Рішення № 74280759, 16.05.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.05.2018р. Справа №914/1090/16

За позовом: Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Львівська залізниця", м. Львів,

до відповідача-1: Виконавчого комітету Львівської міської ради, м. Львів,

до відповідача-2: Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради,

м. Львів

до відповідача-3: Приватного підприємства "Галицький дворик", м. Львів

третя особа-1, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Львівське комунальне підприємство "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району", м.Львів,

третя особа-2, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідачів: Фонд державного майна України, м. Київ,

про: визнання незаконним та скасування рішення, розпорядження, усунення перешкод в користуванні.

Головуючий Суддя Козак І.Б.,

Суддя Ділай У.І.,

Суддя Мазовіта А.Б.

при секретарі Гелеш Г.М.

Представники:

від позивача: не з'явився,

від відповідача-1: не з'явився,

від відповідача-2: не з'явився;

від відповідача-3: не з'явився;

від третьої особи-1: не з'явився;

від третьої особи-2: Карвацька О.Р.- представник.

Рішенням господарського суду Львівської області від 11.01.2017 р. (суддя Запотічняк О.Д.), яке залишене без змін постановою Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. (судді: Костів Т.С., Орищин Г.В., Желік М.Б.) у позовних вимогах Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" до Виконавчого комітету Львівської міської ради, до Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, до Приватного підприємства "Галицький дворик", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідачів ЛКП "Шляхово-ремонтне підприємство Шевченківського району" про визнання незаконним та скасування рішення, розпорядження, усунення перешкод в користуванні - відмовлено повністю.

Постановою Вищого господарського суду України від 03.10.2017 р. у справі № 914/1090/16 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" в особі регіональної філії "Львівська залізниця" задоволено, скасовано рішення Господарського суду Львівської області від 11.01.2017 р. та постанову Львівського апеляційного господарського суду від 28.02.2017 р. у справі № 914/1090/16, справу № 914/1090/16 передано на новий розгляд до Господарського суду Львівської області.

Після повернення матеріалів справи № 914/1090/16 з Вищого господарського суду України до Господарського суду Львівської області, відповідно до проведеного 19.10.2017 р. автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на новий розгляд судді Гоменюк З.П.

Ухвалою суду (суддя Гоменюк З.П.) від 23.10.2017 р. розгляд справи призначено на 13.11.2017 р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

У зв'язку тимчасовою непрацездатністю судді Гоменюк З.П. на підставі розпорядження в.о. керівника апарату суду №71 від 14.02.2018р. проведено повторний автоматизований розподіл і справу №914/1090/16 передано для розгляду головуючому судді Козак І.Б.

Суд звертає увагу учасників процесу на те, що з 15.12.2017 р. набрали чинності зміни до ГПК України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII. Відповідно до п. 11 Перехідних положень ГПК України у вищенаведеній редакції Закону, заяви і скарги, подані до набрання чинності цією редакцією Кодексу, провадження за якими не порушено на момент набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Господарське судочинство у даній справі здійснюється за правилами, передбаченими ГПК України, у порядку загального позовного провадження відповідно до п. 2 ч. 1 та ч. 3 ст. 12 ГПК України.

Ухвалою суду від 16.02.2018р. розгляд справи у підготовчому судовому засіданні призначено на 14.03.2018р. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду. Ухвалою суду від 10.05.2018р. закрито підготовче провадження, розгляд справи по суті призначено на 16.05.2018р.

16.05.2018р. відбувається розгляд справи по суті.

У судове засідання 16.05.2018р. представник позивача не з'явився, хоча був належно повідомлений про час і місце проведення судового засідання. Подав клопотання (вх..№17150/18 від 15.05.2018р.) про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.

Крім того, на адресу суду надійшло клопотання представника відповідача 1 - виконавчого комітету ЛМР - про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю уповноваженого представника прибути в судове засідання.

