Рішення № 74274419, 24.05.2018, Звенигородський районний суд Черкаської області

Справа № 694/337/18

2-а/694/13/18

Рішення

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.05.2018 року м. Звенигородка

Звенигородський районний суд Черкаської області в складі:

головуючого судді Сакун Д. І.,

за участі секретаря судових засідань – ОСОБА_1,

представника Звенигородського РВ УДМСУ ОСОБА_2

відповідача ОСОБА_3

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Звенигородка адміністративну справу за адміністративним позовом Звенигородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області до громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України,

ВСТАНОВИВ:

Звенигородський РВ УДМС України в Черкаській області звернулося до суду з адміністративним позовом до громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України.

Свій позов обґрунтовує тим, що 27.02.2018 року до Звенигородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області працівниками Звенигородського ВП ГУНП України було доставлено громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. При вивченні інформації, що міститься в паспортному документі, встановлено, що гр. ОСОБА_3 прибув на територію України 11.04.2002 року через пункт пропуску «Должанський (440200)» та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_2. До територіального підрозділу УДМС України в Черкаській області за місцем його проживання для продовження терміну перебування на території України відповідач не звертався. 25.12.2006 року гр. ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді прийняття рішення про видворення №294/2006 від 25.12.2006 року за частиною 1 статті 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення встановленого терміну перебування. Дане рішення громадянин ОСОБА_3 04.03.1976р.н. не виконав. 27.02.2018 року Звенигородським РВ УДМС України в Черкаській області відповідача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 203 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв’язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення встановленого терміну перебування, та винесено постанову про накладання адміністративного стягнення у вигляді 510 (п’ятсот десяти) гривень. Постанова серії МЧК № 030549 від 27.02.2018р. Відповідачем сплачено штраф у розмірі 510 грн.(п’ятсот десять гривень), що підтверджено квитанцією Приватбанку №0.0. 984961388 від 13.03.2018року. Також, позивач зазначає, що даний громадянин ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 був неодноразово засуджений та відбував покарання у місцях позбавлення волі, а саме в період з 18.06.2000 по 12.04.2001р., з 02.07.2002 по 01.07.2006р., з 07.12.2007 по 15.03.2012р., та з 05.08.2017 по 13.02.2017 року, про що свідчать відповідні довідки з Державного департаменту України з питань виконання покарань. На даний час відповідач свідомо не виконав рішення про видворення, не покинувши території України у встановлені терміни, а саме до 15.01.2007року чим порушив вимоги ст. 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».

З урахуванням викладеного просить примусово видворити громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі України, а також постанову допустити до негайного виконання.

У судовому засіданні представник Звенигородського РВ Управління Державної міграційної служби України в Черкаській області ОСОБА_2 позов підтримав в повному обсязі, просив його задовольнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні проти позовних вимог не заперечував.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до висновку, що позов підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1 ст. 288 КАС України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.

Так, правовий статус іноземця та особи без громадянства, які проживають або тимчасово перебувають в Україні, їх основні права, свободи та обов'язки, порядок вирішення питань, пов'язаних з їх в'їздом в Україну або виїздом з України, регулюються Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» від 22.09.2011 року № 3773-VI.

Пунктом 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено, що іноземці та особи без громадянства, які перебувають на території України на законних підставах - іноземці та особи без громадянства, які в установленому законодавством чи міжнародним договором України порядку в'їхали в Україну та постійно або тимчасово проживають на її території, або тимчасово перебувають в Україні.

Судом встановлено, та сторонами не оспорювалось, що громадянин ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, 11.04.2002 року прибув на територію України та проживав за адресою ІНФОРМАЦІЯ_4.

До територіального підрозділу УДМС України в Черкаській області за місцем його проживання для продовження терміну перебування на території України відповідач не звертався.

Статтею 4 Закону України №3773-VI від 22.09.2011 року «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» визначено підстави для перебування іноземців та осіб без громадянства на території України.

25.12.2006 р. відповідача за порушення встановленого терміну перебування в Україні позивачем притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді прийняття рішення про видворення № 294/2006 від 25.12.2006 року за ч. 1 ст. 203 КУПАП у зв’язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення встановленого терміну перебування.

27.02.2018 року Звенигородським РВУДМС України в Черкаській області відповідача притягнуто до адмінвідповідальності у виді штрафу за ч.1 ст.203 КУпАП у зв’язку з ухиленням від виїзду з України після закінчення встановленого терміну перебування, про що винесено постанову про накладення адміністративного стягнення серії МЧК №030549 від 27.02.2018 року у вигляді штрафу в розмірі 510 грн. Відповідачем сплачено штраф у розмірі 510 грн.(п’ятсот десять гривень), що підтверджено квитанцією Приватбанку №0.0. 984961388 від 13.03.2018року.

Згідно частини 3 статті 3 розділу I Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», іноземці та особи без громадянства зобов'язані неухильно додержуватися Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей, інтереси суспільства та держави.

Згідно частини 4 статті 4 Закону передбачено, що іноземці та особи без громадянства, які відповідно до закону прибули в Україну для працевлаштування та отримали посвідку на тимчасове проживання, вважаються такими, які на законних підставах перебувають на території України на період роботи в Україні.

Абзацом 1 статті 26 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» встановлено, що іноземець або особа без громадянства можуть бути примусово повернуті в країну походження або третю країну, якщо їх дії порушують законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства або суперечать інтересам забезпечення національної безпеки України чи охорони громадського порядку, або якщо це необхідно для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України за рішенням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції.

В ході судового розгляду судом не встановлено наявності обставин, передбачених ст.ст.30,31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», які забороняють примусове видворення відповідача. Відсутність таких обставин підтверджено відповідачем.

Таким чином, суд вважає встановленим той факт, що іноземний громадянин знаходиться на території України незаконно, ухиляється від виїзду з України, законних підстав перебування його на території України судом не встановлено, у зв'язку з чим суд вважає заявлені позовні вимоги законними та обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

У відповідності до п.3 ч.2 ст.371 КАС України, рішення про примусове видворення іноземця чи особи без громадянства підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч.5 ст.288 КАС України, за подання до адміністративного суду позовних заяв у справах про примусове видворення за межі України судовий збір не сплачується.

Керуючись ст. ст. 12, 241, 244, 246, 288, 371 КАС України, ст. ст. 4, 9, 16, 29, 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Звенигородського районного відділу Управління Державної міграційної служби України у Черкаській області до громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3 про примусове видворення за межі території України- задовольнити.

Видворити громадянина ОСОБА_4 Федерації ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_3 за межі території України.

Рішення суду в частині примусового видворення звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги в порядку та строки передбачені ст. 288, п. 15.5 Розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Д.І. Сакун