Рішення № 74280989, 18.05.2018, Господарський суд Тернопільської області

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

18 травня 2018 року м. ТернопільСправа № 921/2/18

Господарський суд Тернопільської області

у складі судді Шумського І.П.

при секретарі судового засідання Саловська О.А.

розглянув справу

за позовом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області ( вул. Танцорова, 11, м. Тернопіль, 46008)

до відповідача Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - Спирт" (вул. Леся Курбаса, 48, м. Скалат, Підволочиський район, Тернопільська область, 47851)

про стягнення 1486800 грн. залишку невикористаних ТДВ "Шустов - Спирт" амортизаційних відрахувань, які підлягають поверненню державі, внаслідок розірвання договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001, укладеного між сторонами у справі.

За участю від:

позивача - Ткач Р.М.

відповідача - Мартинюк Т.Б.

Суть справи:

Регіональне відділення Фонду державного майна України по Тернопільській області звернулося в Господарський суд Тернопільської області з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю "Шустов - Спирт" про стягнення до Державного бюджету 1 486 800 грн. залишку невикористаних амортизаційних відрахувань.

Свої вимоги позивач мотивував наявністю станом на час звернення до суду залишку невикористаних Товариством з додатковою відповідальністю "Шустов - Спирт" амортизаційних відрахувань в сумі 1486800 грн., які при розірванні (за взаємною згодою) договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 необхідно повернути державі.

Ухвалою суду від 03.01.2018 відкрито провадження у справі №921/2/18 за правилами загального позовного провадження та призначено її до розгляду в підготовчому засіданні на 01.02.2018.

Ухвалою суду від 05.03.2018 термін розгляду справи в підготовчому засіданні продовжувався до 05.04.2018.

Доводи, аналогічні із позовними, позивач виклав у відповіді на відзив, долучивши до неї копію Висновку (звіту) незалежного аудитора ПП "Аудиторська фірма "Західаудит" від 20.04.2017 із додатком №1.

Із супровідним листом від 07.03.2018 №10-12-00931 позивач надав суду копії: Зведеного акта інвентаризації орендованого ТДВ "Шустов-спирт" згідно з договором оренди від 26.06.2001 №7-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу (складеного 06.04.2017); Розподільчо-передавального балансу на 31.03.2017; Передавального балансу орендованих основних засобів згідно договору №7-ЦМК на 31.03.2017; Витяг з бази нарахування і використання амортизаційних відрахувань на передане в оренду майно державного підприємства цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу на 06.03.2018; лист відповідача від 13.07.2017 №142.

У відзиві на позов та письмовим запереченнях відповідач просив відмовити в задоволенні позову через відсутність у нього відповідного грошового зобов'язання перед бюджетом.

Ухвалою суду від 23.03.2018 закрито підготовче провадження по справі №921/2/18 та призначено її до розгляду по суті в судовому засіданні на 19.04.2018. Пізніше, в судовому засіданні оголошувалась перерви до 10.05.2018, а пізніше до 18.05.2018 року.

В судовому засіданні 18.05.2018 представником позивача підтримано позовні вимоги в повному обсязі.

Повноважним представником відповідача в судовому засіданні 18.05.2018 проти позову заперечено.

Запис розгляду судової справи здійснюється за допомогою технічних засобів, а саме: програми фіксування судового процесу (судового засідання) "Акорд". Експертний висновок № 765 від 20.10.2017 до 20.10.2020.

Для робочого оригіналу звукозапису надано диск CD-R, серійний номер NJ 20 UC 21 D 8040543 E 2.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників судового процесу, суд встановив наступне:

26.06.2001 між Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області (орендодавець) та Закритим акціонерним товариством «Шустов-спирт» (правонаступником прав і обов'язків якого є Товариство з додатковою відповідальністю «Шустов-спирт»/ орендар) укладено договір оренди №7-ЦМК структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу. що знаходиться за адресою: с. Новосілка, Підволочиський район, Тернопільська область.

Того ж дня між балансоутримувачем (Новосілківський спиртзавод) та орендарем підписано Акт прийому-передачі орендованого майна залишковою вартістю 667 037,49 грн.

