Постанова № 74281616, 23.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" травня 2018 р. Справа № 922/451/18

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Тихий П.В., суддя Слободін М.М. , суддя Терещенко О.І.

при секретарі судового засідання Шило А.М.

за участю представників сторін:

позивача - Нарижний Костянтин Вікторович (директор), Найдьонова Олена Григорівна (договір про надання правової допомоги №1-2602 від 26.02.2018 року, свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю №1227);

відповідача - не з'явився;

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь" (вх.№580Х/1-43) на ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року (суддя Н.С. Добреля) у справі №922/451/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед", Лагос, Нігерія

про стягнення 4557002,87 грн. -

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед" про стягнення 4557002,87 грн. заборгованості за контрактом № 1/3107 від 31.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2018 року позовну заяву ТОВ "Наноагріколь" залишено без руху та встановлено заявнику строк та спосіб усунення недоліків.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року (суддя Н.С. Добреля) у справі №922/451/18 повернуто позовну заяву (вх. № 451/18) Товариству з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь", м. Харків разом із доданими до неї документами всього на 123 аркушах в тому числі платіжне доручення № 625 від 26.02.2018 року про сплату судового збору в сумі 68355,04 грн. на 1 аркуші.

Позивач з вказаною ухвалою суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить скасувати ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/451/18, а матеріали справи передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Посилається на те, що в оскаржуваній ухвалі вказані інші недоліки позовної заяви, ніж були зазначені в ухвалі суду від 01.03.2018 року про залишення позовної заяви без руху. Вважає помилковим посилання суду на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, оскільки даний порядок регулює саме вимоги до документів для вчинення нотаріальної дії, а не вимоги для подання копій документів до суду як докази.

Також апелянт вважає, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам пунктів 13.6 та 13.7 Інструкції з діловодства в місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, Апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом державної судової адміністрації від 17.12.2013 №173.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 26.04.2018 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою позивача ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/451/18. Встановлено строк відповідачу для подання відзиву на апеляційну скаргу (з урахуванням вимог ст. 263 ГПК України) протягом 10 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено сторони, що апеляційна скарга ,буде розглянута за правилами ч. 2 ст. 271 Господарського процесуального кодексу України без повідомлення учасників справи - за відсутності клопотань учасників справи про розгляд справи з їх повідомленням (викликом).

02.05.2018 року від представника позивача надійшло клопотання про розгляд апеляційної скарги в судовому засідання за його участю. (вх.№3287).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року задоволено клопотання позивача про розгляд апеляційної скарги в судовому засіданні з повідомленням (викликом) учасників справи та призначено справу до розгляду на 23.05.2018 року.

В судове засідання 23.05.2018 року з'явились представник позивача та директор.

В судове засідання також з'явився представник Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед", Лагос, Нігерія. На підтвердження своїх повноважень ним було надано до суду оригінал довіреності, виданої Керуючим директором Адесіна Акінлейе на ім'я ОСОБА_1 (а.с. 183) та її нотаріально посвідчений переклад.

Стаття 16 ГПК визначає представництво у суді, як вид правничої допомоги, що здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до положень ГПК України, сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь в судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника.

Особиста ж участь у справі особи не позбавляє її права мати в цій справі представника.

Юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Представником у суді може бути адвокат або законний представник (ст. 58 ГПК).

При розгляді справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність.

Одна й та сама особа може бути одночасно представником декількох позивачів або декількох відповідачів або декількох третіх осіб на одній стороні, за умови відсутності конфлікту інтересів між ними.

Відповідно до ст.13 Закону України "Про міжнародне приватне право" документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

Документи, що видані та мають юридичну силу на території України, також можуть використовуватись на території іншої держави тільки після їх відповідного засвідчення, якщо інше не передбачено міжнародними договорами.

