Постанова № 7427628, 21.12.2009, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

01025, м.Київ, пров. Рильський, 8                                                            т. (044) 278-46-14

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.12.2009                                                                                           № 49/126-б

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:          Гарник Л.Л.

суддів:           

при секретарі:           

За участю представників:

від позивача -

від боржника – представник не зґявився

від Фірми „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х”: Желтовський В.М. – представник за довіреністю

від Державного комітету України з державного матеріального резерву -представник не з’явився

від Товариства з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” – Шемет А.О. – представник за доввіреністю

від Товариства з обмеженою відповідальністю „М’ясопереробне підприємство „Мітекс” – представник не з’явився

від ВАТ “Комерційний банк “Хрещатик” – Вознюк М.В. – представник за довіреністю

у судовому засіданні була присутня Велика Л.В.

від інших кредиторів не з’явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державний комітет України з державного матеріального резерву

на рішення Господарського суду м.Києва від 10.08.2009

у справі № 49/126-б (суддя

за позовом                               Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м"ясокомбінат"

до                                                   Підприємство з іноземними інвестиціями у формі ТОВ "Русанівський м"ясокомбінат"

третя особа позивача           

третя особа відповідача           

про                                                   визнання банкрутом

ВСТАНОВИВ:

Заявник звернувся до Господарського суду міста Києва з заявою про порушення справи про банкрутство Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат”(код 24732110) у зв’язку з тим, що останній неспроможний сплатити борг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 було порушено провадження у справі № 49/126-б за особливостями, передбаченими статтею 53 Закону України “Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого - Жмайло Олексія Вікторовича, ліцензія Державного департаменту з питань банкрутства серії АВ 397301 від 27.10.2008р., відкрито процедуру санації боржника - Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м"ясокомбінат”, керуючим санацією боржника - призначено Генерального директора Айзенштадта Ігоря Юхимовича.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2009 було зобов'язано керуючого санацією - керівника боржника у тридцятиденний строк з дня винесення ухвали про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації подати повідомлення про порушення справи про банкрутство боржника і відкриття процедури санації в офіційному друкованому органі та подати докази опублікування до господарського суду (відповідно до ч. 5 ст. 53 Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника, або визнання його банкрутом"), зобов'язати: керуючого санацією та розпорядника майна надати реєстр вимог кредиторів, письмово повідомивши про результати розгляду заявників.

Ухвалою попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б, визнано кредиторами Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат”:

-          МПП “Торг –Маркет” на зальну суму 321 084,53 грн. (4 черга);

-          ТОВ з 100% іноземним капіталом “Шаллер – Київ” на загальну суму 100 907,43 грн. (4 черга);

-          Компанію “BEDFORD ASSET МАNAGEMENT LLC” на загальну суму 200 000,00 доларів СШЛ. (4 черга);

-          Компанію “HADSON ASSET МАNAGEMENT LLC” на загальну суму 352 940,00 доларів США. (4 черга);

-          ДП “Тоговий Дім “Русанко” на загальну суму 2 084 175,27 грн. (4 черга);

-          Фізичну особу Альтмана Олександра Кімовича на загальну суму 8 923 665, 0 грн. (4 черга);

-          ТОВ “Берком” на загальну суму 6 200 625,13 грн. (4 черга);

-          Фізичну особу Айзенштадта Ігоря Юхимовича на загальну суму 1 233 000,00 грн. (4 черга);

-          Компанія “Кантон” на загальну суму 202 300,00 грн. (4 черга);

-          ВАТ “Комерційний банк “Хрещатик” на загальну суму 17 804 155,00 грн. (1 черга);

-          ТОВ “Дім Спецій” на загальну суму 36 514,46 грн. (4 черга);

-          ПП ”Мілекс” на загальну суму 67 734,42 грн. (4 черга);

-          ДП “Атлантік -Пак Україна” на загальну суму 225 061,84 грн. (4 черга);

-          ТОВ “МП “Мітекс” на загальну суму 25 849,71 грн. (4 черга);

-          ТОВ “Фудсервіс ДВ” на загальну суму 368 175,53 грн. (4 черга);

-          Фірми “Норберт Шаллер Гез.м.б.Х.” на загальну суму 484 000,00 Євро (4 черга);

-          ТОВ “ІЦ “Агротехнології” на загальну суму 193 195,29 грн. (4 черга);

-          Управління пенсійного Фонду України у Дніпровському районі м. Києва на зальну суму 50 361,59 грн. (2 черга);

-          ТОВ “Протеїн, технології, інгредієнти Україна” на загальну суму 477 734,95 грн. (4 черга).

