Рішення № 74281137, 11.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2018 р. Справа № 911/3297/16

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В., розглянувши матеріали справи

за позовом Першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України

до 1. Бучанської міської ради;

2. Товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС»

про визнання недійсними рішення та договору оренди земельної ділянки; витребування з чужого незаконного володіння земельної ділянки

секретар судового засідання: Потапчук Ю.А.

за участю представників учасників справи:

прокуратура: Шиленко М.В., посвідчення № 029582 видане 13.10.2014;

позивач: Бевх І.І., предст. за дов. від 11.01.2018 № 7-5/99;

відповідач 1: Шаправський Т.О. - предст. дов. №04-09/776 від 12.09.2017;

відповідач 2: Шульга Г.А. - предст. за дов. від 19.02.2018 № 19/02;

СУТЬ СПОРУ:

До господарського суду Київської області звернувся перший заступник прокурора Київської області (далі - прокурор) з позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України (далі - позивач) до Бучанської міської ради (далі - відповідач 1) та товариства з обмеженою відповідальністю «ТІС» (далі - відповідач 2, ТОВ «ТІС») про:

- визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селища Буча, вул. Революції, 20»;

- визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, розташованої по вул. Революції, 20 в м. Буча, укладеного 29.03.2004 між міською радою та ТОВ «ТІС», зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за № 54н/2004 від 01.04.2004;

- витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ «ТІС» земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, розташованої по вул. Революції, 20 в м. Буча.

Позов обґрунтований тими обставинами, що рішення Бучанської селищної ради від 26.03.2004 № 796-25-XXIV, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,8 га, для будівництва санаторно-курортного комплексу, за адресою: селище Буча, вул. Революції, 20, є незаконним і прийнятим Бучанською селищною радою з перевищенням повноважень, оскільки вказана земельна ділянка, на думку прокурора, на момент виділення належала до земель лісогосподарського призначення і не могла бути передана у користування для будівництва.

У своєму позові прокурор посилається на обставини, встановлені рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 17.10.2014, залишеним без змін ухвалами апеляційного суду Київської області від 06.02.2015 та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29.07.2015 у справі № 367/4187/14-ц, як на факти, що не потребують додаткового доведення стосовно незаконності віднесення органом місцевого самоврядування регіону земель лісогосподарського призначення до земель житлової та громадської забудови.

Ухвалою господарського суду Київської області від 11.10.2016 порушено провадження у справі та призначено до розгляду на 14.11.2016.

14.11.2016 через канцелярію суду відповідачем 1 подано клопотання про зупинення провадження у справі до набрання законної сили рішенням у пов'язаній справі № 367/4187/14-ц.

Ухвалою господарського суду Київської області від 14.11.2016, з метою надання часу прокурору і позивачу ознайомитись з клопотанням відповідача 1 про зупинення провадження у справі та для підготовки письмових пояснень стосовно цього клопотання, розгляд справи відкладено на 05.12.2016.

29.11.2016 через канцелярію суду від прокуратури Київської області надійшли письмові заперечення на клопотання відповідача 1 про зупинення провадження у справі, які суд залучив до матеріалів справи.

05.12.2016 через канцелярію суду відповідач 1 подав відзив на позовну заяву, в якому проти позову заперечив та наголошував на тому, що земельна ділянка, яка є предметом спору у даній справі, належить до земель житлової та громадської забудови міста Буча, а тому на момент прийняття спірного рішення Бучанська міська рада діяла в межах, наданих їй повноважень.

05.12.2016 через канцелярію суду відповідач 2 подав письмові заперечення проти позовної заяви, за змістом яких вважає позов прокурора необґрунтованим та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.

Одночасно з запереченнями проти позову відповідач 2 подав до суду заяву про застосування позовної давності, в якій просив відмовити в задоволенні позову у зв'язку зі спливом позовної давності.

Ухвалою господарського суду Київської області від 05.12.2016, залишеною без змін, постановою Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017, зупинено провадження у справі № 911/3297/16 до розгляду Ірпінським міським судом заяви Бучанської міської ради про перегляд рішення від 17.10.2014 за нововиявленими обставинами у цивільній справі №367/4187/14-ц.

Постановою Вищого господарського суду України від 06.04.2017 ухвалу господарського суду Київської області від 05.12.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.01.2017 скасовано, а справу № 911/3297/16 направлено до господарського суду Київської області для розгляду по суті.

