Постанова № 74281282, 29.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 року м. Дніпро Справа № 912/16/18

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Кощеєва І. М. ( доповідач ),

суддів: Євстигнеєва О. С., Кузнецова В. О.

розглянувши у відкритому судомоу засіданні апеляційну скаргу

Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький

на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р.

( суддя: Кабакова В.Г., м. Кропивницький, повний текст рішення підписано 10.04.2018 р. ) у справі:

за позовом Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький,

м. Кропивницький

до відповідача Лісівська селищна рада

с. Лісове, Олександрівський район, Кіровоградська область

про стягнення 779 716, 14 грн.

ВСТАНОВИВ:

Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький звернувся до господарського суду Кіровоградської області з позовом до Лісівської селищної ради, про стягнення 779 716,14 грн. відповідно до вимог статей 11, 526, 623 Цивільного кодексу України, частини третьої та четвертої статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", статтею 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні".

Позовні вимоги обгрунтовані нерентабельністю затвердженого рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 р. тарифу на послуги водопостачання, які ним надавались Комунальному підприємству Лісівської селищної ради в період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р., оскільки тариф не враховував витрат КЕВ на видобування та транспортування води. За період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р. Внаслідок не затвердження Відповідачем рентабельного тарифу на прслуги водопостачання, які надавав КЕВ, Позивач зазнав збитків на загальну суму 779 716,14 грн.

Рішенням господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р. у справі № 912/16/18 в задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

Приймаючи зазначене рішення, місцевий господарський суд виходив з того, що покладення на раду відповідного обов'язку з компенсації різниці у тарифах та стягнення заявлених Позивачем коштів у якості збитків є передчасним, оскільки Позивачем не доведено обгрунтованість тарифів та протиправність (незаконність) поведінки селищної ради або її бездіяльність та причинний зв'язок такої поведінки або бездіяльності із заподіяною шкодою.

Не погодившись із зазначеним рішенням, Квартирно-експлуатаційний відділ м. Кропивницький звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріалнього права та неповне з'ясування обставин справи, просить скасувати рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р. у справі № 912/16/18 та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги Позивача задовольнити в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги Позивач посилається на те, що суд першої інстанції не взяв до уваги докази завдання збитків Квартирно-експлуатаційному відділу м. Кіровоград, а саме висновок повноважного державного контролюючого органу - Південного Територіального Управління внутрішнього аудиту та контролю Департаменту внутрішнього аудиту та фінансового контролю Міністерства оборони України. Вказаним висновком встановлено, що тариф, який КП «Лісове» Лісівської селищної ради в період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р. оплачувало Квартирно-експлуатаційному відділу за спожиті послуги водопостачання не був рентабельним, оскільки не враховував витрат КЕВ м. Кіровоград на видобування та транспортування води.

Скаржник вказує на те, що не затвердження Лісівською селищною радою рентабельного тарифу на послуги водопостачання, які надавав КЕВ м. Кіровоград, завдало останньому збитків за період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р. на суму 779 716 грн. 14 коп.

Автоматичною системою документообігу для розгляду справи визначено суддю-доповідача Кощеєва І. М. у складі колегії суддів: Євстигнеєва О. С., Кузнецова В. О.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 р. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький на рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р. у справі № 912/16/18, призначено розгляд справи на 29.05.2018 р., учасникам справи встановлено строк для надання відзиву на апеляційну скаргу, відповіді на відзив, заперечень, пояснень, відповіді на пояснення, клопотань, заяв, додаткових доказів.

Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу просить залишити рішення Господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р. у справі № 912/16/18 без змін, а апеляційну скаргу без задоволення, посилаючись на те, що суд першої інстанції в повному обсязі встановив обставини що мають значення для справи, дослідив та оцінив докази і вірно дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову. Позивач в апеляційній скарзі не довів неправильне застосування господарським судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, а лише повторив свою правову позицію викладену в позовній заяві та висловив свою незгоду з судовим рішенням.

Учасники справи не скористалися своїм правом участі в судовому засіданні та не забезпечили явку представників, хоча про час та місце судового засідання були повідомлені належним чином.

Беручи до уваги, що неявка учасників провадження у справі, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, матеріали справи є достатніми для розгляду апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності представників сторін.

Відповідно ст. 269 ГПК України, переглядаючи в апеляційному порядку судові рішення, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об'єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Суд апеляційної інстанції саме в межах доводів та вимог апеляційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та заперечення проти неї, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду вважає, що в задоволенні апеляційної скарги слід відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, рішенням Олександрівської районної ради від 18.12.2007 р. визначено виконавцем надання послуг теплопостачання та водовідведення для населення військового містечка "Кіровоград-25" Квартирно - експлуатаційний відділ м. Кіровоград.

