Постанова № 74281253, 29.05.2018, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.05.2018 Справа № 904/9958/17

м.Дніпро, просп. Д. Яворницького, 65

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Подобєд І.М. (доповідач),

суддів: Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17 (суддя Юзіков С.Г.; рішення ухвалене о 12:22 год. у місті Дніпро, повне рішення складено 26.02.2018)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат", м.Кривий Ріг, Дніпропетровська область

до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м.Дніпро

про стягнення 59889,90 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2017 року Приватне акціонерне товариство "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 59889,90 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу у період з 14.08.2017 по 20.08.2017, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням відповідачем терміну доставки вантажу.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17 (суддя Юзіков С.Г.) позов задоволено частково. Стягнуто з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" 41922,93 грн. штрафу за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу, 1600,00 грн. судового збору. У решті позовних вимог відмовлено.

Означене рішення суду першої інстанції вмотивоване тим, що в серпні 2017 року мало місце порушення відповідачем вимог статті 41 Статуту залізниць України щодо прострочення термінів доставки порожніх власних напіввагонів під навантаження на адресу позивача, що направлялись за накладними як вантаж на своїх осях. Зважаючи на наявні у матеріалах справи документи, суд погодився з доводами відповідача щодо поважності причин прострочення у доставці вантажу, оскільки вантаж затримувався на станції Донецької залізниці через проведення антитерористичної операції. Виходячи із загальних засад, встановлених ст.3 Цивільного кодексу України, та враховуючи на відсутність доказів спричинення позивачеві простроченням доставки негативних наслідків та ступінь виконання боржником свого зобов'язання, суд зменшив пред'явлений до стягнення штраф, нарахований позивачем до 41922,93 грн.

Позивач (ПрАТ "Інгулецький ГЗК") звернувся з апеляційною скаргою, в якій вважає рішення місцевого господарського суду таким, що прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до помилкового рішення судом, ґрунтуючись на висновках, зроблених після неповного та необ'єктивного з'ясування всіх дійсних обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню. Просить скасувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17 в частині зменшення позовних вимог та прийняти в цій частині нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ "ІНГЗК" задовольнити повністю.

В обґрунтування апеляційної скарги позивач вказує на те, що Господарським судом Дніпропетровської області при прийнятті оскарженого рішення не було здійснено належного аналізу ситуації, що стало наслідком відмови у задоволенні позовних вимог позивача. Вважає, що господарський суд першої інстанції зменшуючи суму штрафу, керуючись статтею 233 Господарського кодексу України та статтею 551 Цивільного кодексу України, згідно з якими перевищення штрафними санкціями розміру збитків не може бути єдиною підставою для зменшення штрафних санкцій, порушив вказані норми законодавства. Звертає увагу на те, що судом серед іншого зазначено, що штраф зменшено, у зв'язку з тим, що вантаж затримувався на станції Донецької залізниці, на території якої проводиться АТО, однак, з Донецької залізниці було відправлено лише вагон за накладною №51383610, штраф за якою складає 220,22 грн., а всі інші вагони були відправлені зі станцій, які не знаходяться на території Донецької області та не входять у зону АТО.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 02.04.2018 колегією суддів у складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Орєшкіна Е.В. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17, ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження 16.05.2018.

16.05.2018 розгляд справи №904/9958/17 не відбувся, у зв'язку з відпусткою з 02.05.2018 по 16.05.2018 (Наказ Голови суду №102в від 10.04.2018) судді Широбокової Л.П. - члена колегії суддів, визначеної протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 28.03.2018.

За розпорядженням керівника апарату суду від 29.05.2018, у зв'язку з відпусткою судді Орєшкіної Е.В., проведено повторний автоматизований розподіл судової справи, за результатами якого для розгляду справи №904/9958/17 визначено колегію суддів у наступному складі: головуючий суддя - Подобєд І.М. (доповідач), судді - Широбокова Л.П., Кузнецова І.Л.

Ухвалою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.05.2018 означеною колегією апеляційну скаргу ПрАТ "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/1 прийнято до свого провадження, ухвалено розглянути апеляційну скаргу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Відповідач (ПАТ "Українська залізниця" в особі РФ "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця") відзив на апеляційну скаргу по суті заявлених вимог у визначений судом апеляційної інстанції строк до 30.04.2018 - не надав.

