Рішення № 74280569, 22.05.2018, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

вул.В'ячеслава Чорновола, 29/32, м.Кропивницький, Україна, 25022,

тел/факс: 22-09-70/24-09-91 E-mail: inbox@kr.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 рокуСправа № 912/416/18 Господарський суд Кіровоградської області у складі судді Макаренко Т.В., за участю секретаря Кравченко О.В., розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження матеріали справи № 912/416/18

за позовом Фермерського господарства "ЕДЕМ-777", 28065, Кіровоградська обл., Олександрійський район, с. Улянівка

до відповідача Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, 25030, м. Кропивницький, вул. Ак. Корольова, 26

за участю третіх осіб, що не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Олександрійської районної державної адміністрації, 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 132

та Улянівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області, 28065, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, с. Улянівка, вул. Центральна, 5

про визнання поновленим договору та визнання укладеною додаткової угоди

Представники учасників судового процесу:

від позивача - Гулий А.В. , довіреність № 1 від 04.10.17 ;

від відповідача - участі не брали;

від 3-іх осіб - участі не брали ;

слухач - ОСОБА_4 НОМЕР_1, виданий 30 липня 2012 року;

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Кіровоградської області надійшла позовна заява Фермерського господарства "ЕДЕМ-777" до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області про визнання поновленим на той же строк і на тих самих умовах договору оренди землі, укладений між ФГ "ЕДЕМ-777" і Олександрійською районною державною адміністрацією Кіровоградської області від 11.12.2007 р. (державна реєстрація у Кіровоградській філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 року № 207) загальною площею 40.0 га, кадастровий номер 3520386800:02:000:9007, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Улянівської сільської ради Олександрійського району; визнати укладеною між Головним управлінням Держгеокадастру у Кіровоградській області та ФГ "ЕДЕМ-777" додаткову угоду до договору оренди землі укладеного між ФГ "ЕДЕМ-777" і Олександрійською РДА Кіровоградської області від 11.12.2007 р. (державна реєстрація у Кіровоградській філії ДП "Центр державного земельного кадастру", про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 24.12.2007 року № 207) загальною площею 40.0 га, кадастровий номер 3520386800:02:000:9007, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташована на території Улянівської сільської ради Олександрійського району на умовах проекту додаткової угоди, що додається:

ДОДАТКОВА УГОДА

до договору оренди земельної ділянки від 11.12.2007 р. (державна реєстрація від

24.12.2007 року за № 207) про поновлення терміну дії договору

м. Кропивницький _____ 2018 року

Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області в особі __________(прізвище, ім'я, по батькові керівника юридичної особи)

який/яка діє на підставі _____(довіреності, наказу, Положення),

іменоване в подальшому "Орендодавець", з однієї сторони, та

Фермерське господарство "ЕДЕМ-777", з другого боку, згідно з ч. 6-8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та за домовленістю сторін уклали цю додаткову угоду про таке:

1. Поновити термін дії договору оренди земельної ділянки від 11.12.2007 р. (державна реєстрація від 24.12.2007 року за № 207) на той самий строк - 10 років.

2. Всі інші умови вищезгаданого договору не обумовлені даною угодою залишаються незмінними.

3. Ця додаткова угода є невід'ємною частиною договору оренди землі від 11.12.2007 р. (державна реєстрація від 24.12.2007 року за № 207).

Додаткова угода укладена у чотирьох примірниках, що мають однакову юридичну силу, перший з яких знаходиться у "Орендодавця", другий - у "Орендаря", третій - в Олександрійському районному відділі Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, четвертий - в органі, який здійснює реєстрацію речових прав на нерухоме майно.

Реквізити сторін:

ОРЕНДОДАВЕЦЬ: ОРЕНДАР:

Головне управління Держгеокадастру у Фермерське господарство "ЕДЕМ-777"

Кіровоградській області код ЄДРПОУ 31969341

код ЄДРПОУ 39767636, 28065, Кіровоградська область,

юридична адреса: вул. Академіка Олександійський район, с. Улянівка,

Корольова, 26, м. Кропивницький, 25006, Розрахунковий рахунок 26001060855484

тел. (0522)34-61-44 МФО 323583 ПАТ КБ ПриватБанк

Кіровоградська філія

Підписи сторін

Орендодавець Орендар

______ Голова ФГ "ЕДЕМ-777" ОСОБА_4

м.п. _____ м.п.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що продовжує користуватись орендованою земельною ділянкою та сплачувати за неї орендну плату, у визначеному законом порядку скористався своїм правом на автоматичне поновлення договору оренди, звернувшись до відповідача у встановленому законом порядку з відповідним клопотанням, однак, відповідач безпідставно відмовив в оформленні додаткової угоди про поновлення договору оренди

Ухвалою від 26.02.18 відкрито провадження у справі, постановлено розглядати справу за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.03.18 о 12:00 год, залучено до участі у справі третіх осіб.

