Постанова № 74281588, 29.05.2018, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

проспект Незалежності, 13, місто Харків, 61058

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" травня 2018 р. Справа № 922/3949/17

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Білоусова Я.О., суддя Пуль О.А., суддя Тарасова І. В.

при секретарі судового засідання Кладько А.С.,

розглянувши у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ТОВ "Родон Фарм" (вх.№532 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3949/17 (прийнятого суддею Рильовою В.В. у приміщенні Господарського суду Харківської області, повне рішення складено 27.02.2018)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Тетафарм", м.Львів,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Родон Фарм", м.Мерефа, Харківська область,

про стягнення 35 920,55 грн,

ВСТАНОВИЛА:

В листопаді 2017 року ТОВ "Тетафарм" звернулось до Господарського суду Харківської області з позовом про стягнення з ТОВ "Родон Фарм" заборгованості у розмірі 30018,68 грн, пені у розмірі 3694,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1754,09 грн та 3% річних у розмірі 453,08 грн, судовий збір у розмірі 1600,00 грн та судові витрати на оплату послуг з надання правової допомоги за договором про надання правових послуг №23/10/17-03 від 23.10.2017 у розмірі 4502,00 грн.

Рішенням Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 позовні вимоги задоволено частково. Стягнуто з ТОВ "Родон Фарм" на користь ТОВ "Тетафарм" заборгованість у розмірі 29771,74 грн, пеню у розмірі 3694,70 грн, інфляційні втрати у розмірі 1754,09 грн, 3% річних у розмірі 453,08 грн, судовий збір у розмірі 1600,00 грн та витрати, пов'язані з оплатою послуг адвоката у розмірі 3061,36 грн. В іншій частині позовних вимог про стягнення заборгованості у розмірі 246,94 грн відмовлено.

Відповідач з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився та звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права, неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, просить рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат скасувати та прийняти нове рішення, яким відмовити в позові повністю.

Скарга обґрунтована тим, що надані позивачем копії видаткових накладних не містять прізвищ та посад осіб, що їх підписали в графі «Отримав», що унеможливлює ідентифікацію осіб, що прийняли участь у господарських операціях. З цього, на думку заявника, випливає, що ці видаткові накладні не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатись первинними документами.

Крім того, як зазначає заявник, згідно з п.2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця. Однак, в додатках до позовної заяви вони відсутні. Без наявності цих специфікацій та заявок, відповідач не визнає обґрунтованість постачання певних партій товару за договором.

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 29.03.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Родон Фарм" (вх.№532 Х/2) на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3949/17, встановлено позивачу строк для подання відзиву на апеляційну скаргу до 12.04.2018, попереджено сторони, що апеляційна скарга на рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3949/17 буде розглядатися за правилами ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України, без повідомлення учасників справи.

10.04.2018 до суду від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу (вх.№2725), в якому позивач проти апеляційної скарги заперечував. Просив рішення місцевого господарського суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що факт отримання товару відповідачем і видаткові накладні, надані позивачем на підтвердження свої вимог, є самостійними підставами для виникнення обов'язку у відповідача здійснити розрахунки за отриманий товар. У зв'язку з цим, за період дії договору оплата здійснювалася не за кожною накладною на поставлений товар постачальником (позивачем), а за договором взагалі без прив'язки до дати чи визначення поставки товару відповідачу.

Крім того, як зазначив позивач наказ Господарського суду Харківської області №922/3949/17 виконано в повному обсязі ТОВ «Родон Фарм», що підтверджується постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.03.2018.

23.05.2018 до суду від позивача надійшла заява (вх.№3862), в якій позивач просив долучити до матеріалів справи докази понесення витрат за договором про надання правової допомоги №23/10/17-03 від 23.10.2017 про стягнення заборгованості, яка була розглянути в першій інстанції.

Дослідивши матеріали справи, викладені в апеляційній скарзі доводи та вимоги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.11.2014 між ТОВ «Тетафарм», постачальником, та ТОВ «Родон Фарм», покупцем, укладено договір поставки № 112-Хв/14, згідно з яким в порядку та умовах, визначених цим договором, постачальник зобов'язався поставляти та передавати у власність покупцю визначений цим договором товар, а покупець зобов'язався прийняти цей товар та своєчасно здійснювати його оплату.