Додатковими угодами №1 від 18.01.2002, №2 від 08.04.2004, №3 від 06.06.2006, №4 від 26.06.2006, №5 від 25.01.2007, №6 від 25.11.2010, №7 від 27.04.2011, №8 від 26.07.2011, №9 від 17.08.2011, №10 від 14.12.2011, №11 від 26.07.2016 вносились зміни до Договору. Зокрема щодо продовження строку його дії по 26.06.2021 включно та збільшення розміру орендної плати.

Відповідно до умов цього договору в редакції додаткових угод №3 від 06.06.2006 та №11 від 26.07.2016 про внесення до нього змін, орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування цілісний майновий комплекс структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу склад і вартість якого визначено відповідно до акта оцінки, протоколу про результати інвентаризації, передавального балансу складеного станом на 30.04.2016, вартість якого за актом оцінки становить 4026136,00 грн.

Згідно з договором, об'єкт оренди використовується орендарем з метою виробництва та реалізації лікеро-горілчаних виробів та іншої продукції харчової промисловості.

У відповідності до п.2.2 договору, передача об'єкта оренди не тягне за собою виникнення в орендаря права власності на це майно. Власником орендованого майна залишається держава, а орендар користується ним протягом строку оренди.

За п.4.1 договору оренди із змінами, внесеними додатковою угодою №11 від 26.07.2016, амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні ТДВ "Шустов-спирт" і щорічно використовуються для відновлення основних фондів.

Додатковою угодою №12 від 02.02.2017 договір оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 за взаємною згодою сторін розірвано. Також вирішено, що зміст і послідовність процедур повернення орендованого державного майна будуть визначені відповідною додатковою угодою.

28.02.2017 між регіональним відділенням та ТДВ "Шустов-спитр" укладено Угоду про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу (надалі - Угода).

Дана Угода укладена на виконання Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (затверджений наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250) (надалі - Порядок).

Відповідно до Угоди та Порядку, згідно з наказом регіонального відділення від 23.03.2017 №00139, створено відповідну Комісію за участю представників обох сторін.

За наслідками роботи комісія повинна була подати (п.3.10 Угоди):

- Зведений акт інвентаризації структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу;

- Протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем;

- Акт оцінки вартості структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу із зазначенням у ньому державної і орендарської часток у майні . Після затвердження Акту оцінки визначена за ним частка держави (по акту приймання - передачі) повертається органу, уповноваженому управляти майном - Міністерству аграрної політики та продовольства України . З цього моменту припиняються зобов'язання орендаря щодо розрахунків за користування майном. -п.3.11 Угоди.

- Акт приймання - передачі від орендаря орендодавцю державної частки у майні орендованого підприємства;

- Передавальний баланс ;

- Розподільчий баланс.

До державної частки майна на етапі інвентаризації і складання розподільчого балансу слід віднести і залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення майна (п.п.3.5.4 п.3.5 Угоди).

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки відповідача про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендного підприємства (п. 3.7 Угоди).

До позовної заяви, а також на пропозицію суду Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області подано наступні документи, що підтверджують виконання сторонами у справі умов названої угоди:

- Довідку комісії про стан використання амортизаційних відрахувань, яка підписана представниками ТДВ "Шустов-спирт" та Регіонального відділення ФДМ України по Тернопільській області, згідно з якою станом на 31.03.2017 залишок амортизаційних відрахувань на орендоване майно становить - 1486800 грн.;

- Передавальний баланс орендованих основних засобів згідно договору оренди №7-ЦМК станом на 31.03.2017;

- Витяг з бази нарахування і використання амортизаційних відрахувань на передане в оренду майно державного підприємства цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу на 06.03.2018 року, за яким невикористаний залишок амортизаційних відрахувань складає 1486800 грн.;

- Зведений акт інвентаризації орендованого ТДВ "Шустов-спирт" згідно з договором оренди від 26.06.2001 №7-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 06.04.2017;

- Розподільчо-передавальний баланс ТДВ "Шустов-спирт" на 31.03.2017;

- Протокол розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем по цілісному майновому комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 13.07.2017 року. Відповідно до його змісту, за результатами інвентаризації майна створена сторонами по справі комісія, здійснила розмежування майна, що належить державі та орендарю.

