Постанова № 74275219, 22.05.2018, Апеляційний суд Чернівецької області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2018 року м. Чернівці

Справа №714/94/18

Апеляційний суд Чернівецької області у складі суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого Владичана А.І.

суддів: Лисака І.Н., Литвинюк І.М.

секретар Андрушків С.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяінвест 2008», ОСОБА_2 про визнання недійсними актів прийому-передачі нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2018 року, (головуючий у 1-й інстанції Семенко О.В.),

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Українська інноваційна компанія», Товариства з обмеженою відповідальністю «Столицяінвест 2008», ОСОБА_2 про визнання недійсними актів прийому-передачі нерухомого майна, скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду у зв'язку з повторною неявкою в судове засідання (п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України). Скасовано вжиті заходи забезпечення позову.

Не погоджуючись з указаними судовими рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції як таку, що суперечать нормам процесуального права, а справу направити до суду для продовження розгляду.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на те, що відсутня повторність неявки в судове засідання без поважних причин як необхідна умова застосування вимог ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки ним на адресу суду направлено заяву 29 березня 2018 року з клопотанням про відкладення

_____________Провадження 22-ц/794/546/18 Категорія 5

судового засідання, призначеного на 30 березня 2018 року, у зв’язку з від’їздом до м. Києва для участі в процесуальних діях по кримінальному провадженню.

У запереченнях на апеляційну скаргу ОСОБА_2 просить залишити оскаржувану ухвалу без змін як закону та обґрунтовану.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Залишаючи позовну заяву без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що належним чином повідомлений позивач без поважних причин повторно не з'явився в судове засідання.

Проте до таких висновків суд прийшов з порушенням норм процесуального права.

Відповідно до частин 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Оскаржуване судове рішення наведеним нормам не відповідає.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду,якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його не з'явлення не перешкоджатиме розгляду справи.

Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

За змістом вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 14 грудня 2017 року провадження у даній справі відкрито та призначено судове засідання.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2018 року з урахуванням ухвал Шевченківського районного суду м. Чернівці про виправлення описок від 4 квітня 2018 року та 13 квітня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Скасовано вжиті заходи забезпечення позову у виді арешту на оздоровчий комплекс з кафе-баром по вул. Євгена Максимовича, 16-а у м. Чернівці, загальною площею 277,95 кв.м.

З оскаржуваної ухвали суду вбачається, що підставою для залишення позовної заяви без розгляду стала неявка позивача ОСОБА_1 та його представника в судові засідання, які відбулися 26 лютого 2018 року та 30 березня 2018 року.

Разом з тим, 12.03.2018 року відбулося судове засідання, на якому був присутній позивач та його представник, що вбачається з журналу судового засідання (а.с. 108-109).

Крім того, позивач ОСОБА_1 та його представник ОСОБА_3 подали до суду заяву про відкладення судового засідання, призначеного на 30 березня 2018 року, у зв’язку з від’їздом до м. Києва для участі у проведенні процесуальних дій по кримінальному провадженню, в якому позивач визнаний потерпілим, що підтверджується доданими до апеляційної скарги копіями проїзного документу, повістки про виклик (а.с. 159-162).

Отже, відсутня повторна (друга поспіль) неявка належним чином повідомленого позивача та його представника без поважних причин.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини зауважує, що право на суд, одним із аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, однак такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено (рішення у справі «Мушта проти України» від 18 листопада 2010 року, п. 37).

За таких обставин, судом першої інстанції неправильно застосовано до позовної заяви ОСОБА_1 правила п. 3 ч.1 ст. 257 ЦПК України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

З огляду на наведене, ухвала Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2018 року підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 374, 379 ЦПК України, апеляційний суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Чернівці від 30 березня 2018 року скасувати і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 24 травня 2018 року.

Головуючий

Судді: