Рішення № 74280233, 10.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2018Справа № 910/2148/18

Господарський суд міста Києва у складі судді Мандриченка О.В., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження

справу № 910/2148/18

За позовомОб'єднання підприємств "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ"доТовариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб"простягнення 48 765,13 грн. без повідомлення учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Об'єднання підприємств "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" звернулася до Господарського суду міста Києва із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб" (далі - Товариство, користувач) про стягнення боргу по сплаті винагороди (роялті) з урахуванням встановленого індексу інфляції в сумі 48 765,13 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач не виконує своїх обов'язків за договором № Київ/05/04/15 від 30.04.2015 року.

Згідно з пунктом 1 частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб є малозначними справами.

Частиною 1 статті 247 ГПК України встановлено, що малозначні справи розглядаються у порядку спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частини 1 статті 250 ГПК України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 28.02.2018 року відкрито провадження у справі та постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, відповідачу визначено строк для подання відзиву на позов та заперечень на відповідь на відзив, позивачу визначено строк для подання відповіді на відзив.

04.04.2018 року від відповідача надійшов письмовий відзив на позовну заяву, за змістом якого, останній посилається на те, що договір № Київ/05/04/15 від 30.04.2015 року є таким, що не містить істотних умов, а тому вважає його неукладеним.

На підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які позивач посилався як на підставу своїх вимог, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом, надавши оцінку всім аргументам позивача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

Між Об'єднанням підприємств "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" (надалі - Ліга, позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб" (надалі - Компанія, Відповідач) 30.04.2015 було укладено договір Київ/05/04/15 про виплату винагороди (роялті) (надалі - договір).

Відповідно до п. 1.1 договору, предметом договору є умови використання Компанією способом публічного виконання у зазначених у додатках до цього договору закладах, що належать Компанії, фонограм (відеограм), їх примірників, зафіксованих у них музичних творів та їх виконань (далі разом - Фонограм) та сплати Лізі, як організації колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права, виконавців, виробників фонограм, виробників відеограм, організацій мовлення, винагороди (роялті) за таке використання Фонограм. Компанія зобов'язується сплачувати Лізі узгоджену в додатках до цього Договору винагороду за публічне виконання Фонограм.

Пунктом 2.2.1. договору, сторони погодили, що Компанія зобов'язується не пізніше п'яти днів після закінчення звітного місяця виплачувати Лізі винагороду, узгоджену сторонами у відповідних Додатках до цього Договору. Компанія перераховує винагороду на розрахунковий рахунок Ліги, який зазначено в п.4 цього договору.

Відповідно до п. 2.2.4 договору, компанія зобов'язується протягом п'яти днів письмово повідомити Лігу про припинення публічного виконання фонограм в закладах Компанії, зазначених у відповідних додатках до цього договору. В разі несвоєчасного повідомлення про настання таких обставин компанія зобов'язується сплатити Лізі винагороду, узгоджену сторонами у відповідних додатках до цього договору, у повному обсязі і за весь період.

Згідно п. 3.1 договору, цей договір вступає в силу з моменту підписання його сторонами і є укладеним на невизначений строк. При цьому п. 2.2.1, 2.2.5 договору залишаються в силі до повного виконання Компанією своїх зобов'язань, що виникли під час дії цього договору. Даний договір може бути розірваний лише за взаємною згодою сторін.

Згідно п. 1.2. додатку № 2 до договору загальний розмір щомісячного платежу з дня набуття чинності договору становить 900 грн.

Зобов'язанням, згідно ст. 509 Цивільного кодексу України, є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 1108 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка має виключне право дозволяти використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензіар), може надати іншій особі (ліцензіату) письмове повноваження, яке надає їй право на використання цього об'єкта в певній обмеженій сфері (ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності). Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути оформлена як окремий документ або бути складовою частиною ліцензійного договору. Ліцензія на використання об'єкта права інтелектуальної власності може бути виключною, одиничною, невиключною, а також іншого виду, що не суперечить закону. Невиключна ліцензія не виключає можливості використання ліцензіаром об'єкта права інтелектуальної власності у сфері, що обмежена цією ліцензією, та видачі ним іншим особам ліцензій на використання цього об'єкта у зазначеній сфері.

Згідно зі ст. 1109 цього ж Кодексу, за ліцензійним договором одна сторона (ліцензіар) надає другій стороні (ліцензіату) дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності (ліцензію) на умовах, визначених за взаємною згодою сторін з урахуванням вимог цього Кодексу та іншого закону. У ліцензійному договорі визначаються вид ліцензії, сфера використання об'єкта права інтелектуальної власності (конкретні права, що надаються за договором, способи використання зазначеного об'єкта, територія та строк, на які надаються права, тощо), розмір, порядок і строки виплати плати за використання об'єкта права інтелектуальної власності, а також інші умови, які сторони вважають за доцільне включити у договір.

Статтею 443 ЦК України встановлено, що використання твору здійснюється лише за згодою автора, крім випадків правомірного використання твору без такої згоди, встановлених цим Кодексом та іншим законом.

Відповідно до ст. 440 ЦК України та ч. 3 ст. 15 Закону України "Про авторське право та суміжні права", майновими правами інтелектуальної власності на твір є: право на використання твору; виключне право дозволяти використання твору; право перешкоджати неправомірному використанню твору, в тому числі забороняти таке використання; інші майнові права інтелектуальної власності, встановлені законом.

