Постанова № 74274278, 16.05.2018, Апеляційний суд Черкаської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 22-ц/793/528/18Головуючий у 1-й інстанції ОСОБА_1 Доповідач в апеляційній інстанції ОСОБА_2 Категорія: 25

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2018 року м. Черкаси

Апеляційний суд Черкаської області в складі колегії суддів цивільної палати:

головуючого Фетісової Т.Л.

суддів Василенко Л.І., Бородійчука В.Г.

секретар Анкудінов О.І.

учасники справи:

позивач – ОСОБА_3,

відповідачі – ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4

розглянув у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката ОСОБА_5 на рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2017 (ухвалене о 14 год. 04 хв. у залі судових засідань Соснівського районного суду, повний текст складено 27.12.2017, суддя в суді першої інстанції – ОСОБА_1Є.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди, :

в с т а н о в и в :

ОСОБА_3 звернувся 20.07.2016 до суду з позовом, яким просив стягнути з ПАТ «СК «Уніка» на свою користь страхове відшкодування в сумі 56745,76 грн. та з винуватця ДТП ОСОБА_4 - 76 311,42 грн.

В обґрунтування вказано на те, що ОСОБА_4 18.02.2016 близько 21 год. 40 хв., керуючи автомобілем НОМЕР_1, по вул. Оборонна, 88/2 у м. Черкаси, не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем Mitsubishi Pagero Wagon, д.н.з. CА7400 ВЕ, під керуванням позивача, який рухався в зустрічному напрямку, чим порушив вимоги п.п. 2.3.б, 11.3, 11.4 ПДР України. Відповідач ОСОБА_4 постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.03.2016 визнаний винним у скоєнні зазначеної ДТП та його притягнуто до адміністративної відповідальності. Цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована в ПАТ СК «Уніка» згідно полісу АЕ/7345006.

Згідно звіту №9 від 24.03.2016, виконаного ПП «Експерт-Сервіс-Плюс», вартість відновлювального ремонту легкового автомобіля позивача без урахування коефіцієнту фізичного зносу складників складає 133 057,18 грн. Вартість відновлювального ремонту КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу складників складає 56 745,76 грн. Однак, страховою компанією було відмовлено у здійсненні страхового відшкодування з посиланням на висновок експертного транспортно-трасологічного дослідження №1270-16-ТТ від 23.03.2016, яким встановлено, що позивачем надана неправдива інформація про обставини та механізм отримання пошкоджень автомобілів, оскільки пошкодження Mitsubishi Pagero Wagon, що заявлені позивачем, не поєднуються із пошкодженими ділянками кузова автомобіля УАЗ -452Д , що в сукупності свідчить про неспроможність заявленої версії.

Вказаний висновок, на який послалась страхова компанія, позивач вважає таким, що не може бути покладений в основу заперечень, так як експерт страхової компанії ОСОБА_6 не має відповідної кваліфікації щодо проведення транспортно-трасологічних досліджень.

Зазначені фактичні обставини стали підставами для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2017 позов залишено без задоволення.

При цьому, суд першої інстанції виходив із того, що звіт №9 від 24.03.2016 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого позивачу, яким останній обґрунтовує розмір своїх вимог у справі, всупереч вимог законодавства проведено без участі страхової компанії, що свідчить про недопустимість такого доказу, а інші докази у підтвердження розміру завданих позивачу збитків у матеріалах справи відсутні, тобто позовні вимоги є необґрунтованими.

Не погоджуючись з таким рішенням суду першої інстанції, представник позивача подав 24.01.2018 апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, неповне з‘ясування обставин справи та не відповідність висновків суду обставинами справи, просить рішення суду скасувати та задовольнити позовні вимоги у справі. Скаржник зазначає, що страховик всупереч вимог ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» не здійснив виплату потерпілому після відповідного звернення про настання страхового випадку. Оскільки визначення розміру матеріальних збитків відбулося за участі винуватця ДТП, висновки суду про відсутність належних доказів у підтвердження вказаних обставин є невірними. Також винуватець ДТП має відшкодувати збитки позивача у розмірі, який не охоплено страховим відшкодуванням.

Відзиву на апеляційну скаргу не надходило.

Згідно ч.ч. 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2, 5 ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та обговоривши наявні докази по справі, заслухавши пояснення осіб, які з’явилися до суду, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах вимог та доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступних висновків.

При розгляді справи встановлено, що постановою Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.03.2016 ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення за ст. 124 КУпАП за те, що він не врахував дорожньої обстановки, не впорався з керуванням, виїхав на смугу зустрічного руху та скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3А, який рухався в зустрічному напрямку на автомобілі УАЗ - 452Д, чим порушив вимоги п.п.2.3.б, 11.3, 11.4 ПДР України. Внаслідок ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.

