Постанова № 74281528, 22.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"22" травня 2018 р. Справа№ 910/22454/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Сітайло Л.Г.

Пашкіної С.А.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: Чорноткач Н.З. - адвокат

від відповідача: Луценко С.О. - адвокат

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук»

на рішення Господарського суду міста Києва, ухваленого 22.02.2018, повний текст якого складений 02.03.2018,

у справі № 910/22454/17 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук»

до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «НК Франко»

про розірвання договору поруки

ВСТАНОВИВ:

Позов, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (а.с. 63), заявлено про розірвання з 04.11.2016 укладеного між сторонами договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016 з підстав істотного порушення відповідачем умов вказаного договору, а саме, ненадання позивачу належним чином посвідчених копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015, виконання зобов'язань за яким забезпечено спірним договором поруки.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 22.02.2018, повний текст якого складений 02.03.2018, у справі № 910/22454/17 відмовлено в позові повністю.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що відповідно до приписів чинного законодавства підставою для розірвання договору може бути належним чином доведений факт невиконання відповідачем передбачених договором зобов'язань, що призводить до істотного порушення договору та завдання іншій стороні значної шкоди, в той час як позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні договору, тобто позивачем не доведено істотність порушення договору.

Також суд першої інстанції зазначив про те, що з умов спірного договору поруки вбачається, що у випадку невиконання боржником п. 1 цього Договору, кредитор направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання, а поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмові вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору, однак докази такого звернення відповідача до позивача в матеріалах справи відсутні, та про те, що матеріали справи не містять будь-яких доказів на підтвердження звернення позивача до відповідача з відповідною вимогою про надання документів для переходу прав кредитора, наявності вини відповідача у ненаданні таких документів, а також доказів наявності відмови відповідача від передання таких документів.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що за відсутності належних та допустимих доказів в підтвердження дійсного розміру заборгованості за кредитним договором та того, що за рахунок сплачених позивачем коштів в сумі 778 540 769,34 грн. було в повному обсязі погашено заборгованість боржника за кредитним договором, твердження позивача щодо виконання ним зобов'язань боржника за кредитним договором у повному обсязі є недоведеними.

Не погоджуючись з рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук» звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/22454/17 про відмову у задоволенні позовних вимог і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач зазначив про те, що спірне рішення є незаконним та необґрунтованим, висновки суду не відповідають обставинам справи, а тому підлягає скасуванню.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач послався на ті самі обставини, що й при зверненні до суду з цим позовом, а саме на те, що істотним порушенням умов договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016, викладених у п. 8 та п. 10, є ненадання відповідачем позивачу належним чином завірених копій документів про суми зобов'язання за кредитним договором та документів про забезпечення виконання кредитних зобов'язань боржника по кредитному договору, внаслідок чого позивач, не отримавши необхідні документи для стягнення грошових коштів з боржника та не маючи можливості використовувати правочини, які забезпечували виконання зобов'язань підприємця - боржника, не має можливості реалізувати передбачені законом права нового кредитора, а тому позивачу спричинено збитки в розмірі сплаченої суми неотриманого прибутку та поставлено його на межу банкрутства.

При цьому, відповідач послався на те, що укладенню спірного договору поруки передувало - що є істотною умовою укладення договору поруки - надання відповідачем позивачу відомостей про наявні у відповідача сукупні заставні права (перелік наведений позивачем у позовній заяві - примітка суду), якими було забезпечено права вимоги кредитора за кредитними зобов'язаннями ТОВ «НК Франко», що надавало позивачу можливості вважати, що комерційні ризики будуть мінімальними, однак, непередання позивачу копій документів, тобто документального підтвердження існування зобов'язань у вигляді забезпечень, позбавляє позивача можливості звертатись з позовами про стягнення відповідних коштів до цих юридичних осіб

Також позивач зазначив про те, що, враховуючи доведення ним та визнання відповідачем факту погашення позивачем перед відповідачем кредитних зобов'язань за позичальника ТОВ «НК Франко» по кредитному договору № 4Ф15081И від 16.12.2015, саме відповідач зобов'язаний довести суду факт виконання відповідачем зобов'язань по договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016 перед позивачем в повному обсязі та належним чином.

Представником позивача в судовому засіданні 22.05.2018 повідомлено суду, що грошова сума 778 540 769,34 грн. була перерахована відповідно до листа відповідача, направленого електронною поштою, про що під час розгляду справи в суді першої інстанції представником позивача повідомлялося, проте сам лист позивач пред'явити не може.

Представник відповідача заперечив проти факту обговорення обставин, пов'язаних з електронним листом відповідача на адресу позивача в суді першої інстанції.

Ухвалою від 16.04.2018 колегією суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Пашкіна С.А., Сітайло Л.Г. відкрите апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/22454/17, встановлено строк для подання відзивів на апеляційну скаргу, клопотань, пояснень, заперечень - до 27.04.2018.

