Ухвала суду № 74280720, 22.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про забезпечення позову

м. Київ

22.05.2018Справа № 910/3440/18

За позовомОб'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святошинський-2"до1. Київської міської ради 2. Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні:позивача:1. Народного депутата України Левченка Юрія Володимировича 2. Публічного акціонерного товариства СКТБ "Комплекс"відповідачів:3. Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)провизнання недійсним договору орендиСуддя Бойко Р.В.

Представників сторін:

від позивача:Бойко М.М.від відповідача 1:Перепелицін К.М.від відповідача 2:Клименко О.А.від третьої особи 1:Чернишенко Т.В.від третьої особи 2:не з'явивсявід третьої особи 3:Трохлюк А.М.

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/3440/18 за позовом Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святошинський-2" до Київської міської ради та Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд", за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору, на стороні: позивача: Народного депутата України Левченка Юрія Володимировича та Публічного акціонерного товариства СКТБ "Комплекс"; відповідача - Департаменту земельних ресурсів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), про визнання недійсним договору оренди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що укладений між відповідачами договір оренди земельної ділянки площею 0,4975 га, кадастровий номер 80000000000:75:225:0108, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Кравченко Н.П. за реєстровим №53, суперечить встановленій ч. 3 ст. 24 Закону України "Про регулювання містобудівної діяльності" забороні передавати (надавати) земельні ділянки із земель державної або комунальної власності у власність чи користування фізичним та юридичним особам для містобудівних потреб у разі відсутності плану зонування або детального плану території, був укладений за відсутності нотаріально посвідченої письмової згоди землекористувача - ВАТ "СКТБ "Комплекс" на вилучення земельної ділянки чи її частини із його користування, а відповідна земельна ділянка є прибудинковою територією багатоквартирного будинку №2 по провулку Святошинському у м. Києві, однак передання її під забудову відповідачу 2 відбулось без погодження мешканців вказаного будинку (членів Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святошинський-2"), у зв'язку з чим позивач вказує на наявність правових підстав для визнання вказаного договору недійсним.

Чергове судове засідання по даній справі в підготовчому провадженні було призначено на 16.05.2018.

22.05.2018 через відділ діловодства суду представником позивача було подано заяву про забезпечення позову, за змістом якої просить постановити ухвалу, якою заборонити Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії із будівництва новобудови на земельній ділянці площею 0,4975 га, із кадастровим номером 8000000000:75:225:0108, по вул. Святошинській у Святошинському районі м. Києва.

Відповідно до ч. 1 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Розглянувши заяву позивача про забезпечення позову в судовому засіданні 22.05.2018, заслухавши пояснення присутніх представників учасників справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких вона ґрунтується, суд прийшов до висновку про наявність правових підстав для її задоволення з огляду на наступне.

Обґрунтовуючи звернення з даною заявою до суду позивач зазначає, що на сьогоднішній день Київською міською радою та Публічним акціонерним товариством "Холдингова компанія "Київміськбуд" вчиняються дії, направлені на продовження дії оскаржуваного в даній справі договору оренди земельної ділянки, що за наслідками реалізації таких дій надасть змогу відповідачу 2 розпочати будівництво житлового будинку на спірній земельній ділянці та унеможливить досягнення мети звернення з даним позовом до суду.

У відповідності до ст. 136 Господарського процесуального кодексу України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

За змістом ч.ч. 1, 4 ст. 137 Господарського процесуального кодексу України позов забезпечується, зокрема, забороною відповідачу вчиняти певні дії. Заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як зазначено в п. 3 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 "Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову" заходи до забезпечення позову застосовуються господарським судом як засіб запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів особи та гарантія реального виконання рішення суду.

Предметом спору у даній справі є оскарження передачі в оренду відповідачу 2 під забудову земельної ділянки площею 0,4975 га, кадастровий номер 80000000000:75:225:0108, по вул. Святошинській у Святошинському районі м. Києва, з підстав порушення такими діями положень чинного законодавства України.

При цьому, наявними в матеріалах справи документами підтверджується, що відповідачем 2 вчиняються дії спрямовані як на реалізацію отриманих за оскаржуваним договором прав, тобто, забудову відповідної земельної ділянки, так і продовження дії відповідної оренди.

Отже, існування у відповідача 2 станом на сьогоднішній день прав на спірні земельні ділянку в т.ч. за оскаржуваним договором свідчить про виникнення в останнього повноцінних правомочностей щодо розпорядження нею з визначеною метою, в тому числі можливість її забудови.