Існує два способи такого засвідчення: консульська легалізація та проставлення апостиля. Консульська легалізація офіційного документу означає перевірку його відповідності чинному законодавству України або держави перебування, встановлення та посвідчення дійсності документа або справжності підпису, повноважень посадової особи, яка підписала документ або засвідчила попередній підпис, а також дійсності відбитку штампу, печатки, якими скріплено документ.

Консульська легалізація вимагає обов'язкового посвідчення документів компетентними органами України з подальшим засвідченням в консульській установі тієї держави, де має бути представлений цей документ. Слід зазначити, що документ, який пройшов всі етапи засвідчення, є офіційним лише для тієї країни, консульська служба якої його легалізувала.

22.12.2003 року для України набула чинності Гаазька Конвенція від 5 жовтня 1961 року, яка скасовує вимогу легалізації іноземних офіційних документів.

При застосуванні Гаазької Конвенції виконується процедура проставлення апостиля на офіційних документах компетентними органами України для представлення їх на території держав - учасниць Конвенції.

Федеративна республіка Нігерія не є учасником Гаазької Конвенції від 5 жовтня 1961 року, отже використання її на території України можливо лише після консульської легалізації.

Легалізацією офіційних документів відповідно до Інструкції про порядок консульської легалізації офіційних документів в Україні та за кордоном, затвердженої наказом Міністерства закордонних справ України від 04.06.2002 р. №113 та зареєстрованої Міністерством юстиції України 26.06.2002 р. за № 535/6823 (далі - Інструкція), є процедура підтвердження дійсності оригіналів офіційних документів або засвідчення справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ. Легалізація документа у встановленому порядку надає йому право на існування в міжнародному обігу. Залежно від країни походження документа існують три шляхи до його легалізації на території України:

Загальний порядок легалізації офіційних документів полягає в підтвердженні дійсності оригіналів офіційних документів або засвідченні справжності підписів посадових осіб, уповноважених засвідчувати підписи на документах, а також дійсності відбитків штампів, печаток, якими скріплено документ, консульськими установами України або консульськими установами держави походження документа відповідно до положень Віденської конвенції «Про консульські зносини» 1963 р., міжнародних договорів та чинного законодавства України, а також Інструкції.

Департамент консульської служби МЗС України не легалізує документи, складені на території іноземних держав. Такі документи мають бути легалізовані в консульській установі України в державі походження документів. У разi відсутності в країні походження документів консульської установи України, іноземні документи можуть бути легалізовані департаментом Консульської служби МЗС України за умови засвідчення в міністерстві зовнішніх справ країни походження документів та в консульській установі цієї країни, що представляє її інтереси в Україні.

З офіційного сайту Міністерства закордонних справ України вбачається, що на території Федеративної Республіки Нігерія діє посольство України, в якому є Консульський відділ.

З наданої довіреності не вбачається, що вона була легалізована у встановленому порядку, тому не може бути прийнята судом. Крім того, дана справа не є малозначною, а представник відповідача не є адвокатом. За таких обставин, судова колегія дійшла висновку про недопуск ОСОБА_1 в якості представника Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед", Лагос, Нігерія.

В судовому засіданні 23.05.2018 року директор та представник позивача підтримують свою апеляційну скаргу та просять скасувати ухвалу суду першої інстанції про повернення позовної заяви.

Відповідно до ч.1 ст.271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Згідно із ст.269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Судова колегія, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, дійшла до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, Товариство з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь" звернулось до господарського суду Харківської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед" про стягнення 4557002,87 грн. заборгованості за контрактом № 1/3107 від 31.07.2017 року.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 01.03.2018 року позовну заяву ТОВ "Наноагріколь" залишено без руху та встановлено заявнику строк та спосіб усунення недоліків позовної заяви шляхом:

- подання до суду доказів надіслання на юридичну адресу відповідача копії позовної заяви та копії доданих до неї документів.

- подання до суду доказів місця реєстрації Товариства з обмеженою відповідальністю "Флоресер Глобал Сервісез Лімітед".

- подання до суду письмових пояснень з документальним обґрунтуванням звернення з відповідним позовом саме до господарського суду Харківської області.