Згідно з п.1.2. договору найменування, одиниця виміру, ціна за одиницю товару, його часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура), визначаються специфікацією, що є додатком № 1 до цього договору, яка підписується сторонами та являється його невід'ємною частиною. У випадку зміни пунктів щодо товару, вказаних у специфікації, сторони узгоджують нову специфікацію, яка підписується сторонами та вступає в дію з моменту її підписання.

Відповідно до п.2.1. договору поставка товару здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця протягом 3-х календарних днів з моменту її отримання. Постачальник має право на дострокову поставку товару.

За умовами п.2.2. договору сторони погоджують асортимент та кількість товару шляхом надіслання покупцем заявки постачальнику, складеної на підставі специфікації. Асортимент та кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково-прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Поставка партії товару вважається виконаною постачальником в момент передачі партії товару покупцю (п.2.5 договору).

Відповідно до п.4.1. договору покупець оплачує поставлений постачальником товар за цінами, що визначені за одиницю товару у специфікації.

Оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по даному договору (п.5.1. договору).

Відповідно до п.5.2. договору оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі або внесення грошових коштів у касу постачальника.

Відповідно до протоколу розбіжностей до договору поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014 пункт 5.1 договору сторони погодили у наступній редакції: оплата за кожну поставлену партію товару здійснюється покупцем періодично, протягом 28 (двадцяти восьми) банківських днів з моменту поставки товару на склад покупця, виходячи з ритмічності поставок товару по договору. У випадку прострочення покупцем оплати товару протягом 2 (двох) банківських днів, постачальник на свій розсуд має право: - призупинити відвантаження товарів покупцю, що не є порушенням умов постачання. Пункт 5.2 договору сторони погодили в такій редакції: оплата здійснюється шляхом переказу покупцем грошових коштів на поточний рахунок постачальника, що визначений у цьому договорі.

Згідно з п.5.3. договору оплата здійснюється покупцем на підставі цього договору та накладної, за якою передавався товар, або на підставі рахунку. При здійсненні платежу покупець обов'язково повинен вказувати у платіжному дорученні номер та дату цього договору, номер та дату видатково-прибуткової накладної (товарно-транспортної накладної), або номер та дату рахунку.

Умовами п.6.2. договору передбачено, що в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка дії на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно з п. 9.1. договору цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін та діє протягом одного року.

Відповідно до п.9.2. договору договір автоматично пролонгується на той самий строк, якщо жодна зі сторін за 30 днів до закінчення дії договору письмово не заявить про бажання розірвати його. Термін дії пролонгації не обмежений.

На виконання умов договору поставки №112-Хв/14 позивачем здійснено відповідачу поставку товару відповідно до видаткових накладних, перелік яких зазначено в акті звірки взаєморозрахунків між сторонами на загальну суму - 347121,24 грн, а відповідачем сплачено 317102,56 грн.

Як зазначає позивач, відповідач сплачував за товар періодично (не систематично), в порушення п.5.3. договору, без прив'язки до видаткових накладних з посиланням на договір поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014, що перераховані у акті звірки взаєморозрахунків між сторонами (період з 01.11.2014 по 10.10.2017). Тому сума основного боргу ТОВ «Родон Фарм» перед ТОВ «Тетафарм» становить 30018,68 грн.

01.11.2017 позивачем на поштову та юридичну адреси відповідача направлено претензію (вих.№193 від 27.10.2017) про сплату заборгованості, яка залишена відповідачем без відповіді.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування місцевим господарським судом норм процесуального та матеріального права приходить до висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги виходячи з наступного.

Відповідно до ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 692 ЦК України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Як вже зазначалось, 01.11.2014 між ТОВ «Тетафарм» та ТОВ «Родон Фарм» укладено договір поставки № 112-Хв/14, на виконання якого позивачем поставлено відповідачу товар на загальну суму 347121,24 грн, а відповідачем сплачено 317102,56 грн.