16.05.2018 відповідач подав до суду клопотання, в якому просить розглянути справу з урахуванням висновків викладених у постановах Вищого господарського суду України від 11.04.2017 у справі №904/7792/16, від 14.11.2017 у справі №904/4018/17, від 01.11.2017 у справі №910/4961/17, від 24.10.2017 у справі №910/4762/17.

Судом першої інстанції, а також судом апеляційної інстанції встановлені наступні неоспорені обставини справи та визначені відповідно до них правовідносини.

У серпні 2017 року ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" ПАТ "Українська залізниця" до станції Інгулець Придніпровської залізниці здійснено перевезення вагонів залізничних, що перевозяться на своїх осях, не поіменованих в алфавіті (порожні власні напіввагони під навантаження), одержувачем яких є ПрАТ "Інгулецький ГЗК" за наступними залізничними накладними: №41008731, 45083789, 47842828, 45017175, 45017407, 45016953, 47871751, 45017449, 47832977, 45016912, 47832951, 45016813, 47841465, 45016821, 47840681, 45026697, 47842802, 47842844, 47870589, 47870605, 47871736, 45014149, 45013927, 45014180, 45014073, 45013984, 45014115, 45013786, 45013877, 45016615, 45017043, 45016649, 45026663, 45026580, 45026689, 45026549, 45026531, 45026572, 43725191, 43725274, 43725225, 43830181, 45182276, 45182250, 45211299, 45213972, 34192807, 40945461, 40945487, 40945479, 45009800, 45009982, 45572730, 45009867, 45010188, 45010006, 45084092, 45083961, 45085834, 45085917, 45085784, 45085925, 45154911, 45144110, 45145083, 45145299, 45144938, 45146917, 45146859, 45146933, 45147089, 45146982, 45146875, 45146867, 45146966, 45146834, 45147097, 45146818, 45146768, 45146941, 45147105, 45146792, 45146784, 45146800, 45151776, 45151867, 45152253, 45152311, 45152220, 45152055, 45151842, 45151685, 45152261, 45151792, 45151917, 45154853, 45154879, 45155017, 45155322, 45155215, 45154945, 45154838, 45155470, 45155280, 45155249, 45159167, 45175247, 40954190, 45224326, 47752944, 47751995, 47752977, 47752118, 47752985, 47752027, 47752951, 47752050, 47752126, 47752928, 47751987, 47752019, 34292227, 51383610, 34254912, 34291203, 34290072, 34302554, 40963779, 41106220, 41115163, 41115320, 41115437, 34312850, 34313304, 34317453, 34317438, 41101932, 45085941, 45085958, 45086790, 47972302, 47972500, 47972476, 47972369, 47972039, 47972146, 47972286, 47972278, 47971981, 47987169, 47987177, 47991617, 47987235, 47991625, 47991633, 47991658, 47991641, 47991682, 47991724, 34310805, 47749411, 47749510, 47749262, 47749627, 34270736, 34323675, 34330670, 34330704, 34330779, 45013828, 45091196, 45461456, 45461225, 45155264.

Відповідно до статей 909 Цивільного кодексу України, 307 Господарського кодексу України, статті 22 Статуту залізниць України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Укладення договору перевезення конкретного вантажу підтверджується складенням транспортної накладної.

Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди про перевезення вантажу, яка укладається на бланку встановленої форми між відправником та залізницею на користь третьої особи - одержувача і одночасно є договором застави вантажу як гарантії внесення належної провізної плати та інших платежів за дане конкретне перевезення (стаття 6 Статуту залізниць України).

Згідно зі статтею 23 Статуту залізниць України відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем.

Статтею 41 Статуту залізниць України передбачено, що залізниці зобов'язані доставити вантажі за призначенням в установлені терміни.

Терміни доставки вантажів і правила обчислення термінів доставки вантажів встановлюються Правилами, виходячи з технічних можливостей залізниць.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ої години дати приймання вантажу до перевезення.

Вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

У разі затримки подачі вагонів (контейнерів) під вивантаження внаслідок зайнятості вантажного фронту або з інших причин, залежних від одержувачів, вантаж вважається доставленим вчасно, якщо він прибув на станцію призначення до закінчення встановленого терміну доставки.

Правила обчислення термінів доставки вантажів затверджено наказом Міністерства транспорту України №644 від 21.11.2000.

Згідно з пунктом 1.2. Правил обчислення термінів доставки вантажів (далі - Правила) термін доставки вантажу визначається, виходячи з відстані, за яку обчислюється провізна плата.

