Постанова № 74281343, 17.05.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"17" травня 2018 р. Справа№ 910/6771/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Сотнікова С.В.

суддів: Доманської М.Л.

Верховця А.А.

за участю секретаря судового засідання Маковея Ю.І.,

представника позивача Іващенко О.В.,

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"

на рішення Господарського суду міста Києва

від 13.06.2017 (повне рішення складено 15.06.2017, суддя Шкурдова Л.М.)

у справі №910/6771/17

за позовом Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

до Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс"

про стягнення 299229,92 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Київенерго" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" про стягнення 299 229,92 грн.

Вимоги позивача обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов'язання за договором на постачання електричної енергії №71890013 від 09.07.2008, в зв'язку з чим у відповідача за період з 01.08.2015 по 01.03.2017 виникла заборгованість за використану активну електричну енергію в розмірі 275454,64 грн. З огляду на наявність зазначеної заборгованості позивачем нараховано відповідачу 3 % річних в розмірі 4 253,30 грн. та інфляційні втрати в розмірі 19 521,98 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі №910/6771/17 позов задоволено повністю, стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" на користь Публічного акціонерного товариства "Київенерго" 275454,64 грн. основного боргу, 4253,30 грн. 3 % річних, 19 521,98 грн. інфляційних втрат та 4 488,45 грн витрат по сплаті судового збору.

Не погоджуючись з зазначеним судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції від 13.06.2017 скасувати та постановити нове, яким повністю відмовити в задоволенні позовних вимог.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" задоволено частково; скасовано рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017, а провадження у справі № 910/6771/17 припинено.

Постановою Верховного Суду від 27.02.2018 скасовано постанову Київського апеляційного господарського суду від 25.09.2017, справу № 910/6771/17 направлено до Київського апеляційного господарського суду для апеляційного провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017.

Так, у апеляційній скарзі відповідач зазначає, що відносно нього діє мораторій на задоволення вимог кредиторів, оскільки він перебуває у процедурах банкрутства згідно порушеної Господарським судом міста Києва справи № 5011-46/19084-2012. При цьому, позивачем заявлені до стягнення крім суми основного боргу інфляційні та 3% річних, на які, за переконанням скаржника, розповсюджується дія мораторію, що не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного рішення.

Окрім того, скаржник звертає увагу на не дослідження судом першої інстанції фактичних обставин здійснення розрахунків за договором постачання № 71890013 від 09.07.2008 та не перевірені достовірність викладених у позові обставин.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 21.03.2018 відкрито апеляційне провадження у справі № 910/6771/17, розгляд справи призначено на 17.04.2018.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018 розгляд справи № 910/6771/17 відкладено на 17.05.2018 у зв'язку з неявкою в судове засідання представника відповідача.

Відповідач в судове засідання свого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце засідання суду повідомлений належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення, які отримані 25.04.2018 ПАТ "Жилкомунсервіс" та керуючим санацією Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" арбітражним керуючим Седлецьким О.В. 26.04.2018.

В судовому засіданні представник позивача просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 без змін.

Колегія суддів, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні матеріали справи, вислухавши пояснення представника позивача, вважає, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.12.2012 у справі № 5011-46/19084-2012 за заявою Публічного акціонерного товариства "Київенерго" порушено провадження у справі про банкрутство Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс", введено мораторій на задоволення вимог кредиторів боржника.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.08.2013 введено процедуру санації у справі № 5011-46/19084-2012, призначено керуючим санацією арбітражного керуючого Седлецького О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.01.17 задоволено клопотання керуючого санацією боржника про скасування арештів з рахунків боржника, продовжено строк процедури санації у справі № 5011-46/19084-2012 та повноваження керуючого санацією приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" арбітражного керуючого Седлецького О.В. на шість місяців, тобто до 31.07.2017.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2018 продовжено строк процедури санації у справі № 5011-46/19084-2012 та повноваження керуючого санацією приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" арбітражного керуючого Седлецького О.В. на три місяці, до 06.05.2018.

Згідно пункту 1-1 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній з 19.01.2013, положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито після набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють продаж майна в провадженні у справі про банкрутство, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом. Положення цього Закону, що регулюють ліквідаційну процедуру, застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких відкрито до набрання чинності цим Законом, якщо на момент набрання ним чинності господарським судом не було прийнято постанову про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Отже, для розгляду справи щодо боржника в даному конкретному випадку підлягають до застосування норми Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" в редакції чинній до 19.01.2013.

Відповідно до абзацу 6 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, грошові зобов'язання, які виникають після порушення справи про банкрутство, є поточними вимогами.

Позивачем заявлена до стягнення заборгованість, яка складається з суми основного боргу за договором на постачання електричної енергії № 71890 від 09.07.2008, інфляційних нарахувань на суму боргу та процентів річних згідно статті 625 Цивільного кодексу України, за період з 01.08.2015 по 01.03.2017, провадження у справі про банкрутство відповідача порушено 28.12.2012, у зв'язку з чим спірна заборгованість є поточною в розумінні спеціального Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Згідно з абзацом 24 статті 1 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, мораторій на задоволення вимог кредиторів являє собою зупинення виконання боржником грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), термін виконання яких настав до дня введення мораторію.

Тобто, мораторій поширює свою дію на конкурсну заборгованість та не поширює на поточну. Поточні вимоги кредиторів боржника знаходяться у вільному правовому режимі до визнання боржника банкрутом.

Згідно статті 22 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, у випадках, передбачених цим Законом, господарський суд приймає постанову про визнання боржника банкрутом і відкриває ліквідаційну процедуру.