Станом на 04.05.2018 до Київського апеляційного господарського суду відзивів на апеляційну скаргу та жодних клопотань від учасників справи не надходило, з огляду на що ухвалою від 04.05.2018 справу призначено до розгляду на 15.05.2018.

У вказану дату судове засідання не відбулось через повідомлення про замінювання будівлі суду і проведену в зв'язку з цим евакуацію.

Ухвалою від 15.05.2018 розгляд справи призначений на 22.05.2018.

Третя особа представників в судове засідання 22.05.2018 не направила, про причини неявки суду не повідомила.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників учасників в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представник позивача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, представник відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечив, просив залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 269, 270 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права, колегія суддів встановила таке.

25.10.2016 позивач як поручитель та відповідач як кредитор уклали договір поруки № 4Ф15081И/П (а.с. 21) (далі Договір поруки), в п. 1 якого погодили, що предметом Договору поруки є надання поруки поручителем перед кредитором за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю «НК Франко» своїх зобов'язань за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015, а саме: з повернення кредиту, сплати відсотків та сплати винагороди за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Відповідно до п. 3 Договору поруки, поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений.

Згідно з п. 5 Договору поруки, у випадку невиконання боржником обов'язку п. 1 цього договору, відповідач направляє на адресу поручителя письмову вимогу із зазначенням порушеного зобов'язання.

У пункті 6 Договору поруки сторони домовились, що поручитель зобов'язаний виконати обов'язок, зазначений в письмовій вимозі кредитора, впродовж 5 календарних днів з моменту отримання вимоги, зазначеної в п. 5 цього договору.

У матеріалах справи відсутні докази направлення відповідачем позивачу як поручителю вимоги з виконання зобов'язань за договором поруки щодо погашення заборгованості третьою особою за кредитним договором, проте в матеріалах справи наявна копія платіжного доручення № 1389 від 28.10.2016, з якої слідує, що позивач перерахував відповідачу грошові кошти в сумі 778 540 769,34 грн. з призначенням платежу: виконання зобов'язань по кредитному договору № 4Ф15081И від 16.12.2015, згідно Договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016.

Факт отримання вказаних коштів відповідачем не заперечується.

За умовами пункту 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед відповідачем за кредитним договором у частині виконаного зобов'язання.

Пунктом 10 Договору поруки сторони узгодили, що кредитор зобов'язаний, у випадку виконання поручителем обов'язків Товариства з обмеженою відповідальністю «НК Франко» за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015, передати поручителю впродовж п'яти робочих днів відповідача з моменту виконання обов'язків належним чином посвідчені копії документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором.

Позивач вказує на те, що ним належним чином виконані взяті на себе зобов'язання за договором поруки, тоді як відповідач порушує взяті на себе зобов'язання за договором, оскільки станом на день звернення до суду умови п. 8 та п. 10 договору ним не виконано, що є істотним порушенням умов спірного договору та підставою для його розірвання.

Суд першої інстанції в задоволенні позовних вимог відмовив, що колегія суддів вважає правильним з огляду на таке.

Згідно з ч. 1 ст. ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 11 ЦК України).

Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частина 1 ст. 553 ЦК України встановлює, що за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Згідно з ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 556 ЦК України встановлено, що після виконання поручителем зобов'язання, забезпеченого порукою, кредитор повинен вручити йому документи, які підтверджують цей обов'язок боржника.

Згідно з ч. 2 ст. 556 ЦК України до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, в тому числі й ті, що забезпечували його виконання.

Згідно із ч. 7 ст. 179 ГК України господарські договори укладаються за правилами, встановленими Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом, іншими нормативно-правовими актами щодо окремих видів договорів.

За правилами п. 3 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем).

У постановах від 23.09.2015 у справі № 6-466цс15 та від 07.10.2015 у справі № 6-932цс15 Верховний Суд України висловив правову позицію, відповідно до якої аналіз норм частин першої та другої статті 556 ЦК України дає підстави для висновку про те, що наслідки, передбачені в цій нормі, настають лише в разі повного виконання поручителем забезпеченого порукою кредитного зобов'язання. Цей висновок узгоджується з положенням пункту 3 частини першої статті 512 ЦК України, яке передбачає подібний спосіб заміни кредитора в зобов'язанні внаслідок виконання обов'язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем). Часткове виконання поручителем зобов'язань за кредитним договором не породжує перехід до нього прав кредитора за цим договором.

У пункті 4 Договору поруки сторони узгодили, що у випадку невиконання боржником зобов'язань за кредитним договором, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники у сумі заборгованості за кредитом та у сумі відсотків за користування кредитом на умовах та в терміни, відповідно до кредитного договору.

