Ухвала суду № 74279982, 24.05.2018, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49600

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

УХВАЛА

про закриття підготовчого провадження

та призначення справи до судового розгляду по суті

24.05.2018м. ДніпроСправа № 904/1113/18

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН"(69008, м. Запоріжжя, вул. Зейська,3; ідентифікаційний код 35300261)

до Приватного акціонерного товариства "ДТЕК ПАВЛОГРАДВУГІЛЛЯ"(51400, м.Павлоград, Дніпропетровської області вул.Соборна,76; ідентифікаційний код 00178353)

про стягнення 222 594 грн.89 коп.

Суддя Загинайко Т.В.

Представники:

від позивача: Волнова Ю.М. - представник за довіреністю №б/н від 01.03.2018р.;

від відповідача:Скиба С.Г. - представник за довіреністю від 11.12.2017р. №ББУ/ПУ331/17.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЗАПОРІЗЬКИЙ ЗАВОД ЕЛЕКТРИЧНИХ МАШИН" просить стягнути з відповідача - Приватного акціонерного товариства "ДТЕК Павлоградвугілля" 222 594 грн. 89 коп., що складає 184 497 грн. 27 коп.- інфляційних втрат, пов'язаних з несвоєчасним виконанням зобов'язань за Договором поставки від 08.02.2014 №1668-ПУ, та 38 097 грн.62 коп. - 3% річних.

Відповідач у відзиві (вх.№ 17196/18 від 20.04.2018р.) на позовну заяву посилається на те, що: - надходження грошових коштів на виконання судового рішення, починаючи з 25.05.2016р. повинно зараховуватись в погашення основного боргу, а не на погашення процентів, неустойки та судового збору; - відсутні підстави для компенсації 20 000 грн. втрат на професійну правничу допомогу.

Позивач у відповіді (вх.№19728/18 від 10.05.2018р.) на відзив вважає, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати товару, та що заперечення відповідача є надуманити та необгрунтованими, зазначає, що: пункт 5.3 Договору поставки від 08.12.2014р.№1668-ПУ, на який посилається відповідач, зобов'язує постачальника та покупця при підготовці первинних та платіжних документів зазначати номер та дату цього договору з метою здійснення контролю за виконанням договірних зобов'язань; - друге речення пункту 5.3 договору поставки наголошує, що всі кошти, які надходять від покупця постачальнику на його поточний рахунок, надходять в рахунок оплати продукції; - ті грощі, які поступають на поточний рахунок позивача від відповідача повинні бути зараховані в рахунок оплати поставленої продукції; - у період з серпня 2015р. по березень 2018р. на поточний рахунок позивача грошові кошти від відповідача не надходили; - в період з травня 2016р. по березень 2018р. грошові кошти надходили не в рамках договору поставки від 08.12.2014р.№1668-ПУ, строк дії якого сплинув 31.12.2016р., а в межах виконавчого провадження ВП №50932277 з примусового виконання судового рішення; відповідачем у відзиві не доведено належними та допустимими доказами свої заперечення, не надано іншого обгрунтованого розрахунку інфдяційних втрат та 3% річних.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№21667/18 від 22.05.2018р.) до відзиву на позовну заяву вважає, що правові підстави позову є такими, що не відповідають нормам діючого законодавства та судовій практиці ВСУ, посилається на те, що: - в постанові Верховного Суду України від 02.03.2016р у справі №6-249цс15 висловлена правова позиція щодо особливостей застосування ст.625 ЦК України, які полягають у тому, що ст. 625 ЦК розміщена в розділі І "Загальні положення про зобов'язання" кн. 5 ЦК, тому в ній визначені загальні правила відповідальності за порушення грошовогор зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань, при цьому важливими виявляються питання, які зобов'язання є грошовими; - відповідно до ч.1 ст.509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (предати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити грощі тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; - у постанові верховного суду від 02.03.2016р. у справі №6-249цс15 за позовом про стягнення коштів в порядку двосторонньої реституції викладено такі висновки: - стаття 625 ЦК поширюється на грошове зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення судового рішення; - позивач в позові зазначив, що просить стягнути інфляцію та 3% річних за період з 25.05.2016р. по 05.03.2018р., коли відбувалось примусове стягнення заборгованості з відповідача по справі №904/11030/15 від 09.02.2016р., тобто згідно з правовою позицією ВСУ на період з 25.05.2016р. по 05.03.2018р. не поширюється діє ст.625 ЦК України і нарахування інфляції та 3% річних за цей період є безпідставним.

