Рішення № 74280503, 15.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

15.05.2018Справа № 910/22752/17

За позовом Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва", м. Київ

до Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд", м. Київ

про розірвання договору, -

Суддя Морозов С.М.

За участю представників сторін:

від позивача: Кроллау О.В. (представник за довіреністю №31-2383 від 28.09.2017р.);

- Жамбалжав Т.C. (представник за довіреністю №31-661 від 16.03.2018р.);

від відповідача: Фостіков Г.І. (представник за довіреністю №81 від 19.02.2018р.);

- Голуб Л.І. (представник за довіреністю №553/1 від 02.01.2018р.);

- Карпенко А.К. (представник за довіреністю №83 від 19.02.2018р.);

- Харченко С.В. (представник за довіреністю №132 від 03.04.2018р.).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Комунальне підприємство "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (позивач) звернулось до суду з позовною заявою про розірвання Договору генерального підряду на виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві № 20/04-2011 від 20.04.2011р., укладеного з Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (відповідач), посилаючись на істотне порушення відповідачем умов договору щодо виконання робіт, що спричиняє шкоду позивачеві.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.12.2017р. прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2018р.

12.01.2018р. до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до змісту якого останній заперечує проти вимог позивача та просить суд відмовити в їх задоволенні, посилаючись на не вчинення позивачем дій, направлених на усунення протиріч між двома проекти: проект "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) м. Київ, Солом'янський район" (основний проект) та Робочий проект на будівництво земляного полотна та дорожнього одягу на ПК 0+00 - ПК 6+00 при будівництві під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) м. Київ, Солом'янський район" (робочий проект), позивачем в порушення умов договору не передано в повному обсязі закріплену на місцевості геодезичну розмічувальну мережу будмайданчика, відведений в установленому порядку будівельний майданчик, повний комплект затвердженої проектно-кошторисної документації, актуалізовану на момент виконання будівельних робіт проектну документацію, не надано робочі креслення щодо укріплення укосів в ПК 12+70 - ПК 16+00, а також вказує на зменшення фінансування будівництва об'єкту на 94 500 000,00 грн., у зв'язку з чим, відповідач вказує на те, що порушення строків виконання робіт, передбачених договором, виникли з вини позивача, спричинили неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а тому строки виконання робіт підлягають продовженню на умовах договору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.01.2018р. підготовче засідання відкладено до 20.02.2018р.

09.02.2018р. до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, за змістом якої останній вказує на те, що проект будівництва отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи від 20.01.2011р. № 11-00460-10 та був затверджений розпорядженням Київської міської державної адміністрації від 08.02.2011р. № 171, позивач вказує на те, що ним було передано відповідачеві за тристороннім актом передбачену умовами договору закріплену на місцевості геодезичну розмічувальну мережу будмайданчика, план червоних ліній, відведений в установленому порядку будівельний майданчик, повний комплект затвердженої проектно-кошторисної документації, на прохання відповідача було внесено зміни до проектної документації та передано її відповідачеві з внесеними змінами та додатковими роботами, щодо улаштування укосів, позивач зазначає, що він наголошував відповідачеві терміново приступити до посіву трав та дренажної системи для укріплення укосу та запобігання зсуву по основному проекту, проте відповідач запропонував укріпити укоси у спосіб, відмінний від проектного рішення, що вплинуло на збільшення строку виконання робіт, щодо фінансування об'єкту будівництва, позивач вказує на те, що за домовленістю сторін погоджено вартість робіт - 78 251 626,37 грн. та позивачем належним чином виконано свої зобов'язання щодо сплати відповідачу грошових коштів за виконані ним роботи.