Затверджено реєстр вимог кредиторів Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м’ясокомбінат” на загальну суму 37 684 540,15 грн., 484 000,00 Євро, 1 552 940,00 доларів США.

Відмовлено у визнанні кредиторами:

-          Управлінню Пенсійного фонду України у Дніпровському районі м. Києва на загальну суму 151 183,32 грн.;

-          Біцерківському районному заготівельно - виробничому підприємству “Хутровик” на загальну суму 190 504,62 грн.;

-          Товариству з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” на загальну суму 218 591,82 грн.;

-          Товариству з обмеженою відповідальністю “Профактив” на загальну суму 86 172,57 грн.;

-          Відкритому акціонерному товариству “Новоград-Волинський м'ясомбінат” на загальну суму 92 461,14 грн.;

-          Споживчому товариству “Боровик” на загальну суму 64 346,87 грн.;

-          Товариству з обмеженою відповідальністю “Торгівельний дім “Полі-Пак” на загальну суму 241 693,27 грн.;

-          Київському міському центру зайнятості на загальну суму 3 476,32 грн.;

-          Державному комітету з державного матеріального резерву на загальну суму 2 410 476,84 грн.

Зобов'язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат” арбітражного керуючого Жмайло О.В. протягом 10 днів повідомити кредиторів про місце і час проведення зборів кредиторів.

Зобов'язано розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат” арбітражного керуючого Жмайло О.В. надати суду протокол зборів кредиторів боржника, на яких обрано комітет кредиторів боржника, а також протокол засідання комітету кредиторів, на якому вирішено питання про відкриття ліквідаційної процедури або процедури санації боржника, призначення ліквідатора або керуючого санацією боржника.

Вимоги конкурсних кредиторів, що заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, - визнано такими, що не розглядаються і вважаються погашеними. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою, Фірма „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х”, звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить змінити ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б в частині визнання суми заборгованості Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат” перед Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” і визнати майнові вимоги в розмірі 589915,00 євро, з яких 484000,00 євро основного боргу та 105915,00 євро пені, та визнати за апелянтом право власності на обладнання, що поставлене за контрактом поставки №255/2007 від 06.07.2007, до повної сплати вартості контракту боржником.

В обгрунтування своїх вимог апелянт посилається на те, що оскаржувана ухвала прийнята судом першої інстанції без проведення аналізу фактичних обставин справи та з грубим порушенням норм процесуального і матеріального права, а саме апелянт вважає, що суд першої інстанції не прийняв до уваги факту застосування до контракту поставки права Республіки Австрія.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Державний комітет України з державного матеріального резерву, звернувся до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву на суму 2410476,84 грн. в повному обсязі та внести їх до третьої черги реєстру вимог кредиторів.

Обґрунтовуючи свої апеляційні вимоги апелянт посилається на те, що суд першої інстанції відмовляючи Держкомрезерву у визнанні його кредиторських вимог припустився порушення ст. 230, 231 ГК України, ст. 611 ЦК України, п. 10 ст. 14 Закону України „Про державний матеріальний резерв", ч. 1 ст. 7, ст. 14 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", п. 21 постанови Кабінету Міністрів України № 1129 від 08.10.1997 „Про затвердження Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву".

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б змінити в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» кредитором у справі №49/126-6 у сумі 477734,95 грн. та визнати Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» з вимогами у сумі 455387,69 грн. апелянт зазначає, що судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали не взято до уваги те, що 22.04.2009 року боржник перерахував на рахунок кредитора 35000 (тридцять п'ять тисяч гривень) 00 копійок, у зв'язку з чим, кредитор 01.06.2009р. подав до суду уточнення та просив визнати вимоги у сумі 455387 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят сім гривень) 69 копійок , а також судом першої інстанції безпідставно залишені поза увагою заперечення про те, що розпорядник майна разом з керуючим санацією самовільно, в порушення Закону "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" включили поточну заборгованість у сумі 22396,80 грн. до кредиторської заборгованості.