Поставка товару підтверджується наявними в матеріалах справи видатковими накладними, а саме: № РН00016097 від 10.02.2017 на суму 517,80 грн, №РН00018056 від 17.02.2017 на суму 734,49 грн, №РН00035922 від 24.03.2017 на суму 2830,17 грн, №РН00035926 від 24.03.2017 на суму 402,60 грн, №РН00036186 від 24.03.2017 на суму 2377,86 грн, №РН00036188 від 24.03.2017 на суму 457,08 грн, №РН00036233 від 24.03.2017 на суму 1308,89 грн, №РН00036235 від 24.03.2017 на суму 468,72 грн, №РН00036237 від 24.03.2017 на суму 2156,68 грн, №РН00036238 від 24.03.2017 на суму 73,20 грн, №РН00036262 від 24.03.2017 на суму 1498,43 грн, №РН00045647 від 14.04.2017 на суму 833,35 грн, №РН00045678 від 14.04.2017 на суму 216,06 грн, №РН00045854 від 14.04.2017 на суму 1120,09 грн, №РН00045863 від 14.04.2017 на суму 859,92 грн, №РН00045864 від 14.04.2017 на суму 274,08 грн, №РН00057280 від 12.05.2017 на суму 1681,44 грн, №РН00057281 від 12.05.2017 на суму 30,36 грн, №РН00057303 від 12.05.2017 на суму 1751,24 грн, №РН00057560 від 13.05.2017 на суму 1498,54 грн, №РН00057562 від 13.05.2017 на суму 1338,31 грн, №РН00057564 від 13.05.2017 на суму 256,20 грн, № РН00057565 від 13.05.2017 на суму 1198,19 грн, №РН00057567 від 13.05.2017 на суму 329,40 грн, №РН00057643 від 13.05.2017 на суму 1091,15 грн, № РН00065194 від 30.05.2017 на суму 769,17 грн, №РН00065209 від 30.05.2017 на суму 274,08 грн, №РН00065359 від 30.05.2017 на суму 490,50 грн, №РН00065360 від 30.05.2017 на суму 335,22 грн, №РН00065361 від 30.05.2017 на суму 1088,34 грн, №РН00065362 від 30.05.2017 на суму 411,12 грн, №РН00065364 від 30.05.2017 на суму 821,25 грн, №РН00065365 від 30.05.2017 на суму 243,72 грн, №РН00066844 від 02.06.2017 на суму 707,86 грн та №РН00066861 від 02.06.2017 на суму 60,72 грн.

Відповідно до чинного законодавства права і обов'язки сторін, які виникають за результатами здійснення господарської операції, оформлюються первинними документами відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність".

За змістом статті 1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Кожною стороною (підприємством), що брала участь у здійсненні господарської операції, мають бути отримані первинні документи для записів у регістрах бухгалтерського обліку, інформація в яких ідентично засвідчує зміст господарської операції. Первинні документи складаються на бланках типових форм, затверджених Міністерством статистики України, а також на бланках спеціалізованих форм, затверджених міністерствами і відомствами України.

Згідно зі статтею 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

За змістом пункту 2.4. Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Підпунктом 2.5 пункту 2 Положення передбачено, що документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Тобто, письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, є первинні документи, які для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати як обов'язкові реквізити, так і додаткові реквізити в залежності від характеру операції, зокрема, підставу для здійснення господарських операцій, дані про документ, що засвідчує особу - одержувача, номер документу, ідентифікаційний код підприємства тощо.

Таким чином, для надання первинним документам доказової сили при розгляді справ у суді необхідні повні дані про конкретні господарські операції, що здійснюються за конкретним договором, укладеним між сторонами.

Відповідач в апеляційній скарзі посилався, зокрема, на те, що надані позивачем копії видаткових накладних не містять прізвищ та посад осіб, що їх підписали в графі «Отримав», що унеможливлює ідентифікацію осіб, що прийняли участь у господарських операціях. З цього, на думку заявника, випливає, що ці видаткові накладні не відповідають вимогам ст.9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а тому не можуть вважатись первинними документами.

Однак, колегія суддів зазначає, що надані позивачем на підтвердження його вимог видаткові накладні оформлені відповідно до вимог Закону України "Про бухгалтерський та фінансову звітність в Україні" та Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, зокрема, містять посилання на договір №112-Хв/14 від 01.11.2014, печатку відповідача та підпис особи, яка отримала товар. Ці видаткові накладні, надані в обґрунтування вимог по стягненню заборгованості, є первинними документами у розумінні статті 9 Закону та є підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій.

Самі лише посилання апелянта на те, що копії видаткових накладних у більшості не містять прізвищ і посад осіб, що їх підписали у графі "отримав", без наведення відповідних доказів та за наявності у справі первинних документів (видаткових накладних), що підтверджують здійснення господарських операцій з передачі відповідачеві товару, не можуть заперечувати ці господарські операції.