У підготовчому засіданні 20.03.18 оголошено перерву відповідно до ст. 183 Господарського процесуального кодексу України до 15:30 год 05.04.18.

Ухвалою від 05.04.18 закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті на 24.04.2018 о 16:00 год.

У судовому засіданні 24.04.18 приймали участь представники сторін.

Треті особи правом на участь своїх представників у засіданні суду не скористались, хоча повідомлені про час та місце засідання належним чином.

Представником позивача у судовому засіданні подано клопотання про зупинення провадження у справі № 912/416/18 до перегляду у касаційному порядку Великою Палатою Верховного Суду справи №920/739/17.

Розглянувши вказане клопотання, господарський суд не вбачає підстав для його задоволення з огляду на таке.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 228 Господарського процесуального кодексу України встановлено можливість господарського суду за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадку перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об'єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.

Водночас, ч. 3 ст. 195 Господарського процесуального кодексу України визначено, що провадження у справі на стадії її розгляду по суті зупиняється тільки з підстав, встановлених пунктом 1-3 частини першої статті 227 та пунктом 1 частини першої статті 228 цього Кодексу.

Ухвалою від 05.04.18 у даній справі закрито підготовче провадження у справі та призначено справу до судового розгляду по суті. Клопотання про зупинення провадження у справі подане позивачем вже на стадії розгляду даної справи по суті.

За таких обставин, враховуючи вищенаведені процесуальні норми, клопотання позивача про зупинення провадження у справі задоволенню не підлягає.

У судовому засіданні 24.04.18 оголошувалась перерва до 14:00 год 22.05.18.

У судовому засіданні приймав участь представник позивача, який підтримав заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач, треті особи правом на участь своїх представників у судовому засіданні не скористались, хоча є належно повідомленими про час та місце розгляду справи, що підтверджується відповідними рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень, наявними в матеріалах справи.

При цьому, судом не встановлено обставин, що неявка представників Відповідача та третіх осіб перешкоджає вирішенню спору, і також суд прийняв до уваги, що явка представників сторін, третіх осіб у засідання обов'язковою не визнавалась.

Клопотань про відкладення судового засідання не надходило та перед судом не доведено обставин, які б перешкоджали розгляду спору у даному судовому засіданні.

В силу вимог ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, неявка у судове засіданні будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засіданні учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Олександрійською РДА подано письмові пояснення з проханням розглянути справу за відсутності її представника та прийняти рішення на розсуд суду.

Господарський суд враховує, що в матеріалах справи наявний відзив відповідача від 13.03.18 із запереченнями проти задоволення позовних вимог. Зокрема, у відзиві на позов зазначено, що 24.01.18 наказом № 11-133/14-18-СГ "Про припинення права оренди земельної ділянки" Головне управління припинило право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 3520386800:02:000:9007, розташованої на території Ульянівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області. Відповідач також зазначає, що на підставі викладеного, ним віднесено спірну земельну ділянку до земель запасу державної власності.

Також відповідач вважає, що орендарем не надано належних доказів на підтвердження своєчасної сплати орендних платежів, докази непорушення прав власників суміжних ділянок та землекористувачів, інформацію що вирощування сільськогосподарських культур проводилось з дотриманням сівозміни тощо.

Відповідач стверджує, що позивач не довів дотримання усіх умов договору оренди земельної ділянки, що, на думку відповідача, є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог.

Позивачем подано до матеріалів справи відповідь на відзив на позов від 02.04.18, в якій, окрім іншого, наголошено, що підставою даного позову є наявне зволікання відповідача в укладенні додаткової угоди, адже позивач запропонував укласти додаткову угоду на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (лист від 23.01.18), а відповідач в свою чергу протягом місяця дану додаткову угоду не підписав, що суперечить ч. 8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та не видав відповідного наказу, що і не заперечується самим відповідачем.