Не погоджуючись з прийнятою ухвалою Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро–Рось”, звернулось до суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б скасувати у частині відмови апелянту у визнанні його кредитором та не включення його вимог до реєстру вимог кредиторів боржника та прийняти судове рішення про визнання апелянта кредитором боржника та включення його вимог згідно чинного судового рішення до реєстру вимог кредиторів боржника.

В апеляційній скарзі Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” зазначає, що при поданні позовної заяви у порядку статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, Боржник на порушення припису абзацу четвертого пункту 1 статті 1 статті 7 цього ж Закону України, відомості наявність боргових вимог з боку Апелянта суду не повідомив - ні при поданні позовної заяви, ні у процесі судового провадження, в зв’язку з чим зазначені факти не було враховано судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваної ухвали.

Судова колегія, розглянувши наявні матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, дійшла до наступних висновків.

Відповідно до ч. 2 ст. 41 ГПК України, провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому цим кодексом з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", норми якого, як спеціальні норми права, превалюють у застосуванні над загальними нормами Господарського процесуального кодексу України.

Щодо апеляційних вимог Фірми „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” про визнання суми заборгованості Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат” перед Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” в розмірі 589915,00 євро, з яких 484000,00 грн. основного боргу та 105915,00 євро пені, та про визнання за апелянтом права власності на обладнання, що поставлене за контрактом поставки №255/2007 від 06.07.2007, за заявником до повної сплати вартості контракту боржником колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” було подано заяву про майнові вимоги до боржника вих №136 від 06.04.2009 (а.с 100 т.1) на загальну суму 484000,00 євро.

До вищевказаної заяви апелянтом було направлене клопотання №1 (вих №151) (а.с 1 т.2), в якому апелянт просив збільшити розмір майнових вимог до боржника до розміру фактичної заборгованості 589915,00 євро, з яких 484000,00 грн. основного боргу та 105915,00 євро пені

Заявлені вимоги кредитор обґрунтовує Контрактом поставки №255/2007 від 06.07.2007, який було укладено між Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” (постачальник) та боржником (покупець) на постачання комплектного об’єкту – цеху копчення та дозрівання сирокопчених ковбас (далі - товар), загальна сума контракту становить 630000, 00 євро..

На виконання Контракту поставки №255/2007 від 06.07.2007 товар був поставлений боржнику в повному обсязі 21.11.2007, змонтований та пущений в експлуатацію, що підтверджується листом вих. №309 від 15.10.2008 (а.с. 149 т.1), проте боржником поставлений товар було оплачено частково лише в сумі 146000 євро.

Згідно п. 13.1 контракту товар, що є предметом контракту, залишається в власності Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” до моменту повної оплати вартості товару боржником (покупцем).

Тобто, оскільки боржником повна вартість товару не оплачена, то Фірма „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” є власником товару (обладнання) поставленого боржнику за Контрактом поставки №255/2007 від 06.07.2007.

Отже, з огляду на викладене та враховуючи, що Фірма „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” як власник товару (обладнання) поставленого боржнику за Контрактом поставки №255/2007 від 06.07.2007 має право на захист свого права власності та, зокрема, має право витребувати спірне обладнання з чужого незаконного володіння боржника на підставі ст. 386 ЦК України, то колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції необґрунтовано визнано кредитором боржника Фірму „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” на загальну суму 484000,00 євро.

Також, слід зазначити, що не приймаються колегією до уваги заперечення апелянта про те, що до відносин, які склалися між боржником та Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” по контракту поставки повинно застосовуватись право Республіки Австрія., з огляду на наступне.

Майнові вимоги апелянта до боржника розглядаються в рамках провадження про банкрутство останнього, а відповідно до чинного законодавства України провадження у справах про банкрутство здійснюється у порядку, передбаченому ГПК України з врахуванням вимог Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом".

Відповідно до ч. 2 ст. 101 апеляційний господарський суд не зв’язаний доводами апеляційної скарги (подання) і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Таким чином, колегія приходить до висновку про те, що апеляційні вимоги про визнання суми заборгованості Підприємства з іноземними інвестиціями у формі Товариства з обмеженою відповідальністю “Русанівський м'ясокомбінат” перед Фірмою „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” в розмірі 589915,00 євро, з яких 484000,00 грн. основного боргу та 105915,00 євро пені задоволенню не підлягають, а ухвала попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б підлягає скасуванню в частині визнання кредитором боржника Фірму „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” на загальну суму 484000,00 євро.

