Рішення № 74276901, 24.04.2018, Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9490/17

Категорія 52

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 квітня 2018 року місто Київ

Подільський районний суд міста Києва у складі:

головуючого - судді Ларіонової Н. М. ,

при секретарі судового засідання Горбані О.В.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представників відповідача - ОСОБА_2 та ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі районного суду в м.Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» про невиконання умов трудового договору та стягнення невиплаченої заробітної плати, -

В С Т А Н О В И В :

В липні 2017 р. позивач звернувся до районного суду з позовом, в якому, неодноразово уточнював свої вимог та за останніми уточненнями (в редакції від 26.02.2018 р.) просив: 1) визнати факт порушення відповідачем законодавства про працю щодо обов'язку укласти з позивачем у письмовій формі трудовий договір відносно роботи пекарем 3 розряду дільниці «пекарня № 1» цеху № 1 ПАТ «Київхліб»; 2) стягнути з відповідача на користь позивача частину невиплаченої позивачу заробітної плати у розмірі 14 331,24 грн. Позов мотивований тим, що з 11.09.20014 р. він працював у відповідача спочатку на посаді укладальника хлібобулочних виробів 3 розряду цеху № 4 ПАТ «Київхліб», після чого з 06.03.2017 р. по день звільнення 18.04.2017 р. працював пекарем 3 розряду цеху № 1 ПАТ «Київхліб». В цеху № 1 працював за графіком роботи бригаду, в котру його було призначено керівництвом цеху № 1, майстром якої була ОСОБА_4, номер бригади він не пам'ятає в зв'язку з відмовою відповідача укласти з ним письмовий договір. Його звільнення 18.04.2017 р. було вимушеним та здійснено з поважних причин, серед яких є відмова відповідача в укладанні з ним трудового договору в письмовій формі. Стверджує, що посада, на якій він працював (пекар), передбачає умови підвищеного ризику для здоров'я, а тому відповідач зобов'язаний був укласти з ним трудовий договір в письмовій формі. Вважає, що він має право на отримання вихідної допомоги за ст.44 КЗпП України, яка є складовою частиною заробітної плати, оскільки його звільнення було з поважних причин (внаслідок порушень трудового законодавства, умов укладеного з ним 11.09.2014 р. трудового договору та уснової трудової угоди при переведенні). Ним розрахований розмір такої допомоги як 3-місячна середня заробітна плата, що становить 14 331,24 грн.

На підставі протоколу повторного автоматичного розподілу матеріали вищевказаної справи передані в провадження судді Ларіонової Н.М.

В судовому засіданні позивача підтримав позов в повному обсязі та надав пояснення, аналогічні викладеним в позові обставинам.

Представники відповідача в судовому засіданні заперечували проти позовних вимог та просили відмовити в їх задоволенні. Через канцелярію суду представником відповідача ОСОБА_2 поданий відзив на уточнену позовну заяву, в якій сторона відповідача зазначає, що в діях ПАТ «Київхліб» були відсутні порушення трудового законодавства щодо позивача, оскільки при прийнятті на роботу та під час роботи ОСОБА_1 не заявляв про необхідність укладання договору в письмовій формі, з наказами про прийняття на роботу та переведення, робочими інструкціями укладальника та пекаря був ознайомлений під розпис, а заробітна плата та суми, що належать при звільненні, виплачені позивачу в повному обсязі. Вважає, що фактично у позові Боримсткий просить суд прийняти рішення з порушенням норм права, посилаючись при цьому на власні уявлення щодо застосування норм матеріального та процесуального права.

Суд, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, яким надана оцінка в їх сукупності, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що наказом голови правління ПАТ «Київхліб» від 10.09.2014 р. № 840-п позивач у справі ОСОБА_1 був прийнятий на роботу укладальником хлібобулочних виробів 3 розряду бригади № 69 лінії № 75 цеху № 4 Виробничого департаменту ПАТ «Київхліб» з 11.09.2014 р.

Наказом голови правління ПАТ «Київхліб» від 23.02.2017 р. № 359-п позивач був переведений за його згодою пекарем 3 розряду бригади № 08 ліній № 13 дільниці «пекарня № 1» цеху № 1 Виробничого департаменту ПАТ «Київхліб» з 07.03.2017 р.

