Рішення № 74275836, 18.05.2018, Деснянський районний суд міста Києва

Номер провадження 2-а/754/280/18

Справа №754/14189/17

РІШЕННЯ

Іменем України

18 травня 2018 року м. Київ

Деснянський районний суд міста Києва

під головуючого судді Бабко В.В.

за участю сектераря судового засідання Базік А.В.

за участю представника позивача ОСОБА_2

за участю представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_4 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії.

Ухвалою Деснянського районного суду м. Києва від 31.10.2017 року суддею Шевчуком О.П. відкрито провадження по цивільній справі за вищезазначеним позовом.

17.01.2018 року у зв'язку зі звільненням судді Шевчука О.П. та на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями вищезазначена справа надійшла для розгляду судді Бабко В.В.

Позивач ОСОБА_4 позовні вимоги мотивує наступним.

Позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, йому була призначена пенсія на підставах і умовах визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

18.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». Але за результатами розгляду його звернення листом від 17.10.2017 року відповідачем надано відповідь № 2589/08, у якій відмовлено у призначенні пенсії за віком у зв'язку з відсутністю законних підстав.

Вважаючи вищезазначені дії відповідача неправомірними, позивач вимушений був звернутись до суду за захистом своїх порушених прав.

В судове засідання 18 травня 2018року позивач та його представник не з'явились, подавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності, відповідно до змісту якої позовні вимоги підтримають та просять суд їх задовольнити.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином. В матеріалах справи містяться відзив сторони відповідача проти позовних вимог, які обґрунтовані наступним. 17.10.2017 року Управління листом повідомлено, що розрахунок пенсії проведено на підставі чинного законодавства, підстав для перерахунку пенсії з застосуванням показника середньої заробітної плати за 2014-2016 рік не має. Переведення з виду на вид в межах одного закону відбувається із застосуванням показника середньої заробітної плати працівників, зайнятих у галузях економіки України за рік, що передував року призначення (у позивача призначення відбулося у 2006 році). Під час переведення з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може бути враховано заробітну плату (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який було враховано під час призначення попереднього виду пенсії. Згідно із частиною 3 статті 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», при переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в ч. 1 ст. 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії Отже дії управління щодо застосування показника середньої заробітної плати для розрахунку пенсії Позивача, того який враховувався під час призначення попереднього виду пенсії є правомірним. З огляду на викладене, відповідач через представника вважає, що в даному випадку відсутні правові підстави для призначення позивачу пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та що з його боку Управління відсутні неправомірні дії. Представник відповідача просить суд відмовити у задоволенні позову ОСОБА_4 та розглядати справу за відсутності представника.

Приймаючи до уваги викладене, визнавши матеріали справи достатніми для вирішення справи, а неявкою учасників справи такою, що не перешкоджає розгляду заяви, суд розглядає заяву без участі позивача та відповідача.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з'явились, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось відповідно до ч.4 ст. 229 КАС України.

Судом встановлено, що позивач перебуває на обліку в Лівобережному об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України в м. Києві, йому була призначена пенсія на підставах і умовах визначених Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

18.09.2017 року позивач звернувся до відповідача із вимогою про призначення йому пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Листом Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в м.Києві №2589/08 від 17.10.2017 року позивачу було повідомлено про те, що ОСОБА_4 відмовлено в призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» по заяві від 18.09.2017 року, оскільки відсутні правові підстави.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Виходячи зі змісту ч.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Відповідно до ст. 8 Загальної декларації прав людини, кожна людина має право на ефективне поновлення у правах компетентними національними судами в разі порушення її основних прав, наданих їй конституцією або законом.

Частиною 1 ст. 55 Конституції України проголошено право кожного на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно з ч.1 ст. 5 КАС України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Стаття 22 Загальної декларації прав людини проголошує, що кожна людина, як член суспільства, має право на соціальне забезпечення і на здійснення необхідних для підтримання її гідності і для вільного розвитку її особи прав у економічній, соціальній і культурній галузях за допомогою національних зусиль і міжнародного співробітництва та відповідно до структури і ресурсів кожної держави.

Відповідно до ч. 1 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції, яка була чинною у 2007 році, особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку.

Згідно ч. 3 ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.

Положеннями до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» закріплено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Відповідно до ч. 1 ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами у період до 1 січня 2016 року або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд до 1 липня 2000 року незалежно від перерв.

Частиною 2 статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» передбачено, що заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де, зокрема, Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики.

З наведеного вбачається, що у випадку призначенні пенсії на підставі Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» при обчисленні пенсії враховується середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії.

Разом з тим, судом враховується, що відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Приписи ч. 3 ст. 45 вказаного Закону визначають, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» для призначення пенсії.

З урахуванням наведеного суд приходить до висновку, що положеннями ч. 3 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» регламентовано порядок переведення з одного виду пенсії, призначеного саме за цим Законом, на інший. Отже, показник середньої заробітної плати при переведенні на інший вид пенсії має бути незмінним, тобто таким, яким він був на час призначення пенсії, передбаченої Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Аналогічний висновок узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постановах від 31.03.2015 року у справі №21-612а14, від 09.06.2015 року у справі №21-550а14, від 02.12.2015 року у справі №193/1029/14-а, від 22.12.2015 року у справі №2-а/199/138/14.

Оскільки за призначенням пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» позивач звернувся вдруге, адже пенсія за віком останньому на підставі вказаногоЗакону вже була призначена у 2007 році, підстав для застосування до спірних правовідносин положень ст. 40 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», які регламентують порядок обчислення пенсії при її призначенні вперше, немає.

При цьому, на переконання суду, досягнення ОСОБА_4 пенсійного віку, передбаченого ст. 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», жодним чином не змінює його статус як особи, пенсію за віком якій вже було призначено у відповідності до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» хоча й з урахуванням пільг щодо пенсійного віку, визначених ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Відповідно до ч. 1 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно з ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд приходить до висновку, що відповідач по справі, як суб'єкт владних повноважень, повністю виконав покладений на нього обов'язок щодо доказування правомірності прийнятого ним оскаржуваного рішення, оформлене листом щодо відмови у призначенні пенсії за віком згідно Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Відтак, враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позивач не довів належними та допустимими доказами правомірність своїх вимог і протиправність дій відповідача, а відтак вимоги позивача є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

На підставі викладеного та керуючись положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, Загальної декларації прав людини, Конституції України, Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» статтями 2, 5-12, 18, 71, 94, 99, 100, 104, 161-162, 229, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

В адміністративному позові ОСОБА_4 до Лівобережного об'єднаного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили в строк і порядку, передбачені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України. Рішення суду може бути оскаржено за правилами, встановленими ст. ст. 293, 295 - 297 КАС України.

Відповідно до п/п. 15.5 п. 15 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України в редакції Закону № 2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляд справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчисляється з дня складання повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження.

Позивач: ОСОБА_4, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1; ІПН НОМЕР_1.

Відповідач: Лівобережне об'єднане управління Пенсійного фонду України в місті Києві, місцезнаходження за адресою: 02225, м. Київ, вулиця Каштанова, 6; код ЄДРПОУ 40379527.

Рішення складено та підписано 18 травня 2018 року.

Суддя В.В. Бабко