Ухвала суду № 74274108, 25.05.2018, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/1842/18

н/п 1-кс/640/5353/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"25" травня 2018 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - Божко В.В.,

за участю секретаря - Шилакіної Л.О.,

прокурора - Моргай А.С.,

слідчого - Мар’єнко О.А.,

підозрюваного - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2’єнко ОСОБА_3, по кримінальному провадженню № 12017220470007201 від 08.12.2017 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно:

ОСОБА_1 Адільєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця Казахської ССР, ОСОБА_4’івська область м. Шевченко с. Ново-Узень, зі слів мешкає за адресою: м. Київ, Харківське шосе, 19-Б, кв. 42, не працюючого, не одруженого, зі слів раніше судимого, без громадянства, -

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, -

встановив:

22.05.2018 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2’єнко О.А., погоджене заступником начальника відділу прокуратури Харківської області старшим радником юстиції ОСОБА_5, про продовження строку тримання під вартою відносно ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що ОСОБА_1 у листопаді 2017 року, точна дата в ході досудового розслідування не встановлена, вступив у злочинну змову з ОСОБА_6 та іншою невстановленою слідством особою, направлену на спільне вчинення умисного особливо тяжкого корисливого злочину.

Реалізуючи свої злочинні наміри, ОСОБА_1, діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою та в групі з ОСОБА_6 та невстановленою слідством особою, маючи умисел, направлений на напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров’я особи, яка зазнала нападу, та з погрозою застосування такого насильства (розбій), поєднаний з проникненням у житло, 30.11.2017 приблизно о 08.40 години на невстановленому слідством автомобілі прибули за адресою: АДРЕСА_1, де,усвідомлюючи протиправність своїх дій, діючи за заздалегідь розробленим планом, невстановлена слідством особа залишилась очікувати ОСОБА_1 і ОСОБА_6 у невстановленому слідством автомобілі, ОСОБА_1 і ОСОБА_6 маючи при собі предмети схожі на пістолет і ніж, шляхом вільного доступу близько 08.45 години проникли до житла ОСОБА_7. Знаходячись у вказаному житловому приміщенні ОСОБА_6,приставив предмет схожий на ніж до живота ОСОБА_7,а ОСОБА_1 приставив правою рукою предмет схожий на пістолет до голови дружини ОСОБА_7 – ОСОБА_4, одночасно лівою рукою закривши їй рота,тобто, застосовуючи насильство, небезпечне для життя і здоров’я потерпілих, почали вимагати віддати їм ювелірні вироби із золота, а також гроші готівкою в національній та іноземній валюті. При цьому ОСОБА_6 повалив на підлогу ОСОБА_7 і почав наносити йому удари руками в обличчя та іншим частинам тіла, завдаючи фізичного болю, вимагаючи при цьому віддати їм ювелірні вироби із золота, а також гроші готівкою в національній та іноземній валюті. Надалі ОСОБА_1, діючи умисно і узгоджено в групі з ОСОБА_6 і невстановленою слідством особою, з метою подавити волю ОСОБА_7 до чинення опору, передав ОСОБА_6 предмет схожий на пістолет, дуло якого ОСОБА_6 вставив до рота ОСОБА_7 і пригрозив вбивством, уразі відмови останнім віддати їм золоті прикраси та гроші, тобто погрожував застосовуванням насильства, небезпечного для життя та здоров’я потерпілого. Цю погрозу ОСОБА_7 сприйняв, як реальну і вимушений був відкрити прихований сейф вбудований в стелю, в якому зберігалися ювелірні прикраси виготовлені із золота, а також гроші в національній і іноземній валюті.

Впевнившись в тому, що ОСОБА_7 нездатний чинити їм будь-який опір, ОСОБА_1, діючи умисно, в групі з ОСОБА_6 і невстановленою слідством особою відкрито заволоділи ювелірними виробами із золота, а також грошима у сумі 120 000 гривень і 1800 доларів США, після чого з місця вчинення злочину зникли, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд.

Строк тримання під вартою ОСОБА_1 спливає 27.05.2018, однак завершити досудове слідство у зазначений строк не видається за можливе, оскільки для закінчення досудового розслідування, з метою неупередженого виконання вимог чинного кримінального процесуального кодексу України необхідно: отримати висновки раніше призначених судових експертиз; провести розсекречування матеріалів НСРД і призначити відповідно до їх результатів відповідні судові експертизи.

Після отримання зазначених доказів вони будуть проаналізовані, при цьому відомості у висновках вказаних експертиз дадуть змогу забезпечити швидке, повне та неупереджене розслідування, з метою встановлення всіх обставин кримінального правопорушення, інкримінованого ОСОБА_1 та подальше їх використання в ході судового розгляду.