14.02.2018р. до суду від відповідача надійшло заперечення на відповідь на відзив, відповідно до якого останній вказує на те, що позивачем не спростовано суперечність основного та робочого проекту один одному, що призводить до неможливості виконання робіт, відповідач вказує на те, що позивачем не надано доказів на підтвердження передачі йому закріпленої на місцевості геодезичної розмічувальної мережі будмайданчика, відведеного в установленому порядку будівельного майданчика, щодо отримання проектно-кошторисної документації, відповідач зазначає, що через відсутність повного переліку діючої робочої документації та повного комплекту діючої робочої проектної документації у відповідності до переліку, виконання робіт неможливе. Відповідач заперечує факт передачі йому проектної документації з відповідними змінами, щодо улаштування укосів, відповідач вказує на те, що укоси були сформовані у відповідності до проектних рішень, але це не дало можливості утримати їх в проектному положенні та надійному закріпленні основи укосів, у зв'язку з чим відповідач звертався до позивача з проханням надати проектне рішення щодо укріплення побудованих укосів, щодо фінансування об'єкту будівництва, відповідач зазначає, що за умовами Додаткової угоди № 36 від 20.12.2017р. загальна сума для розрахунків на 2017р. зменшена на 26 351 771,31 грн. та складає 51 899 855,06 грн., роботи на які були виконані відповідачем та оплачені позивачем, таким чином відповідач зазначає, що ним виконано у 2017р. всі роботи за договором у межах їх фінансування, у зв'язку з викладеним відповідач вважає, що на теперішній час відсутні будь-які істотні порушення умов договору з його боку, а тому в задоволенні вимог позивачеві має бути відмовлено.

В підготовчому засіданні 20.02.2018р. судом ухвалено продовжити строк підготовчого провадження на 30 днів та оголошено перерву до 22.03.2018р.

В підготовчому засіданні 22.03.2018р. судом оголошено перерву до 27.03.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.03.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

В підготовчих засіданнях 27.03.2018р. та 03.04.2018р. оголошено перерву до 03.04.2018р. та 05.04.2018р. відповідно.

Підготовче засідання 05.04.2018р. не відбулося у зв'язку з перебування судді Морозова С.М. на лікарняному.

Ухвалами Господарського суду міста Києва від 13.04.2018р. в порядку статей 120-121 Господарського процесуального кодексу України викликано позивача та відповідача у підготовче засідання на 24.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. відмовлено в задоволенні клопотання Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" про призначення у справі судової будівельно-технічної експертизи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 24.04.2018р. закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 15.05.2018р.

В судовому засіданні 15.05.2018р. представники позивача підтримали позовні вимоги та просили суд їх задовольнити.

Представники відповідача проти вимог позивача заперечували та просили суд відмовити в задоволенні позову.

В судовому засіданні 15 травня 2018 року судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації № 20 від 25.01.2010 року доручено Комунальному підприємству "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" забезпечити розробку проектно-кошторисної документації та після затвердження у встановленому порядку приступити до виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва (надалі - об'єкт будівництва) і завершити будівництво у 2011 році.

Проект будівництва даного об'єкту інфраструктури отримав позитивний висновок комплексної державної експертизи від 20.01.2011 року № 11-00460-10 та був затверджений розпорядженням Виконавчого органу Київської міської ради Київської міської державної адміністрації від 08.02.2011 року № 171 (копії розпоряджень та позитивного висновку у справі).

20 квітня 2011 року між позивачем (замовник) та відповідачем (генпідрядник) укладено Договір № 20/04-2011 генерального підряду на виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві (надалі - Договір), відповідно до п. 1.1. якого замовник доручав, а генпідрядник зобов'язувався виконати на свій ризик власними і залученими силами і засобами будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві, відповідно до проектно-кошторисної документації, здати в обумовлені календарним графіком, який є невід'ємною частиною договору, закінчений будівництвом об'єкт замовнику, усунути на протязі гарантійного строку експлуатації об'єкту виявлені дефекти, що зумовлені неякісним виконанням робіт, а замовник зобов'язувався надати генпідряднику будівельний майданчик в межах червоних ліній з дозволом на виконання робіт, передати затверджену проектно-кошторисну документацію, прийняти закінчені будівельно-монтажні роботи та оплатити їх.

Сторонами неодноразово протягом 2011 - 2017 р.р. укладались Додаткові угоди, а саме № № 1 - 36, належним чином копії яких містяться у матеріалах справи.

Відповідно до п. 2.3. Договору перегляд вартості робіт підтверджується розрахунками і оформляється сторонами шляхом укладення додаткових угод відповідно до чинного законодавства.

Розпорядженням виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 07.02.2017 року № 137 було перезатверджено проект "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту «Київ» (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва" (Коригування) (експертний звіт державної експертизи від 21.12.2016 року № 00-2215-16/ПБ).

