Рішення № 74280130, 21.05.2018, Господарський суд Житомирської області

УКРАЇНА

Господарський суд

Житомирської області

___________

_______________

10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65, тел. (0412) 48-16-20,

E-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, веб-сайт: http://zt.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"21" травня 2018 р. м. Житомир Справа № 906/42/18

Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Сікорської Н.А.

секретар судового засідання: Макарчук В.І.

за участю представника позивача: Ляхов О.В. - довіреність № 7748-К-О від 27.12.2016

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк"

до Фізичної особи-підприємця Кузьменка Віталія Вікторовича

про стягнення 269884,34 грн.

Позивачем подано позов про стягнення з фізичної особи-підприємця Кузьменка Віталія Вікторовича 269884,34 грн. заборгованості за договором банківського обслуговування від 10.03.2015, з яких: 197260,50 грн. - заборгованість за кредитом, 46428,61 грн. заборгованість по відсоткам за користування кредитом, 4945,20 грн. - комісія, 21250,03 грн. - пеня.

Ухвалою від 23.01.2018 суд відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначив підготовче судове засідання на 15.02.2018.

Ухвалою від 15.02.2018 суд відклав підготовче судове засідання на 15.03.2018.

В підготовчому засіданні від 15.03.2018 оголошувалась перерва до 20.03.2018.

Ухвалою господарського суду від 20.03.2018 продовжено строк підготовчого провадження по 25.04.2018. Оголошено в підготовчому судовому засіданні перерву до 23.04.2018.

Ухвалою від 23.04.2018 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.05.2018.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав позовні вимоги в повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив (а.с. 94-96). Позовні вимоги мотивовані порушенням відповідачем своїх зобов'язань за договором банківського обслуговування б/н від 10.03.2015.

Відповідач в судове засідання не з'явився. 02.05.2018 на адресу суду повернулась копія ухвали суду від 23.04.2018, яка направлялась на адресу відповідача, з відміткою поштового відділення зв'язку "за закінченням терміну зберігання" (а.с. 107-110).

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки поштова кореспонденція направлялась відповідачу за його місцем проживання, яке вказано в ЄДРЮОФОП, суд вважає, що ним вжито всі залежні від нього заходи для повідомлення відповідача про час і місце розгляду справи та забезпечення явки останнього в судове засідання для реалізації ним права на судовий захист своїх прав та інтересів.

Оскільки явка відповідача в судове засідання не визнана обов'язковою, суд вважає, що неявка відповідача не перешкоджатиме розгляду справи за наявними в ній матеріалами, відповідно до ч. 9 ст.165 ГПК України.

Водночас згідно письмового відзиву від 02.03.2018 відповідач вказує, що відповідачу було встановлено кредитний ліміт на поточний рахунок № НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку банку і клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт банк, sms - повідомлення або інших), що визначено і врегульовано «Умовами та правилами надання банківських послуг». Проте, наявна в матеріалах справи копія заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг не містить номерів ані поточного, ані кредитного рахунків на які встановлювався кредитний ліміт. Відповідні графи заяви є незаповненими. Позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що вищезазначений поточний рахунок НОМЕР_2 та встановлений на нього кредитний ліміт відкрито відповідачу на виконання саме того договору, який зазначено банком, як підставу позову.

Вказує, що Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не містять підпису відповідача. Тобто вважає, що позивачем не надано доказів, які б підтверджували, що саме ці Умови є складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору і, що саме ці умови мав на увазі відповідач, підписуючи заяву про приєднання до правил та умов надання банківських послуг, та відповідно, чи брав на себе зобов'язання відповідач зі сплати винагороди та неустойки в разі порушення зобов'язання з повернення кредиту.

Вважає, що розрахунок заборгованості, наявний в матеріалах справи не відповідає дійсності та містить суперечливі дані.

Враховуючи викладені обставини відповідач просив відмовити в задоволені позову.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, господарський суд,-

ВСТАНОВИВ:

10.03.2015 фізичною-особою підприємцем Кузьменко Віталієм Вікторовичем (відповідач) було підписано Заяву про відкриття рахунку та Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг (а.с.111-112), згідно якої клієнт погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на сайті http://www.privatbank.ua., які разом із цією Заявою складають Договір банківського обслуговування б/н від 10.03.2015 (далі- Договір).

Цим підписом відповідач приєднався і зобов'язався виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг.

Відповідно до умов зазначеного договору, відповідачу встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок НОМЕР_2 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (системи клієнт-банк, Інтернет клієнт-банк, smsповідомлення або інших), що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" (далі -Умови).

