Постанова № 74281720, 22.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа № 922/4211/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.

при секретарі судового засідання Кладько А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу позивача (вх. №683 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4211/17 (прийнятого суддею Прохоровим С.А. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 19.03.2018),

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта", м.Полтава,

до Фізичної особи-підприємця Гребеннікова Вадима Вікторовича, м.Харків,

про стягнення 14 485, 42 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В грудні 2017 року ТОВ "Нова Пошта" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ФОП Гребеннікова В.В. 11 230,82 грн заборгованості за договором №130135 про надання послуг з організації перевезення відправлення, 1311,37 грн пені, 1552,28 грн 30% річних та 390,95 грн інфляційних.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у задоволенні позову відмовлено.

Рішення суду мотивовано тим, що позивачем не надано суду жодних доказів узгодження сторонами або замовлення відповідачем послуг, не надано суду й самих експрес-накладних або їх копій, підписаних відповідачем, які є належним доказом замовлення відповідачем послуг.

Позивач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на те, що рішення є незаконним, необґрунтованим та таким, що не відповідає обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити вимоги позивача у повному обсязі.

Скарга обґрунтована тим, що сторонами в договорі погоджено, що факт отримання послуг відповідачем та здачі їх позивачем підтверджується відповідними актами. Зазначені акти разом з рахунками на оплату, претензіями неодноразово направлялися відповідачу, який своїх заперечень у строки встановлені договором не заявив, таким чином прийняв надані позивачем послуги у повному обсязі і без зауважень. Відповідач порушив покладений на нього п.3.3.7, п.3.3.8 договору обов'язок підписати надані експедитором акти та своєчасно і в повному обсязі здійснити їх оплату. Судом помилково визначено, що відповідно до п.2.5. договору експерс-накладна є підставою для оплати. Експрес накладна не є первинним бухгалтерським документом в розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні». Ні закон, ні договір не пов'язують виникнення у відповідача зобов'язання із оплати наданих послуг саме зі складенням експрес-накладних. Договір пов'язує виникнення обов'язку по оплаті послуг саме із актами.

17.05.2018 до суду від відповідача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№3708), в якому відповідач проти апеляційної скарги заперечував. Просив залишити рішення місцевого господарського суду без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.263 ГПК України учасники справи мають право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі протягом строку, встановленого судом апеляційної інстанції в ухвалі про відкриття апеляційного провадження.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 18.04.2018 відкрито апеляційне провадження та встановлено відповідачу строк до 03.05.2018 для подання відзиву на апеляційну скаргу з доказами його надсилання апелянту.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги та просив суд її задовольнити.

Представник відповідача у судовому засіданні оголосив зміст відзиву на апеляційну скаргу, в якому проти апеляційної скарги заперечував та просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Зазначив, що відповідачем довіреність йому надана лише 16.05.2018, тому вчасно подати відзив не мав можливості.

Представник позивача у судовому засіданні зазначив, що немає потреби у відкладенні розгляду справи у зв'язку з поданням відповідачем відзиву після закінчення строку, встановленого для його подання.

В зв'язку з наведеними обставинами колегія суддів приймає відзив відповідача до розгляду.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як свідчать матеріали справи та встановлено судом першої інстанції, 21.12.2016 між ТОВ "Нова Пошта", експедитором, та ФОП Гребенніковим В.В., замовником, укладено договір №130135 про надання послуг з організації перевезення відправлення, згідно з яким експедитор зобов'язався за плату та за рахунок замовника організувати перевезення відправлення та надання комплексу інших послуг, пов'язаних із організацією перевезення відправлення, а замовник зобов'язався їх прийняти й оплатити на умовах, визначених договором.

Відповідно до п.2.3. договору за надані експедитором послуги замовник сплачує експедитору винагороду згідно з чинними тарифами експедитора, розміщеними на офіційному сайті експедитора novaposhta.ua.

Згідно з п. 2.5. договору прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Пунктом 5.1. договору передбачено, що оплата вартості наданих експедитором послуг відбувається за діючими у експедитора тарифами, шляхом перерахування замовником на поточний рахунок експедитора коштів у розмірі 100% вартості наданих послуг упродовж 2 (двох) банківських днів після виконання замовлення на підставі актів наданих послуг експедитора та рахунку-фактури.