Згідно п. 2.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 31 від 17.02.2017р. договірна ціна узгоджена Сторонами та складає 401 219 187,60 грн., з урахуванням ПДВ 20% - 66 869 864,60 грн.

Крім того, Додатковою угодою № 31 від 17.02.2017р. до Договору, сторони дійшли згоди продовжити строк виконання робіт до 25 грудня 2017 року, а термін дії договору до 31 грудня 2017 року та внесли зміни в Додаток № 1 (Договірна ціна), Додаток № 2 (Календарний графік виконання робіт) та Додаток № 3 (Графік фінансування робіт) до Договору.

За змістом Додатку № 3 до Договору та Додаткової угоди № 34 від 01 серпня 2017 року сторони визначили, що загальна вартість робіт, яка підлягає виконанню у 2017 році становитиме 78 251 626,37 грн.

Як передбачено в п. 4.3. Договору замовник проводить розрахунки з Генпідрядником щомісячно, у термін до 5-ти календарних днів, з моменту підписання актів виконаних робіт за звітний місяць - «Актів приймання виконаних підрядних робіт» (форма КБ-2в) та «Довідки про вартість виконаних підрядних робіт» (форма № КБ-3) згідно з п. 2 сумісного наказу Держкомстату та Держбуду України від 21.06.2002 р. № 237/5.

Як зазначає позивач, що не заперечується відповідачем, ним повністю виконано свої зобов'язання щодо сплати відповідачу грошових коштів за актами здачі-приймання виконаних робіт, наданих відповідачем, на загальну суму 374 867 416,29 грн. (в т.ч. за роботи, виконані у 2017 році - 51 899 855,06 грн.).

За умовами п. 3.1. Договору строки виконання робіт встановлюються Договором генпідряду, визначаються датою їх початку та закінчення. Невід'ємною частиною Договору генпідряду є календарний план виконання робіт, в якому визначаються дати початку та закінчення всіх видів (етапів, комплексів) робіт, передбачених Договором (Додаток № 2).

Згідно з Додатком № 2 (Календарний графік виконання робіт) до Договору в редакції Додаткової угоди № 31 від 17.02.2017р. сторони визначили дату початку виконання робіт І квартал 2017 року, а датою закінчення виконання робіт - грудень 2017 року.

Відповідно до п. 3.12.2. Договору генпідрядник зобов'язаний виконувати Роботи у відповідності з вимогами робочого проекту, будівельних норм і правил, графіком виконання робіт по мірі їх фінансування замовником.

Як вбачається з наданого позивачем Акту від 11.12.2017р. робочої комісії згідно наказу КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" від 06.12.2017 № 57 щодо оцінки стану виконання робіт генеральним підрядником ПрАТ «Укратоменергобуд», дотримання графіків виконання робіт та термінів завершення виконання будівельних робіт згідно договорів від 20 квітня 2011 року № 20/04-2011 та від 23 березня 2017 року №23/03-2017 по об'єкту "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва" станом на 07.12.2017р. встановлено, що відповідач допустив значне більше ніж на 3 місяці, відставання від графіку виконання робіт, деякі види робіт, взагалі не розпочинались. Відповідачем допущено відставання від графіку виконання будівельних робіт за Договором від 20 квітня 2011 року № 20/04-2011 у 2017 році більш ніж на 3 місяці, а саме:

- будівництво очисних споруд № 2 потужністю 30 л/сек. - закінчення робіт згідно графіку червень 2017р.;

- прокладання мереж водопроводу В-1, дощової каналізації К-2 та побутової каналізації К-1 - закінчення робіт згідно графіку липень 2017р.;

- земляні роботи 53600 м2 - закінчення робіт згідно графіку вересень 2017р.;

- укріплення укосів земельних споруд - закінчення робіт згідно графіку жовтень 2017р.;

- влаштування конструкцій дорожнього одягу - закінчення робіт згідно графіку листопад 2017р.;

- прокладання зовнішніх мереж зв'язку - закінчення робіт згідно графіку листопад 2017р.;

- прокладання електричних мереж - закінчення робіт згідно графіку листопад 2017р.;

- роботи з благоустрою та озеленення, будівництво очисних споруд № 1 потужністю 600 л/с, прокладання радіофідерної лінії U - 960В та прокладання тепломережі L - 660м не розпочаті.