Згідно з п.3.2.1.1.16 Умов при укладанні договорів та угод, або вчиненні інших дій, що свідчать про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/ Інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовій або електронній інформацією, або в будь-якій іншій формі), Банк і Клієнт допускають використання підписів Клієнта у вигляді електронно-цифрового підпису та/або підтвердження через пароль, спрямований Банком через верифікований номер телефону, який належить уповноваженій особі Клієнта з правом "першого" підпису. Підписання договорів та угод таким чином прирівнюється до укладання договорів та угод у письмовій формі.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про електронний цифровий підпис" електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки). Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму.

Пунктом 3.2.1.1.1 Умов визначено, що кредитний ліміт на поточний рахунок (далі - "Кредит") надається на поповнення обігових коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту (далі - "Ліміт"). Про розмір ліміту Банк повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банка та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк, smsповідомлення або ін.). Банк здійснює обслуговування ліміту Клієнта, яке полягає у проведені його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку Клієнта, в разі наявності вільних грошових ресурсів, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3 Умов, кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта з повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8 Умов передбачено, що проведення платежів Клієнта в порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "Умов і правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки", або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк/інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі - "Угода").

Ліміт може бути змінений Банком в односторонньому порядку, передбаченому Умовами, у разі зниження надходжень грошових коштів на поточний рахунок або настання інших факторів, передбачених внутрішніми нормативними документами Банку. Підписавши Угоду, Клієнт висловлює свою згоду на те, що зміна ліміту проводиться Банком в односторонньому порядку шляхом повідомлення Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного зв'язку Банку і Клієнта (п. 3.2.1.1.6. Умов).

Позивач, на виконання зобов'язань за укладеним договором встановив на рахунок відповідача станом на 10.03.2015. кредитний ліміт в сумі 50000,00грн. В подальшому ФОП Кузьменко В.В. були встановлені наступні кредитні ліміти: станом на 25.07.2016 - 50000,00 грн., на 22.09.2016 - 200000,00грн., на 20.12.2016- 160000,00 грн., на 21.12.2016 - 200000,00грн., що підтверджується довідкою позивача про розміри встановлених кредитних лімітів (а.с. 97).

Внаслідок несвоєчасного виконання відповідачем взятих на себе договірних зобов'язань у відповідача станом на 10.07.2017 мала місце заборгованість по тілу кредиту в розмірі 197260,50грн., яка 10.12.2017 винесена на прострочку кредиту згідно кредитного договору від 10.03.2015, що підтверджується банківською випискою (а.с.20-21).

Згідно п. 3.2.1.4.1. за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт виплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

За приписами п. 3.2.1.4.1.1 Умов, за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилось з 21-го до кінцевого числа поточного місяця (далі - "період, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню"), розрахунок відсотків здійснюється за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При не обнулінні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулінню, протягом 90 днів з кінцевої дати дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, Клієнт виплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 24% річних, починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню (п. 3.2.1.4.1.2 Умов).

Відповідно до п. 3.2.1.4.1.3 зазначених Умов, у разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта з погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань, Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 48% річних від суми залишку непогашеної заборгованості. У разі порушення Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань і при реалізації права Банку на встановлення іншого терміну повернення кредиту, передбаченого Умовами і правилами надання банківських послуг, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі 0,1315% від суми залишку непогашеної заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється з дня, наступного за датою порушення зобов'язань.

Під "непогашенням кредиту" мається на увазі невиникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня (п. 3.2.1.4.1.4 Умов).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п. 3.2.1.4.9 Умов).

Сплата відсотків за користування кредитом, розрахованих згідно п.п. 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2 проводиться в порядку, вказаному в п. 3.2.1.1.1, 3.2.1.2.1.4, 3.2.1.2.2.8. Відсотки, несплачені після закінчення періоду безперервного користування кредитом, вважаються простроченими (крім випадків розірвання кредиту згідно п. 3.2.1.2.3.4). Сплата відсотків може бути проведена клієнтом також з інших належних йому рахунків в установленому законом порядку (п. 3.2.1.4.3. Умов).

Як вбачається з наданого позивачем розрахунку, відповідачу за період з 27.07.2016 по 29.12.2017 нараховано відсотки за користування кредитом в розмірі 66770,57 грн. Заборгованість відповідача по відсоткам за користування кредитом станом на 27.12.2017 . становить 46428,61 грн. (а.с. 29-30,71-73).

Відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.7 Умов, клієнт зобов'язується сплатити банку винагороду відповідно до п.п. 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6, 3.2.1.4.11.

Пунктом 3.2.1.4.4 Умов передбачено, що клієнт сплачує банку винагороду за використання ліміту відповідно до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця у розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць.

Так, позивачем відповідачу за користування кредитним лімітом за період з 01.08.2017 по 29.12.2017 нараховано винагороди в сумі 4945,20грн. Заборгованість відповідача станом на 29.12.2017 становить 4945,20 грн. (а.с.29-30).