Представник третьої особи не заперечив проти клопотання позивача про відкладення розгляду справи.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача 1 про відкладення розгляду справи, колегія суддів відмовляє у їх задоволенні, оскільки в силу вимог п.2 ч.2 ст.202 ГПК України неможливість заміни представників позивача та відповідача 1 іншими працівниками ПАТ «Українська залізниця» в особі РФ «Львівська залізниця» та ВК ЛМР суду не доведена, тому неявка уповноважених представників не визнається поважною. Крім того, згідно зі ст. 114 ГПК України, суд має встановлювати розумні строки для вчинення процесуальних дій. Строк є розумним, якщо він передбачає час, достатній, з урахуванням обставин справи, для вчинення процесуальної дії, та відповідає завданню господарського судочинства.

Враховуючи закінчення процесуальних строків розгляду даної справи, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивності судового процесу, колегія суддів дійшла висновку, що є підстави для розгляду справи за наявними у ній матеріалами.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р № 304 "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адмністрацій" та розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.09.2002р. №1156 "Про прийняття об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районної адміністрації" є незаконними та такими, що порушують право господарського відання Залізниці, оскільки пішохідний тунель на вулиці Б.Хмельницького перебуває на балансі Залізниці з 1976 року, є державним майном та в комунальну власність не передавався. Крім того, рішенням Львівської міської ради від 31.07.2015 № 495 "Про облаштування торговельних майданчиків з тимчасовими торговельними павільйонами у підземному переході на вул. Б.Хмельницького - вул. Татарській", приватному підприємству "Галицький дворик" надано дозвіл на облаштування торговельних майданчиків з тимчасовими торговельними павільйонами в підземному переході на вул. Б. Хмельницького - вул. Татарській. Відтак, просить скасувати зазначені вище рішення ЛМР та розпорядження Шевченківської РА Львівської міської ради, як такі що прийняті незаконно, а також зобов'язати ПП «Галицький дворик» усунути перешкоди в користуванні майном РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а саме - звільнити тунель пішохідний 1475+405 дільниця Львів-Красне шляхом демонтажу торговельних павільйонів в кількості 15 штук.

Представник відповідача-1 у судове засідання 16.05.2018р. не з'явився. У попередніх судових засіданнях проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх.№24167667/18 від 02.03.2018р.). Зазначив, що рішенням ВК ЛМР від 18.09.2002 р. № 304 передбачено передачу на баланс районних адміністрацій об'єктів благоустрою на всій території м. Львова, перелік яких наведено в таблиці 1 до довідки до проекту рішення виконавчого комітету ЛМР "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій"(це дороги, мости, шляхопроводи, освітлення). Позивачем, на думку відповідача 1, не зазначено, яким чином оскаржувані рішення порушили його право у зв'язку з передачею інших об'єктів. Згідно витягу з державного реєстру об'єктів державної власності, РФ "Львівська залізниця" є балансоутримувачем тунелю пішохідного, що знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Папарівка, 20, натомість ПП "Галицький дворик" дозволено облаштувати торговельні майданчики у підземному переході на вул. Б. Хмельницького-Татарській. Крім того, спірний об'єкт перебуває на балансі РФ «Львівська залізниця», проте баланс - це лише бухгалтерська форма обліку майна, яка не підтверджує жодних речових прав на майно.

Представник відповідача 2 у судове засідання 16.05.2018р. не з'явився. Проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позов (вх. №8354/18 від 07.03.2018р.), заявивши про застосування позовної давності.

Представник відповідача 3 у судове засідання 16.05.2018р. не з'явився.

Третя особа-1 та третя особа-2 у судове засідання 16.05.2018р. не з'явилися, причин неприбуття не повідомили.