Ухвалою господарського суду Київської області від 24.04.2017 розгляд справи призначено на 16.05.2017.

12.05.2017 через канцелярію суду від відповідача 1 надійшло клопотання про застосування строків позовної давності, у зв'язку з її пропуском прокурором та клопотання про призначення земельно-технічної експертизи з метою встановлення факту належності чи неналежності спірної земельної ділянки, площею 4,8 га, до земель лісогосподарського призначення.

Ухвалою господарського суду Київської області від 16.05.2017 розгляд справи відкладено на 30.05.2017.

30.05.2017 через канцелярію суду прокурор подав письмові заперечення на клопотання відповідача 1 про призначення судової експертизи та про застосування строків позовної давності. Заперечуючи проти доводів відповідача 1 про сплив позовної давності, прокурор стверджує, що про наявність спірних рішення ради та договору оренди землі прокурору стало відомо лише у 2015 році шляхом опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

З метою усунення суперечностей між поданими прокурором та відповідачем 1 доказами щодо належності чи неналежності спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, для усунення яких необхідні спеціальні знання кваліфікованого експерта в галузі проведення земельно-технічних експертиз, з метою повного, всебічного та об'єктивного розгляду справи, суд призначив судову земельно-технічну експертизу, проведення якої доручив Київському науково-дослідному інституту судових експертиз.

На вирішення експертизи судом винесено питання: «Чи знаходилась земельна ділянка, з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, площею 4,8 га., що розташована на території міста Буча Київської області, станом на момент її відведення і на даний час в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення?».

Ухвалою суду від 30.05.2017 провадження у справі зупинено на час проведення судової експертизи.

19.06.2017 на адресу суду надійшов лист Київського науково-дослідного інституту судових експертиз № 10532/17-41 від 19.06.2017 з клопотанням експерта про надання додаткових матеріалів, необхідних для проведення експертизи, а також направлено рахунок для оплати вартості експертизи. Крім того, у поданому листі міститься клопотання про погодження проведення експертизи у строк понад три місяці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 20.06.2017 провадження у справі поновлено для розгляду клопотання судового експерта. Розгляд відповідного клопотання суд призначив на 03.07.2017.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.07.2017 клопотання судового експерта Київського науково-дослідного інституту судових експертиз задоволено. Погоджено строк проведення судової експертизи у термін понад три місяці, зобов'язано Бучанську міську раду здійснити попередню оплату за проведення судової експертизи та зобов'язано відповідачів надати через канцелярію суду в строк до 24.07.2017 додаткові матеріали, які необхідні для проведення судової експертизи по справі.

На виконання вимог ухвали суду від 03.07.2017 про задоволення клопотання судового експерта відповідач 1 подав додаткові матеріали, які необхідні для виконання судової експертизи. Додаткові матеріали направлено до експертної установи для проведення дослідження.

Ухвалою суду від 12.12.2017, у зв'язку з поверненням з експертної установи матеріалів справи з висновком експерта від 30.11.2017 № 10532/16-41, провадження у справі поновлено та призначено до розгляду на 15.01.2018.

11.01.2018 через канцелярію суду відповідач 1 подав додаткові пояснення по справі, в обґрунтування заперечень проти позову, а також з викладенням позиції щодо висновку судової земельно-технічної експертизи.

15.01.2018 прокуратурою на вимогу ухвали суду від 12.12.2017 подано пояснення з урахуванням висновку судової експертизи, згідно з якими прокурор вважає висновок судового експерта неналежним та недопустимим доказом і таким, що не узгоджується з іншими матеріалами справи.

На підставі ухвали господарського суду Київської області від 15.01.2018 та відповідно до Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України в новій редакції, що набрала чинності 15.12.2017, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження зі стадії підготовчого провадження.

В судовому засіданні 15.01.2018 оголошено перерву до 29.04.2018.

29.01.2018 через канцелярію суду прокуратурою подано відповідь на подані 11.01.2018 відповідачем 1 додаткові пояснення, які судом приєднано до матеріалів спарви.

29.01.2018 через канцелярію суду відповідач 1 подав клопотання про долучення доказів на підтвердження факту проінформованості прокуратури щодо прийняття рішень Бучанської міської ради та їх змісту у 2004 році.

29.01.2018 через канцелярію суду відповідач 1 на виконання ухвали суду від 12.12.2017 подав пояснення, за змістом яких вважає висновок експерта законним і обґрунтованим та таким, що спростовує твердження прокурора щодо належності спірної земельної ділянки до земель державного лісового фонду.