Експедитор складає акти наданих послуг на підставі фактично наданих послуг і надсилає замовнику підписані та скріплені печаткою акти наданих послуг у двох примірниках для підписання замовником (п.5.2. договору).

Відповідно до п. 5.3. договору замовник упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів наданих послуг від експедитора підписує надані експедитором 2 (два) примірники актів наданих послуг та повертає експедитору 1 (один) примірник підписаного акту або у той самий строк надає експедитору письмову мотивовану відмову від підписання актів. Не підписання замовником актів упродовж 2 (двох) робочих днів з дати отримання актів від експедитора без надання відповідних письмових пояснень є фактом визнання замовником повного виконання експедитором своїх зобов'язань за договором. У такому разі вважається, що акти погоджено, послуги експедитора надано в повному обсязі та відповідно до умов договору, претензії замовника відсутні й замовник зобов'язаний здійснити оплату послуг згідно з отриманим рахунком та актами наданих послуг.

Відповідно до п.8.1. договору цей договір набирає чинності з дати його підписання сторонами та діє протягом 1 (одного) року з дати підписання, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов'язань згідно з цим договором. У разі, якщо ні одна із сторін договору письмово за 30 календарних днів до закінчення строку дії договору не повідомить іншу сторону про припинення дії договору, строк дії договору пролонгується (продовжується) на один рік на тих же самих умовах.

13.01.2017 між сторонами укладено додаткову угоду до договору №1, згідно з якою, зокрема, строк дії договору продовжено до 21.12.2018.

Як зазначає позивач, він надав відповідачу послуги на суму 14730,82 грн згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № НП/1-0010619 від 20.02.2017 на суму 3181,92 грн, № НП/1-0014868 від 28.02.2017 на суму 2230,53 грн, № НП/1-0017978 від 10.03.2017 на суму 1971,98 грн, № НП/1-0018829 від 20.03.2017 на суму 3910,48 грн, № НП/1-0024526 від 31.03.2017 на суму 1637,07 грн, № НП/1-0024737 від 31.03.2017 на суму 443,57 грн, № НП/1-0027073 від 10.04.2017 на суму 1146,85 грн, № НП/1-0033250 від 30.04.2017 на суму 159,14 грн, № НП/1-0042093 від 31.05.2017 на суму 49,28 грн. Відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та оплатив вартість наданих послуг у розмірі 3500,00 грн. Станом на 22.11.2017 розмір непогашеною відповідачем заборгованість перед позивачем складає 11230,82 грн.

07.07.2017 позивачем відповідачу направлено вимогу/претензію про сплату заборгованості за договором в сумі 14681,54 грн.

08.08.2017 позивачем відповідачу направлено вимогу/претензію про сплату заборгованості за договором в сумі 15998,42 грн, з якої: 12230,82 грн заборгованість за договором, 1421,29 грн пеня, 1644,16 грн 30% річних та 702,15 грн витрати від інфляції.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 901 ЦК України обумовлено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

У відповідності до ст. 929 Цивільного кодексу України та ст. 316 Господарського кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Відповідно до ч.2 ст.929 ЦК України положення цієї глави поширюються також на випадки, коли обов'язки експедитора виконуються перевізником.

Як вже зазначалось, 21.12.2016 між ТОВ "Нова Пошта" та ФОП Гребенніковим В.В. укладено договір №130135 про надання послуг з організації перевезення відправлення.

Позивач посилався на те, що він надав відповідачу послуги на суму 14730,82 грн згідно актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), а саме: № НП/1-0010619 від 20.02.2017 на суму 3181,92 грн, № НП/1-0014868 від 28.02.2017 на суму 2230,53 грн, № НП/1-0017978 від 10.03.2017 на суму 1971,98 грн, № НП/1-0018829 від 20.03.2017 на суму 3910,48 грн, № НП/1-0024526 від 31.03.2017 на суму 1637,07 грн, № НП/1-0024737 від 31.03.2017 на суму 443,57 грн, № НП/1-0027073 від 10.04.2017 на суму 1146,85 грн, № НП/1-0033250 від 30.04.2017 на суму 159,14 грн, № НП/1-0042093 від 31.05.2017 на суму 49,28 грн. Однак, відповідач свої зобов'язання за договором виконав частково та оплатив вартість наданих послуг лише у розмірі 3500,00 грн.