Представник третьої особи 3 у судовому засіданні 16.05.2018р. підтримав подані пояснення (вх. №43535/17 від 20.12.2017р.). Зазначив, що згідно з постановою КМУ від 25.06.2014р. №200, утворено ПАТ «Українська залізниця», 100% акцій якого знаходяться у державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту (код ЄДРПОУ 00034045), підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно з додатком 1 до зазначеної постанови. Міністерство інфраструктури України з метою внесення відомостей до Реєстру Фонду надало інформацію стосовно нерухомого майна, зокрема, «тунель пішохідний 1475+405 діл. Львів-Красне», яке перебувало на балансі ДТГО «Львівська залізниця (код ЄДРПОУ 01059900), щодо якого прийнято управлінське рішення, зокрема, майна, на базі якого створено ПАТ «Українська залізниця» (майно, що увійшло до статутного капіталу).

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно і об'єктивно з'ясувавши усі обставини справи в їх сукупності, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, судом встановлено таке.

Згідно Протоколу №4 від 12.02.1973р. технічної наради при виконкомі Львівської міської Ради депутатів трудящих по питанню технічної документації на підземний перехід по вул.Б.Хмельницького - Татарська і переносу підземних комунікацій з місця його будівництва вбачається, що будівництво підземного тунелю по вул. Хмельницько-Татарській проводилося за кошти залізниці.

Рішенням Виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002 року № 304 "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій" відділи комунального господарства районних адміністрацій були зобов'язані прийняти на баланс вулично-шляхове господарство, штучні споруди та всі об'єкти благоустрою, які розташовані в межах червоних ліній, зокрема і мережу зовнішнього освітлення.

Як вбачається з довідки до проекту рішення виконавчого комітету Львівської міської ради "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій", дане рішення прийнято для впорядкування системи з фінансування і утримання об'єктів зовнішнього благоустрою, у зв'язку з тим, що лінійні шляхово-експлуатаційні дільниці і ЛКП "Львівсвітло", які відповідали за утримання доріг і мереж зовнішнього освітлення - коштів на ці цілі не мали, а районні відділи комунального господарства виступали замовниками на об'єкти, які не знаходилися на їхньому балансі і відповідно не несли відповідальності за їх технічний стан (а.с. 106).

В додатку до даної довідки "Таблиця №1" було викладено перелік об'єктів зовнішнього благоустрою.

Відтак, оскаржуваним рішенням виконавчого комітету передбачено передачу на баланс районних адміністрацій об'єктів зовнішнього благоустрою на всій території м. Львова. Це дороги (вулично-дорожня мережа) протяжністю всього 580, 5 км; мости (всього 2 протяжністю 195 п.м.; шляхопроводи (15 шт. протяжністю 1112,4 п.м; освітлення (світлоточки, шафи управління, опори ліній електромереж) (а.с. 107)

Згідно з п.3 Рішення Виконавчого комітету Львівської міської ради №304, Управління інженерного господарства, ЛКП ЛШЕД районів, ЛКП "Львівсвітло" спільно з районними адміністраціями зобов'язані були провести повну інвентаризацію вказаних об'єктів, оформивши приймання передачу актами відповідно до територіального розподілу.

На виконання рішення міськвиконкому від 18.09.2002р. №304, 25.09.2002р. головою Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради прийнято розпорядження від 25.09.2002р №1156 "Про прийняття об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районної адміністрації", згідно з п.2 якого відділ комунального господарства районної адміністрації зобов'язано прийняти на баланс об'єкти зовнішнього благоустрою в термін до 30.09.2002р.

Згідно з актом приймання передачі об'єктів зовнішнього благоустрою (а.с. 120) та додатку до розпорядження від 25.09.2002р. №1156 (а.с. 121-123, т.1) на баланс відділу комунального господарства Шевченківської районної адміністрації було передано, зокрема, і підземні переходи на вул. Б.Хмельницького-Грінченка та вул. Б.Хмельницького-Долинського.