Цим же рішенням затверджено тариф на оплату послуг водопостачання для населення військового містечка "Кіровоград-25" в розмірі 1, 27 грн (з урахуванням ПДВ) за 1 куб. м. води.

КЕВ м. Кропивницький здійснює господарську діяльність по наданню послуг водопостачання військовій частині А 0981 та с. Лісове, добуваючи воду з артезіанської свердловини, на підставі свідоцтва про реєстрацію КЕВ м. Кропивницький, як суб'єкта господарської діяльності у Збройних силах та ліцензії.

У 2008 р. постановою ВРУ № 317-VI було створене с. Лісове Олександрівського району Кіровоградської області, територіальній громаді якого було передано житловий та соціальний фонд військового містечка "Кіровоград - 25". Органом місцевого самоврядування с. Лісове є Лісівська селищна рада.

Надання послуг по водопостачанню саме за розміром вказаного тарифу підтверджується договорами про надання послуг з водопостачання: від 01.01.2013 р., від 01.01.2014 р. та від 01.01.2016 р., які укладено між Позивачем ( водопостачальна організація ) та комунальним підприємством "Лісове" Лісівської селищної ради.

Квартирно-експлуатаційний відділ неодноразово звертався до Лісівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області з приводу затвердження нових тарифів ( а. с. 21 - 26 ).

Так, за твердженням Позивача планова собівартість водопостачання в 2013 році складала - 3,33 грн. за 1куб.м.; у 2014 році - 5,95 грн; у 2015 та 2016 роках - 7,88 грн.

Статтею 19 Конституції України передбачається, що органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи у забезпеченні холодною та гарячою водою, водовідведенням, газо- та електропостачанням, опаленням, а також вивезення побутових відходів у порядку, встановленому законодавством.

Пунктом 2 частини 1 статті 7 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги відповідно до закону.

Приписами статті 14 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" унормовано, що залежно від порядку затвердження цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вони поділяються на три групи: 1) перша група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують уповноважені центральні органи виконавчої влади, а у випадках, передбачених законом, - національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг; 2) друга група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які затверджують органи місцевого самоврядування для надання на відповідній території; 3) третя група - житлово-комунальні послуги, ціни/тарифи на які визначаються виключно за договором (домовленістю сторін).

Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 21 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець має право розробляти і подавати на затвердження розрахунки щодо рівня цін/тарифів на житлово-комунальні послуги першої і другої групи (пункти 1 та 2 частини першої статті 14 цього Закону) в порядку, встановленому законодавством.

25.05.2016 р. Позивач в черговий раз звернувся до Лісівської селищної ради Олександрівського району Кіровоградської області з проектом змін тарифу, в яких доводив, що фактичні витрати за 2015 рік складають 7,878 грн за 1 куб. м. ( а. с. 31, 82, 84 ). Збільшення цієї суми порівняно із сумою, яка була запланована на 2015 рік, викликано посиланням на витрати на ремонт мережі та інженерних споруд водопровода в розмірі 448 345,39 грн.

Згідно із статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" порядок формування тарифів на кожний вид житлово-комунальних послуг другої групи ( пункт 2 частини першої статті 14 цього Закону ) визначає Кабінет Міністрів України. Такий порядок встановлено постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.2011 р. № 869.

Виконавці/виробники здійснюють розрахунки економічно обґрунтованих витрат на виробництво (надання) житлово-комунальних послуг і подають їх органам, уповноваженим здійснювати встановлення тарифів.

Порядок доведення до споживачів інформації про перелік житлово-комунальних послуг, структуру цін/тарифів, зміну цін/тарифів з обґрунтуванням її необхідності та про врахування відповідної позиції територіальних громад розробляється і затверджується центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Органи місцевого самоврядування встановлюють тарифи на житлово-комунальні послуги в розмірі не нижче економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво (надання).

Відповідно до Закону України "Про ціни та ціноутворення" державні регульовані ціни запроваджуються на товари, які справляють визначальний вплив на загальний рівень і динаміку цін, мають істотну соціальну значущість, а також на товари, що виробляються суб'єктами, які займають монопольне ( домінуюче ) становище на ринку. Так, зокрема, предметом державного регулювання діяльності суб'єктів природних монополій згідно з цим Законом є: ціни (тарифи) на товари, що виробляються ( реалізуються ) суб'єктами природних монополій ( стаття 8 Закону України від 20.04.2000 р."Про природні монополії" ).