Згідно частини 1 статті 23 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури.

Як вбачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, станом на 27.02.2018 постанова про визнання банкрутом приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" у справі № 5011-46/19084-2012 не виносилась, у зв'язку з чим спори за вимогами, що ґрунтуються на зобов'язаннях, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство, підлягають розгляду у порядку позовного провадження.

09.07.2008 між Публічним акціонерним товариством "Київенерго" (постачальник) та Закритим акціонерним товариством "Жилкомунсервіс" (споживач) укладено Договір на постачання електричної енергії № 71890013 від 09.07.2008 року (далі - Договір).

В зв'язку із внесенням змін в Закон України "Про акціонерні товариства" Закрите акціонерне товариство "Жилкомунсервіс" перейменовано на Приватне акціонерне товариство "Жилкомунсервіс".

Відповідно до п.1 Договору постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача згідно з умовами цього Договору та Додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами Договору та Додатками до Договору.

22.09.2011 між сторонами договору укладено Додаткову угоду від 22.09.2011, згідно якої Договір викладено в новій редакції.

Пунктом 2.1. Додатку №2 "Порядок розрахунків" до Договору передбачено, що споживач здійснює повну поточну оплату вартості обсягу спожитої електричної енергії за розрахунковий період за фактичними показаннями засобів обліку електричної енергії згідно з виписаним рахунком.

Згідно п.2.2.Додатку №2 до Договору оплата рахунків за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Згідно п. 4.3. Додатку 2 до Договору обсяги електричної енергії, що підлягають сплаті споживачем за звітний розрахунковий період підтверджуються Актом про використану електричну енергію, який споживач надає постачальнику протягом доби після закінчення розрахункового періоду.

Згідно п. 5 Додатку 2 до Договору, за даними акта про використану електричну енергію з урахуванням розрахункової величини втрат визначається обсяг фактично спожитої активної електроенергії та перетікання реактивної електроенергії. Цей обсяг сторони фіксують в "Акті про приймання - передавання товарної продукції", "Акті надання послуг з компенсації перетікання реактивної електроенергії", два примірники яких постачальник надає споживачу. Останній має повернути погодженими по одному примірнику зазначених документів в наступному розрахунковому періоді.

Зобов'язання за Договором виконані позивачем належним чином, що підтверджується актами про використану активну електричну енергію, які підписані та скріплені печатками сторін, та актами приймання-передавання товарної продукції за період з серпня 2015 року по березень 2017 року.

Тобто, вказаними вище доказами беззаперечно підтверджується факт постачання позивачем відповідачу протягом вказаного періоду електричної енергії. Докази неналежного виконання позивачем своїх зобов'язань за договором відповідач не надав.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань з оплати виникла заборгованість за поставлену електричну енергію в розмірі 275 454,64 грн. за період з 01.08.2015 по 01.03.2017.

Докази оплати поставленої електричної енергії відповідач суду не надав, заперечивши лише безпідставність нарахування на суму боргу інфляційних та процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, у зв'язку з дією мораторію на задоволення вимог кредиторів, введеного у справі про банкрутство.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно ст. 526 ЦК України та ч. 1 ст.193 ГК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно п.2.2.Додатку №2 до Договору оплата рахунків за спожиту активну електроенергію, за перевищення договірних величин споживання електричної енергії, оплата рахунків за перетікання реактивної електроенергії та інших платежів згідно з умовами цього Договору здійснюється на підставі виставлених постачальником рахунків протягом 5 операційних днів з моменту їх отримання.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про підтвердження належними та достатніми доказами надання позивачем послуг із постачання електричної енергії та існування заборгованості відповідача по сплаті вартості спожитої електричної енергії за спірний період у розмірі 275 454,64 грн., у зв'язку з чим обґрунтовано задовольнив позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу.

Як було зазначено вище, спірна заборгованість виникла після порушення справи про банкрутство, а відтак на неї не поширюється дія мораторію, передбаченого статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Згідно зі статтею 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов'язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов'язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові. Отже, проценти, передбачені ст. 625 ЦК України, не є штрафними санкціями.

Статтею 12 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", в редакції чинній до 19.01.2013, встановлено, що протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не нараховуються неустойка (штраф, пеня), не застосовуються інші санкції за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань і зобов'язань щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів).

Тобто, спеціальна норма Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" не поширює свою дію в частині заборони застосування до боржника відповідальності щодо нарахування інфляційних витрат на суму боргу та трьох процентів річних, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, у зв'язку з чим належить відхилити доводи апеляційної скарги в цій частині та визнати обґрунтованим висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача 3 % річних в розмірі 4 253,30 грн. та інфляційних втрат в розмірі 19 521,98 грн. за період з вересня 2015 року по березень 2017 року.

Відповідно до ст. 276 ГПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи скаржника, викладені у апеляційній скарзі не спростовують висновки суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у даній справі відповідає фактичним обставинам та матеріалам справи, прийнято з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Судові витрати за розгляд справи апеляційним судом належить покласти на скаржника в межах сплаченого судового збору при подачі апеляційної скарги відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 269, 270, п. 1 ч. 1 ст. 275, ст.ст. 276, 282 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

П О С Т А Н О В И В:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Жилкомунсервіс" залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.06.2017 у справі № 910/6771/17 залишити без змін.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у строки, встановлені ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано 29.05.2018.

Головуючий суддя С.В. Сотніков

Судді М.Л. Доманська

А.А. Верховець