У зв'язку з викладеним, комісія у складі представників позивача, генерального проектувальника та авторського нагляду, прийшла до висновку, що відповідач неспроможний виконати роботи у терміни, визначені календарним графіком виконання робіт та рекомендувала адміністрації підприємства (позивача) достроково розірвати, зокрема Договір від 20 квітня 2011 року № 20/04-2011, укладений з відповідачем.

Звертаючись до суду з даним позовом, позивач вказує на істотне порушення відповідачем умов укладеного між сторонами договору щодо виконання робіт, що спричиняє шкоду позивачеві, а саме допущення відповідачем відставання від графіку виконання будівельних робіт у 2017р. більш ніж на 3 місяці.

Відповідач, заперечуючи проти позову, вказує на те, що позивачем не вчинено дій, направлених на усунення протиріч між проектами (основним та робочим) будівництва об'єкту, позивачем не виконано умов Договору щодо передачі обумовленої сторонами документації, будівельного майданчика, у зв'язку з чим, відповідач вважає, що порушення строків виконання робіт, передбачених договором, виникли з вини позивача та спричинили неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а тому строки виконання робіт підлягають продовженню на умовах договору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки; підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

У відповідності до положень ст. ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Укладений між сторонами договір є договором будівельного підряду, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та глави 33 Господарського кодексу України.

Як передбачено ч. ч. 1, 2 ст. 317 Господарського кодексу України будівництво об'єктів виробничого та іншого призначення, підготовка будівельних ділянок, роботи з обладнання будівель, роботи з завершення будівництва, прикладні та експериментальні дослідження і розробки тощо, які виконуються суб'єктами господарювання для інших суб'єктів або на їх замовлення, здійснюються на умовах підряду. Для здійснення робіт, зазначених у частині першій цієї статті, можуть укладатися договори підряду: на капітальне будівництво (в тому числі субпідряду); на виконання проектних і досліджувальних робіт; на виконання геологічних, геодезичних та інших робіт, необхідних для капітального будівництва; інші договори. Загальні умови договорів підряду визначаються відповідно до положень Цивільного кодексу України про договір підряду, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 875 Цивільного кодексу України та ст. 318 Господарського кодексу України за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта.

До договору будівельного підряду застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

Згідно п. 31 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» № 668 від 01.08.2005р. підрядник зобов'язаний виконувати належним чином інші зобов'язання, передбачені договором підряду, Цивільним і Господарським кодексами України, цими Загальними умовами та іншими актами законодавства.

Аналогічне положення міститься і в п. 15.6. Договору.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Зазначене також кореспондується з нормами статей 525, 526 Цивільного кодексу України.

Предметом даного позову є вимога позивача про розірвання Договору генерального підряду на виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві № 20/04-2011 від 20.04.2011р., укладеного з відповідачем з підстав істотного порушення останнім умов договору щодо виконання робіт, що спричиняє шкоду позивачеві, а саме допущення відповідачем відставання від графіку виконання будівельних робіт у 2017р. більш ніж на 3 місяці.

Загальний порядок укладення, зміни і розірвання цивільно-правових договорів врегульовано главою 53 Цивільного кодексу України. Порядок укладення, зміни і розірвання господарських договорів встановлено главою 20 Господарського кодексу України.

Статтею 188 Господарського кодексу України визначено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду. Якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Отже, за змістом наведеної норми, розірвання господарського договору може бути вчинено як за згодою сторін, так і у разі односторонньої відмови від нього. За загальним правилом розірвання договору в односторонньому порядку не допускається, однак окремі договірні відносини допускають можливість одностороннього розірвання договору. Повноваження сторони на одностороннє розірвання договору можуть бути встановлені законом або безпосередньо в договорі.

Одностороння відмова від договору не потребує узгодження, так як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання. У випадках, коли право на односторонню відмову у сторони відсутнє, намір розірвати договір може бути реалізований лише за погодженням з іншою стороною, оскільки одностороннє розірвання договору не допускається, а у разі недосягнення сторонами домовленості щодо розірвання договору, - за судовим рішенням на вимогу однієї із сторін. (ч. 4 ст. 188 Господарського кодексу України).

Розірванням договору є припинення договірного зобов'язання, тобто зникнення правового зв'язку між сторонами договірного зобов'язання на підставах, встановлених у законі або договорі, та припинення їхніх прав та обов'язків.