Зокрема, до частки майна орендодавця належить залишок невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі - 1486800 грн. (Акт оцінки вартості орендованого ТДВ "Шустов-спирт" структурного підрозділу (горілчаного цеху) цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу із зазначенням у ньому державного майна та майна набутого під час оренди за державні кошти).

За даним Актом, затвердженим Регіональним відділенням ФДМУ по Тернопільській області 20.07.2017, комісія на підставі Розподільчо - передавального і Передавального балансів підтвердила віднесення залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі - 1 486 800 грн. до державної частки майна.

Щодо інших документів, передбачених п.3.10 Угоди, представники сторін по справі зазначили, що вони також підписанні без заперечень колишніми орендарем і орендодавцем, частка держави в них збільшена на залишок невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі - 1 486 800 грн., проте надати суду їх не має можливості через надіслання примірників у профільне міністерство (Міністерство аграрної політики та продовольства України) та не повернення матеріалів станом на 18.05.2018.

Позивачем також долучено Висновок (звіт) незалежного аудитора ПП "Аудиторська фірма "Західаудит" від 20.04.2017р. із додатком №1, згідно з якими залишок невикористаних амортизаційних відрахувань по основних засобах цілісного майнового комплексу Новосілківського спиртзаводу станом на 31.03.2017 становить 1 486 800 грн.

З посиланням на ст.ст. 6,11,509,610,629 ЦК України, ст.ст.173,174,175,193,218,284 ГК України, ст.ст.10,23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", п.п.9,15 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (затверджений наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250), умови Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 та Угоди від 28.02.2017 про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001, позивач просив стягнути з відповідача 1486800 грн. (залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань).

Під час розгляду справи по суті (але до судових дебатів) представник відповідача заявив усне клопотання про подання ним, після ухвалення рішення, доказів понесення відповідачем судових витрат.

З'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються доводи учасників справи, оцінивши докази, суд прийшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позову з огляду на таке.

Відповідно до змісту п. 3 ч.2 ст.129 Конституції України, ст.ст. 13, 74, 76-79 ГПК України, кожна сторона повинна довести належними, допустимими, достовірними і достатніми доказами ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Принципи змагальності сторін та диспозитивності відображені і в ст.14, ч.4 ст. 74 цього Кодексу, за змістом яких суд не може самостійно збирати докази, крім окремих визначених випадків.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування (ч.1 ст.76 ГПК України).

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч.1 ст. 77 ГПК України).

У відповідності до змісту ст.ст. 46,162 ГПК України право визначати підстави і предмет позову належить виключно позивачу.

Під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу (п.3.21 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 N 18) .

Однак, поданими позивачем доказами не доведено обґрунтованості заявленої ним вимоги з визначених ним же підстав.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України, ст. 173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України та ст.174 ГК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та акти законодавства.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 ЦК України грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. (Висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, ухвалених за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 355 Цивільного процесуального кодексу України, за I півріччя 2014 року ).

Проте, позивачем не наведено існування законодавчих та договірних підстав виникнення у відповідача саме грошового зобов'язання по 1 486 800 грн залишку невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань.

Так, зазначені позивачем ст.ст. 6, 11, 509, 610, 629 ЦК України, ст.ст. 173, 174, 175, 193, 218, 284 ГК України та інші згадані позивачем статті цих Кодексів, не передбачають обов'язку відповідача сплатити до бюджету вказану у позові суму невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань, а регулюють виконання зобов'язань, які випливають з договорів, інших правочинів чи нормативних актів.

Відповідно до норм ст.ст. 10, 23 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", орендареві належить право власності на виготовлену продукцію, в тому числі у незавершеному виробництві, та доход (прибуток), отриманий від орендованого майна, амортизаційні відрахування на майно, що є власністю орендаря, а також на набуте орендарем відповідно до законодавства інше майно.