Більш того, із доданих до заяви роздруківок з мережі інтернет, висвітлена в яких інформація підтверджується представниками учасників справи, вбачається, що в лютому 2016 року мала місце спроба початку забудови відповідачем 2 спірної земельної ділянки, яка зумовила великий суспільний резонанс та призвела до завдання матеріальної та фізичної шкоди громадянам (мали місце сутички між супроводжуючими будівельну техніку людьми та мешканцями сусіднього будинку і активістами).

Тобто, наявними в матеріалах справи документами підтверджується існування реальної можливості вчинення відповідачем 2 дій, спрямованих на забудову спірної земельної ділянки, що у випадку задоволення позову нівелює мету звернення з ним, адже зумовить уже необхідність з метою відновлення порушених прав, на захист яких подано даний позов, ініціювати знесення розпочатого будівництва, що потребуватиме значних як фінансових, так і правових витрат, покладання яких на позивача буде неправомірним, а можливо і непомірним тягарем.

Згідно із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" при здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

У відповідності до приписів ст. 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.

Відповідно до ст. 13 Конвенції кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 29.06.2006 у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії" Європейський суд з прав людини вказав на те, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов'язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Отже, Держава Україна несе обов'язок перед зацікавленими особами забезпечити ефективний засіб захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

На це вказується, зокрема, і в пункті 4 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 02.11.2004 №15-рп/2004 у справі №1-33/2004, де зазначено, що верховенство права вимагає від держави його втілення у правотворчу та правозастосовну діяльність, яка здійснюється, зокрема і судом як основним засобом захисту прав, свобод та інтересів у державі.

Крім того, Конституційний Суд України у п. 9 мотивувальної частини рішення від 30.01.2003 №3-рп/2003 у справі № 1-12/2003 наголошує на тому, що правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах.

З огляду на викладене, суд вбачає наявність зв'язку між заявленими позивачем заходами забезпечення позову щодо заборони забудови спірної земельної ділянки і предметом спору, співмірність та адекватність заходів із позивними вимогами, а також враховує, що вжиття відповідних заходів не впливатиме на господарську діяльність відповідачів, не буде мати своїм наслідком порушення закріплених в положеннях ст. 1 Першого протоколу Конвенції прав мирного володіння своїм майном, а навпаки, у випадку задоволення позову, унеможливить понесення як останнім, так і позивачем можливих збитків внаслідок виникнення в подальшому необхідності для приведення відповідної земельної ділянки у попередній стан, чого може і не бути здійснено, що в свою чергу, завдасть збитків громаді міста Києва, адже зумовить існування чергової земельної ділянки із залишеною недобудовою, небезпечною для життя.

Більш того, суд враховує, що забудова спірної земельної ділянки має великий суспільний резонанс та супроводжується сутичками будівельників із мешканцями сусідніх будинків і громадськими активістами, а відтак, вжиття відповідних заходів до забезпечення позову не лише забезпечить досягнення мети звернення з даним позовом до суду у випадку його задоволення, а й попередить можливі подальші сутички та завдання шкоди здоров'ю громадян.

Згідно із ч. 6 ст. 140 Господарського процесуального кодексу України про забезпечення позову або про відмову у забезпеченні позову суд постановляє ухвалу. В ухвалі про забезпечення позову суд зазначає, зокрема, вид забезпечення позову і підстави його обрання.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність вжиття заходів забезпечення позову шляхом відповідної заборони проведення будівельних робіт.

На підставі викладеного та керуючись статтями 136, 137, 140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Заяву Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святошинський-2" про забезпечення позову задовольнити.

2. До набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва у даній справі заборонити Публічному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" та будь-яким іншим особам, з якими укладено договори про здійснення будівельних робіт, вчиняти будь-які дії щодо проведення будівельних і вишукувальних робіт, а також дії із будівництва новобудови на земельній ділянці площею 0,4975 га, із кадастровим номером 8000000000:75:225:0108, по вул. Святошинській у Святошинському районі м. Києва.

3. Ухвала про забезпечення позову набирає законної сили з 22.05.2018, підлягає негайному виконанню з дня її постановлення незалежно від її оскарження і відкриття виконавчого провадження відповідно до ч. 1 ст. 144 Господарського процесуального кодексу України.

4. Ухвала про забезпечення позову може бути пред'явлена до виконання в порядку передбаченому Законом України "Про виконавче провадження" протягом 3 (трьох) років з наступного дня після набрання ухвалою законної сили.

5. Стягувачем за даною ухвалою є - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Святошинський-2" (03115, м. Київ, пров. Святошинський, буд. 2; ідентифікаційний код 32539480).

6. Боржником за даною ухвалою є - Публічне акціонерне товариство "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. Михайла Омеляновича-Павленка, буд. 4/6; ідентифікаційний код 23527052).

7. Ухвала може бути оскаржена протягом десяти днів шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст ухвали складено 29.05.2018.

Суддя Р.В. Бойко