З даних звіту № 9 від 24.03.2016 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, внаслідок аварійного пошкодження в ДТП автомобіля НОМЕР_3 вартість його відновлювального ремонту без урахування коефіцієнту фізичного зносу – 133057,18 грн., а відновлювальний ремонт КТЗ з урахуванням коефіцієнта фізичного зносу - 56 745,76 грн. (саме цю суму позивач просив стягнути із страхової компанії, а різницю – 76 311,42 грн., – з відповідача ОСОБА_4В.).

ПАТ «СК «Уніка» відмовлено у здійсненні страхового відшкодування, з посиланням на висновок експертного транспортно-трасологічного дослідження №1270-16-ТТ від 23.03.2016, яким встановлено, що позивачем надана неправдива інформація про обставини та механізм отримання пошкоджень автомобілів, оскільки пошкодження Mitsubishi Pagero Wagon, що заявлені позивачем не поєднуються із пошкодженими ділянками кузова автомобіля винуватця ДТП УАЗ - 452Д, що в сукупності свідчить про неспроможність заявленої версії.

При розгляді справи в суді першої інстанції представником позивача заявлялось клопотання про проведення у справі транспортно-трасологічної експертизи з метою встановлення дійсних пошкоджень, заподіяних автомобілю позивача, внаслідок саме даної ДТП, для спростування висновків, зазначених у звіті №1270-16-ТТ від 23.03.2016. Проте експертиза не була проведена у зв’язку із тим, що автомобілі позивача та відповідача не були надані для огляду експерту, в зв’язку з їх відновленням після ДТП.

При цьому, суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову в повному обсязі, ґрунтував свої мотиви, надавши перевагу висновку транспортно-трасологічного дослідження №1270-16-ТТ від 23.03.2016, яке було здійснено спеціалістом на основі вивчених ним документів, однак, огляд пошкоджених автомобілів не здійснювався, та не оцінивши це дослідження в сукупності з іншими доказами по справі, з яких вбачається наступне.

Так, з довідки, виданої ОСОБА_3 Черкаським відділом поліції ГУ національної поліції в Черкаській області вбачається, що його автомобіль в результаті ДТП, яке відбулося 18.02.2016 року отримав пошкодження передньої частини, а саме: бампера, решітки, капоту та фари автомобіля.

З розширеної довідки, виданої відділенням ДАІ з обслуговування м. Черкаси за № 85823393 зафіксовано, що в результаті ДТП автомобіль позивача отримав пошкодження передньої центральної частини автомобіля.

З постанови Соснівського районного суду м. Черкаси від 04.03.2016, якою ОСОБА_4 визнаний винним у скоєнні зазначеної ДТП та притягнуто до адміністративної відповідальності, також вбачається той факт, що в результаті ДТП автомобіль потерпілого ОСОБА_3. отримав механічні пошкодження з матеріальними збитками.

Відповідач ОСОБА_4 в своїх поясненнях, наданих працівникам поліції при складенні протоколу про адміністративне правопорушення, в суді першої та апеляційної інстанції пояснював суду про те, що в результаті ДТП ним дійсно були спричинені усі зазначені механічні пошкодження автомобілю позивача, що були зафіксовані працівниками поліції у схемі ДТП та протоколі до нього, в зв’язку з чим він визнає заявлені до нього позовні вимоги в повному обсязі.

Отже, суд першої інстанції, не оцінивши всі в повному обсязі обставини справи та надані сторонами докази, прийшов до невірного висновку про те, що позивачем не доведено факту отримання наявних механічних пошкоджень свого автомобіля в зазначеному ним обсязі саме під час ДТП, яке сталося 18.02.2016 близько 21 год. 40 хв. по вул. Оборонна, 88/2 у м. Черкаси внаслідок неправомірних дій водія ОСОБА_4, оскільки з вказаних належних та допустимих доказів вбачається протилежне.

Згідно до вимог ст. 33.3 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» водії та власники транспортних засобів, причетних до дорожньо-транспортної пригоди, власники пошкодженого майна зобов'язані зберігати пошкоджене майно (транспортні засоби) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, до тих пір, поки його не огляне призначений страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) представник (працівник, аварійний комісар або експерт), а також забезпечити йому можливість провести огляд пошкодженого майна (транспортних засобів).

Особи, зазначені в цьому пункті, звільняються від обов'язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, у разі якщо не з їхньої вини протягом десяти робочих днів після одержання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону,-МТСБУ) повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду його уповноважений представник не прибув до місцезнаходження такого пошкодженого майна.

Оскільки представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» проводився огляд пошкодженого автомобілю позивача та складено відповідний акт цього огляду, позивач звільнився від обов’язку збереження пошкодженого майна (транспортних засобів) у такому стані, в якому воно знаходилося після дорожньо-транспортної пригоди, відремонтував його, тому наразі відсутня можливість провести транспортно - трасологічну експертизу автомобіля ОСОБА_3

Далі, колегія суддів не може погодитися з висновком суду про те, що оскільки авто товарознавче дослідження, викладене у звіті № 9 від 24.03.2016 про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику транспортного засобу, внаслідок аварійного пошкодження в ДТП, було проведено без погодження із страховою компанією, що є порушенням пункту 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України, тому вказаний доказ розміру спричиненого матеріального збитку позивачу є неналежним та недопустимим, тому підлягає до відхилення.