Щодо дотримання позивачем усіх умов договору ФГ "ЕДЕМ-777" зазначає наступне. У відповідача відсутні будь-які докази, які б свідчили про неналежне виконання позивачем умов договору оренди землі. Земельні ділянки використовуються ФГ "ЕДЕМ-777" з дотриманням сівозміни. Зауваження з боку контролюючих органів відсутні. Орендарем своєчасно надається загальнообов'язкова звітність про стан і використання земель. Порушення корисних властивостей землі та родючості ґрунтів не зафіксовано. Орендна плата також вноситься своєчасно.

Також позивач наголошує, що ним обрано належний спосіб захисту порушених прав.

Крім того, у судовому засіданні 22.05.18 представником позивача подано додаткові письмові пояснення щодо обставини про поділ раніше сформованої земельної ділянки за кадастровим номером 3520386800:02:000:9007 та створення за рахунок даної земельної ділянки нових земельних ділянок з кадастровими номерами 3520386800:02:000:9066 та 3520386800:02:000:9067, площею по 20.0 га кожна.

З відповідей на адвокатський запит позивачеві стало відомо, що на основі технічної документації із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок від 02.03.18, згідно якої було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520386800:02:000:9007.

Записи про нові земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.18 № 267, тобто більш ніж через 3 місяці після закінчення попереднього строку дії договору.

Отже, на момент закінчення строку дії Договору зміна меж земельної ділянки за кадастровим номером 3520386800:02:000:9007 не відбулась.

Таким чином, на думку позивача, поділ та присвоєння нових кадастрових номерів земельній ділянці не свідчить про виникнення нового, у розумінні закону, об'єкту цивільних прав, а відтак і про втрату позивачем права на орендовані ним за договором земельні ділянки. Така позиція висловлена, зокрема, і у Постанові ВГСУ від 05.09.17 у справі № 925/200/17.

Господарський суд, розглянувши матеріали справи, оцінивши подані докази, заслухавши пояснення представника позивача, -

ВСТАНОВИВ:

11.12.2007 р. між Олександрійською РДА, як Орендодавцем, та ФГ "ЕДЕМ-777", як Орендарем, укладено договір оренди земельної ділянки (далі - Договір), відповідно до якого Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка знаходиться на території Ульянівської сільської ради загальною площею 40,00 га, в тому числі ріллі - 40,00 га. Кадастровий номер 3520386800:02:000:9007.

Сторонами погоджено істотні умови договору оренди земельної ділянки.

Так, зокрема, встановлено, що Договір укладено на 10 років. Після закінчення строку дії договору орендар має право поновлення його на новий строк. У цьому разі орендар повинен не пізніше ніж за 30 днів до закінчення строку дії договору повідомити письмово орендодавця про намір продовжити його дію.

Договір підписано Орендодавцем та Орендарем, скріплено круглими печатками сторін Договору та зареєстровано у Олександрійському районному відділі КРФ ДП "Центр ДЗК" 24.12.2007 р. за № 207.

При розгляді справи господарський суд враховує наступне.

Згідно частини 1 статті 2 Закону України "Про оренду землі" відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Статтею 13 Закону України "Про оренду землі" визначено, що договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Нормами частини 4 статті 4 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що орендодавцями земельних ділянок, що перебувають у державній власності, є органи виконавчої влади, які відповідно до закону передають земельні ділянки у власність або користування.

Відповідно до змін, внесених до земельного законодавства України, та з утворенням територіальних органів Державної служби з питань геодизації, картографії та кадастру (Держгеокадастр) згідно постанови Кабінету Міністрів України від 14.01.2015 № 5, повноваження по розпорядженню землями сільськогосподарського призначення державної форми власності здійснюють відповідні територіальні органи Дергеокадастру.

Положеннями статті 770 Цивільного кодексу України визначено, що у разі зміни власника речі, переданої у найм, до нового власника переходять права та обов'язки наймодавця.

Як вбачається із матеріалів справи земельна ділянка, яка є предметом Договору, розташована на території Кіровоградської області, належить до категорії земель сільськогосподарського призначення, а тому повноваження по розпорядженню такою земельною ділянкою відносяться до компетенції Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, що не оспорюється сторонами.

Отже, за наведеними вище нормами законодавства орендодавцем землі, що отримана Фермерським господарством "ЕДЕМ-777" в оренду за Договором, стало Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області. Вказана зміна не є підставою для припинення дії відповідного Договору.