Вимоги Державного комітету України з державного матеріального резерву викладені в апеляційній скарзі про визнання Державного комітету України з державного матеріального резерву кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на загальну суму 2410476,84 грн. та скасування ухвали попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б в частині відмови визнати кредитором Державний комітет України з державного матеріального резерву на загальну суму 2410476,84 грн. підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Статтею 1 ЗУ „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" визначено, що грошове зобов'язання - зобов'язання боржника заплатити кредитору певну грошову суму відповідно до цивільно-правового договору та на інших підставах, передбачених цивільним законодавством України. До складу грошових зобов'язань боржника не зараховуються недоїмка (пеня та штраф), визначена на дату подання заяви до господарського суду, а також зобов'язання, які виникли внаслідок заподіяння шкоди життю і здоров'ю громадян, зобов'язання з виплати авторської винагороди, зобов'язання перед засновниками (учасниками) боржника - юридичної особи, що виникли з такої участі. Склад і розмір грошових зобов'язань, в тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи і надані послуги, сума кредитів з урахуванням процентів, які зобов'язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в господарський суд заяви про порушення провадження у справі про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, Державним комітетом України з державного матеріального резерву було подано заяву вих №2279/0/4-09 від 29.04.2009 (а.с 12 т.6) про визнання заявника кредитором боржника на загальну суму 2 410476,84 євро.

Заявлені вимоги кредитор обґрунтовує тим, що Боржник прийняв на відповідальне зберігання матеріальні цінності державного резерву, що підтверджується приймальними актами по формі Р-16, які залучені до матеріалів справи. Вказані приймальні акти підписані посадовими особами Боржника, та скріплені печаткою підприємства, тим самим Боржник підтвердив наявність обов'язку щодо відповідального зберігання матеріальних цінностей державного резерву.

Під відповідальним зберіганням матеріальних цінностей державного резерву у розумінні, визначеному ст. 2 Закону України „Про державний матеріальний резерв", є зберігання закладених до державного резерву матеріальних цінностей у постачальника (виробника) або одержувача (споживача) без надання йому права користуватися цими матеріальними цінностями до прийняття у встановленому порядку рішення про відпуск їх з державного резерву. При цьому зберігач має забезпечувати якісне зберігання закладених до державного резерву товарно-матеріальних цінностей та звітувати перед Держкомрезервом України в установленому законодавством порядку.

Відповідно до п.10 Порядку формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 18.10.1997 № 1129 матеріальні цінності вважаються закладеними до державного резерву після підписання акта про їх приймання. В даному випадку таким актом є приймальний акт по формі Р-16, підписаний керівником та бухгалтером боржника та скріплений печаткою. Таким чином, боржник вчинив дії, спрямовані на встановлення цивільних прав та обов'язків по відповідальному зберіганню матеріальних цінностей державного резерву. Форма Р-16 - це типовий документ, який має наступний текст: „Прийняті за дійсним актом на відповідальне зберігання товари(матеріали), є державним матеріальним резервом України, які зобов'язуємося зберігати згідно діючими правилами і інструкціями Державного комітету України з державного матеріального резерву в належному кількісному та якісному стані і повному збереженні."

Таким чином, особи, які підписують дану форму Р-16 приймають на себе відповідні зобов'язання щодо розміщення та зберігання запасів держрезерву, за що вони несуть передбачену Законом України „Про державний матеріальний резерв" відповідальність.

Підставою для звернення з заявою про визнання кредитором є Акт перевірки Контрольно-ревізійного департаменту Держкомрезерву України від 12.01.2009 (копія залучена до матеріалів справи а.с. 23 т.6), відповідно до якого, встановлено факт незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву на підприємстві Боржника, який є відповідальним зберігачем матеріальних цінностей державного резерву, по наступній позиції: назва матеріальних цінностей - м’ясо свинини замороженої другої категорії у півтушах кількістю 39,988 т , ціна 29500 грн. за тону загальною вартістю 1179 646,00 грн.

Факт незабезпечення боржником збереження матеріальних цінностей державного резерву є порушенням операцій з матеріальними цінностями державного резерву, що в свою чергу свідчать про неналежне виконання своїх зобов'язань передбачених Цивільним кодексом України (ст.ст. 936, 942, 949), Законом України "Про державний матеріальний резерв", Порядком формування, розміщення та проведення операцій з матеріальними цінностями державного резерву та інших нормативних актів, які регулюють порядок здійснення операцій по відповідальному зберіганню мат. цінностей державного резерву. За неналежне виконання зобов'язань ст. 230 ГК України передбачає відповідальність у вигляді стягнення штрафних санкцій.