В підготовчому засіданні 29.01.2018 судом оголошено перерву до 12.02.2018, про що судом постановлено відповідну ухвалу.

Ухвалою господарського суду Київської області від 12.02.2018 підготовче засідання відкладено на 26.02.2018.

26.02.2018 через канцелярію суду відповідач 1 подав клопотання про долучення до матеріалів справи висновку експерта № 2-17, складеного за результатами проведення експертного земельно-технічного дослідження, в якому зазначено, що надання земельних ділянок проводилось згідно законодавства, чинного на час виникнення відповідних правовідносин, а земельна ділянка площею 252,9 га (яка обліковувалась як землі лісового фонду) із визначеними межами в натурі станом на 2002 рік не існувала, а також інших додаткових доказів.

В підготовчому засіданні 26.02.2018 за усним клопотанням відповідача 2 оголошено перерву до 12.03.2018 шляхом постановлення відповідної ухвали.

12.03.2018 через канцелярію суду відповідач 2 подав заяву про застосування строків позовної давності. На переконання відповідача 2 нездійснення своєчасного прокурорського нагляду за рішеннями, прийнятими органами місцевого самоврядування, що є обов'язком прокуратури, не може свідчити про необізнаність прокурора щодо існування спірного договору та його умов до спливу строку позовної давності.

На підставі ухвали господарського суду Київської області від 12.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження до 26.03.2018 та оголошено перерву в підготовчому засіданні до 26.03.2018.

26.03.2018 через канцелярію суду прокуратурою подано заперечення на подане 12.03.2018 відповідачем 2 клопотання про застосування строків позовної давності.

26.03.2018 через канцелярію суду відповідач 2 подав клопотання про долучення до матеріалів справи доказів набуття права власності на об'єкт незавершеного будівництва, розміщений на спірній земельній ділянці.

Ухвалою господарського суду Київської області від 26.03.2018 суд, з метою належної підготовки справи до розгляду по суті, за власною ініціативою продовжив строк підготовчого провадження до 16.04.2018 та оголосив перерву в підготовчому засіданні до 16.04.2018.

13.04.2018 та 16.04.2018 через канцелярію суду від відповідача 2 надійшли клопотання про залучення до матеріалів справи додаткових доказів, які було задоволено судом.

В підготовчому засіданні 16.04.2018 на підставі письмової згоди всіх учасників справи, наданої в порядку частини шостої статті 183 Господарського процесуального кодексу України, судом розпочато розгляд справи по суті.

В судовому засіданні 16.04.2018 суд заслухав вступне слово прокурора, позивача та відповідача 1 з викладенням змісту та підстав своїх вимог і заперечень щодо предмета позову.

У зв'язку з неможливістю вирішення спору по суті в судовому засіданні 16.04.2018, судом оголошено перерву до 27.04.2018. Про дату і час наступного судового засідання представників учасників справи було повідомлено під розписку.

В судовому засіданні 27.04.2018 суд продовжив розгляд справи по суті, а саме: заслухав вступне слово представників відповідача 2 з викладенням заперечень проти позову, а також відповіді на усні запитання, поставлені один одному представниками учасників справи, після чого суд оголосив перерву в судовому засіданні до 11.05.2018, про що представників учасників справи повідомлено під розписку.

11.05.2018 суд продовжив судовий розгляд справи по суті. Судом були з'ясовані обставини, на які учасники посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, досліджено докази, подані суду учасниками справи.

Відповідно до частини першої статті 233 ГПК України, суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду.

Враховуючи достатність в матеріалах справи доказів для повного, всебічного та об'єктивного розгляду спору по суті, в судовому засіданні 11.05.2018 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

Рішенням Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 ТОВ «ТІС» затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки загальною площею 4,8 га для будівництва санаторно-курортного комплексу в селищі Буча по вулиці Революції, 20, в оренду.

26.03.2004 на підставі вказаного Рішення між Бучанською селищною радою та ТОВ «ТІС» укладено Договір оренди земельної ділянки (далі - Договір оренди) згідно з п. 1.1., 1.2. якого Бучанська селищна рада передає, а ТОВ «ТІС» приймає у платне строкове користування земельну ділянку, що перебуває у комунальній власності територіальної громади селища Буча. Земельна ділянка розташована за адресою: селище Буча, вулиця Революції (район табору відпочинку «Дельфін») площею 48000 кв. м.