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 Умов, при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань по сплаті відсотків за користування кредитом, термінів повернення кредиту, винагороди, Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п.3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення. Сплата пені здійснюється у гривні.

Згідно п.3.2.1.5.4 Умов нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Як вбачається з розрахунку (а.с.29-30, 75-77) позивачем, у відповідності до умов договору за період з 26.07.2016 по 29.12.2017 нараховано відповідачу пеню в сумі 28959,82 грн. Заборгованість відповідача по пені за кредитним договором станом на 29.12.2017 становить становить 21250,03грн.

У пункті 3.2.1.4.10 Умов закріплено, що зобов'язання при реалізації банком права на стягнення неустойки виконуються в такій послідовності: кошти отримані від Клієнта, а також від інших уповноважених органів/осіб, для погашення заборгованості, насамперед спрямовуються для відшкодування витрат/збитків Банку згідно з п.п. 3.2.1.2.16, 3.2.1.2.3.15, далі для погашення неустойки згідно розділу 5 цього розділу "Умов та правил надання банківських послуг", далі - простроченої винагороди, далі - винагороди, далі - прострочених відсотків, далі - відсотків, далі - простроченого кредиту, далі - кредиту. Остаточне погашення заборгованості виконується не пізніше дати, зазначеної в п.3.2.1.1.8. При несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважаються простроченими. У разі розрахунку витрат Банку відповідно до п.п. 3.2.1.2.2.16, 3.2.1.2.3.15 за погодженням сторін можлива зміна термінів погашення кредиту.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 Умов, Банк, на свій розсуд, має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобов'язань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобов'язань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Враховуючи вищевикладені обставини, оскільки відповідач допустив порушення виконання зобов'язань за договором банківського обслуговування від 10.03.2015, позивач звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Водночас, в ході вирішення спору відповідач провів часткові розрахунки за договором банківського обслуговування від 10.03.2015 в частині погашення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 109052,10грн., що підтверджується банківськими виписками (а.с.104,113).

Відповідно до п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України, господарський суд закриває провадження у справі, зокрема, якщо відсутній предмет спору.

Таким чином, зважаючи на те, що відповідач під час вирішення спору в суді погасив перед позивачем заборгованість за тілом кредиту в розмірі 109052,10грн, провадження у справі в цій частині підлягає закриттю за відсутністю предмету спору.

Оцінивши в сукупності матеріали справи та пояснення представника позивача судового процесу, господарський суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з огляду на наступне.

За приписами ч.ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з ч.1 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше осіб, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2. ст. 639 ЦК України).

Згідно ч. 2 ст. 628 ЦК України сторони мають право укласти договір, в якому містяться елементи різних договорів (змішаний договір). До відносин сторін у змішаному договорі застосовуються у відповідних частинах положення актів цивільного законодавства про договори, елементи яких містяться у змішаному договорі, якщо інше не втсановлене договором або не випливає із сутті змішаного договору.

Як вбачається з матеріалів справи, правовідносини між сторонами склались на підставі договору банківського обслуговування б/н від 10.03.2015, який містить елементи договору банківського рахунку та кредитного договору.

Згідно ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов'язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Частини 1, 2 ст. 1067 ЦК України визначають, що договір банківського рахунка укладається для відкриття клієнтові або визначеній ним особі рахунка у банку на умовах, погоджених сторонами.

Банк зобов'язаний укласти договір банківського рахунка з клієнтом, який звернувся з пропозицією відкрити рахунок на оголошених банком умовах, що відповідають закону та банківським правилам.

Банк виконує розрахункові документи відповідно до черговості їх надходження та виключно в межах залишку грошових коштів на рахунку клієнта, якщо інше не встановлено договором між банком і клієнтом (ч. 1 ст. 1072 ЦК України).

Разом з тим, у відповідності до ч. ч. 1, 2 ст. 1069 ЦК України, якщо відповідно до договору банківського рахунка банк здійснює платежі з рахунка клієнта, незважаючи на відсутність на ньому грошових коштів (кредитування рахунка), банк вважається таким, що надав клієнтові кредит на відповідну суму від дня здійснення цього платежу.

Права та обов'язки сторін, пов'язані з кредитуванням рахунка, визначаються положеннями про позику та кредит (параграфи 1 і 2 глави 71 цього Кодексу), якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Водночас, ч.1 ст.1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст.1049 ЦК України).

Так, матеріалами справи підтверджується факт надання відповідачу грошових коштів в кредит в розмірі 200000,00 грн. В свою чергу відповідач зобов'язання щодо повернення отриманих грошових коштів у встановлений договором строк не виконав.

Внаслідок порушення відповідачем своїх зобов'язань щодо своєчасного повернення отриманого кредиту у останнього утворилась заборгованість за тілом кредиту, яка станом на 29.12.2017 та на день звернення до суду становила 197260,50грн.