Будь-яких доказів щодо підробки підпису з боку ТОВ "Родон Фарм", а також щодо втрати або викрадення печатки ТОВ "Родон Фарм" відповідачем не надано.

Крім того, неправильно зазначене у документах бухгалтерського обліку та фінансової звітності посадове положення осіб відповідача або не зазначення їх взагалі не тягне за собою припинення господарських зобов`язань.

Щодо посилання апелянта на те, що згідно з п.2.1. договору поставка товару за цим договором здійснюється постачальником на підставі зробленої заявки покупця, і без наявності специфікацій та заявок відповідач не визнає обґрунтованість постачання певних партій товару за договором, колегія суддів зазначає.

Статтею 266 ГК України передбачено, що загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення, асортимент, номенклатура за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

Вказане встановлює правило, відповідно до якого сторони на власний розсуд визначають у специфікації загальну кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами, якщо спеціальними законами не передбачено інше.

Специфікація - документ, що додається до тексту договору поставки і є його невід'ємною частиною. Зміст специфікації складається з даних, що характеризують предмет постачання, а в деяких випадках - ціну, строки поставки та інші умови.

Відповідно до пункту 10.7 договору при підписанні даного договору постачальник надає покупцю копії документів, засвідчені своєю печаткою, зокрема, специфікацію на товар, завіреною печаткою.

Отже, специфікація на товар згідно з умовами договору наявна у покупця.

Матеріали справи не містять заявок покупця, складених на підставі специфікації, однак це не спростовує факт поставки товару за спірними накладними, оскільки за умовами пункту 2.2 договору асортимент, кількість партії товару, що поставляється, сторони вказують у видатково - прибуткових накладних, які є невід'ємною частиною договору.

Колегія суддів вважає, що підписи представників відповідача, скріплені відповідними штампами на доданих у підтвердження позовних вимог видаткових накладних, за своєю правовою природою є документальним оформленням юридичного факту приймання-передачі товару, з чого виникає обов'язок відповідача оплатити його вартість.

Як свідчать матеріали справи, товар був частково оплачений відповідачем на суму 317102,56 грн з посиланням на договір поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014.

Позивачем надано довідки банку з інформацією про надходження грошових коштів від відповідача на рахунки позивача за вироби медичного призначення.

Враховуючи умови договору та приписи чинного законодавства, підписання відповідачем видаткових накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", зміст яких із зазначенням кінцевої дати для оплати товару фіксує факт здійснення господарських операцій, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

За таких обставин, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що надані до позовної заяви видаткові накладні, за якими поставлено товар згідно з договором поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014, є такими, що підлягають оплаті відповідачем. При цьому, відповідач не довів суду апеляційної інстанції той факт, що у нього відсутнє зобов'язання перед позивачем стосовно сплати вартості отриманого товару у спірний період по договору.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що відповідачем порушено умови договору щодо своєчасного та повного виконання умов договору, а саме щодо своєчасної оплати за поставлений товар, з зв'язку з чим вимога позивача щодо стягнення з відповідача суми заборгованості у розмірі 29771,74 грн, яка оскаржується відповідачем в суді апеляційної інстанції, є обґрунтованою та такою, що правомірно задоволена судом першої інстанції.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 3694,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1754,09 грн та 3% річних, колегія суддів зазначає наступне.

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов'язання.

Відповідно ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно з п. 3 ч. 1 статті 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Положеннями ч. 1 ст. 230 ГК України передбачено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з ч. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 6.2. договору в разі прострочення покупцем оплати товару постачальник має право вимагати, а покупець зобов'язаний сплатити пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, яка діє на момент виконання зобов'язання, від суми заборгованості за кожний день прострочення платежу.

Згідно із ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інше не встановлено договором.

Колегія суддів, перевіривши надані позивачем розрахунки, враховуючи обґрунтування позовних вимог, наданих до суду першої інстанції 17.01.2018, в яких позивач зазначив, що ним при розрахунку ціни позову у таблиці з підрахунками пені було допущено механічну описку у зазначені суми, а саме: замість 734,49 грн потрібно вказати 517,80 грн (видаткова накладна №РН00016097), дослідивши матеріали справи, а саме: видаткову накладну №РН00016097 від 10.02.2017 (а.с.27 т.1), зазначає, що накладна свідчить про надання послуг на суму 517,80 грн. Перевіривши надані позивачем розрахунки, зокрема, також в частині нарахування пені, інфляційних та річних нарахованих на суму боргу за даною накладною, колегією суддів встановлено, що нарахування здійснені позивачем з розрахунку суми 487,55 грн, яка є меншою, ніж у зазначеній накладній, що є правом позивача, в зв'язку з чим погоджується з висновком місцевого господарського суду, що нарахування позивачем пені у розмірі 3694,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1754,09 грн та 3% річних у розмірі 453,08 грн є обґрунтованими та правомірно задоволені судом першої інстанції.