В п. 2.1. Договору оренди зазначено, що земельна ділянка, яка передається, за своїм цільовим призначенням відноситься до категорії земель громадського призначення.

Пунктом 2.2. Договору оренди сторонами погоджено, що земельна ділянка передається в оренду для будівництва санаторно-курортного комплексу.

Акт прийому-передачі земельної ділянки сторонами договору підписано 26.03.2004.

Відповідно до пункту 3.1. Договору оренди даний договір укладається на десять років і діє до 26 березня 2014 року та набирає чинності з дати його державної реєстрації.

01.04.2004 Договір оренди зареєстрований у виконавчому комітеті Бучанської селищної ради, про що у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі вчинено запис № 54н/2004.

В подальшому Бучанською міською радою 31.10.2013 прийнято Рішення № 1450-45-IV «Про розгляд звернення ТОВ «ТІС», на підставі якого вирішено продовжити термін дії договору оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010 по вул. Революції, 20, в м. Буча, укладений з ТОВ «ТІС», терміном на 3 роки.

17.12.2013 на виконання зазначеного Рішення між Бучанською міською радою та ТОВ «ТІС» підписано Угоду про внесення змін до Договору оренди земельної ділянки № 54н/2004 від 01.04.2004.

З викладених у позові обставин вбачається, що у 2015 році в ході опрацювання відомостей Державного реєстру речових прав на нерухоме майно прокуратурі Київської області стало відомо про наявність спірного рішення Бучанської міської ради.

За твердженнями прокурора, згідно даних лісовпорядкування 1988 року спірна земельна ділянка відноситься до земель лісогосподарського призначення Бучанської лісової дачі та розташована у кварталі № 5, що підтверджується фрагментом з публічної кадастрової карти України з нанесеними межами, зокрема, спірної земельної ділянки та 5 кварталу Бучанської лісової дачі, наданого Українським державним проектним лісовпорядним виробничим об'єднанням (ВО «Укрдержліспроект») до листа № 487 від 28.07.2016.

Окрім того, належність спірної земельної ділянки до земель лісогосподарського призначення, на переконання прокурора, підтверджується висновками судів у справі № 367/4187/14-ц.

Таким чином прокурор вважає, що Бучанська міська рада при прийнятті рішення щодо відведення в оренду земельної ділянки вийшла за межі визначених законом повноважень, оскільки вирішення питання вилучення земель лісового фонду державної власності та зміна їх цільового призначення не належало до компетенції Бучанської міської ради.

Оскаржуваним рішенням і діями щодо передачі спірної земельної ділянки в оренду, як зазначено в позові, порушено право власності держави на землі лісового фонду, у зв'язку з чим прокурор і звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, до повноважень якого належить розпорядження землями державної власності.

В свою чергу відповідач 1, заперечуючи проти позову, зазначає, що, по-перше, позиція прокуратури та позивача грунтується на суперечливих висновках, які встановив Ірпінський міський суд у рішенні від 17.10.2014 та Верховний Суд України в постанові від 16.12.2015 по справі № 367/4187/14-ц, оскільки, на думку відповідача 1, в мотивувальних частинах цих судових рішень відсутнє будь-яке посилання на конкретну площу земель, які можуть відноситись до земель лісового фонду.

По-друге, відповідачем 1 ставиться під сумнів чинність матеріалів лісовпорядкування 1988-1989 років Бучанської лісової дачі, на які посилаються прокурор і позивач, з огляду на те, що згідно інформації Державного агентства лісових ресурсів у листі № 02-19/460-17 від 30.01.2017, Держлісагентством не затверджувалися матеріали лісовпорядкування Бучанської лісової дачі 1988-1989 років та у Держлісагентстві відсутня інформація про затвердження цих матеріалів державними органами лісового господарства або іншими державними органами, які існували в період їх виготовлення.

Також відповідач 1 окремо наголошував на тому, що відповідно до інформації Київського обласного та по м. Києву управління лісового та мисливського господарства, що міститься у листі № 04-35/633 від 01.04.20016, вкриті лісовою рослинністю землі в межах міста Бучі не належать до земель лісогосподарського призначення та не обслуговувалися державними підприємствами, що належать до сфери діяльності Управління.

Крім того, відповідно до діючої містобудівної документації, а саме: Плану зонування території м. Буча, затвердженого рішенням сесії Бучанської міської ради за № 2171-69-VI від 30.04.2015, територія площею 4,8 га по вул. Революції, 20 в м. Буча Київської області, яка відведена в оренду ТОВ «ТІС», належить до земель житлової та громадської забудови.