Пунктом 1.1. Правил визначено терміни, в які залізниці зобов'язані доставляти вантажі за призначенням, зокрема, у разі перевезення вантажною швидкістю маршрутними відправками - 1 доба на кожні повні та неповні 320 км; вагонними відправками та відправками у великотоннажних контейнерах 1 доба на кожні повні та неповні 200 км.

Обчислення терміну доставки починається з 24-ї години дати приймання вантажу до перевезення, зазначеної в перевізних документах (пункт 2.1. Правил).

Відповідно до пункту 2.4. Правил терміни доставки вантажів, які обчислюються згідно з пунктом 1, збільшуються, зокрема, на одну добу на операції, пов'язані з відправленням і прибуттям вантажу.

Про причини затримки вантажу, які дають право залізниці на збільшення терміну доставки, та тривалість цієї затримки повинна бути зроблена відмітка в перевізних документах, яка завіряється підписом працівника станції (пункт 2.9. Правил).

Згідно з пунктом 2.10. Правил вантаж вважається доставленим вчасно, якщо на станції призначення він вивантажений засобами залізниці, про що повідомлено одержувача, або якщо вагон (контейнер) з вантажем подано під вивантаження засобами одержувача до закінчення встановленого терміну доставки.

Оформлення видачі вантажу засвідчується календарним штемпелем станції у відповідній графі накладної і дорожньої відомості. Датою фактичної видачі вантажу вважається дата його вивозу з території станції в разі вивантаження засобами залізниці, або дата подачі вагона під вивантаження, якщо вона здійснюється одержувачем на місцях загального або незагального користування (пункт 8 Правил).

Як вбачається з календарних штемпелів на наданих позивачем копіях накладних, доданих до позовної заяви, порожні власні вагони були доставлені на адресу позивача із порушенням встановленого терміну доставки, визначеного статтею 41 Статуту залізниць України та Правилами обчислення термінів доставки вантажу.

У зв'язку з порушенням встановленого терміну доставки вантажу позивач звернувся до відповідача з позовом про стягнення штрафу в сумі 59889,90 грн., нарахованого у період з 14.08.2017 по 20.08.2017 за несвоєчасну доставку порожніх приватних власних вагонів та вантажу за вищезазначеними залізничними накладними (а.с.13-17 т.1).

Відповідно до статті 131 Статуту залізниць України претензії вантажоодержувачів щодо сплати штрафів заявляються залізниці призначення.

Статтею 116 Статуту залізниць України передбачено, що за несвоєчасну доставку вантажів і порожніх вагонів, що належать підприємствам, організаціям, установам, громадянам - суб'єктам підприємницької діяльності або орендовані ними, залізниця сплачує одержувачу штраф (якщо не доведе, що прострочення сталося не з її вини) у розмірі:

10 відсотків провізної плати - за прострочення на дві доби;

20 відсотків провізної плати - за прострочення на три доби;

30 відсотків провізної плати - за прострочення на чотири і більше діб.

Зазначений штраф не сплачується, якщо вантаж не було вивезено одержувачем із станції впродовж доби після одержання повідомлення про прибуття вантажу або якщо в цей же термін одержувач не розкредитує перевізні документи на вантаж, що прибув.

Залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Під час розгляду справи відповідач заперечував проти штрафу у сумі 220,22 грн. зазначивши у відзиві на позовну заяву, що за накладною №51383610 вагон №53466082 затримувався на станції Покровськ Донецької залізниці, яка входить до переліку населених пунктів, розташованих на території проведення АТО. Вказав, що вагон за даною накладною прийнято до перевезення на станції Покровськ 09.08.2017, фактичне відправлення вагону відбулося 15.08.2017, здача вагонів на Придніпровську залізницю по станції Чаплино відбулося 15.08.2017, що підтверджується Довідкою "Інформація про вагонні операції".

Крім того відповідач просив зменшити розмір заявленого штрафу за несвоєчасну доставку вантажу на 50%.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання, в силу статті 525 Цивільного кодексу України, не допускається.

Згідно з частиною 1 статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 116 Статуту залізниць України встановлено, що залізниця не несе відповідальності за порушення термінів доставки, якщо порушення сталося внаслідок стихійного лиха або з інших, не залежних від залізниці обставин.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно зі збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій, аналогічні положення містить стаття 551 Цивільного кодексу України.