Як встановлено судом, позивач не звертався до відповідача із пропозицією розірвати Договір.

Разом з тим, недотримання позивачем вимог даної норми закону щодо надсилання іншій стороні пропозицій про розірвання договору в разі виникнення такої необхідності є правом, а не обов'язком особи, яка добровільно, виходячи з власних інтересів, його використовує, та не позбавляє позивача права звернутися за захистом порушеного права шляхом подання позову до відповідача про розірвання договору.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 19 вересня 2011 року у справі № 3-74гс11.

Як передбачено в ч. ч. 1, 2 ст. 320 Господарського кодексу України замовник має право, не втручаючись у господарську діяльність підрядника, здійснювати контроль і технічний нагляд за відповідністю обсягу, вартості і якості виконаних робіт проектам і кошторисам. Він має право перевіряти хід і якість будівельних і монтажних робіт, а також якість матеріалів, що використовуються. У разі якщо підрядник не береться своєчасно за виконання договору або виконує роботу настільки повільно, що закінчення її до строку стає явно неможливим, замовник має право вимагати розірвання договору та відшкодування збитків.

Зазначені норми також кореспондуються з нормами ч. ч. 1, 2 ст. 849 Цивільного кодексу України.

Реалізуючи свої права як замовника за договором генпідряду, позивачем встановлено, що відповідач допустив значне більше ніж на 3 місяці, відставання від графіку виконання робіт, деякі види робіт, взагалі не розпочинались, про що складено відповідний акт від 11.12.2017р. робочої комісії згідно наказу КП "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" від 06.12.2017 № 57 щодо оцінки стану виконання робіт генеральним підрядником ПрАТ «Укратоменергобуд», дотримання графіків виконання робіт та термінів завершення виконання будівельних робіт згідно договорів від 20 квітня 2011 року № 20/04-2011 та від 23 березня 2017 року № 23/03-2017 по об'єкту "Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) у Солом'янському районі м. Києва" станом на 07.12.2017р.

В свою чергу, стаття 610 Цивільного кодексу України кваліфікує порушення зобов'язання як його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Пунктом 1 частини 1 статті 611 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Відповідно до статті 651 Цивільного кодексу України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

Як встановлено частиною 1 статті 614 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 612 Цивільного кодексу України та ч. 2 ст. 220 Господарського кодексу України якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.

Таким чином, правова можливість задоволення на підставі вказаної норми позовної вимоги про розірвання договору пов'язується не тільки з істотним порушенням другою стороною умов договору, а й з наявністю шкоди, завданої цим порушенням другою стороною договору.

При розгляді даної справи, ані у своїх заявах по суті, ані в судових засіданнях, відповідачем не заперечується факт відставання від графіку виконання робіт, погодженого сторонами, відповідач вказує на те, що порушення строків виконання робіт, передбачених договором, виникли з вини позивача та спричинили неможливість виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором, а тому строки виконання робіт підлягають продовженню на умовах договору.

У відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 613 Цивільного кодексу України кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора.

Як передбачено в п. 3.2. Договору при виникненні обставин, що не залежать від Генпідрядника і перешкоджають виконанню робіт у встановлені строки, він може ставити перед замовником питання про їх перегляд. Рішення про перегляд строків оформляється додатковою угодою.

В п. 19 постанови Кабінету міністрів України «Про затвердження Загальних умов укладення та виконання договорів підряду в капітальному будівництві» № 668 від 01.08.2005р. визначено, що строки виконання робіт (будівництва об'єкта) можуть бути змінені з внесенням відповідних змін у договір підряду в разі: виникнення обставин непереборної сили; невиконання або неналежного виконання замовником своїх зобов'язань (порушення умов фінансування, несвоєчасне надання будівельного майданчика (фронту робіт), проектної документації, ресурсів тощо); внесення змін до проектної документації; дій третіх осіб, що унеможливлюють належне виконання робіт, за винятком випадків, коли ці дії зумовлені залежними від підрядника обставинами; виникнення інших обставин, що можуть вплинути на строки виконання робіт (будівництва об'єкта).

Аналогічні положення містяться і в п. 3.3. Договору.