Оскільки відповідно до ст. 231 ГК України сплата неустойки регулюється законом, то згідно з п. 10 ст. 14 Закону України "Про державний матеріальний резерв" у разі незабезпечення збереження матеріальних цінностей державного резерву, у тому числі самовільного відчуження, з юридичних осіб, на відповідальному зберіганні яких вони знаходяться стягується штраф у розмірі 100% вартості матеріальних цінностей у цінах на час виявлення факту відчуження, а також пеня з суми відсутнього їх обсягу за кожний день до повного їх повернення.

Отже, враховуючи, що вартість самовільно використаних матеріальних цінностей на момент встановлення факту незабезпечення матеріальних цінностей держаного резерву становить 1179 646,00 грн., то 100% штраф відповідно становить - 1179646,00 грн., а пеня за період з 12.01.2009 по 18.03.2009 – 51184,84 грн.

З огляду на викладене, судом першої інстанції безпідставно було відмовлено Державному комітету України з державного матеріального резерву у визнанні його кредитором боржника на загальну суму 2 410 476,84 грн., а тому апеляційна скарга про визнання Державного комітету України з державного матеріального резерву кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на загальну суму 2410476,84 грн. підлягає задоволенню.

Щодо апеляційних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” про визнання його кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на загальну суму 455387,69 грн. та про внесення відповідних змін в оскаржувану ухвалу, то вони підлягають задоволенню виходячи з наступного.

В офіційному друкованому органі - газеті "Голос України" 3 квітня 2009 року було опубліковано оголошення про порушення провадження у справі №49/126-6 про банкрутство підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю «Русанівський м'ясокомбінат».

На виконання зобов'язань визначених ст. ст. 14, 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» 28.04.2009р. подало заяву з вимогами до боржника у сумі 490387 (чотириста дев'яносто тисяч триста вісімдесят сім) гривень 69 копійок, з документальним підтвердженням їх обґрунтованості.

Згідно повідомлення розпорядника майна від 12.05.2009 №17 направленого ТОВ «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» відповідно до ч. 7 ст. 53 Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" розпорядником майна та керуючим санацією розглянуто та визнано вимоги кредитора у сумі 455338,15 грн.

Однак судом першої інстанції не враховано того, що як вбачається з матеріалів справи, 22.04.2009 року боржник перерахував на рахунок ТОВ „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” 35000 (тридцять п'ять тисяч) гривень 00 копійок.

З огляду на вищезазначене, 01.06.2009р. ТОВ „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” подало до суду уточнення та просило визнати вимоги у сумі 455387 (чотириста п'ятдесят п'ять тисяч триста вісімдесят сім гривень) 69 копійок.

Щодо вимог викладених в апеляційній скарзі Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” колегія зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для подання Апелянтом заяви про включення його до реєстру кредиторів Боржника стало Рішення Господарського суду міста Києва від 23 січня 2009 у справі №53/36 про стягнення з Боржника на користь Апелянта 218 591 грн. 82 коп., яке залишено без змін Постановою Апеляційного господарського суду міста Києва від 16 березня 2009,.

До матеріалів справи залучений Наказ №53/96 від 26.03.2009 на підставі якого була 16 квітня 2009 року прийнята постанова про відкриття виконавчого провадження про стягнення з Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” боргу у розмірі 218591,82 грн. (копії вищезазначених документів були залучені до матеріалів справи та були додані апелянтом при поданні заяви про включення його до реєстру кредиторів Боржника).

Відповідно до абз.7 ст. 7 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом” 1. Заява про порушення справи про банкрутство подається боржником або кредитором у письмовій формі, підписується керівником боржника чи кредитора (іншою особою, повноваження якої визначені законодавством або установчими документами), громадянином - суб'єктом підприємницької діяльності (його представником) і повинна містити, зокрема виклад обставин, які підтверджують неплатоспроможність боржника, з зазначенням суми боргових вимог кредиторів, а також строку їх виконання, розміру неустойки (штрафів, пені), реквізитів розрахункового документа про списання коштів з банківського або кореспондентського рахунку боржника та дату його прийняття банківською установою боржника до виконання.