- подання до суду копії доданих до позову документів, засвідчених в порядку, передбаченому діючим законодавством.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху суд першої інстанції зазначив, що учасник справи підтверджує відповідність копії письмового доказу оригіналу, який заходиться у нього, своїм підписом із зазначенням дати такого засвідчення). Та не відповідають приписам пункту 5.27 Державної Уніфікованої системи документації ДСТУ 4163-2003 (відмітка про засвідчення копії документа складається зі слів: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії; засвідчуватись повинна кожна сторінка документу з відтиском печатки юридичної особи).

Позивачем було подано заяву про усунення вказаних недоліків з додатками.

Проте, судом було повернуто позовну заяву із доданими до неї документами, на підставі ч.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, оскільки позивач не усунув недоліки позовної заяви, зазначивши, що заявник мав подати до суду прошиті та засвідчені нотаріально копії відповідних документів, а саме копії платіжного зобов'язання за договором поставки між "Флоресел Глобал Сервісез ЛТД" та "Наноагріколь" від 20.12.2017 року та копії довіреності від 19.02.2018 року на ім`я ОСОБА_1, (з офіційним перекладом з англійської мови на українську мову) або з проставленим апостилем, з посиланням на Порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5. Тому вказані документи не посвідчені належним чином у відповідності до вимог чинного законодавства.

Колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви, вважає його передчасним та таким, що не відповідає як вимогам чинного законодавства, так і наданим до справи матеріалам, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 162 Господарського процесуального кодексу України у позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява подається до суду в письмовій формі і підписується позивачем або його представником або іншою особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи. Позовна заява повинна містити:

1) найменування суду першої інстанції, до якого подається заява;

2) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, ім'я та по батькові - для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб); поштовий індекс; ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), а також реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), вказівку на статус фізичної особи - підприємця (для фізичних осіб - підприємців); відомі номери засобів зв'язку, офіційної електронної адреси та адреси електронної пошти;

3) зазначення ціни позову, якщо позов підлягає грошовій оцінці; обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються;

4) зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні; якщо позов подано до кількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з них;

5) виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини; правові підстави позову;

6) відомості про вжиття заходів досудового врегулювання спору - у випадку, якщо законом встановлений обов'язковий досудовий порядок урегулювання спору;

7) відомості про вжиття заходів забезпечення доказів або позову до подання позовної заяви, якщо такі здійснювалися;

8) перелік документів та інших доказів, що додаються до заяви; зазначення доказів, які не можуть бути подані разом із позовною заявою (за наявності); зазначення щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових або електронних доказів, копії яких додано до заяви;

9) попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи;

10) підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору. У разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення. У позовній заяві можуть бути вказані й інші відомості, необхідні для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст. 164 Господарського процесуального кодексу України до позовної заяви додаються документи, які підтверджують:

1) відправлення іншим учасникам справи копії позовної заяви і доданих до неї документів;

2) сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Позивач зобов'язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

Відповідно до частини 2 статті 91 ГПК України, письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом. Якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

В ч.ч.1-4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 162, 164, 172 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити). Якщо позивач усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, вона вважається поданою у день первинного її подання до господарського суду та приймається до розгляду, про що суд постановляє ухвалу в порядку, встановленому статтею 176 цього Кодексу. Якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, заява вважається неподаною і повертається особі, що звернулася із позовною заявою.

Колегія суддів вважає помилковими висновки місцевого суду щодо наявності підстав для повернення позовної заяви, оскільки зазначені на думку суду недоліки відсутні в переліку вимог до позовної заяви, визначених статтями 162, 164, 172 ГПК України.

Судова колегія зазначає, що подані позивачем в якості доказів документи повинні бути досліджені судом на предмет їх належності та допустимості.

Законодавець передбачив можливість проведення підготовчого провадження, завданнями якого відповідно до ст. 177 Господарського процесуального кодексу України є:

1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу;

2) з'ясування заперечень проти позовних вимог;

3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів;

4) вирішення відводів;

5) визначення порядку розгляду справи;

6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Згідно зі ст. 237 названого Кодексу при ухваленні рішення суд, серед іншого, вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити.