Так, з вищезазначеного п. 5.2. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів вбачається , що у разі потреби виклик заінтересованих осіб для технічного огляду із зазначенням дати, місця та часу проведення огляду КТЗ (після їх узгодження з виконавцем дослідження) здійснюється замовником дослідження шляхом вручення відповідного виклику під розписку особі, що викликається, або телеграмою з повідомленням про її вручення адресату.

Отже, вказаним нормативним актом не передбачено обов’язкової участі всіх заінтересованих осіб при проведенні огляду транспортного засобу, тому висновку суду про те, що вищевказаний звіт про оцінку вартості матеріального збитку є неналежним доказом по справі колегія суддів вважає передчасними та такими, що суперечать вимогам закону. При цьому колегія суддів звертає увагу на те, що з матеріалів справи достовірно вбачається той факт, що представником відповідача ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» проводився огляд пошкодженого автомобілю позивача та складено відповідний акт цього огляду, тому твердження страховика про протилежне є необґрунтованими.

При цьому, правове регулювання правовідносин, які склалися між сторонами справи у зв‘язку із завданням внаслідок ДТП водієм застрахованого транспортного засобу матеріальної шкоди майну іншого водія, забезпечують наступні норми матеріального права.

Як передбачено ч.ч. 1, 2 ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Згідно ч. 1 ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Згідно вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Далі, згідно ст. 6 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Положеннями п. 22.1 ст. 22 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Відповідно до ст. 34.4 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», для визначення причин настання страхового випадку та розміру збитків страховиком залучаються їх працівники. Страховиком та потерпілим також можуть залучатися аварійні комісари, експерти або юридичні особи у штаті яких є аварійні комісари чи експерти.

Як зазначено в п. 4 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», обов'язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

З огляду на презумпцію вини завдавача шкоди відповідач звільняється від обов'язку відшкодувати шкоду (у тому числі і моральну шкоду), якщо доведе, що шкоди було завдано внаслідок непереборної сили або умислу потерпілого. Потерпілий подає докази, що підтверджують факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також докази того, що відповідач є завдавачем шкоди або особою, яка відповідно до закону зобов'язана відшкодувати шкоду.

Таким чином потерпілий (позивач) в обов‘язковому порядку для відшкодування завданої шкоди має навести суду докази у підтвердження її розміру.

Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Проаналізувавши вищевикладене, суд приходить до висновку про те, що позивачу в результаті ДТП 18.02.2016 близько 21 год. 40 хв. по вул. Оборонна, 88/2 у м. Черкаси, яке сталося внаслідок неправомірний дій водія ОСОБА_4 були спричинені матеріальні збитки, що становлять 56 745,76 грн. з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу автомобіля. При цьому, вартість відновлювального ремонту без врахування коефіцієнту фізичного зносу автомобіля становить 133 057,18 грн.

Оскільки матеріалах справи наявний поліс АЕ/7345006, яким цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_4 застрахована в ПАТ СК «Уніка» а також договір добровільного страхування цивільної відповідальності власників наземного транспорту, з якого вбачається, що при встановленому йому ліміті відповідальності за шкоду майну третіх осіб у 10 000 грн. при цьому франшиза вираховується у сумі 50 000 грн., тому позовні вимоги ОСОБА_3 до страховика підлягають до часткового задоволення на суму 49 439 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди. В свою чергу, заявлені позивачем позовні вимоги до ОСОБА_4 мають бути задоволенні повному обсязі .

Відповідно до положень ч.1 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об’єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Згідно п.1 ч.1 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання про те, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Відповідно до ст. 376 ЦПК України підставою для зміни чи скасування рішення суду першої інстанції є неповне з’ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Отже, рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2017 року у даній справі слід скасувати, задовольнивши апеляційну скаргу, у зв‘язку з неповним з’ясуванням обставин справи та невідповідністю висновків суду, викладених у рішенні суду, обставинам справи, порушенням норм матеріального та процесуального права та прийняти по справі нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити частково.

Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

п о с т а н о в и в :

апеляційну скаргу – задоволити частково.

Рішення Соснівського районного суду міста Черкаси від 22.12.2017 у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди – скасувати.

Позов ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «УНІКА», ОСОБА_4 про відшкодування матеріальної шкоди – задоволити частково.

Стягнути з ПАТ «Страхова компанія «УНІКА» на користь ОСОБА_3 49 439 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 76 311,42 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди.

В решті вимог – відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає чинності з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення в порядку та за умов, визначених цивільним процесуальним законодавством.

Повну постанову складено 25 травня 2018.

Головуючий

Судді