Відповідно до статті 15 Закону України "Про оренду землі" істотними умовами договору оренди землі є, зокрема, строк дії договору оренди.

Згідно з частиною першою статті 19 Закону строк дії договору оренди землі визначається за згодою сторін, але не може перевищувати 50 років.

За змістом статтей 18, 20 Закону України "Про оренду землі" (у редакції, яка була чинною на момент укладення Договору) укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації; договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У справі, що розглядається, пунктом 43 Договору передбачено, що Договір набирає чинності після його державної реєстрації.

Таким чином, перебіг строку дії Договору розпочався після його реєстрації та закінчувався 24.12.2017.

Статтею 31 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що договір оренди землі припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.10.17 позивач звернувся до відповідача з листом-повідомленням про поновлення договору оренди земельної ділянки на новий строк шляхом укладення додаткової угоди.

До вказаного листа позивачем було додано проект додаткової угоди із зазначенням про поновлення договору оренди землі на той самий строк - 10 років, та на тих самих умовах.

Відповідач листом-повідомленням № Ф-20533/0-14297/0/6-17 від 26.10.17 запропонував узгодити істотні умови договору оренди землі, а саме встановити розмір орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахуванням коефіцієнта індексації.

10.11.17 ФГ "ЕДЕМ-777" звернулось до відповідача з новим листом-повідомленням, із прикладенням проекту додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк - 10 років, з урахуванням розміру орендної плати 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік з урахуванням коефіцієнта індексації.

Відповідач листом-повідомленням № 27-11-0.332-10780/2-17 від 05.12.18 відмовив у поновленні договору оренди землі на умовах, запропонованих ним же у попередньому листі.

По закінченню строку дії договору оренди землі ФГ "ЕДЕМ-777" на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" звернулось до відповідача з листом-повідомленням та проектом додаткової угоди про поновлення договору оренди землі на той самий строк та на тих самих умовах шляхом укладення додаткової угоди в порядку ч. 6-8 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Як вбачається з матеріалів справи та пояснено представником позивача, 10.02.18 ФГ "ЕДЕМ-777" отримано відповідь у формі листа-повідомлення від 06.02.18 № Ф-529/0-572/0/17-18 із запереченнями у поновленні договору оренди землі з посиланням на лист від 03.01.18 № 27-11-0.63-80/2-18 (копію якого було додано до вказаного листа).

За твердженням позивача листа від 03.01.18 № 27-11-0.63-80/2-18 він не отримував. Відповідачем доказів направлення вказаного листа позивачеві до матеріалів справи не надано.

Крім того, позивач зазначає, що листи відповідача від 03.01.18 № 27-11-0.63-80/2-18 та від 06.02.18 № Ф-529/0-572/0/17-18 із запереченнями у поновленні договору оренди землі не є прийнятною формою рішення такого органу.

Як вбачається з позовної заяви, Орендар наголошує на порушенні відповідачем, як вимог ч. ч. 1-5 Закону України "Про оренду землі", так і вимог ч. 6 ст. 33 зазначеного Закону, водночас, зазначає, що підставою звернення до суду з даним позовом є саме ч. 6 ст. 33 Закону.

Крім того, позиваач наполягає, що записи про нові земельні ділянки внесено до Державного земельного кадастру згідно із наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.18 № 267, тобто більш ніж через 3 місяці після закінчення попереднього строку дії договору. На момент закінчення строку дії Договору зміна меж земельної ділянки за кадастровим номером 3520386800:02:000:9007 не відбулась.

Вирішуючи спір по суті господарський суд виходив з наступного.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами ст. 2 Закону України "Про оренду землі", відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. 13 Закону України "Про оренду землі", договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Порядок поновлення договору оренди землі унормовано статтею 33 Закону України "Про оренду землі".

За змістом ст. 33 Закону України "Про оренду землі", по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов'язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі) (частина 1). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. У разі смерті орендодавця до спливу строку дії договору оренди землі орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов'язаний повідомити про це спадкоємця земельної ділянки протягом місяця з дня, коли йому стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку (частина 2). До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проект додаткової угоди (частина 3). При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється (частина 4). Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проектом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення (частина 5). У разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності) (частина 6). Керівник органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який уповноважений підписувати додаткову угоду до договору оренди землі щодо земельної ділянки державної або комунальної власності, визначається рішенням цього органу (частина 7). Додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов'язковому порядку (частина 8). У разі смерті орендодавця перебіг строків, визначених частинами другою, п'ятою, шостою, восьмою цієї статті, зупиняється до моменту повідомлення орендаря про перехід права власності на земельну ділянку (частина 9). З дня, коли орендарю стало відомо про перехід права власності на земельну ділянку до спадкоємця або територіальної громади, перебіг зазначених строків продовжується з урахуванням строку, що минув до їх зупинення (частина 10). Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді (частина 11). У разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди (частина 12).