Стаття 2 Господарського процесуального кодексу України встановлює, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Таким чином, вище перелічені правові норми надають можливість місцевому господарському суду або розглянути справу за наявними у ній матеріалами, або вчиняти відповідні процесуальні дії для визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, подання яких судом визнано необхідним, а у разі ухилення сторони від вчинення таких дій - застосовувати правові наслідки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Згідно зі ст. ст. 73, 74 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В ст.ст. 76-79 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Таким чином, надані до справи матеріали та пояснення свідчать про безпідставне застосування місцевим господарським судом норм п.4 ст. 174 Господарського процесуального кодексу України та, як наслідок, неправомірне повернення позовної заяви.

Відповідно до ст. ст. 7, 13 Господарського процесуального кодексу України правосуддя в господарських судах здійснюється на засадах рівності всіх юридичних осіб незалежно від організаційно-правової форми, форми власності, підпорядкування, місцезнаходження, місця створення та реєстрації, законодавства, відповідно до якого створена юридична особа, та інших обставин; рівності всіх фізичних осіб незалежно від раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного і соціального походження, майнового стану, місця проживання, мовних або інших ознак; рівності фізичних та юридичних осіб незалежно від будь-яких ознак чи обставин. Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі, підтвердилися під час розгляду даної справи, що в свою чергу свідчить про невірне застосування норм процесуального права.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 280 Господарського процесуального кодексу України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Відповідно до частини 3 статті 271 Господарського процесуального кодексу України, у випадках скасування судом апеляційної інстанції ухвал про відмову у відкритті провадження у справі або заяви про відкриття справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про відкриття справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, закриття провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа (заява) передається на розгляд суду першої інстанції.

На підставі наведеного, колегія суддів дійшла висновку що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Харківської області 22.03.2018 року у справі №922/451/18 скасуванню у зв'язку з порушенням судом норм процесуального права, а справа передачі на розгляд до господарського суду Харківської області.

Водночас, судова колегія вважає безпідставними доводи позивача, стосовно того, що оскаржувана ухвала суду не відповідає вимогам пунктів 13.6 та 13.7 Інструкції з діловодства у місцевих загальних судах, апеляційних судах областей, апеляційних судах міст Києва та Севастополя, апеляційному суді Автономної Республіки Крим та Вищому спеціалізованому суді України з розгляду цивільних і кримінальних справ, затвердженої Наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 №173.

Колегія суддів зазначає, що господарські суди при веденні діловодства керуються Інструкцією з діловодства в господарських судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України 20.02.2013 №28, відповідно до пункту 2.6.11 якої, Учасникам судового процесу надсилаються (видаються) копії судових рішень, засвідчених відміткою "Згідно з оригіналом". Зазначається назва посади, особистий підпис відповідальної особи, яка засвідчує примірник, її ініціали, прізвище, дата засвідчення копії. Копія процесуального документа скріплюється відповідною (не гербовою) печаткою суду так, щоб відбиток печатки охоплював останні кілька літер назви посади відповідальної особи, що засвідчує документ. Відмітка про засвідчення розміщується нижче реквізиту документа "Підпис".

Оскаржувана ухвала відповідає пункту 2.6.11 вказаної Інструкції.

У зв'язку з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 254, 269, 271 п.6 ч.1 ст.275, ст.ст. 280, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Наноагріколь" задовольнити.

Ухвалу господарського суду Харківської області від 22.03.2018 року у справі №922/451/18 скасувати.

Справу передати на розгляд до господарського суду Харківської області.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту до Верховного суду у порядку, встановленому Господарським процесуальним кодексом України, через Харківський апеляційний господарський суд або безпосередньо до Верховного суду.

Повна постанова складена 29.05.2018 року.

Головуючий суддя Тихий П.В.

Суддя Слободін М.М.

Суддя Терещенко О.І.