Таким чином, згідно затвердженої містобудівної документації, спірна земельна ділянка призначена саме для містобудівних потреб, а не є лісом І категорії, як зазначає позивач.

Враховуючи наявність суперечностей між поданими прокуратурою та відповідачем 1 доказами щодо належності чи неналежності спірної земельної ділянки, площею 4,8 га до земель лісогосподарського призначення, суд, з метою об'єктивного вирішення спору у справі, призначив судову земельно-технічних експертизу.

У наданому суду висновку № 10532/16-41 від 30.11.2017 судовий експерт зазначив, що у вихідній земельно-кадастровій інформації до проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селища Буча, вул. Революції, 20, який затверджений рішенням Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 (далі - Проект) (додаток № 1 а.с. 119), зазначено, що земельна ділянка відводиться за рахунок земель, які в державній статистичній звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем вказуються у рядку 96.

У висновку Державного управління екології та природних ресурсів в Київській області від 23.03.2004 № 06-13/1589 про погодження Проекту (додаток № 1 а.с. 130) зазначено, що земельна ділянка відводиться в оренду ТОВ «ТІС» за рахунок земель зелених насаджень.

Згідно Інструкції з заповнення державної статистичної звітності з кількісного обліку земель (форми №№ 6-зем, 6а-зем, 6б-зем, 2-зем), затвердженої наказом Держкомстату України від 05.11.1998 № 377 (втратив чинність 01.01.2016), станом на 2004 рік у рядку 96 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем мали враховуватися дані про землі, не надані у власність або постійне користування в межах населених пунктів, а саме: землі, не передані у власність або не надані у користування, а також землі, право власності на які або користування якими припинене відповідно до статей 27, 28 Земельного кодексу України. Зазначені землі призначені для передання у власність або надання у користування.

Дані про зелені насадження станом на 2004 рік мали вказуватися у графі 56 державної статистичної звітності із земельних ресурсів за формою № 6-зем, і такими насадженнями були - зелені насадження загального користування: зелені насадження у межах населених пунктів (парки, сади, сквери), які не включені до категорії лісів.

Судовим експертом встановлено, що згідно плану меж Бучанської селищної ради станом на 2004 рік (додаток 2 а.с. 40), з урахуванням відомостей Публічної кадастрової карти, яка згідно ст.ст. 1, 2, 35, 36 Закону України «Про Державний земельний кадастр» є офіційними відомостями Державного земельного кадастру, та картографічного сервісу GISFile (http://gisfile.com/map/) про місцерозташування земельної ділянки кадастровий номер 3210800000:01:086:0010, вказана земельна ділянка відведена в оренду ТОВ «ТІС» за рахунок земель запасу житлової та громадської забудови (зелені насадження).

Відповідно до статті 38 Земельного кодексу України до земель житлової та громадської забудови належать земельні ділянки в межах населених пунктів, які використовуються для розміщення житлової забудови, громадських будівель і споруд, інших об'єктів загального користування.

Статтею 51 Земельного кодексу України встановлено, що земельні ділянки зелених зон і зелених насаджень міст та інших населених пунктів за основним цільовим призначенням належать до категорії земель рекреаційного призначення.

В результаті проведення дослідження експертом зроблено висновок, що згідно проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду ТОВ «ТІС», смт Буча по вул. Революції, 20 (для будівництва санаторно-курортного комплексу), який затверджений рішенням Бучанської селищної ради Київської області від 26.03.2004 № 796-25-ХХІV та плану меж Бучанської селищної ради станом на 2004 рік, земельна ділянка, кадастровий номер 3210800000:01:086:0010, площею 4,8 га, на час її відведення в оренду ТОВ «ТІС» не перебувала в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення.

Оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі з наступних підстав.

Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону (ст. 14 Конституції України, ст. 1 Земельного кодексу України).

За приписами статті 2 Земельного кодексу України земельними відносинами є суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею, суб'єктами в яких виступають громадяни, юридичні особи, органи місцевого самоврядування та органи державної влади, а об'єктами - землі в межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї).

Відповідно до частини першої статті 13 Конституції України Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об'єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Оскільки земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави, то незаконна передача у користування спірної земельної ділянки порушує інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання земельних ресурсів.