Проте в процесі вирішення спору в суді відповідач частково погасив заборгованість по тілу кредиту в розмірі 109052,10 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Таким чином на момент вирішення спору у відповідача існує заборгованість з оплати тіла кредиту перед позивачем в сумі 88208,40 грн. Доказів погашення зазначеної заборгованості матеріали справи не містять.

Вимога позивача в частині стягнення з відповідача 88208,40 грн. заборгованості за тілом кредиту є правомірною та підлягає задоволенню.

Статтею 1048 ЦК України встановлено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Частинами 1 та 2 статті 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Перевіривши розрахунок заборгованості по процентам за користування кредитом станом на 29.12.2017 в розмірі 46428,61 грн. суд встановив, що їх нараховано вірно, у відповідності до умов договору та норм чинного законодавства .

За таких обставин, вимога про стягнення з відповідача 46428,61 грн. процентів за користування кредитом є обґрунтованою, правомірною та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги про стягнення з відповідача 21250,03 грн. пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором, суд зазначає наступне.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушення умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Відповідно ч. ч. 1, 3 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Судом встановлено, що відповідно до п.3.2.1.5.4 Умов, нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1, 3.2.1.5.2, 3.2.1.5.3 здійснюється протягом 3 (трьох) років від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Дослідивши банківські виписки та розрахунок позивача, суд встановив, що позивачем здійснювалось нарахування пені за несвоєчасно проведені розрахунки по сплаті кредиту, відсотків за користування кредитом та комісії і її заборгованість станом на 29.12.2017 становить 21250,03 грн.

Перевіривши вказаний розрахунок пені, суд вважає його арифметично вірним, тому вимоги в цій частині позову підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення 4945,20 грн. заборгованості по комісії за користування кредитом позивачем також заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Згідно із ч. 2, 3 ст. 13 ГПК України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частиною 4 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до норм чинного законодавства, та підлягають частковому задоволенню в розмірі 141732,24 грн., з яких 88208,40 грн. - заборгованість за кредитом; 46428,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом; 21250,03 грн. - пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором; 4945,20 грн. - заборгованість по комісії за користування кредитом.

В частині стягнення з відповідача 109052,10 грн. заборгованості за кредитом суд закриває провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Водночас, суд не погоджується із запереченнями відповідача щодо того, що позивачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що поточний рахунок НОМЕР_2 та встановлений на нього кредитний ліміт відкрито відповідачу на виконання саме того договору, який зазначено банком як підставу позову, оскільки позивачем долучено до матеріалів справи заяву відповідача на відкриття рахунку НОМЕР_2 за підписом відповідача.

Разом з тим Умови та правила надання банківських послуг та Тарифи банку не передбачають, що останні мають містити підпис відповідача.

До того ж ФОП Кузьменко не надав доказів подачі до банку письмової заяви про незгоду з Умовами та Правилами.

Матеріалами справи підтверджено, що відповідач користувався послугами банку, тобто своїми діями він підтвердив свою згоду з Умовами та Правилами банку. Відповідачем не доведено, що Умови та Правила надання банківських, які є підставою позовних вимог, не були чинними на момент підписання заяви відповідачем.

Відповідно до правової позиції викладеної у постанові Верховного суду від 06.02.2018 у справі № 755/2720/16-ц зазначено, що відповідач підписав заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг у ПАТ "КБ"Приватбанк", в якій виявив бажання отримати кредитні кошти та підтвердив, що він ознайомлений і погоджується з Умовами та Тарифами банку. При цьому Умови та Правила надання банківських послуг є складовою частиною кредитного договору, при яких підпис під ними не потрібен, якщо саме ці умови та правила були чинними під час укладення договору.

Щодо посилань відповідача на суперечливі дані в розрахунках позивача, то суд перевірив правильність нарахування заявлених сум та встановив їх правомірність.

За вказаних обставин, суд відхиляє заперечення відповідача щодо необґрунтованості позовних вимог.

Враховуючи положення ст. 129 ГПК України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача в повному обсязі.

Керуючись статтями 123, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця Кузьменка Віталія Вікторовича (10002, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк "Приватбанк" (01001, м. Київ, вул. Грушевського, буд. 1д, код в ЄДРПОУ 14360570)

- 88208,40 грн. - заборгованість за кредитом;

- 46428,61 грн. - заборгованість по відсоткам за користування кредитом;

- 4945,20 грн. - комісія;

- 21250,03 грн. - пеня;

- 4048,27 грн. - судовий збір.

3. Закрити провадження у справі в частині стягнення 109052,10 грн. заборгованості за кредитом на підставі п.2 ч.1 ст. 231 ГПК України.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 29.05.18

Суддя Сікорська Н.А.

Віддрукувати:

1-в справу

2- позивачу (рек. з повід.)

3- відповідачу (за запитом)