Згідно з п. 8 Договору поруки, до поручителя, що виконав обов'язки боржника за кредитним договором, переходять всі права кредитора за кредитним договором і договору(ам) застави (іпотеки), укладеним в цілях забезпечення виконання зобов'язань боржника перед кредитором за кредитним договором у частині виконаного зобов'язанні.

Колегія суддів вважає, що як вищезазначені правові норми, так і умови Договору поруки свідчать про те, що для виникнення у відповідача обов'язку передати копії відповідних документів, обов'язок ТОВ «НК Франко» за спірним кредитним договором має бути позивачем виконаний у повному обсязі.

Будь-яких обґрунтованих пояснень щодо підстав перерахування відповідачу в рахунок виконання ТОВ «НК Франко» зобов'язань перед відповідачем за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015 грошових коштів в сумі саме 778 540 769,34 грн. представник позивача в судовому засіданні колегії суддів не надав.

Посилання представника позивача на наявність електронного листа відповідача із зазначенням суми, яка підлягає перерахуванню, та на те, що вказані обставини були повідомлені суду першої інстанції, під час прослуховування колегією суддів аудіозаписів всіх засідань з розгляду цієї справи, які відбулися у суді першої інстанції (16.01.2018, 06.02.2018, 22.02.2018), свого підтвердження не знайшли, а відтак, враховуючи, що вказані обставини не були предметом розгляду в суді першої інстанції, апеляційний суд не наділений повноваженнями переглядати рішення суду першої інстанції з урахуванням вказаних обставин, досліджувати та встановлювати їх.

Твердження в позовній заяві про те, що вказана сума є загальною сумою заборгованості ТОВ «НК Франко» по кредитним договорам, жодним документальним доказом не підтверджується.

Отже, позивачем не доведено виконання ним зобов'язання ТОВ «НК Франко» перед відповідачем за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015 у повному обсязі, тому в цьому випадку наслідки, передбачені в ст. 556 ЦК України, частиною 2 якої встановлено, що до поручителя, який виконав зобов'язання, забезпечене порукою, переходять усі права кредитора у цьому зобов'язанні, не настали, тобто позивачем не доведено його право вимагати від відповідача передачі документів, які підтверджують зобов'язання ТОВ «НК Франко» перед відповідачем за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015.

Слід врахувати також те, що, як вірно встановлено судом першої інстанції, позивачем не подано доказів на підтвердження того, що він звертався до відповідача з вимогою надати копії документів, що підтверджують обов'язки третьої особи за кредитним договором, і що відповідачем позивачу було відмовлено.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 14 договору передбачено, що дострокове розірвання договору здійснюється за письмовою згодою сторін.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Враховуючи, що позивачем не доведено, що зі сплатою ним 778 540 769,34 грн. у відповідача виник обов'язок щодо передачі позивачу копій документів, які підтверджують повне виконання зобов'язання ТОВ «НК Франко» перед відповідачем за кредитним договором № 4Ф15081И від 16.12.2015, невчинення таких дій не може вважатися порушенням Договору поруки.

Також колегія суддів зазначає про таке.

Частиною 2 ст. 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Щодо правовідносин, унормованих ст. 651 ЦК України, у постанові від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13 Верховний Суд України виклав правову позицію, відповідно до якої оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Отже, приписи ст. 651 Цивільного кодексу України пов'язують можливість розірвання договору у зв'язку з порушенням стороною його умов лише у разі, якщо внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Істотність порушення договору визначається за об'єктивними ознаками та обставинами, що вказують на значну міру позбавлення того на, що особа розраховувала при укладенні договору.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено того, що невиконання відповідачем зобов'язань з передання копій документів, що підтверджують обов'язки боржника за кредитним договором, значною мірою позбавило позивача того, на що він розраховував при укладенні Договору поруки, що є необхідною умовою для задоволення вимог про розірвання такого договору в зв'язку з істотним порушення умов договору.

Наявність у відповідача сукупних заставних прав, якими було забезпечено права вимоги кредитора за кредитними зобов'язаннями ТОВ «НК Франко», на що посилається, апелянт, вказаних обставин не спростовує.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає що, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що позивачем не доведено наявність підстав для розірвання з 04 листопада 2016 року договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016, а також не доведено наявність порушеного суб'єктивного права, на захист якого подано позов, а тому заявлені позивачем вимоги про розірвання договору поруки № 4Ф15081И/П від 25.10.2016, є необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Апеляційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук» задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/22454/17 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам, матеріалам справи і залишається без змін, оскільки підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до приписів ст. 129 ГПК України судові витрати по справі за звернення з апеляційною скаргою покладаються на позивача.

Керуючись ст. 267-270, 273, 275-277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Прем'єр бізнес брук» на рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/22454/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 22.02.2018 у справі № 910/22454/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

4. Касаційна скарга на судове рішення подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, що оскаржується, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

5. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/22454/17.

Повний текст постанови складено: 29.05.2017

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.Г. Сітайло

С.А. Пашкіна