Наказом голови правління ПАТ «Київхліб» від 18.04.2017 р. № 738-п позивач був звільнений з даної посади з 18.04.2017 р. за власним бажанням відповідно до ст.38 КЗпП України.

Дані обставини підтверджуються наданими стороною відповідача копіями вищевказаних наказів та не оспорюють ся сторонами у справі.

Як вбачається з вищевказаних наказів, при прийомі на роботу та переведенні позивач був ознайомлений з даними наказами, умовами праці, колективним договором, правилами внутрішнього трудового розпорядку, що підтверджується особистим підписом ОСОБА_1 на даних наказах (арк.спр.65, 67-68).

Позивач також був ознайомлений 22.02.2017 р. з робочою інструкцією (функціональними обов'язками) пекаря 3 розряду Виробничого департаменту, затвердженою Головою правління ПАТ «Київхліб», про що свідчить підпис позивача (арк.спр.77-79).

Згідно ст.2 ч.2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладання трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Статтею 21 ч.1 КЗпП України визначено, що трудовий договір між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним органом чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Відповідно до ст.24 ч.1 КЗпП України трудовий договір укладається, як правило в письмовій формі.

Даною правовою нормою визначено випадки обов'язкового додержання письмової форми трудового договору, зокрема: 1) при організованому наборі працівників; 2) при укладенні трудового договору про роботу в районах з особливими природними географічними і геологічними умовами та умовами підвищеного ризику для здоров'я; 3) при укладенні контракту; 4) у випадках, коли працівник наполягає на укладенні трудового договору у письмовій формі; 5) при укладенні трудового договору з неповнолітнім; 6) при укладенні трудового договору з фізичною особою; 7) в інших випадках, передбачених законодавством України.

Тобто саме у цих випадках у роботодавця виникає обов'язок щодо укладення з працівником письмового трудового договору у вигляді окремого документа.

Позивач стверджує, що робота пекаря, на яку він був переведений з 07.03.2017 р., передбачає умови підвищеного ризику для здоров'я, тобто обґрунтовує п.2 ч.1 ст.24 КЗпП України, а тому з ним в обов'язковому порядку необхідно було укладати трудовий договір в письмовій формі.

Перевіряючи такі доводи позивача, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Вказуючи на обов'язковість укладання трудового договору в письмовій формі за п.2 ч.1 ст.24 КЗпП України, законодавець пов'язує це, насамперед, за географічною ознакою - з роботою в районах, де є такі особливі умови (природні географічні і геологічні та підвищеного ризику для здоров'я).

Робота пекарем в місті Києві (за місцем роботи у відповідача) не є таким районом, а відтак доводи позивача про необхідність укладанням з ним трудового договору в письмовій формі є безпідставними та зумовлені помилковим розумінням норми права.

Згідно ст.13 ч.1 ЦПК України суд розглядає справи в межах заявлених вимог, а відтак суд не перевіряє всі інші випадки щодо для укладення з позивачем трудового договору в письмовій формі, перелічені ст.24 ч.1 КЗпП України.

При цьому в судовому засіданні сторона відповідача також пояснила, що позивач не наполягав на укладенні трудового договору при переведенні його на роботу пекарем, що також не оспорював і сам позивач.

Відповідно до ст.24 ч.3 КЗпП України працівник не може бути допущеним до роботи без укладання трудового договору, оформленого наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу, та повідомлення центрального органу виконавчої влади з питань забезпечення формування та реалізації державної політики з адміністрування єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування про прийняття працівника на роботу в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

В судовому засіданні достеменно встановлено, що трудовий договір між сторонами у справі був оформлений відповідним наказом, а тому порушень норм чинного трудового законодавства з боку відповідача щодо позивача при оформленні трудових відносин між ними допущено не було. А відтак, вимоги позивача в цій частині не засновані на законі і в їх задоволенні слід відмовити.

Крім того, статтею 233 ч.1 КЗпП України встановлений 3-місчний строк з дня, коли особа дізналась, або повинна була дізнатись про порушення свого права, на звернення до суду з заявою про вирішення трудового спору.