В даному випадку, з викладених у позові обставин вбачається, що звернення прокурора спрямоване на задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно значимого питання передачі в користування земельної ділянки, що відповідно до статті 13 Конституції України є об'єктом права власності Українського народу та перебуває під особливою охороною держави, оскільки остання, на думку прокурора, була передана в користування відповідачу 1 з порушенням чинного законодавства. Дотримання у цій сфері суспільних відносин законодавства становить суспільний інтерес та безпосередньо належить до інтересів держави, тому захист такого інтересу відповідає функціям прокурора.

Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Законом України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено систему та гарантії місцевого самоврядування в Україні, засади організації та діяльності, правового статусу і відповідальності органів та посадових осіб місцевого самоврядування.

Статтею 26 вказаного Закону встановлено, що виключною компетенцією міських рад є вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин (п. 34 ч. 1 ст. 26).

За приписами пунктів «а» та «в» статті 12 Земельного кодексу України до повноважень міських рад у галузі земельних відносин на території міст належать, зокрема, розпорядження землями територіальних громад, надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу.

Як встановлено висновком судової експертизи № 10532/16-41 від 30.11.2017 спірна земельна ділянка з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, площею 4,8 га, на час її відведення в оренду ТОВ «ТІС» не перебувала в межах (у складі) земель лісогосподарського призначення, а знаходилась в межах земель запасу житлової та громадської забудови Бучанської селищної ради.

За приписами статті 98 Господарського процесуального кодексу України, висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Висновок експерта викладається у письмовій формі і приєднується до справи.

Частиною першою статтею 91 ГПК України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування (ст. 76 ГПК України).

У відповідності частини першої статті 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Зважаючи на те, що наданий експертом висновок є повним та обґрунтованим, містить відповідь на поставлене питання, яка необхідна для повного, всебічного та обґрунтованого розгляду справи, та в якому висвітлені обставини, які не можуть бути підтверджені іншими засобами доказування, з підстав відсутності у суду спеціальних знань, суд приймає до розгляду висновок експертизи як доказ в розумінні ст. 76, 77, 91 ГПК України.

Доводи прокурора щодо неналежності та недопустимості як доказу, що не узгоджується з іншими матеріалами справи, висновку судової експертизи, суд відхиляє, оскільки вважає такий висновок обґрунтованим та таким, що не суперечить іншим матеріалам справи. Також суд зазначає, що прокурор чи позивач не скористались своїми процесуальними правами та не заявляли будь-яких клопотань про призначення по даній справі повторної експертизи чи про виклик судового експерта до судового засідання з метою надання додаткових роз'яснень поданого ним висновку.

Таким чином, зважаючи на висновок судової експертизи № 10532/16-41 від 30.11.2017, судом критично оцінюється твердження прокурора про те, що оспорюване рішення прийнято відповідачем 1 з перевищенням повноважень та з порушенням земельного і лісового законодавства.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Отже, враховуючи наведені положення норм чинного законодавства України та приймаючи до уваги встановлені фактичні обставини справи, суд приходить до висновку, що позовна вимога про визнання недійсним рішення Бучанської селищної ради № 796-25-ХХІV від 26.03.2004 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ТОВ «ТІС» для будівництва санаторно-курортного комплексу за адресою: селища Буча, вул. Революції, 20» задоволенню не підлягає.

Щодо вимог про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, розташованої по вул. Революції, 20 в м. Буча, укладеного 29.03.2004 між міською радою та ТОВ «ТІС», зареєстрованого у Книзі записів державної реєстрації договорів оренди землі за №54н/2004 від 01.04.2004, та витребування на користь держави в особі Кабінету Міністрів України з незаконного володіння ТОВ «ТІС» земельної ділянки площею 4,8 га з кадастровим номером 3210800000:01:086:0010, розташованої по вул. Революції, 20 в м. Буча, судом береться до уваги, що останні є похідними від вимоги, в задоволенні якої судом відмовлено, як наслідок зазначені вимоги не підлягають задоволенню також.

Як вже було зазначено судом, відповідачами були заявлені клопотання про застосування строків позовної давності.

Враховуючи, що суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог прокурора, у зв`язку з їх необґрунтованістю, що в свою чергу виключає підстави необхідності дослідження питання для застосування строків позовної давності до спірних правовідносин, суд залишає без розгляду клопотання відповідачів про застосування строків позовної давності.

Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1, п. 2 ч. 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись п. 9 Перехідних положень, ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

Відмовити в задоволенні позовних вимог.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Дата підписання повного тексту рішення 29.05.2018.

Суддя О.В. Щоткін