Розпорядженням Міського голови Львова від 25.11.2002р. №577 затверджено акти приймання-передачі об'єктів зовнішнього благоустрою з балансів ЛКП "Львівсвітло" і ЛКП ЛШЕД районів на баланси відділів комунальних господарств районних адміністрацій (а.с. 118, т.1).

За результатами розгляду звернення ПП "Галицький дворик" від 21.07.2015р. Виконавчим комітетом Львівської міської ради було прийнято рішення від 31.07.2015 № 495 "Про облаштування торговельних майданчиків з тимчасовими торговельними павільйонами у підземному переході на вул. Б.Хмельницького - вул. Татарській", згідно з якими приватному підприємству "Галицький дворик" надано дозвіл на облаштування торговельних майданчиків з тимчасовими торговельними павільйонами в підземному переході на вул. Б- Хмельницького - вул. Татарській.

01.09.2015 року між управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (орендодавець) та ПП "Галицький дворик" (орендар) було укладено договір на право тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення об'єктів соціально-культурного, торговельного та іншого призначення. Згідно з умовами договору орендареві було надано у тимчасову оренду конструктивні елементи благоустрою комунальної власності пл.. 152,36 кв.м. підземного переходу (тротуар, газон, тощо) за адресою: м.Львів, вул. Б.Хмельницького - вул.Татарська. Договір було укладено строком на 7 років з 01.09.2015р. до 01.09.2022р.

В матеріалах справи також міститься Витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 01.12.2015 р., в якому балансоутримувачем тунелю діл. Львів-Красне є ДТГО "Львівська залізниця" (правонаступником якого є позивач) (а.с. 22, Т.1).

Згідно Інвертарної картки обліку основних засобів №1625 тунель пішохідний 1474+405 діл.Львів-Красне , довжина загальна- 67,40м, довжина підземної частини- 45,00м, довжина входів в тунель - 2*11,2м, висота- 2,4м, ширина -6,3м., м. Львів, Галицький р-н, вул.Б.Хмельницького -Татарська.

Позивачем також подано Акти огляду штучних споруд ВП «Підзамчівська дистанція колії» ДТГО «Львівська залізниця», зокрема, і тунелю 1474+405 діл. Львів-Красне.

Проаналізувавши норми чинного законодавства, оцінивши докази, дослідивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

У постанові від 03.10.2017р. у справі №914/1090/16 Вищий господарський Суд України зазначив, зокрема, наступне: «Приймаючи рішення, суди попередніх інстанцій не надано належної правової оцінки та не взято до уваги також наявні в матеріалах справи докази позивача, а саме, не взято судами до уваги витяг з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 01.12.2015 р., в якому балансоутримувачем тунелю є діл. Львів-Красне є ДТГО "Львівська залізниця" (правонаступником якого є позивач).

Також, суди не звернули уваги на те, що будівництво підземного тунелю по вул. Хмельницько-Татарській відбувалось за кошти залізниці, що зазначено в протоколі №4 від 12.02.1973 р.

Крім того, судам треба звернути увагу на те, що згідно наявного в матеріалах справи листа Виконавчого комітету Шевченківської районної ради міста Львова від 24.03.1977 р. та техніко-робочого проекту пішохідного тунелю від 05.11.1976 р. передбачено ведення даного тунелю в експлуатацію комісією Львівської залізниці, що також, зазначено в інвентарній картці №2246.

Отже, судам треба надати оцінку вищезазначеним доказам, а також надати оцінку наявному в матеріалах справи копію додатку до наказу ПАТ "Укрзалізниця" від 01.12.2015 р, №047, яким затверджено перелік майна ПАТ "Укрзалізниця".

Також, господарськими судами попередніх інстанцій не враховано, що предметом оскаржуваного договору є державне майно. Сторони не ініціювали питання щодо залучення до участі у справі Фонду державного майна України чи інших органів, а господарські суди попередніх інстанцій за власною ініціативою таку процесуальну дію не вчинили.