Як вбачається з вищезазначених актів здачі-прийняття робіт (надання послуг), акти підписані лише позивачем.

Відповідач заперечуючи проти позову, посилався на те, що він не замовляв даних послуг та не має до них жодного відношення, а відтак не є стороною зобов'язань, які позивач вказує як виконані на користь відповідача.

Відповідно до п.1.3. договору відправник - будь-яка фізична або юридична особа, яка передає відправлення експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень.

Згідно з п.1.4. договору одержувач - будь-яка фізична або юридична особа, яка приймає відправлення.

Відповідно до п.1.5. договору відправлення - вантаж, документи або інше майно залежно від того, що вказується у відповідній експрес-накладній та передається відправником експедитору для надання послуг з організації перевезення відправлень.

Відповідно до п.1.6. договору замовлення - повідомлення, що подає замовник експедитору засобами електронного або телефонного зв'язку.

Обов'язки експедитора визначені п.3.1. договору.

Так, в залежності від типу замовленої послуги експедитор зобов'язаний організовувати приймання відправлення для надання послуг за адресою, вказаною замовником, або через мережу відділень експедитора (п.3.1.1. договору).

Відповідно до п.3.1.2. договору експедитор зобов'язаний забезпечити збереження відправлення з моменту його приймання для надання послуг до моменту його видачі одержувачу за умови дотримання замовником положень цього договору та умов.

Експедитор зобов'язаний надати замовнику документи для оплати послуг: рахунок-фактуру, акти наданих послуг. Податкова накладна надається експедитором замовнику в порядку та в строки, передбачені чинним законодавством України (п.3.1.3 договору).

Умовами п.2.5. договору передбачено, що прийняття експедитором відправлення для надання послуг, визначених цим договором, оформлюється експрес-накладною, у якій зазначаються такі відомості: тип послуги, інформація про відправника, інформація про одержувача, інформація про кількість вантажних місць, вага відправлення, оголошена вартість відправлення, опис вмісту відправлення, платник послуг, форма розрахунку, розрахункові строки доставки відправлення, інформація про додаткові послуги/сервіси, вартість послуг експедитора.

Тобто, наведеними вище умовами договору передбачено обов'язок експедитора виконати вимоги п.3.1.1, п.3.1.2. договору, лише після належного виконання яких, він повинен виконати п.3.1.3. договору щодо направлення документів для оплати послуг, а у замовника виникає обов'язок своєчасно підписати надані експедитором акти наданих послуг для засвідчення факту належного надання послуг експедитором за договором (п.3.3.7 договору) та здійснити оплату послуг експедитора за надані послуги згідно з чинними тарифами експедитора своєчасно та в повному обсязі (п.3.3.8. договору).

Таким чином, засвідчення факту належного надання послуг на підставі підписаних в односторонньому порядку актів наданих послуг і виникнення за таким актом прав та обов'язків (в тому числі щодо оплати) можливе за наявності реального виконання робіт за договором.

Однак, колегія суддів зазначає, по позивачем до матеріалів справи не надано доказів надання позивачем реального виконання послуг, а саме експрес-накладних, підписаних відповідачем, з яких вбачалось би, що відповідач замовляв послуги, зазначені в актах, частково сплатив за них 3500,00 грн, а отримувач отримав відправлення.

При цьому колегія суддів вважає необґрунтованими посилання апелянта на те, що судом помилково визначено, що експрес-накладна є підставою для оплати, з огляду на те, що експрес-накладна підтверджує саме замовлення відповідачем та надання позивачем послуг, за які відповідач на підставі акта наданих послуг експедитора та рахунку-фактури повинен сплати вартість наданих експедитором послуг.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до п.1 ст.77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4211/17.

Керуючись статтями 254, 273, п.1 ч.1 статті 275, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Нова Пошта" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 12.03.2018 у справі № 922/4211/17 залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів.

Повний текст постанови складено 29.05.2018

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.