Для застосування ч. 1 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" та визнання за орендарем переважного права на поновлення договору оренди необхідно встановити такі юридичні факти: орендар належно виконує свої обов'язки за договором, орендар до закінчення строку дії договору повідомив орендодавця в установлені строки про свій намір скористатися переважним правом укладення договору на новий строк; до листа-повідомлення орендар додав проект додаткової угоди, орендодавець протягом місяця не повідомив орендаря про наявність заперечень та своє рішення.

Разом з тим, ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" передбачена інша підстава поновлення договору оренди, а саме у разі, якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із: власником земельної ділянки (щодо земель приватної власності); уповноваженим керівником органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної або комунальної власності).

Вказана правова позиція наведена у постановах Верховного Суду України від 25.02.2015 р. у справі № 6-219цс14 та у справі № 6-10цс15, у постановах від 18.03.2015 р. у справі № 6-3цс15 та у справі № 6-4цс15.

Таким чином, ст. 33 Закону України "Про оренду землі" у частині першій регламентує переважне право орендаря перед іншими особами на укладення договору оренди землі, а в частині шостій - підстави поновлення договору оренди, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди (постанова Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі № 3-312гс16 (справа господарського суду № 911/1707/15).

Як вже зазначалось, правовою підставою заявлених вимог позивач зазначив положення ч.6 ст.33 Закону України "Про оренду землі", стверджуючи, що після закінчення строку дії Договору продовжив користуватися відповідною земельною ділянкою і сплачувати орендну плату.

Господарським судом встановлено, що до закінчення строку дії Договору позивач повідомив Відповідача про свій намір скористатись переважним правом на поновлення Договору, про що звернувся з листами-повідомленнями про поновлення договору в установлений строк 06.10.2017 р., а потім повторно 10.11.2017 р. До листів були додані проекти відповідних додаткових угод.

Згідно змісту відповіді Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, яка викладена у листі від 09.12.2017, відповідач повідомив про прийняте рішення щодо заперечення в поновленні Договору.

При цьому, господарським судом враховано, що фактично сторонами вже було досягнуто згоди щодо встановлення розміру орендної плати на рівні 12% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки на рік (лист позивача від 10.11.2017р. та лист відповідача від 26.10.2017р.).

Таким чином, виходячи із фактичних обставин справи, у даному випадку права позивача були порушені у тій частині, що дійшовши згоди щодо зміни умов Договору, відповідач у подальшому ухилився від укладення додаткової угоди щодо продовження дії Договору на нових погоджених умовах.

Відтак, не відповідають дійсності доводи відповідача про відсутність будь-які порушень прав, свобод та інтересів позивача з боку Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області.

Разом з тим, за встановлених господарським судом обставин досягнення між сторонами згоди щодо зміни умов Договору, відсутні правові підстави вважати, що у позивача виникло право на позов на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічну правову позицію висловлено Верховним Судом 09.02.2018р. у справі № 917/776/17 та від 07.03.2018 р. у справах № 917/769/17 та № 917/775/17.

Крім того, згідно позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 07.03.2018 р. №922/888/17, в ч.ч. 1-5 та ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" містяться дві окремі правові підстави реалізації орендарем свого переважного права на поновлення договору оренди землі, вони не можуть бути застосовані одночасно, оскільки є різними за своєю правовою природою, механізмом застосування та правовими наслідками.

Також, Верховним Судом зазначається, що звернення орендаря в межах строку дії договору оренди землі свідчить про те, що ним ініційовано процедуру поновлення договору оренди на інших умовах із застосуванням порядку, передбаченого ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", що виключає можливість застосування у спірних правовідносинах ч. 6 цієї статті Закону, оскільки зазначеною частиною встановлено інший порядок поновлення договору оренди за принципом мовчазної згоди обох сторін договору. Тобто, поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе за відсутності звернення орендаря та відсутності заперечень орендодавця щодо продовження землекористування відповідною земельною ділянкою.