Таким чином, при новому розгляді місцевому господарському суду слід залучити до участі у справі Фонд державного майна України, а також вирішити питання щодо необхідності залучення до участі у справі будь-якого іншого органу, виходячи з характеру спірних правовідносин».

Вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи (ч.1 ст.316 ГПК України).

Згідно з Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", як нова юридична особа створене публічне акціонерне товариство "Українська залізниця".

Відповідно до ч. ч. 3, 4 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", публічне акціонерне товариство залізничного транспорту загального користування утворюється як публічне акціонерне товариство, 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, а також підприємств, установ та організацій залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття (надалі - підприємства залізничного транспорту).

Відповідно до ч. 6 ст. 2 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", товариство є правонаступником усіх прав і обов'язків Державної адміністрації залізничного транспорту України та підприємств залізничного транспорту.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.06.2014р. №200 "Про утворення публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" утворено ПАТ "Українська залізниця", 100 відсотків акцій якого закріплюються в державній власності, на базі Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, які реорганізовуються шляхом злиття, згідно додатку 1.

Відповідно до п. 2 Постанови статутний капітал товариства формується шляхом внесення до нього майна Укрзалізниці, підприємств, зазначених у додатку 1, крім майна, яке закріплюється за товариством на праві господарського відання згідно із Законом України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування", та іншого майна, яке відповідно до законодавства не може бути включене до статутного капіталу.

Додатком 1 до вказаної Постанови є перелік підприємств та установ залізничного транспорту загального користування, на базі яких утворюється ПАТ "Українська залізниця", до якого увійшло державне територіально-галузеве об'єднання "Львівська залізниця" (код згідно ЄДРПОУ - 01059900).

Відповідно до ч. 3 ст. 4 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" внесення нерухомого майна залізничного транспорту до статутного капіталу товариства може здійснюватися на підставі обліку майна на балансах Державної адміністрації залізничного транспорту України, підприємств залізничного транспорту відповідно до законодавства без попередньої державної реєстрації права власності на таке майно.

Відповідно до ч. 2 ст. 5 Закону України "Про особливості утворення публічного акціонерного товариства залізничного транспорту загального користування" переоформлення правовстановлюючих документів на об'єкти нерухомого майна, внесені до статутного капіталу товариства, здійснюється протягом двох років з дня державної реєстрації товариства. Державна реєстрація прав на нерухоме майно, внесене до статутного капіталу товариства, здійснюється на підставі передавального акта та акта оцінки майна залізничного транспорту, внесеного до статутного капіталу товариства. Передавальний акт та/або акт оцінки майна залізничного транспорту є документами, що підтверджують виникнення, перехід, припинення прав на майно, внесене до статутного капіталу товариства.

Як встановлено судом, та підтверджено Витягом з Єдиного державного реєстру об'єктів державної власності щодо державного майна від 01.12.2015 р., балансоутримувачем тунелю діл. Львів-Красне, інвентарний №020103001, є ДТГО "Львівська залізниця", відтак, спірний тунель є державною власністю, суб'єкт управління - Міністерство інфраструктури України. Доказів передання позивачем і прийняття тунелю з державної у комунальну власність відповідачами 1 та 2 не надано суду. Згідно наказу №047 від 01.12.2015р. «Про наділення майном регіональної філії «Львівська залізниця» ПАТ «Укрзалізниця» РФ «Львівська залізниця» (правонаступник ДТГО «Львівська залізниця» передано, зокрема: позиція 67910, тунель пішохідний 1474+405 діл.Львів-Красне, інвентарний №020103001 (а.с. 188-190, т.2). Враховуючи наведене, позивач є належним власником зазначеного вище тунелю та вправі звернутися за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ч. 1 ст. 321 Цивільного кодексу України: право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Право власності - це сукупність повноважень власника з володіння, користування і розпорядження майном.