В п. 3.5. Договору сторони домовились, що разі невиконання або неналежного виконання Замовником своїх зобов'язань (невиконання Замовником зобов'язань по передачі будівельного майданчика та/або порушення термінів передачі будівельного майданчика, несвоєчасне надання проектної документації, відсутність фінансування, тощо) та в разі дії обставин, що не залежать від Генпідрядника та перешкоджають виконанню Робіт за даним Договором (кліматичні умови, дії третіх осіб тощо) строки виконання Робіт за даним Договором подовжуються автоматично на строк дії таких обставин, які оформлюються додатковою угодою.

Однак, матеріали справи не містять доказів, які б свідчили про ініціювання відповідачем, як генпідрядником, перед позивачем, як замовником, питання про зміну термінів виконання робіт у зв'язку з відсутністю у нього необхідних вихідних даних або з огляду на порушення замовником термінів оплати робіт, доказів інформування замовника про можливість призупинення або уповільнення виконання робіт через незалежні від генпідрядника обставини в порядку та строк, передбачені п. 3.12.3. Договору, у зв'язку з чим суд не бере до уваги посилання відповідача на те, що невиконання ним умов спірного договору, в тому числі призупинення або уповільнення виконання робіт було обумовлено діями самого позивача, який не передав йому вихідні дані, необхідні для виконання підрядних робіт.

До аналогічного висновку приходив і Вищий господарський суд України у своїй постанові № 907/304/13 від 16.07.2015р.

При цьому, матеріалами справи підтверджується передача позивачем відповідачеві закріпленої на місцевості геодезичної розмічувальної мережі будмайданчика, відведеного в установленому порядку будівельного майданчика, затвердженої проектно-кошторисної документації, актуалізованої на момент виконання будівельних робіт проектну документацію (відповідні акти прийому-передачі, накладні за підписом представників відповідача містяться в матеріалах справи).

Крім того, відповідачем визнається факт виконання ним робіт у 2017р. на профінансовані позивачем грошові кошти у розмірі 51 899 855,06 грн., а відтак відсутність вказаних вище вихідних даних не заважала йому виконувати обумовлені договором роботи.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.07.2002 №15-рп/2002 кожна особа має вільно обирати незаборонений законом спосіб захисту прав і свобод, у тому числі й судовий. Можливість судового захисту не може бути поставлена законом, іншими нормативно-правовими актами у залежність від використання суб'єктом правовідносин інших засобів правового захисту. Держава може стимулювати вирішення правових спорів у межах досудових процедур, однак їх використання є правом, а не обов'язком особи, яка потребує такого захисту.

Оскільки відповідачем порушено обумовлені в договорі строки виконання робіт, що не заперечується останнім, позивач обрав судовий спосіб захисту свого порушеного права.

Як зазначалось вище істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац другий частини другої статті 651 ЦК України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об'єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб'єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона.

У кожному конкретному випадку питання про істотність порушення повинне вирішуватися з урахуванням усіх обставин справи, що мають значення. Так, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена як у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору; а також установити, чи є дійсно істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

У даному випадку, у зв'язку з допущенням відповідачем відставання від графіку виконання будівельних робіт у 2017р. більш ніж на 3 місяці, таке порушення умов договору призвело до позбавлення позивача того, на що він розраховував при його укладенні, а саме на передачу в обумовлені календарним графіком закінченого будівництвом об'єкту, відтак укладений між сторонами договір має бути розірваний у судовому порядку.

Як передача в обумовлені календарним графіком закінченого будівництвом об'єкту, так і здійснення розрахунків за Договором підряду є майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та в світлі практики Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях у справах "Мелахер та інші проти Австрії", "Бурдов проти Росії", "Прессос Компанія Нав’єра С.А." та інші проти Бельгії", "Пайн Велі Девелопмент Лтд." та інші проти Ірладнії" визначив, що під поняттям "майно" розуміється не лише майно, яке належить особі на праві власності згідно законодавства країни, в якій виник спір, а також під даним поняттям можуть бути прибутки, що випливають з власності, кошти, належні заявникам на підставі судових рішень, "активи", які можуть виникнути, "правомірні очікування"/"законні сподівання" особи.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися "правом власності", а відтак і "майном".