За приписами статей 31, 32, 33 Закону, використання творів допускається виключно на основі авторського договору з автором або іншою особою, що має авторське право, або з організацією колективного управління, яким об'єкти авторського права передали повноваження на управління своїми майновими авторськими правами.

Згідно зі ст. 1 Закону України "Про авторське право та суміжні права", публічне виконання - це подання за згодою суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав творів, виконань, фонограм, передач організацій мовлення шляхом декламації, гри, співу, танцю та іншим способом як безпосередньо (у живому виконанні), так і за допомогою будь-яких пристроїв і процесів (за винятком передачі в ефір чи по кабелях) у місцях, де присутні чи можуть бути присутніми особи, які не належать до кола сім'ї або близьких знайомих цієї сім'ї, незалежно від того, чи присутні вони в одному місці і в один і той самий час або в різних місцях і в різний час.

У п. 7 постанови Пленуму Верховного Суду України від 04.06.2010 р. № 5 "Про застосування судами норм законодавства у справах про захист авторського права і суміжних прав" зазначено, що відповідно до статті 45 Закону суб'єкти авторського права і суміжних прав можуть управляти своїми правами: особисто, через свого повіреного, через організацію колективного управління.

Згідно з підпунктом "г" ч. 1 ст. 49 Закону, організації колективного управління повинні виконувати від імені суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав і на основі одержаних від них повноважень.

Відповідно до п. 49 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012 р. № 12 "Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних із захистом прав інтелектуальної власності", документами, що підтверджують право організації на звернення до суду із заявою про захист авторського права та/або суміжних прав, є: видане Міністерством освіти і науки України свідоцтво про облік організацій колективного управління, свідоцтво про визначення організації уповноваженою організацією колективного управління згідно із статтями 42, 43 названого Закону; статут організації, що управляє майновими правами на колективній основі; в інших випадках, ніж передбачені згаданими статтями Закону України "Про авторське право і суміжні права" - договір з особою, якій належать відповідні права, на управління майновими правами на колективній основі, та/або договір з іноземною організацією, що управляє аналогічними правами, і документи, що підтверджують наявність у неї відповідних повноважень.

З наявних у справі матеріалів вбачається, що позивач є організацією колективного управління на колективній основі майновими правами суб'єктів авторського права і (або) суміжних прав, що Свідоцтвом про облік організацій колективного управління майновими правами суб'єктів авторського права та суміжних прав №5/2003 від 22.08.2003 р., виданого Державним департаментом інтелектуальної власності Міністерства освіти і науки України.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість договору для виконання сторонами.

В силу положень ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст. 193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За правилами ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Наявні в матеріалах справи докази свідчать, що між позивачем та відповідачем було укладено було укладено договір про виплату винагороди (роялті) від 30.04.2015 № Київ/05/04/15

З матеріалів справи вбачається, що жодна з сторін письмово не повідомляла іншу сторону про розірвання договору в порядку п. 3.1 договору, докази протилежного в матеріалах справи відсутні.

За встановлених обставин, в спірний період договір був чинним, недійсним не визнавався, а тому був обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем зобов'язання за Договором щодо сплати винагороди (роялті) здійснена не була, у зв'язку з чим в останнього виникла заборгованість перед позивачем, розмір якої за період з травня 2015 року по січень 2018 р. включно становить 41 720,06 грн., і яка станом на час розгляду даної справи залишається несплаченою.

Відповідно до п. 2 Додатку № 2 до Договору, сторонами погоджено, що виплата винагороди проводиться з урахуванням офіційного річного рівня інфляції (тобто загальна сума платежу на кожен наступний рік збільшується шляхом множення на офіційний індекс попереднього року і т.д.).

У відповідності до ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

За розрахунком позивача, перевіреним судом та не спростованим у встановленому порядку відповідачем, останній за порушення зобов'язань за Договором має сплатити 7 045,07 грн. інфляційних втрат.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 74 ГПК України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до п. 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом, то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Заперечення відповідача, викладені ним у письмовому відзиві на позовну заяву, є необґрунтованими та спростовуються матеріалами справи. Відповідач належних і допустимих доказів на спростування позовних вимог щодо стягнення заборгованості зі сплати винагороди за договором не подав.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином і у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача.

Враховуючи зібрані докази по справі, пояснення представників сторін та керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 ГПК України

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лісовий Клуб" (02094, м. Київ, вул. Червоноткацька, буд. 27-А, код ЄДРПОУ 37204046) на користь Об'єднання підприємств "УКРАЇНСЬКА ЛІГА МУЗИЧНИХ ПРАВ" (01021, м. Київ, вул. Шовковична, будинок 10, офіс 28; код ЄДРПОУ 32309633) 41 720 (сорок одну тисячу сімсот двадцять) грн. 06 коп. основного боргу, 7 045,07 (сім тисяч сорок п'ять) грн. 07 коп. інфляційних втрат та 1 762, 00 (одну тисячу сімсот шістдесят дві) грн. судового збору. Видати наказ.

3. Після набрання рішенням законної сили видати відповідний наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного господарського суду через Господарський суд міста Києва протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя О.В. Мандриченко