Володіння - це фактична наявність речі в господарстві власника та його можливість впливати на неї безпосередньо. Володіння може бути законним та незаконним. Незаконне володіння поділяється на добросовісне (коли особа не знала і не могла знати про те, що володіє чужим майном) і недобросовісне (коли особа знала чи повинна була знати про те, що володіння незаконне).

Користування - це право вилучати з речей їхні корисні властивості.

Розпорядження - це право визначати юридичну або фактичну долю майна.

Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 вказаного Кодексу.

Відповідно до ч. 10 ст. 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні" акти органів та посадових осіб місцевого самоврядування з мотивів їхньої невідповідності Конституції або законам України визнаються незаконними в судовому порядку.

Згідно зі ст. 21 Цивільного кодексу України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі.

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права. Перша та найважливіша вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод полягає в тому, що будь-яке втручання публічних органів у мирне володіння майном повинно бути законним, а держави мають право здійснювати контроль за використанням майна шляхом введення "законів". Більш того, верховенство права, один із основоположних принципів демократичного суспільства, притаманний усім статтям Конвенції. Таким чином, питання, чи було дотримано справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав окремої особи, виникає лише тоді, коли встановлено, що оскаржуване втручання відповідало вимозі законності і не було свавільним (рішення у справі "Ятрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece) [ВП], N 31107/96, пункт 58, ЄСПЛ 1999-II). Стаття 1 Першого протоколу до Конвенції посилається на ту саму концепцію, що міститься в інших положеннях Конвенції (рішення у справі "Шпачек s. r. o." проти Чеської Республіки" (Spacek s. r. o. v. the Czech Republic), N 26449/95, пункт 54, від 09.01.99). Ця концепція вимагає, перш за все, щоб такі заходи мали підстави в національному законодавстві. Вона також відсилає до якості такого закону, вимагаючи, щоб він був доступним для зацікавлених осіб, чітким та передбачуваним у своєму застосуванні (рішення у справі "Бейелер проти Італії" (Beyeler v. Italy), [ВП], N 33202/96, пункт 109, ЄСПЛ 2000-I). У справі "Скордіно проти Італії" (Scordino v. Italy) (N 1) [ВП], N 36813/97, пункти 190 та 191, ECHR 2006-V) Європейський Суд визнав, що тлумачення та застосування національного законодавства є прерогативою національних органів. Водночас зазначивши, що суд зобов'язаний переконатися в тому, що спосіб, в який тлумачиться і застосовується національне законодавство, призводить до наслідків, сумісних з принципами Конвенції з точки зору тлумачення їх у світлі практики Суду. Європейський Суд наголошує на тому, що особа на користь якої органом влади прийняте певне рішення, має повне право розумно очікувати, що якщо місцевий орган влади вважає, що в нього є певна компетенція, то така компетенція дійсно існує, а тому визнання незаконності дій органу влади не повинно змінювати відносини прав, які виникли внаслідок такої дії органу влади.

Враховуючи наведене, оскільки спірне майно не належало до розпорядження відповідача 1 та відповідача 2, розпоряджатися спірним тунелем ні ВК ЛМР, ні Шевченківська РА ЛМР не мав повноважень. Відтак, рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р № 304 "Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адмністрацій" та розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.09.2002р. №1156 "Про прийняття об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районної адміністрації" є незаконними та такими, що порушують право господарського відання Залізниці, оскільки пішохідний тунель на вулиці Б.Хмельницького-Татарській є державним майном та в комунальну власність не передавався.

Щодо позовної вимоги про зобов'язання ПП «Галицький дворик» усунути перешкоди в користуванні майном РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а саме - звільнити тунель пішохідний 1475+405 дільниця Львів-Красне шляхом демонтажу торговельних павільйонів в кількості 15 штук, суд зазначає таке.