Відтак втручання суду у право відповідача на отримання винагороди за Договором підряду за виконання обумовлених ним робіт, як власне і право позивача на отримання результатів таких робіт у визначений строк необхідно оцінювати на предмет сумісності заходу втручання у право особи на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції, а саме: чи є втручання законним; чи має воно на меті "суспільний", "публічний" інтерес; чи є такий захід (втручання у право на мирне володіння майном) пропорційним визначеним цілям (рішення ЄСПЛ у справах "Спорронґ і Льоннрот проти Швеції", "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", "Щокін проти України", "Сєрков проти України", "Колишній король Греції та інші проти Греції", "Булвес" АД проти Болгарії", "Трегубенко проти України", "East/West Alliance Limited" проти України").

Втручання держави у право на мирне володіння майном є законним, якщо здійснюється на підставі закону - нормативно-правового акта, що має бути доступним для заінтересованих осіб, чітким і передбачуваним з питань застосування та наслідків дії його норм.

Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу - втручання держави у право на мирне володіння майном може бути виправдано за наявності об'єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. (рішення ЄСПЛ в справі "Колишній король Греції та інші проти Греції").

Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов'язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.

Оцінюючи наслідки втручання у право на мирне володіння майном шляхом розірвання за рішенням суду спірного Договору з наведених підстав, суд приходить до висновку, що у даному випадку наявні як "публічний інтерес", так і "пропорційність" в світлі наведеної практики Європейського суду з прав людини, з огляду на соціальну (суспільну) направленість мету договору - Будівництво під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві, відтак розірвавши в судовому порядку укладений між сторонами договір буде досягнуто "справедливу рівновагу" (розумне співвідношення), що забезпечить володіння своїм майном обома сторонами спірних правовідносин.

Інші доводи, міркування сторін, судом розглянуті, але до уваги та врахування при вирішенні даної справи не приймаються, оскільки на результат вирішення спору не впливають.

Відповідно до ч. 5 ст. 188 Господарського кодексу України якщо судовим рішенням договір змінено або розірвано, договір вважається зміненим або розірваним з дня набрання чинності даним рішенням, якщо іншого строку набрання чинності не встановлено за рішенням суду.

Як передбачено ч. ч. 2-3 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку, зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Господарського процесуального кодексу України здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

За приписами ст. ст. 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Виходячи із змісту ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України, ст.20 Господарського кодексу України та Господарського процесуального кодексу України застосування певного способу судового захисту вимагає доведеності належними доказами сукупності таких умов: наявності у позивача певного (інтересу); порушення (невизнання або оспорювання) такого права (інтересу) з боку відповідача; належності обраного способу судового захисту (адекватність наявному порушенню та придатність до застосування як передбаченого законодавством), і відсутність (недоведеність) будь-якої з означених умов унеможливлює задоволення позову.

При розгляді даної справи господарським судом встановлено обставини, з якими закон пов'язує можливість розірвання договору в судовому порядку у зв'язку з істотним порушенням його умов однією зі сторін.

Відповідачем в свою чергу не спростовано належними засобами доказування обставин, на які посилається позивач в обґрунтування своїх позовних вимог.

За таких обставин, дослідивши всі обставини справи, перевіривши їх наявними доказами, судом встановлено, що позовні вимоги в справі №910/22752/17 підлягають задоволенню в повному обсязі.

Судовій збір в розмірі 1 600,00 грн., відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

2. Розірвати Договір генерального підряду на виконання робіт з будівництва під'їзної автомобільної дороги від Червонозоряного проспекту (поблизу примикання вул. Кіровоградської) до міжнародного аеропорту "Київ" (Жуляни) в м. Києві № 20/04-2011 від 20.04.2011р., укладений між Комунальним підприємством "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (ідентифікаційний код 05445267) та Приватним акціонерним товариством "Укратоменергобуд" (ідентифікаційний код 32347574).

3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Укратоменергобуд" (ідентифікаційний код 32347574, адреса: 03035, м. Київ, вул. Митрополита В.Липківського, буд. 45, офіс 606) на користь Комунального підприємства "Дирекція будівництва шляхово-транспортних споруд м. Києва" (ідентифікаційний код 05445267, адреса: 01014, м. Київ, вул. П.Болбочана, буд. 6) 1 600,00 грн. (одну тисячу шістсот гривень 00 коп. судового збору).

4. Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

5. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складено 25.05.2018р.

Суддя С.М. Морозов