Амортизаційні відрахування на орендовані цілісні майнові комплекси підприємств, їх структурні підрозділи, будівлі та споруди нараховує та залишає у своєму розпорядженні орендар.

Амортизаційні відрахування використовуються на відновлення орендованих основних фондів.

У відповідності до названих норм Закону України "Про оренду державного та комунального майна" викладені і положення укладеного між сторонами Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001, із наступними змінами. Зокрема, за п.4.1 договору оренди із змінами, внесеними додатковою угодою №11 від 26.07.2016, амортизаційні відрахування на орендоване майно залишаються в розпорядженні ТДВ "Шустов-спирт" і щорічно використовуються для відновлення основних фондів.

За ч.3 ст.27 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", у разі припинення договору оренди, орендар окремого індивідуально визначеного майна зобов'язаний повернути це майно.

Додатковою угодою №12 від 02.02.2017 договір оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 за взаємною згодою сторін розірвано. Також вирішено, що зміст і послідовність процедур повернення орендованого державного майна будуть визначені відповідною додатковою угодою.

Пунктом 3.5 Угоди від 28.02.2017 про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 сторонами по справі визначено, що залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення майна буде віднесено до державної частки майна на етапі інвентаризації і складання розподільчого балансу усього майна.

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки відповідача про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства (п.3.7 Угоди).

Вказане і було здійснено сторонами по справі, з приводу спірної суми, що не заперечено їх представниками під час слухання справи та підтверджується поданими самим позивачем: Передавальним балансом орендованих основних засобів згідно договору оренди №7-ЦМК станом на 31.03.2017; Зведеним актом інвентаризації орендованого ТДВ "Шустов-спирт" згідно з договором оренди від 26.06.2001 №7-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 06.04.2017; Розподільчо-передавальним балансом ТДВ "Шустов-спирт" на 31.03.2017; Протоколом розподілу вартості майна між орендодавцем і орендарем по цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу від 13.07.2017.

Щодо інших документів, передбачених п.3.10 Угоди, представники сторін по справі зазначили, що вони також підписанні без заперечень колишніми орендарем і орендодавцем, частка держави в них збільшена на залишок невикористаних орендарем амортизаційних відрахувань в розмірі - 1486800 грн., проте надати суду їх не має можливості через надіслання примірників у профільне міністерство (Міністерство аграрної політики та продовольства України) та не повернення матеріалів станом на 18.05.2018.

У суду не має підстав для існування обґрунтованих сумнівів щодо цього (ч.1 ст.74 ГПК України).

Відповідно до п.9 Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди (затверджений наказом Фонду державного майна України 07.08.1997 №847, зареєстрований в Міністерстві юстиції України 25.09.1997 за №446/2250) (далі - Порядок), на який посилається позивач залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованого державного майна і майна, придбаного за кошти цього фонду раніше відносяться до державної частки майна в цілісному майновому комплексі.

Залишок коштів амортизаційного фонду на повне відновлення орендованих основних засобів визначається згідно з передавальним балансом на підставі довідки керівника підприємства про рух коштів цього фонду за час оренди і зараховується до державної частки у майні орендованого підприємства (п.15 цього Порядку).

Таким чином, ні Законом України "Про оренду державного та комунального майна", ні Порядком повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди, а ні Договором оренди від 26.06.2001 №7-ЦМК цілісного майнового комплексу структурного підрозділу (горілчаного цеху) Новосілківського спиртзаводу чи Угодою від 28.02.2017 про комплекс заходів і процедур, пов'язаних з поверненням орендованого державного майна після припинення Договору оренди №7-ЦМК від 26.06.2001 не встановлено жодних зобов'язань щодо повернення чи сплати відповідачем грошових коштів залишку коштів амортизаційного фонду на користь держави (грошового зобов'язання).

Така ж правова позиція викладена і в судовій практиці, що склалась, зокрема в постановах Вищого господарського суду України від 07.12.2010 року у справі № 22/066-10, від 30.10.2013 у справі № 7/50 та інших судових актах.