В п. 71 рішення Європейського суду з прав людини у справі від 20.10.2011р. у справі № 29979/04 "Рисовський проти України" зазначено, що принцип "належного урядування", як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу "помилку" не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

З урахуванням, зокрема, вимог ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, відповідач-3 не може відповідати за помилки органу місцевого самоврядування при прийнятті ним рішень, а, відтак, його не може бути позбавлено конституційного права, оскільки він добросовісно, відкрито та на законних підставах набув права тимчасового користування окремими елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди. Тому, в задоволенні позовної вимоги про зобов'язання ПП «Галицький дворик» усунути перешкоди в користуванні майном РФ «Львівська залізниця» ПАТ «Українська залізниця», а саме - звільнити тунель пішохідний 1475+405 дільниця Львів-Красне шляхом демонтажу торговельних павільйонів в кількості 15 штук, суд відмовляє повністю.

В ході розгляду справи в суді першої інстанції, відповідачем-2 було заявлено клопотання про застосування строку позовної давності (т.3, а.с. 14-15).

Відповідачем у справі подано заяву про застосування позовної давності.

Як зазначено у п.1.1 постанови Пленуму ВГСУ «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» від 29.05.2013р. №10, позовна давність, за визначенням статті 256 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Отже, позовна давність є інститутом цивільного права і може застосовуватися виключно до вимог зі спорів, що виникають у цивільних відносинах, визначених у частині першій статті 1 ЦК України, та у господарських відносинах (стаття 3 Господарського кодексу України, далі - ГК України).

Частиною 3 статті 267 ЦК України передбачена можливість застосування позовної давності, у тому числі й спеціальної, лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом. Посилання сторони на сплив позовної давності в процесі касаційного перегляду судового рішення не вважається такою заявою.

За змістом частини першої статті 261 ЦК України позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Отже, перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з'ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв'язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Матеріалами справи підтверджується та обставина, що позивачу стало відомо про прийняття оскаржуваних рішень лише з листа голови Шевченківської РА ЛМР №36-2505 від 07.10.2015р. з позовною заявою до господарського суду Львівської області позивач звернувся 21.04.2016р., що підтверджується відповідною відміткою на позовній заяві. Відтак, позивачем позовну давність не пропущено, а тому заяву Шевченківської РА ЛМР про застосування строку позовної давності у цій справі суд відхиляє.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч.1 ст.74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч.1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Судові витрати, понесені позивачем, в силу вимог ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача 1 та відповідача 2 по 1378,00 грн. на кожного.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задоволити частково.

2. Визнати незаконним та скасувати рішення виконавчого комітету Львівської міської ради від 18.09.2002р. №304 «Про передачу об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районних адміністрацій».

3. Визнати незаконним та скасувати розпорядження Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради від 25.09.2002р. №1156 «Про прийняття об'єктів зовнішнього благоустрою на баланс районної адміністрації».

4. Стягнути з Виконавчого комітету Львівської міської ради (адреса: 79006, м. Львів, пл..Ринок, 1, код ЄДРПОУ 26256622) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (адреса: Київ-150, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (адреса: 79007, м. Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 1' 378,00 грн. судового збору.

5. Стягнути з Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради (адреса: 79058, м. Львів, вул.Липинського, 11, код ЄДРПОУ 04056115) на користь Публічного акціонерного товариства "Укрзалізниця" (адреса: Київ-150, вул.Тверська, 5, код ЄДРПОУ 40075815) в особі регіональної філії "Львівська залізниця" (адреса: 79007, м. Львів, вул.Гоголя, 1, код ЄДРПОУ 01059900) 1378 грн. судового збору.

6. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

7. Відповідно до ч.1 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

8. Апеляційну скаргу на рішення суду можна подати в порядку, визначеному Господарським процесуальним кодексом України.

9. Інформацію у справі, яка розглядається, можна отримати за такою веб-адресою: http://lv.arbitr.gov.ua.

Повний текст рішення буде складено та підписано 29.05.2018р.

Головуючий суддя Козак І.Б.

Суддя Ділай У.І.

Суддя Мазовіта А.Б.