Рішення № 74281084, 10.05.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" травня 2018 р. м. Київ Справа № 911/240/18

Розглянувши матеріали справи за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг"

про стягнення 7974,20 грн.

За участю секретаря судового засідання Беркут Я.О.

Суддя Т.П. Карпечкін

В засіданні приймали участь:

від позивача: Прокопенко Т.С. (довіреність № 1115Д від 19.10.2017 року);

від відповідача: не з'явився.

обставини справи:

В провадженні Господарського суду Київської області знаходиться справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг"про стягнення 7974,20 грн. з яких 6408,52 грн. основного боргу, 521,90 грн. пені та 1043,78 грн. відсотків річних.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 06.03.2018 року відкрито провадження у справі № 911/240/18, справу № 911/240/18 призначено до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 04.04.2018 року.

04.04.2018 року представником позивача подано письмові пояснення по суті спору.

В ході розгляду спору, представником позивача подано заяву про уточнення позовних вимог, згідно якої позивач на підставі ст. 46 Господарського процесуального кодексу України просить суд стягнути з відповідача крім суми основного боргу в розмірі 6408,52 грн., 464,71 грн. пені та 2,54 грн. відсотків річних.

Таким чином, предметом розгляду даного спору є стягнення з відповідача 6875,77 грн. з яких 6408,52 грн. основного боргу, 464,71 грн. пені та 2,54 грн. відсотків річних.

В судовому засіданні 04.04.2018 року представник позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі. Також зазначив і про те, що позивачем повідомлено про всі обставини справи, які йому відомі, та надані суду всі наявні в нього докази.

Відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, в судове засідання 04.04.2018 року не з'явився, вимог ухвали Господарського суду Київської області від 06.03.2018 року не виконав, про причини неможливості виконання вимог цієї ухвали та неможливості прибуття до суду не повідомив.

Враховуючи, що судом під час підготовчого судового засідання 04.04.2018 року вирішено питання, зазначені в ч. 2 ст. 182 Господарського процесуального кодексу України та вчинено усі необхідні дії, передбачені ст. 177 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення правильного, своєчасного та безперешкодного розгляду справи по суті, суд за результатами підготовчого засідання постановив ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до розгляду по суті на 25.04.2018 року.

В судовому засіданні 25.04.2018 року судом у відповідності до ст. 216 Господарського процесуального кодексу України оголошено ухвалу про перерву в розгляді справи по суті на 10.05.2018 року.

В судове засідання 10.05.2018 року відповідач, належним чином повідомлений про дату, час і місце підготовчого засідання, не з'явився, про причини неявки в судове засідання суд не повідомив, уповноваженого представника не направив, відзиву на позов не надав.

Представником позивача в судовому засіданні 10.05.2018 року подано письмові пояснення по суті спору, в яких останній підтримав уточнені позовні вимоги в повному обсязі.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України суди ухвалюють рішення, постанови іменем України негайно після закінчення судового розгляду. Рішення та постанови приймаються, складаються і підписуються в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.

Відповідно до ч. 1 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України рішення суду проголошується у судовому засіданні, яким завершується розгляд справи, публічно, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд може проголосити лише вступну та резолютивну частини рішення.

У зв'язку з чим, в судовому засіданні 10.05.2018 року судом закінчено розгляд справи та за результатами оцінки поданих сторонами доказів, у нарадчій кімнаті, прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та дослідивши надані докази, суд

ВСТАНОВИВ:

20.05.2014 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (далі - позивач, Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг" (далі - відповідач, Покупець) було укладено Договір № П/Т-010 (далі - Договір) з Протоколом розбіжностей та Додатковими договорами.

Відповідно до п. 1.1 Договору Постачальник зобов'язується доставляти і передавати на умовах та у встановлені даним Договором строки продовольчу та (або) непродовольчу продукцію (далі - Товар) у власність Покупця, а Покупець зобов'язується приймати Товар у власність і оплачувати його на умовах даного Договору.

Обов'язковою умовою для оплати поставленого за договором Товару є наявність у Покупця оформлених у встановленому чинним законодавством України порядку відповідної накладної і податкової накладної, а також інших документів, які передбачені ст. 4 Договору (п. 3.5 Договору).

Оплата за Товар здійснюється протягом 30 календарних днів з дати поставки Товару за умови, що Постачальник виконав умови п. 3.5 Договору (п. 3.6 Договору).