Про те, що з позивачем не був укладений трудовий договір в письмовій формі при переведенні на роботу пекарем, позивачу стало відомо 07.03.2017 р. Як вбачається з матеріалів справи, з вищевказаним позовом ОСОБА_1 звернувся до суду 17.07.2017 р., тобто з пропуском встановленого вищевказаною правовою нормою строку.

Але оскільки суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог, суд вважає необхідним відмовити в задоволенні вимог в цій частині саме з цієї підстави.

Вирішуючи вимоги позивача в частині стягнення на його користь вихідної допомоги в розмірі 3-місячної заробітної плати у сумі 14 331,24 грн., обґрунтовуючи такі вимоги ст.44 КЗпП України, суд вважає, що ці вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з такого.

Статтею 44 КЗпП України визначені випадки, в яких працівникові виплачується вихідна допомога при припиненні трудового договору. Зокрема, вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку, виплачується внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39 КЗпП України).

Статтею 38 ч.3 КЗпП України передбачено, що працівник має право у визначений ним строк розірвати трудовий договір за власним бажанням, якщо власник або уповноважений ним орган не виконує законодавство про працю, умови колективного чи трудового договору.

Як вбачається з наказу від 18.04.2017 р. № 738-п, позивач був звільнений з роботи за ст.38 КЗпП України за власним бажанням, підстава - заява ОСОБА_1

Згідно особистої заяви позивача ОСОБА_1 від 18.04.2017 р., останній просив звільнити його саме за власним бажанням, в заяві відсутні будь-які посилання на те, що причина звільнення є власне бажання внаслідок порушення щодо нього трудового законодавства або умов колективного чи трудового договорів (арк.спр.81).

Вимоги про зміну причини звільнення в межах даної цивільної справи позивачем ОСОБА_1 не заявлялись, а відтак суд не приймає до уваги надані позивачем: лист Головного управління Держпраці у Київській області від 15.08.2017 р., в якому вказано про порушення строків виплати позивачеві заробітної плати (за травень 2015 р., березень 2017 р.) та порушення тривалості перерви в роботі між змінами позивача; копію постанови Подільського районного суду м.Києва від 03.11.2017 р. про закриття справи про адміністративне правопорушення, передбачене ст.41 ч.1 КУпАП (порушення вимог законодавства про працю), стосовно голови правління ПАТ «Київхліб» (арк.спр.135-142).

Вказані обставини дають суду підстави зробити висновок, що правових підстав для виплати вихідної допомоги, передбаченої ст.44 КЗпП України, у відповідача на час звільнення позивача не було. В зв'язку з чим, суд приходить до висновку про те, що порушень вимог чинного законодавства в цій частині відповідачем не було допущено.

Таким чином, суд погоджується із запереченнями представників відповідача, оскільки доводи сторони позивача спростовані наданими стороною відповідача вищевказаними письмовими доказами.

На основі повно та всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених доказами, дослідженими в судовому засіданні, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин, та правові норми, які підлягають застосуванню, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача не підлягають задоволенню, оскільки є безпідставними та не ґрунтуються на законі.

В зв'язку з тим, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то відповідно до ст.141 ЦПК України не підлягає стягненню і сплачений позивачем судовий збір у розмірі 640,0 грн. (арк.спр.54).

На підставі викладеного, ст.ст.2, 21, 24, 38, 44, 233 КЗпП України, керуючись п.9, 15.5 розділу ХІІІ «Перехідні положення» ЦПК України (2017 р.), ст.ст.4, 10, 12, 13, 76-80, 81, 89, 141, 258-259, 263, 264, 265, 268, 273, 354 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

В позові ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1; РНОКПП НОМЕР_1) до Публічного акціонерного товариства «Київхліб» (місцезнаходження за адресою: м.Київ, Межигірська, 83; код ЄДРПОУ 00381574) про невиконання умов трудового договору та стягнення невиплаченої заробітної плати - відмовити в повному обсязі.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду міста Києва шляхом подачі апеляційної скарги через Подільський районний суд м.Києва протягом 30 днів з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому копія повного судового рішення не була вручена в день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом 30 днів з дня вручення йому копії повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н. М. Ларіонова