Щодо посилання апелянта на те, що позовну заяву в порушення вимог ч. 5 ст. 162 ГПК України підписано та подано неправомочною особою, в позовній заяві не зазначено чому заяву підписано та подано не директором ТОВ "Тетафарм", а адвокатом ОСОБА_1, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч.1, 3 ст.28 ГПК України (в редакції чинній станом на день подання позовної заяви) справи юридичних осіб в господарському суді ведуть їх органи, що діють у межах повноважень, наданих їм законодавством та установчими документами, через свого представника. Представниками юридичних осіб можуть бути також інші особи, повноваження яких підтверджуються довіреністю від імені підприємства, організації. Довіреність видається за підписом керівника або іншої уповноваженої особи.

15.12.2017 набув чинності Закон України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" №2147 від 03.10.2017.

Відповідно до підпункту 9 пункту 1 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України, у редакції закону від 03.10.2017 №2147 справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких порушено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Відповідно до ч. 3 ст. 56 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) юридична особа бере участь у справі через свого керівника або члена виконавчого органу, уповноваженого діяти від її імені відповідно до закону, статуту, положення (самопредставництво юридичної особи), або через представника.

Згідно з ч. 1 ст. 58 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) представником у суді може бути адвокат або законний представник.

Згідно з ч. 4 ст. 60 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Відповідно до ч.5 ст.162 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) у разі пред'явлення позову особою, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, в заяві повинні бути зазначені підстави такого звернення.

Як вбачається з матеріалів справи, 23.10.2017 між ТОВ "Тетафарм" (клієнт) та АО "Шевердін і партнери" (Адвокатське об'єднання) було укладено договір про надання правової допомоги №23/10/17-03, згідно з яким клієнт доручає, а Адвокатське об'єднання приймає на себе зобов'язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а саме: представництво інтересів клієнта по справі за позовом ТОВ "Тетафарм" до ТзОВ "Родон Фарм" про стягнення заборгованості за договором поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014.

Згідно з п. 2.5. договору для надання правової допомоги клієнту Адвокатське Об'єднання призначає адвокатів та юристів шляхом видання ордеру/довіреності встановленого зразка, або клієнт видає належну довіреність на ім'я відповідного адвоката, юриста, або укладає окремі договори (за необхідності).

Повноваження адвоката - ОСОБА_1 (свідоцтво на право заняття адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 18.05.2011), як представника ТОВ "Тетафарм" у даній справі, підтверджується довіреністю б/н від 23.10.2017, виданою директором ТОВ "Тетафарм" та ордером серія ХВ №529 000047 від 11.12.2017, виданим Адвокатським об'єднанням "Шевердін і партнери" на ім'я адвоката ОСОБА_1

Згідно з протоколом засідання ради партнерів АО "Шевердін і партнери" від 01.11.2017 адвоката ОСОБА_1 включено до складу учасників об'єднання та відповідна інформація міститься в Єдиному реєстрі адвокатів України.

За таких обставин колегія суддів вважає зазначені посилання апелянта необґрунтованими.

Відповідно до п.1 ч. 3 ст. 123 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно зі ст. 126 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до положень статей 26-27 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" підставами для здійснення адвокатської діяльності є договір про надання правової допомоги, що укладається у письмовій чи усній формі (у визначених законом випадках), до якого застосовуються загальні вимоги договірного права. Документами, що посвідчують повноваження адвоката та надання правової допомоги, можуть бути: договір про надання правової допомоги, довіреність, ордер, доручення органу (установи) уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.

Статтею 30 цього Закону встановлено, що гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Отже, розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом, і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю. Суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, для включення усієї суми гонорару у відшкодування за рахунок відповідача відповідно до норм Господарського процесуального кодексу України має бути встановлено, що позов підлягає задоволенню, а також те, що такі витрати позивача були необхідними, а розмір є розумний та виправданий, що передбачено у ст.30 Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність". Тобто, суд зобов'язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04, пункт 269).