Таким чином, застосування ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" можливе в разі, якщо Орендарем не ініційовано процедуру поновлення договору та, відповідно укладення додаткової угоди, у відповідності до ч. 5 зазначеної статті Закону.

Поновлення договору оренди земельної ділянки на підставі ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" з укладенням додаткової угоди до нього, можливе в разі, якщо між сторонами не існувало процедури його поновлення на підставі ч. 5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі" (постанова ВС від 22.02.2018 р. у справі № 912/686/17).

Аналогічні викладеним висновки зроблені Верховним Судом також у постановах від 21.02.2018 р. у справах № №908/1164/17, 917/770/17, 917/773/17, 917/772/17.

Таким чином, оскільки господарським судом з'ясовано, що позивачем була ініційована процедура поновлення Договору на підставі ч.ч. 1-5 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", слід констатувати відсутність порушеного права позивача згідно ч. 6 ст. 33 цього Закону.

Європейський суд з прав людини, зокрема у справі Белеш та інші проти Чеської Республіки, неодноразово зазначав, що право на справедливий судовий розгляд, що гарантується статтею 6 § 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має здійснюватися відповідно до норм закону, що передбачають наявність у сторін судового розгляду ефективного судового захисту з метою захисту їх цивільних прав та обов'язків.

Згідно ж із ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Статтею 13 Конвенції (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний спосіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження. При цьому під ефективним способом слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Однак, позивачем вибрано не правильний спосіб захисту, що має наслідком відмову у даному позові з заявлених підстав та за заявленими вимогами.

Більш того, в ході судового розгляду справи, господарським судом з'ясовано, що згідно наказів Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 26.01.18 № 110 та № 115 "Про надання згоди на поділ земельної ділянки, розроблення технічних документацій з оцінки земель та агрохімічних паспортів" надано згоду на поділ земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, що перебувають у резервному фонді на території Ульянівської сільської ради Олександрійського району Кіровоградської області.

За заявами Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 23.02.18 №№ ЗВ-3506050992018 та ЗВ-3506053872018 на основі технічної документації із землеустроу щодо поділу та об'єднання земельних ділянок 02.03.18 було здійснено поділ земельної ділянки з кадастровим номером 3520386800:02:000:9007 загальною площею 40,0039 га та присвоєно кадастрові номери 3520386800:02:000:9066 земельній ділянці площею 20,0000 га та 3520386800:02:000:9067 земельній ділянці площею 20,0039 га.

Згідно з наказом Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області від 19.03.18 № 267 "Про затвердження технічної документації із землеустрою" затверджено технічну документацію щодо поділу та об'єднання зазначених земельних ділянок з подальшою державною реєстрацією права власності держави у Державному реєстрі речових прав.

Як вбачається з роздруківки відомостей з публічної кадастрової карти України, відомості про земельну ділянку кадастровий номер 3520386800:02:000:9007 в Державному земельному кадастрі відсутні. Натомість, в Державному земельному кадастрі зареєстровані дві земельні ділянки, які утворились в результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 3520386800:02:000:9007, а саме: земельна ділянка кадастровий номер 3520386800:02:000:9066 площею 20,0000 га та кадастровий номер 3520386800:02:000:9067 площею 20,0039 га.

Таким чином, земельної ділянки, яка є об'єктом оренди за Договором цілісним масивом площею 40,0039 га наразі не існує. Замість неї сформовано дві окремі земельні ділянки із власними кадастровими номерами.

У відповідності до ст. 15 Закону України "Про оренду землі" інформація про об'єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки) є істотною умовою договору.

Таким чином, зміна такої умови договору оренди, як площа земельної ділянки та відповідно межі такої ділянки, тягне за собою наслідки, передбачені ч. 12 ст. 33 Закону України "Про оренду землі", якою встановлено, що у разі зміни межі або цільового призначення земельної ділянки поновлення договору оренди землі здійснюється у порядку одержання земельної ділянки на праві оренди.

Враховуючи наведене, слід дійти висновку, що зміна фактичної площі земельної ділянки шляхом її поділу на дві окремі земельні ділянки з присвоєнням їм кадастрових номерів, унеможливлює пролонгацію Договору на таких же умовах, зокрема, стосовно того ж об'єкта оренди, оскільки такі зміни мають наслідком укладення договору оренди земельної ділянки із дотриманням визначеної законом процедури щодо порядку одержання земельної ділянки на праві оренди, а не у порядку, визначеному ч. 6 ст. 33 Закону України "Про оренду землі".