Задовольняючи частково позовні вимоги позивача місцевий господарський суд зважаючи на наявні у матеріалах справи документи та доводи сторін, виходив із загальних засад, встановлених статтею 3 Цивільного кодексу України, а саме: справедливості, добросовісності та розумності, та врахувавши, що вантаж затримувався на станції Донецької залізниці, на території якої проводиться антитерористична операція (розпорядження Кабінету Міністрів України від 07.11.2014 №1085-р), а також врахувавши відсутність доказів спричинення позивачеві простроченням доставки негативних наслідків та ступінь виконання боржником свого зобов'язання, вважав за можливе зменшити пред'явлений до стягнення штраф, нарахований позивачем, до суми 41922,93 грн. Тому за висновком суд першої інстанції позов підлягає частковому задоволенню, стягненню підлягають: 41922,93 грн., а решта позовних вимог не підлягають задоволенню.

Однак колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції з наступних мотивів.

Відповідно до статей 74, 77 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Як вбачається з накладної 51383610 (а.с.153 т.1), відправлення вантажу за цією накладною відбувалось зі станції Покровськ Донецької залізниці (колишня назва Красноармійськ).

Пунктом 1 Наказу Міністерства юстиції України №935/5 від 17.06.2014 "Про невідкладні заходи щодо захисту прав громадян на території проведення антитерористичної операції" та Розпорядженням Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014 Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, та переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення (в редакції зі змінами, внесеними згідно з Розпорядженнями КМ №128-р від 18.02.2015, №428-р від 05.05.2015, №1276-р від 02.12.2015) затверджено перелік населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, згідно з додатком 1 та перелік населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 2.

За твердженням відповідача станція Покровськ Донецької залізниці входить до переліку населених пунктів, що розташовані на території АТО.

Дослідивши заперечення відповідача, суд першої інстанції погодився з тим, що прострочення у доставці вантажу за накладною №51383610 відбулося на шляху перевезення Донецької залізниці, проте, з незалежних від залізниці причин, а саме через перебування станції залізниці на території проведення АТО.

Відповідно до правових позицій, які застосовувались Верховним Судом, зокрема у постановах: від 13.02.2018 у справі №905/725/17, від 13.03.2018 у справі №905/1243/17, суд касаційної інстанції погоджувався з висновками судів попередніх інстанції про зменшення нарахованого ПАТ "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Донецька залізниця" штрафу, як таких, що ґрунтуються на встановлених судом обставинах і оцінених ними доказах та узгоджуються з приписами чинного законодавства, зокрема тієї обставини, що вантаж відправлявся зі станцій Донецької залізниці, на території яких здійснювалась антитерористична операція (розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014, №1275-р від 02.12.2015) та маршрут прямування поїздів було змінено внаслідок проведення бойових дій на території Донецької області, а також враховуючи фінансовий стан сторін.

Однак, як встановила колегія суддів суду апеляційної інстанції в даному спорі, станція Покровськ Донецької залізниці не знаходиться в переліку населених пунктів, на території яких органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження, чи в переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення, згідно з додатком 1 та додатком 2 до вказаного вище Розпорядження Кабінету Міністрів України №1085-р від 07.11.2014.

Так м. Красноармійськ (Красноармійська міська рада) зазначено тільки в підпункті 18 пункту 1 серед переліку міст обласного значення в Переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція Донецька область (Додаток до розпорядження Кабінету Міністрів України №1275-р від 02.12.2015).

Таким чином, судом апеляційної інстанції встановлено, що відправлення вантажу (порожнього вагону на своїх осях) за накладною №51383610 дійсно відбувалось зі станції, яка віднесена до Донецької залізниці, та знаходиться на території населеного пункту на території якого здійснювалася антитерористична операція, проте цей населений пункт не розташований на території, на якій органи державної влади тимчасово не здійснюють свої повноваження та не входить до переліку населених пунктів, що розташовані на лінії зіткнення.

Разом із цим, колегія суддів встановила, що суд першої інстанції також не врахував, що відповідно до розрахунку позовних вимог, розмір штрафу, який нараховано за прострочення доставки вантажу за накладною №51383610, складає 220,22 грн., а всі інші вагони були відправлені зі станцій, які не знаходяться на території Донецької області та не входять у зону АТО.