Відповідно до частини 4 ст.129 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) судові витрати, пов'язані з розглядом справи, у разі задоволення позову покладаються на відповідача.

Як вже зазначалось, 23.10.2017 між ТОВ "Тетафарм" та АО "Шевердін і партнери" було укладено договір про надання правової допомоги №23/10/17-03.

За умовами п.2.1. договору про надання правової допомоги Адвокатське об'єднання, на підставі звернення клієнта, прийняло на себе зобов'язання з надання наступної правової допомоги, зокрема:

- подання претензій, заяв, клопотань, позову, заперечень, пояснень, запитів, скарг та отримання постанов, рішень, ухвал та інших процесуальних документів, що стосуються безпосередньо предмета даного договору;

- представництва інтересів клієнта по справі за позовом ТОВ "Тетафарм" до ТзОВ "Родон Фарм" про стягнення заборгованості за договором поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014 в господарському суді Харківської області та в Харківському апеляційному господарському суді.

Відповідно до додаткової угоди №1 від 23.10.2017 до договору про надання правової допомоги №23/10/17-03 від 23.10.2017 гонорар Адвокатського об'єднання складає 4502,00 грн, що складає 15% суми заборгованості ТзОВ "Родон Фарм" перед ТОВ "Тетафарм" за договором поставки №112-Хв/14 від 01.11.2014 станом на 10.10.2017, та сплачується наступним чином: 1530,68 грн, що дорівнює 34 % розміру гонорару - протягом 2 (двох) днів з моменту укладення договору, 1530,68 грн, що дорівнює 34 % розміру гонорару - протягом 5 (п'яти) днів після подання позову до господарського суду Харківської області, 1440,64 грн, що дорівнює 32% розміру гонорару - протягом 5 (п'яти) днів з моменту повного виконання рішення суду (примусового чи добровільного), що стосується предмету даного договору.

Оплата здійснюється шляхом перерахування клієнтом грошових коштів на поточний рахунок Адвокатського об'єднання (п.2 додаткової угоди №1 від 23.10.2017).

На виконання договору про надання правової допомоги позивач перерахував на рахунок АО "Шевердін і партнери" витрати за правову допомогу у розмірі 3061,36 грн, що підтверджується платіжними дорученнями: №460 від 26.10.2017 на суму 1530,68 та №1080 від 11.12.2017 на суму 1530,68 грн.

Враховуючи, що позивачем надано договір про надання правової допомоги, за яким позивачем здійснено оплати за правничу допомогу адвоката у розмірі 3061,36 грн, та підтверджено правовий статус адвоката, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про доведеність витрат на оплату послуг з надання правової допомоги у розмірі 3061,36 грн та покладення їх на відповідача.

Щодо посилання апелянта на те, що незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд стягнув з відповідача повну суму судового збору в розмірі 1600,00 грн, колегія суддів зазначає.

Відповідно до ч.9 ст.129 ГПК України (в редакції Закону від 03.10.2017 №2147) у випадку зловживання стороною чи її представником процесуальними правами або якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення спору.

Враховуючи, що матеріалами справи підтверджено те, що відповідачем порушувались умови договору щодо своєчасного та повного виконання умов договору, позивач був змушений звернутись до суду за захистом своїх порушених прав, а також право суду щодо повного покладення судових витрат незалежно від результатів вирішення спору на винну сторону, судом першої інстанції правомірно стягнуто з відповідача 1600,00 грн судового збору.

Відповідно до п.1, 3 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до ст.86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга є необґрунтованою і не може бути підставою для скасування рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3949/17 в частині задоволення позовних вимог та стягнення судових витрат.

Керуючись статтями 254, 273, п.1 ч.1 статті 275, 281, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ТОВ "Родон Фарм" залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Харківської області від 19.02.2018 у справі №922/3949/17 в частині стягнення з ТОВ "Родон Фарм" на користь ТОВ "Тетафарм" заборгованості у розмірі 29771,74 грн, пені у розмірі 3694,70 грн, інфляційних втрат у розмірі 1754,09 грн, 3% річних у розмірі 453,08 грн, судового збору у розмірі 1600,00 грн та витрат, пов'язаних з оплатою послуг адвоката у розмірі 3061,36 грн, залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку статей 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 29.05.2018

Головуючий суддя Білоусова Я.О.

Суддя Пуль О.А.

Суддя Тарасова І. В.