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 25.05.2016 р. у справі №911/1707/15.

Зазначене є окремою підставою для відмови позивачу в задоволенні позовних вимог.

Господарський суд вважає за необхідне зазначити також наступне.

У відповідності до ст. 79-1 Земельного кодексу України, формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок шляхом поділу та об'єднання раніше сформованих земельних ділянок, які перебувають у власності або користуванні, без зміни їх цільового призначення здійснюються за технічною документацією із землеустрою щодо поділу та об'єднання земельних ділянок. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.

Статтею 20 Закону України "Про Державний земельний кадастр" передбачено, що відомості Державного земельного кадастру є офіційними. Внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про об'єкти Державного земельного кадастру є обов'язковим.

Особливості внесення до Державного земельного кадастру відомостей про земельну ділянку у разі її поділу чи об'єднання з іншою земельною ділянкою, а також відновлення її меж врегульовані ст. 27 Закону України "Про Державний земельний кадастр".

Так, зазначена норма визначає, що у разі поділу або об'єднання земельних ділянок запис про державну реєстрацію земельної ділянки та кадастровий номер земельної ділянки скасовуються, а Поземельна книга на таку земельну ділянку закривається. У Поземельній книзі на земельні ділянки, сформовані в результаті поділу або об'єднання земельних ділянок, здійснюється запис про такий поділ чи об'єднання із зазначенням скасованих кадастрових номерів земельних ділянок. Записи про обмеження у використанні земельної ділянки, яка була поділена чи об'єднана з іншою, переносяться до поземельних книг на земельні ділянки, сформовані в результаті такого поділу чи об'єднання.

Згідно п. 12 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 р. № 1051, відомості Державного земельного кадастру є офіційними і вважаються об'єктивними та достовірними, якщо інше не доведено судом.

Рішення Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області, оформлене наказами від 26.01.2018 р. № 110 та № 115 щодо поділу земельних ділянок, у тому числі спірної, а також дії державного реєстратора Державного земельного кадастру щодо скасування державної реєстрації земельної ділянки кадастровий номер 3520386800:02:000:9007 та державної реєстрації утворених в результаті її поділу земельних ділянок з кадастровими номерами 3520386800:02:000:9066 і 3520386800:02:000:9067 в судовому порядку позивачем незаконним не визнавались та не скасовувались.

Відтак, інформація, встановлена господарським судом на підставі відомостей з Державного земельного кадастру має статус офіційної (підтвердженої державою), достовірної та об'єктивної.

На підставі викладеного, господарським судом не приймаються до уваги доводи позивача щодо протиправності дій органу Держгеокадастру при поділі земельної ділянки та доводи щодо того, що ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.

Враховуючи наведене вище, підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Таким чином, в задоволенні позову слід відмовити.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на позивача.

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просить стягнути з відповідача 24 300 грн. витрат на правову допомогу.

Враховуючи відмову у задоволенні позовних вимог повністю, на підставі п. 2 ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України вказані витрати також покладаються на позивача.

Керуючись ст. ст. 74, 76, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення в порядку, передбаченому Господарським процесуальним кодексом України. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через Господарський суд Кіровоградської області.

Копії рішення направити рекомендованим листом з повідомленням про вручення за відповідними адресами:

позивачеві - 28065, Кіровоградська обл., Олександрійський район, с. Улянівка ;

відповідачеві - 25030, м. Кропивницький, вул. Ак. Корольова, 26 ;

третім особам - Олександрійській РДА - 28000, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Шевченка, 132;

Улянівській сільській раді Олександрійського району Кіровоградської області - 28065, Кіровоградська обл., Олександрійський р-н, с. Улянівка, вул. Центральна, 5.

Повне рішення складено 29.05.18.

Суддя Т. В. Макаренко

Повідомити учасників справи про відсутність у суду технічної можливості надавати інформацію про веб-адресу судового рішення у Єдиному державному реєстрі судових рішень, одночасно з врученням (надсиланням/видачі) копії повного або скороченого такого рішення до затвердження Положення про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи.

Повідомити учасників справи про можливість ознайомитись з електронною копією судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень за його веб-адресою: http://reyestr.court.gov.ua.