Договір набирає чинності з дати його підписання Сторонами та діє до 31.12.2017 року, але у будь-якому випадку до повного та належного виконання Сторонами своїх зобов'язань за даним Договором (п. 11.1 Договору в редакції Додаткової угоди б/н від 30.12.2016 року).

Як стверджує позивач, на виконання зобов'язань за Договором ним було поставлено відповідачу Товар на загальну суму 6767,24 грн. згідно видаткових накладних: № НКВ-177090 від 02.08.2017 року на суму 1186,66 грн. (неоплачена в сумі 827,94 грн.), № НКВ-181434 від 09.08.2017 року на суму 1590,50 грн., № НКВ-181435 від 09.08.2017 року на суму 269,64 грн., № НКВ-186018 від 16.08.2017 року на суму 1283,32 грн., № НКВ-186019 від 16.08.2017 року на суму 778,26 грн., № НКВ-191608 від 23.08.2017 року на суму 1286,04 грн., № НКВ-191609 від 23.08.2017 року на суму 372,82 грн., які підписані уповноваженими представниками Сторін та скріплені їх печатками (копії наявні в матеріалах справи).

Однак, відповідач в порушення п. 3.6 Договору, своєчасно та в повному обсязі свої зобов'язання з оплати отриманого Товару не виконав, розрахувався частково, відтак, за відповідачем рахується заборгованість в сумі 6408,52 грн.

У зв'язку з чим, позивач звернувся до суду з даним позовом і просив стягнути з відповідача 6408,52 грн. основного боргу.

Згідно з ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як передбачено ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Таким чином, за наслідками розгляду спору судом встановлено заборгованість відповідача в сумі 6408,52 грн., яка відповідачем не заперечена і не спростована.

У зв'язку з простроченням відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати Товару, позивач просить стягнути з відповідача 464,71 грн. пені на підставі п. 7.2 Договору та 2,54 грн. відсотків річних на підставі п. 7.4 Договору в редакції Протоколу розбіжностей б/н від 20.05.2014 року за загальний період з 02.09.2017 року по 06.02.2018 року.

У відповідності до ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 549 Цивільного кодексу України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до п. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочення платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, що передбачено ст. 3 зазначеного Закону.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не передбачено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України).

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у випадку порушення термінів оплати Товару, передбачених цим Договором, Покупець оплачує на користь Постачальника виключну неустойку в розмірі 0,05 % від простроченої суми оплати за кожний день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Відповідно до п. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно п. 7.4 Договору в редакції Протоколу розбіжностей б/н від 20.05.2014 року якщо Покупець прострочив виконання грошового зобов'язання, а саме - терміни оплати вартості, одержаного від Постачальника Товару на строк більш ніж на 30 календарних днів, Покупець сплачує Постачальнику відсотки річних з розрахунку 0,1 відсотка від суми боргу за кожен день прострочення.

Перевіривши розрахунок пені та відсотків річних, наданий позивачем, судом встановлено, що позивачем пеня та відсотки річних нараховані окремо по кожній неоплачені накладній, по кожному періоду на фактичні суми заборгованості, існування яких у відповідні періоди відповідачем не заперечено та не спростовано. Пеня нарахована в розмірі 0,05 % погодженому сторонами в Договорі, який не перевищує подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відтак, оскільки вимоги про стягнення пені та відсотків річних є обґрунтованим, наданий розрахунок є арифметично вірним, суд дійшов висновку про задоволення вимог позивача про стягнення пені і відсотків річних в повному обсязі.

Як визначено ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищезазначені норми чинного законодавства України, повно та всебічно розглянувши матеріали справи господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги (уточнені) підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються судом на відповідача в повному обсязі (з уточнених позовних вимог) в сумі 1762,00 грн.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Атлантік-Трейдінг" (7300, Київська обл., Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Симоненка, буд. 4, ідентифікаційний код 39101878) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Партнер Дістрібьюшн" (79040, Львівська обл., м. Львів, вул. Городоцька, буд. 355, офіс 325, ідентифікаційний код 37171990) 6408 (шість тисяч чотириста вісім) грн. 52 коп. основного боргу, 464 (чотириста шістдесят чотири) грн. 71 коп. пені та 2 (два) грн. 54 коп. відсотків річних та 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом 20 днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання апеляційної скарги відповідно до ст. ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України з врахуванням п. 17.5 розділу ХІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено: 23.05.2018 р.

Суддя Т.П. Карпечкін