Тому колегія суддів погоджується з доводами апеляційної скарги позивача про те, що судом першої інстанції необґрунтовано зменшено штраф, у зв'язку з тим, що вантаж затримувався на станції Донецької залізниці, на території якої проводиться АТО, при тому, що з Донецької залізниці було відправлено лише вагон за накладною №51383610, штраф за якою складає 220,22 грн., а всі інші вагони були відправлені зі станцій, які не знаходяться на території Донецької області та не входять у зону АТО.

Щодо врахування судом першої інстанції відсутності доказів спричинення позивачеві простроченням доставки негативних наслідків та ступеню виконання боржником свого зобов'язання, як можливих підстав для зменшення пред'явленого до стягнення штрафу, колегія суддів суду апеляційної інстанції виходить з наступного.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду, висловленої у постанові від 05.04.2018 у справі №905/1180/17, зі змісту норм наведених у частині першій статті 233 Господарського кодексу України та у частині третій статті 551 Цивільного кодексу України, вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов’язання, господарський суд повинен оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо. При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

Натомість суд першої інстанції, при вирішенні спору у даній справі, посилаючись на врахування відсутності доказів спричинення позивачеві простроченням доставки негативних наслідків та ступінь виконання боржником свого зобов'язання, не встановив у своєму рішенні конкретних фактів та не надав їм відповідних правових оцінок на предмет чи є цей випадок винятковим, виходячи із інтересів сторін, які заслуговують на увагу; не зазначив, яку саме ступінь виконання зобов'язання боржником встановлено судом при розрахунку % для зменшення неустойки тощо.

Як вбачається з матеріалів справи, зокрема відзиву на позовну заяву (а.с.15-18 т.2), відповідач зі своєї сторони не надав суду першої інстанції доказів ані стосовно ступеню виконання свого зобов'язання, як боржником, ані щодо свого майнового стану, що також виключає можливість перевірки цих обставин судом апеляційної інстанції за наявними в справі доказами.

За викладеного вище колегія суддів не вважає за необхідне (за пропозицією відповідача) враховувати під час розгляду даної справи висновки, викладені у постановах Вищого господарського суду України: від 21.07.2010 у справі №21/242, від 15.03.2012 у справі №21/131, від 26.11.2013 у справі №913/1565/13, від 11.04.2017 у справі №904/7792/16, від 14.11.2017 у справі №904/4018/17, від 01.11.2017 у справі №910/4961/17, від 24.10.2017 у справі №910/4762/17.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 275 та пункту 3 частини першої статті 277 Господарського процесуального кодексу України невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи - є підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення.

На підставі викладеного, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлених місцевим господарським судом обставин справи та правильність їх юридичної оцінки, колегія суддів суду апеляційної інстанції дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а оскаржене рішення суду першої інстанції слід скасувати в частині висновку щодо вказаних місцевим господарським судом підстав для зменшення розміру належного до стягнення штрафу на суму 17966,97 грн. та про відмову в задоволенні решти позовних вимог - про стягнення з відповідача на користь позивача цих коштів та прийняти в цій частині нове рішення - про задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача суми 17966,97 грн. штрафу.

Зважаючи на задоволення апеляційної скарги позивача та часткове скасування судового рішення, відповідно до пункту 4 частини першої статті 282 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів, здійснюючи новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, встановила, що за подання позовної заяви майнового характеру позивачем був сплачений судовий збір у розмірі 1600,00 грн., суму якого повністю стягнуто на його користь судом першої інстанції, а тому цей судовий збір не підлягає новому перерозподілу. Щодо судових витрат позивача на оплату судового збору в сумі 2400,00 грн., понесених у зв'язку з переглядом справи в суді апеляційної інстанції, то такі витрати позивача покладаються повністю на відповідача та підлягають відшкодуванню за рахунок останнього.

Керуючись ст.ст. 269, 270, 275 ч.1 п.2, 277 ч.1 п.3, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" - задовольнити.

Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17 скасувати частково - в частині про відмову в решті позову, прийнявши в цій частині нове рішення:

"Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму 17966 грн. 97 коп. штрафу".

В решті рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 14.02.2018 у справі №904/9958/17 - залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" на користь Приватного акціонерного товариства "Інгулецький гірничо-збагачувальний комбінат" суму 2400 грн. 00 коп. судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.

Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати відповідні накази.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня складання повного її тексту з підстав, встановлених пунктом 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено - 29.05.2018.

Головуючий суддя І.М. Подобєд

Суддя Л.П. Широбокова

Суддя І.Л. Кузнецова