Фактичні обставини справи свідчать, що боржник при поданні заяви у порядку статті 53 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом”, в порушення припису абз. 7 ч. 1 статті 7 цього ж Закону України, відомості про наявність боргових вимог з боку Апелянта суду не повідомив - ні при поданні позовної заяви, ні у процесі судового провадження.

Інформацію щодо визнання банкрутом боржника апелянт дізнався, отримавши наприкінці серпня 2009 року (згідно з поштовим штемпелем на конверті) постанову Відділу Державної виконавчої служби Дарницького району міста Києва від 20 липня 2009 року про зупинення виконавчого провадження.

За таких обставин, колегія приходить до висновку, що судом першої інстанції неповно було з’ясовано обставини справи щодо кредиторських вимог апелянта при розгляді питання про визнання його кредитором боржника, тому, з огляду на вище встановлені факти, колегія приходить до висновку про задоволення апеляційних вимог ТОВ “Агро –Рось” про скасування оскаржуваної ухвали у частині відмови ТОВ “Агро –Рось” у визнанні його кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на загальну суму 218591,82 грн. та визнати ТОВ “Агро –Рось” кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» на загальну суму 218591,82 грн.

Ухвала попереднього засідання суду є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід процедури щодо виявлення кредиторів та осіб, які виявлять бажання взяти участь у санації боржника, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи (розглянути реєстр вимог кредиторів, вимоги кредиторів, щодо яких були заперечення боржника і які не були включені розпорядником майна до реєстру вимог кредиторів, у реєстрі вимог кредиторів повинні міститися відомості про кожного кредитора, розмір його вимог за грошовими зобов'язаннями чи зобов'язаннями щодо сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та інші види загальнообов'язкового державного соціального страхування, податків і зборів (обов'язкових платежів), черговість задоволення кожної вимоги, окремо розмір неустойки (штрафу, пені).), висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні (постанова Пленуму Верховного Суду України від 29.12.76 N 11).

З врахуванням викладеного оскаржувана ухвала суду першої інстанції не є законною та обґрунтованою щодо розгляду кредиторських вимог Фірми „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х”, Державного комітету України з державного матеріального резерву, Товариства з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Рось”, тому вона підлягає частково скасуванню та зміні відповідно до задоволених апеляційних вимог Державного комітету України з державного матеріального резерву, Товариства з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна”, Товариства з обмеженою відповідальністю „Агро-Рось” та відмови у задоволенні апеляційних вимог Фірми „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х”.

Керуючись, ст.ст. 99,101, 103, 104,105 ГПК України, суд –

ПОСТАНОВИВ:

1.          Апеляційну скаргу Фірма „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” залишити без задоволення.

2.          Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б скасувати в частині визнання кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» Фірму „Норберт Шаллер Гез.м.б.Х” на загальну суму 484000,00 євро.

3.          Апеляційну скаргу Державного комітету України з державного матеріального резерву задовольнити частково.

4.          Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б скасувати в частині відмови у визнанні кредитором Державного комітету України з державного матеріального резерву на загальну суму 2410476,84 грн.

5.          Визнати кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат»: Державний комітет України з державного матеріального резерву на загальну суму 2410476,84 грн., з них 1179 646,00 грн. – 4 черга, 1230830,84 грн. – 6 черга.

6.          Визнати кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат»: Державний комітет України з державного матеріального резерву на загальну суму грн. штрафу та пені (6 черга).

7.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Агро-Рось” задовольнити.

8.          Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б скасувати в частині відмови у визнанні кредитором Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” на загальну суму 218591,82 грн.

9.          Визнати кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат»: Товариство з обмеженою відповідальністю “Агро –Рось” на загальну суму 218591,82 грн. (4 черга).

10.          Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю „Протеїн, Технології, Інгредієнти Україна” задовольнити.

11.          Ухвалу попереднього засідання Господарського суду міста Києва від 10.08.2009 року, у справі № 49/126-б змінити в частині визнання Товариства з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» кредитором у справі №49/126-6 у сумі 477734,95 грн.

12.          Визнати кредитором Підприємства з іноземними інвестиціями у формі товариства з обмеженою відповідальністю „Русанівський м'ясокомбінат» - Товариство з обмеженою відповідальністю «Протеїн, технології, інгредієнти Україна» на загальну суму 455387,69 грн. (4 черга).

13.          Матеріали справи № 49/126-б повернути Господарському суду м. Києва.

Головуючий суддя                                                                      

Судді