Державні регульовані ціни повинні бути економічно обґрунтованими ( забезпечувати відповідність ціни на товар витратам на його виробництво, продаж ( реалізацію ) та прибуток від його продажу ( реалізації ) ( частина 2 статті 12 Закону України "Про ціни та ціноутворення" ).

Рішенням 13 сесії Лісівської селищної ради третього скликання від 06.02.2017 р. № 65 "Про затвердження тарифу на послуги з централізованого водопостачання та транспортування води в селищі Лісове", затверджено та введено в дію з 01.03.2017 р. тарифи на оплату послуг водопостачання КЕВ м. Кіровограда для КП "Лісове" в розмірі 7,878 грн. ( з урахуванням ПДВ) за 1 куб.м.

Тобто Лісівською селищною радою було затверджено тариф, який КЕВ доводило як економічно обґрунтований.

Відповідно до частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" у разі встановлення органом місцевого самоврядування тарифів на житлово-комунальні послуги на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, орган, який їх затвердив, зобов'язаний відшкодувати з відповідного місцевого бюджету виконавцям/виробникам різницю між встановленим розміром цін/тарифів та економічно обґрунтованими витратами на виробництво цих послуг.

Центральні органи виконавчої влади, національні комісії, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги нижче розміру економічно обґрунтованих витрат на їх виробництво не допускається.

У разі зміни цін/тарифів на послуги/товари центральними органами виконавчої влади, національними комісіями, що здійснюють державне регулювання у відповідній сфері, які призвели до непередбачених витрат виконавців/виробників, центральні органи виконавчої влади зобов'язані відшкодувати в повному обсязі збитки, зумовлені такими змінами, протягом поточного фінансового року та до затвердження нового бюджету.

Спори щодо формування та встановлення цін/тарифів на житлово-комунальні послуги вирішуються в судовому порядку.

Позивач звернувся з позовом до суду про стягнення з Відповідача збитків за період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р. на підставі нерентабельності розміру тарифу, який був затверджений рішенням Олександрійської районної ради в розмірі 779 716,14 грн.

На підтвердження вищезазначеного Позивачем було надано Аудиторський звіт за результатами фінансового аудиту відповідності фінансово-господарської діяльності квартирно-експлуатаційного відділу м. Кіровоград за період з 01.06.2013 р. по 04.10.2016 р., який було складено Південним Територіальним Управлінням внутрішнього аудиту від 03.02.2017 р. № 234/3/6/4/аз ( а. с. 15 - 20 ) та розрахунок різниці в тарифах за водопостачання за період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р. ( а. с. 41 ).

Позовні вимоги обгрунтовані статтею 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги", ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" та статей 11, 526, 623 ЦК України.

Позивач зазначає, що затвердивши тариф у розмірі 7,878 грн. за 1 куб. м. води Лісівська селищна рада фактично визнала розрахунок фактичних витрат КЕВ м. Кіровограда за 2015 рік, наданий КЕВ м. Кіровоград до листа від 25.05.2017 р. вих. № 687, обгрунтованим.

Як слушно зазначив місцевий суд, системний аналіз частини 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" та наведених норм дає підстави для висновку про те, що лише у випадку затвердження економічно необґрунтованих тарифів, відповідні органи місцевого самоврядування несуть відповідальність за наслідки встановлення або регулювання цін/тарифів, що змінюються ними відповідно до їхніх повноважень.

Оскільки матеріали справи містять чинне рішення Олександрівської районної ради від 18.12.2007 р., дія якого була розповсюджена на 2013-2016 роки, а економічна обґрунтованість чи необґрунтованість цих тарифів у встановленому законом порядку Позивачем не оскаржувалась ( частина 9 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги") колегія суддів дійшла висновку, що відповідно до абзацу 2 частини 7 цієї статті такі тарифи на вказаний у позові період були економічно обґрунтованими. У зв'язку з цим, покладення на раду відповідного обов'язку з компенсації різниці у тарифах, передбаченого частиною 4 статті 31 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" поза межами порядку, визначеного цією статтею ( тобто в обхід прийняття радою рішення про затвердження тарифів на рівні, що унеможливлює отримання прибутку, та визначення у зв'язку з цим радою розміру компенсації ) є передчасним.

Також, колегія суддів апеляційного суду погоджується з судом першої інстанції, що є передчасним і стягнення заявлених Позивачем коштів у якості збитків.

Згідно зі статтею 1192 Цивільного кодексу України існує два способи відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого: відшкодування майнової шкоди в натурі або у вигляді збитків.

Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України унормовано, що шкода, завдана юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Шкода, заподіяна юридичним і фізичним особам в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності органів місцевого самоврядування, відшкодовується за рахунок коштів місцевого бюджету, а в результаті неправомірних рішень, дій або бездіяльності посадових осіб місцевого самоврядування - за рахунок їх власних коштів у порядку, встановленому законом ( стаття 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" ).

Спори про поновлення порушених прав юридичних і фізичних осіб, що виникають в результаті рішень, дій чи бездіяльності органів або посадових осіб місцевого самоврядування, вирішуються в судовому порядку.

Отже, як слушно зауважено місцевим судом необхідною підставою для притягнення органу місцевого самоврядування до відповідальності у вигляді відшкодування шкоди є факти неправомірних дій бездіяльності органу місцевого самоврядування, виникнення шкоди та причинний зв'язок між неправомірними діями, бездіяльністю органу місцевого самоврядування і заподіяною ним шкодою.

В деліктних правовідносинах саме на Позивача покладається обов'язок довести наявність шкоди ( її розмір ), протиправність ( незаконність ) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв'язок такої поведінки із заподіяною шкодою. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

За приписами ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів.

З матеріалів справи вбачається, що Позивач, підтверджуючи розмір заявлених до стягнення коштів посилався лише на власну калькуляцію та аудиторський звіт. У звіті ( сторінка 67 ) зазначено, що в ході аудиту проведено розрахунок вартості послуги з централізованого водопостачання для споживачів селища Лісове за період з 01.07.2013 р. по 01.10.2016 р., відповідно до якого собівартість подачі 1 куб. м. води у 2013 році склала 3,33 грн., у 2014 р. - 5,95 грн. та у 2015 р. - 7,88 грн. Однак відповідного розрахунку або додатку до Аудитоського звіту Позивачем не надано.

Як правильно вказав суд першої інстанції - у такому випадку, розмір збитків не може підтверджуватись визначеними ліцензіатом економічно обґрунтованими витратами навіть з урахуванням особливостей технологічних процесів конкретного виробництва та техніко - економічними розрахунками останнього. Водночас, затвердження таких тарифів покладається на відповідний орган, як і перевірка їх обґрунтованості.

З матеріалів справи вбачається, що під час розгляду спору в суді першої інстанції, господарський суд зобов'язував сторін надати письмову позицію щодо можливості та необхідності проведення бухгалтерсько-економічної експертизи щодо економічного обгрунтування тарифів. Позивач в заяві від 12.03.2018 р. зазначив, що не вважає за необхідне її проводити, так як розмір витрат КЕВ на видобуток та постачання води вважає доведеним аудиторським висновком, доданим до матеріалів справи, а Відділ аудиту будівництва, використання фондів та земель Південного територіального управління внутрішнього аудиту достатньо компетентним органом для перевірки розрахунків та первинних документів, що підтверджують витрати КЕВ м. Кропивницький ( а. с. 112 ).

Відтак, Позивачем не було доведено обгрунтованість тарифів. До того ж, заплановані витрати і фактичні значно відрізняються; з урахуванням включення до собівартості 1 куб. м. води витрат на ремонт свердловини за 2015 рік, відповідно постає питання обгрунтованості цього тарифу на 2016 рік; за 2013 та 2014 роки доказів обгрунтованості тарифу не надано.

Не доведена Позивачем і протиправність ( незаконність ) поведінки Лісівської селищної ради або її бездіяльність та причинний зв'язок такої поведінки або бездіяльності із заподіяною шкодою. Позивач не зазначає в який строк Лісівська сільська рада повинна була прийняти відповідне рішення, який порядок нею порушено тощо.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що висновок господарського суду про недоведеність заявленого позову щодо відшкодування шкоди ( збитків ) відповідно до вимог ст. 77 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" є правомірним та обґрунтованим.

Згідно пункту 1 частини 1 статті 275 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

З огляду на усе вищевикладене, судова колегія апеляційного суду вважає доводи апеляційної скарги безпідставними, а оскаржуване рішення таким, що відповідає фактичним обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права, тому підстави, передбачені статтею 277 ГПК України, для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення господарського суду Кіровоградської області у даній справі від 06.04.2018 р. відсутні.

Згідно з статтею 129 ГПК України судові витрати по сплаті Позивачем судового збору за подання апеляційної скарги слід покласти на останнього.

На підставі вищевикладеного, керуючись статтями 270, 273, 275 - 285, 287 Господарського процесуального кодексу України Дніпропетровський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Квартирно-експлуатаційного відділу м. Кропивницький залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Кіровоградської області від 06.04.2018 р. у справі № 912/16/18 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Верховного Суду.

Головуючий суддя І.М. Кощеєв

Суддя О.С. Євстигнеєв

Суддя В.О. Кузнецов