Згідно з ст.19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Обов'язок відповідача, про який йдеться у позові законодавством не передбачений.

Звернення до суду за захистом своїх прав на підставі Порядку повернення орендованих цілісних майнових комплексів державних підприємств після припинення або розірвання договору оренди можливе лише щодо результатів розмежування і оцінки майна орендного підприємства та визначення часток держави і орендаря, що сторонами не оскаржується.

Крім того, відповідно до Положення (стандарти) бухгалтерського обліку 7 "Основні засоби", затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 року за № 92, "амортизація" являє собою систематичний розподіл вартості, яка амортизується, необоротних активів протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Статтею 14.1.3 Податкового кодексу України визначено, що амортизація - систематичний розподіл вартості основних засобів, інших необоротних та нематеріальних активів, що амортизується, протягом строку їх корисного використання (експлуатації).

Таким чином, амортизаційні відрахування не передбачають будь-яких грошових сплат, а відображають в бухгалтерському обліку розподіл вартості необоротного активу, зокрема, нерухомого майна з врахуванням встановлених законодавством норм зносу в процесі експлуатації та залишкової вартості.

При прийнятті рішення у справі, на увагу заслуговує і та обставина, що примусове стягнення з товариства 1 486 800 грн, за непередбаченим грошовим зобов'язанням потягне не пропорційне втручання держави у право власності юридичної особи відповідача та може привести до зупинення його господарської діяльності та банкрутства .

У практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції" від 23.09.1982, "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства" від 21.02.1986, "Щокін проти України" від 14.10.2010, "Серков проти України" від 07.07.2011, "Колишній король Греції та інші проти Греції" від 23.11.2000, "Булвес" АД проти Болгарії" від 22.01.2009, "Трегубенко проти України" від 02.11.2004, "East/West Alliance Limited" проти України" від 23.01.2014) визначено три критерії, які слід оцінювати на предмет сумісності заходу втручання в право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу, а саме: чи є втручання законним; чи переслідує воно "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання в право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям. Європейський суд з прав людини констатує порушення статті 1 Першого протоколу, якщо хоча б одного критерію не буде додержано.

Критерій законності означає, що втручання держави у право власності особи повинно здійснюватися на підставі закону - нормативно-правового акту, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким та передбачуваним у питаннях застосування та наслідків дії його норм. Сам лише факт, що правова норма передбачає більш як одне тлумачення, не означає, що закон непередбачуваний. Сумніви щодо тлумачення закону, що залишаються, враховуючи зміни в повсякденній практиці, усувають суди в процесі здійснення правосуддя.

Втручання держави в право власності особи є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу, при визначенні якого Європейський суд з прав людини надає державам право користуватися "значною свободою (полем) розсуду". Втручання держави в право на мирне володіння майном може бути виправдане за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності.

Принцип "пропорційності" передбачає, що втручання в право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно з національним законодавством і в інтересах суспільства, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, що передбачається для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідний баланс не буде дотриманий, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар".

В питаннях оцінки "пропорційності" Європейський суд з прав людини, як і в питаннях наявності "суспільного", "публічного" інтересу, також визнає за державою достатньо широку "сферу розсуду", за виключенням випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах (рішення в справах "Спорронґ і Льоннорт проти Швеції", "Булвес" АД проти Болгарії").

Отже, з огляду на характер спірних правовідносин, втручання у право власності ТДВ "Шустов-спирт" не буде пропорційним.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" та ч.4 ст. 11 ГПК України передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію ("Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод") та практику Суду (Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини) як джерело права

З урахуванням всього наведеного, в задоволенні позову слід відмовити.

В порядку ст.ст. 123,129 ГПК України, судовий збір позивачу не відшкодовується.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 3, 4, 13, 20, 73-86, 91, 123, 129, 233, 236-240 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

В задоволені позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, в порядку та строки встановлені ст.ст. 256-257 ГПК України.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 29 травня 2018 року.

Суддя І.П. Шумський