Відповідач у додаткових поясненнях (вх.№21666/18 від 22.05.2018р.) до заперечення на відзив на позовну заяву вважає, що: - відсутні підстави для задоволення заявлених позовних вимог, оскільки: - в розумінні пункту 6.1 договору витрати на адвоката є збитками; - законодавець обмежує розмір збитків, ставить їх у залежність від розміру штрафних санкцій, якщо вони підлягають стягненню; - витрати на адвоката за умовами договору і нормами діючого законодавства потрібно віднести до реальних збитків.

Також відповідач у запереченні (вх.№21754/18 від 22.05.2018р.) на відповідь на відзив посилається на те, що: - виконавча служба перерахувала позивачу грошові кошти, які отримала від боржника і обов'язком позивача було зарахувати ці кошти в порядку, передбаченому договором; - загальна сума інфляції складає 165 502 грн. 32коп.; - надлишково заявлено позивачем 18 994 грн. 95 коп; три відсотки річних також виконані позивачем без врахування умов пункту 5.3 договору;позивачем безпідставно нараховано 3% річних.

Відповідач надав відзив (вх.№21664/18 від 22.05.2018р.) на клопотання про залучення документів до матеріалів справи, вважає, що: - договір від 01.03.2018р. №01/03-18 про надання правової допомоги адвоката не відповідає вимогам ст. 1 закону "Про адвокатуру і адвокатську діяльність", ст. 1087 ЦК України, тому не може бути допустимим доказом в розумінні ст. 77 ГПК України; - договір визначає тільки ціну за послугу, але не визначає форму розрахунку, що є порушенням глави 74 ЦК України.

Позивач надав відповідь (вх.№21755/18 від 22.05.2018р.) на заперечення на відповідь на відзив, вважає, що спір між сторонами виник в результаті неправомірних дій відповідача, а саме несвоєчасної оплати поставленого товару та невиконання судового рішення про стягнення з ПрАТ "ДТЕК Павлоградвугілля" заборгованості, а також питання оприбуткування та контролю касової дисципліни виходить за межі доказування у цій справі та не стосується права відповідача надавати свої заперечення щодо співрозмірності івитрат на професійну правничу допомогу.

Відповідач у клопотанні (вх.№21665/18 від 22.05.2018р.) про призначення експертизи у справі, просить суд постановити ухвалу про призначення економічної експертизи, поставити на розгляд експерта наступні питання: "Чи відображені в бухгалтерському обліку позивача надходження грошових коштів за ВП №50932277 в рахунок виконання зобов'язань за договором №1668-ПУ від 08.12.2014р.?" та проведення якої доручити Дніпропетровському науково-дослідному інституту судових експертиз, посилаючись на те, що: - нарахована позивачем інфляція та 3% річних не можуть бути заборгованістю за договором; - дії позивача є неправомірними; - є необхідність у дослідженні документів бухгалтерського обліку і звітності позивача.

Позивач у запереченні (вх.№22353/18 від 27.05.2018р.) на клопотання відповідача про призначення експертизи вважає, що клопотання відповідача не відповідає вимогам, передбаченим ч. 1 ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, просить суд відмовити у задоволенні такого клопотання, оскільки: - частина 1 статті 99 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що суд за клопотанням учасника справи або за власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупністю таких умов: 1) для з'ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів; - для з'ясування обставин щодо відображення в бухгалтерському обліку позивача надходження грошових коштів за виконавчим провадженням №50932277 в рахунок виконання зобов'язань за договором поставки від 08.12.2014р. №1668-ПУ не потрібні спеціальні знання; - в бухгалтерському обліку позивача відображене надходження грошових коштів за виконавчим провадженням №50932277, у тому числі в рахунок виконання зобов'язань за договором поставки від 08.12.2014р. №1668-ПУ відповідно до черговості, встановленої ч. 1 ст. 534 ЦК України; - відповідачем в клопотанні не вказано поважних причин, з яких відповідач не має можливості надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів.

У судовому засіданні у задоволенні клопотання відповідача щодо призначення економічної експертизи у справі відмовлено, про що прийнято ухвалу.

Відповідач надав заяву (вх.№22169/18 від 24.05.2018р.) про тлумачення умов договору, в якій, посилаючись на ст. 213 ЦК України, просить розтлумачити п. 5.3 договору від 08.12.2014р. між позивачем та відповідачем №1668-ПУ, що при надходженні грошових коштів на поточний рахунок постачальника, незалежно від кого надійшли гроші на виконання договору та їх суми, вони зараховуються в рахунок оплати за поставлену позивачем продукцію, а передбачений ст. 534 ЦК України порядок зарахування коштів не застосовується.

