про невідповідність дійсності тверджень господарського суду відносно неодноразової зміни товариством його місцезнаходження визнані колегією суддів обґрунтованими.

Наведені доводи не були зазначені і позивачем як підстави забезпечення позову.

Однак відповідні твердження не призвели до неправильності висновків суду по суті заяви позивача.

Посилання товариства на те, що всі об"єкти нерухомості перебувають в іпотеці та обтяжені забороною колегією суддів не прийняті до уваги тому, що ухвалою господарського суду накладено арешт на майно, вільне від інших обтяжень.

Доводи банку про визнання товариства та ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ пов"язаними особами є безпідставними, оскільки в чому полягає така пов"язаність та обставини стосовно того, яким чином вона впливає на предмет спору по даній справі і внесені в установленому порядку до Реєстрів відомості про іпотеку майна в забезпечення зобов"язань за кредитними договорами, право вимоги по яких придбано названою особою банком не доведені.

По доводах апеляційної скарги банку в частині наявності у ТОВ СФАГ Бетайлігунгсінвестмент КмбХ пріоритету права як іпотекодержателя по забезпечених іпотекою вимог внаслідок чого накладення арешту на іпотечне майно ніяким чином не порушує його права слід зазначити, що такі доводи є взагалі взаємовиключними відносно посилань в цій же апеляційній скарзі на знаходження під арештом майна, яке є предметом іпотеки за договором між банком та ТОВ"Вільногірське скло".

Посилання банку на те, що станом на момент подання заяви вартість наданого в іпотеку майна вже не є актуальною визнані колегією суддів необґрунтованими, оскільки предметом позову, як зазначено вище, є заміна саме такого майна на інше нерухоме майно.

Керуючись ст.ст.255, 269, 271, 275, 282- 284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

- ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 02.04.2018р. у справі №904/779/18 залишити без змін, апеляційні скарги без задоволення;

- постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складення повної постанови;

- повна постанова складена 25.05.2018р.

Головуючий І.Л.Кузнецова

Суддя Е.В.Орєшкіна

Суддя І.М.Подобєд