Що стосується вказаної заяви відповідача про тлумачення умов договору суд вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до статті 169 ГПК України при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань; заяви, клопотання і заперечення подаються в письмовій або усній формі; у випадках, визначених цим Кодексом, або на вимогу суду заяви і клопотання подаються тільки в письмовій формі; заяви, клопотання і заперечення подаються та розглядаються в порядку, встановленому цим Кодексом; у випадках, коли цим Кодексом такий порядок не встановлений, він встановлюється судом.

Таким чином учасники справи при її розгляді мають право подати клопотання та заяви з процесуальних питань.

Відповідно до частин 1, 2 статті 213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений стороною (сторонами); на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Тобто заява про тлумачення умов договору (змісту правочину) не є заявою з процесуальних питань в розумінні чинного ГПК України і не може бути розглянута при вирішенні данної справи.

Відповідач надав додаткові пояснення (вх.№22170/18 від 24.05.2018р.) на відповідь на заперечення, в яких зазначив, що: - суд по справі №908/1246/16 не встановлював обставини виконання сторонами п. 5.3 договору, тому рішення суду по цій справі не може бути обставиною, яка встановлена іншим судом щодо застосування п. 5.3 договору; - рішення по справі №908/1246/16 не відповідає вимогам п. 4 ст. 75 ГПК України в зв'язку з тим, що суд по цій справі не встановлював обставини щодо виконання сторонами п. 5.3 договору, тому не є належним та допустимим доказом; - до направленого позивачем до суду та відповідача позову та клопотання про залучення документів до матеріалів справи від 16.04.2018р. №16/04/-01ю не була додана додаткова угода до договору від 12.04.2018р. про розрахунок готівкою, що є порушенням п. 2 ст. 80 та п. 16 ст. 165 ГПК України; - на день можливого розрахунку готівкою за послуги адвоката додаткової угоди про можливість такого розрахунку не було, були відсутні договірні підстави для розрахунку; укладена додаткова угода від 12.04.2018р. №1 до договору №01/03-18 від 01.03.2018р. прямо суперечить ст. 198 ГК України, якою передбачено, що платежі за грошовими зобов'язаннями, що виникають у господарських відносинах здійснюються в безготівковій формі або готівкою через установи банків, якщо інше не встановлено законом, будь якого положення про розрахунок готівкою через установи банків додаткова угода №1 не містить; - книга доходів і зборів є належним доказом отримання коштів адвокатом, але в якості доказу вона не надана; - надані позивачем додатково звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт від 12.04.2018р. №10 на суму 10 000 грн. 00 коп., від 13.04.2018р. № 11 на суму 9 646 грн. 30 коп., від 15.05.2018р. №15 на суму 9 162 грн. 40 коп. не є належними та допустимими доказами оплати послуг адвоката, оскільки отримані не через установу банку; - підтвердними документами, що засвідчують вартість понесених у зв'язку з відрядженням витрат, є розрахункові документи відповідно до Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" та Податкового кодексу України; - надані в якості належних доказів звіти про відрядження із зазначенням в них, що аванс на відрядження був витрачений на оплату послуг адвоката не є належним, достатнім та допустимим доказом в розумінні ст. ст. 76, 77, 78 ГПК України та суперечить п. 14 Інструкції про службові відрядження.

Позивач у запереченні (вх.№22354/18 від 24.05.2018р.) на додаткові пояснення просить врахувати, що: - у справі №6-249цс15, яка переглядалась Верховним Судом України, договір купівлі-продажу за рішенням суду було визнано недійсним; - суд застосовував двосторонню реституцію, на виконання, якої вирішив стягнути з відповідачів на користь позивача отримані від нього за продаж будинку кошти; - отже, зазначена правова позиція не стосується зобов'язальних правовідносин, що виникли між сторонами, тому не стосується предмету спору та не підлягає застосуванню.

Відповідно до пункту 18 частини 2 статті 182 Господарського процесуального кодексу України суд призначає справу до розгляду по суті, визначає дату, час і місце проведення судового засідання для розгляду справи по суті.

Згідно пункту 3 частини 2 статті 185 Господарського процесуального кодексу України суд за результатами підготовчого засідання постановляє ухвалу про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

На підставі викладеного, керуючись пунктом 18 частини 2 статті 182, пунктом 3 частини 2 статті 185, статтями 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті (загальне позовне провадження) 29.05.2018 о 14:00год.

Судове засідання відбудеться в приміщенні господарського суду Дніпропетровської області в залі судових засідань №1-202.

2. При направленні у судове засідання уповноважених представників сторін мати при собі відповідно до статті 60 Господарського процесуального кодексу України документи, що підтверджують повноваження представників.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту її прийняття та не підлягає оскарженню окремо від рішення суду.

4. Інформацію про дату та час розгляду справи можна отримати за електронною адресою суду: http://dp.arbitr.gov.ua/sud5005/spisok/csz

Суддя Т.В. Загинайко