Результати проведення вказаних слідчих дій мають суттєве значення для встановлення істини у кримінальному провадженні та можуть бути використані під час судового розгляду, однак їх отримання потребує додаткового часу.

У органу досудового розслідування є достатні підстави вважати, що існують ризики, передбачені ст.177 КПК України, які вказують на те, що підозрюваний може: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Орган досудового розслідування зазначає, що є достатні підстави вважати, що запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом продовження строку тримання підозрюваного ОСОБА_1 під вартою без обрання розміру застави.

При розгляді клопотання в судовому засіданні прокурор та слідчий клопотання підтримали.

Підозрюваний ОСОБА_1 в судовому засіданні не визнав себе винуватим у пред’явленій підозрі, просив відмовити у задоволенні клопотання.

Захисник підозрюваного заперечувала в судовому засіданні проти задоволення клопотання, посилаючись на недоведеність підозри, відсутність ризиків, просила відмовити в задоволенні клопотання та обрати більш м’який запобіжний захід. При цьому зазначила, що ухвалою слідчого судді від 29.03.2018 р. в порядку ст. 206 КПК України доручено прокурору, який здійснює процесуальне керівництво у даному кримінальному провадженні, здійснити перевірку заяви ОСОБА_1 щодо застосування до нього незаконних методів з боку працівників поліції, а саме застосування заходів психологічного та фізичного впливу при його затриманні, однак даних щодо проведення перевірки, не надано.

Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження та дослідивши надані докази, встановив, що в провадженні СУ ГУ НП в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 12017220470007201 від 08.12.2017 року, розпочате за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст. 187 КК України.

02.02.2018 ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 187 КК України, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу та з погрозою застосування такого насильства (розбій), вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний з проникненням у житло.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.02.2018 р., ОСОБА_1 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань строком на 60 (шістдесят) днів, тобто до 06.04.2018, без визначення застави.

27.03.2018 постановою першого заступника прокурора Харківської області Степанова А.Б., строк досудового розслідування продовжено до 5-ти місяців тобто до 01.07.2018.

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 29.03.2018 р., ОСОБА_1 продовжено строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) в межах строку досудового розслідування, на 60 днів, тобто до 27.05.2018 р., без визначення застави.

Надані стороною обвинувачення докази свідчать про обґрунтованість повідомленої підозри ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст.187 КК України.

Слідчий суддя вважає встановленим та доведеним слідчим існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а саме можливість підозрюваним: переховуватись від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу, свідків цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення.

Всі інші питання – фактичні обставини кримінального провадження, питання винності чи не винності в скоєні кримінального правопорушення, а також питання відносності та допустимості доказів вирішуються під час іншої стадії кримінального процесу – судового провадження під час розгляду справи по суті в суді першої інстанції. Встановлення того, вчинила чи не вчинила особа кримінальне правопорушення, є завданням подальшого провадження, сприяти якому й покликаний запобіжний захід, що обирається.

Відповідно до практики Європейського Суду з прав людини вагомою підставою для вирішення питання про необхідність попереднього ув’язнення особи є ризик перешкоджання встановленню істини у справі та переховування цієї особи від правосуддя. При цьому зазначено, що небезпека перешкоджання встановленню істини у справі та переховування особи від правосудді може вимірюватися суворістю можливого покарання в сукупності з наявністю даних про матеріальний, соціальний стан особи, її зв’язками з державою, у якій його переслідують та міжнародними контрактами.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_1 більш м’якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків.

Однак, враховуючи існування зазначених ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ч.1 ст. 177 КПК України, а також оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення ОСОБА_1 кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує йому в разі визнання винним у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, враховуючи також, що ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні особливо тяжкого кримінального правопорушення вчинене проти власності, а також той факт, що ОСОБА_1 офіційно ніде не працює та не має офіційних джерел отримання прибутку, не одружений, тобто не має стійких соціальних зв’язків, не має зареєстрованого місця проживання в Україні, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків кримінального правопорушення, слідчий суддя вважає, що застосування більш м’яких запобіжних заходів є неможливим.

Висновок слідчого судді щодо необхідності продовження строку тримання ОСОБА_1 під вартою до вказаного строку ґрунтується на вищевикладених обставинах, що свідчать про не зменшення заявлених ризиків та виправдовують тримання особи під вартою, а наведені в клопотанні обставини перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії ухвали про тримання підозрюваного під вартою.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Щодо доводів захисника про необґрунтованість підозри ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого правопорушення, слідчий суддя вважає необхідним зазначити, що у розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об’єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення. Матеріали кримінального провадження, на які посилалися прокурор, слідчий у клопотанні, дають підстави вважати підозру ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, як на те посилається сторона обвинувачення, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу. Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Що стосується оцінки доводів захисника щодо відсутності ризиків у кримінальному провадженні, слідчий суддя дійшов наступних висновків:

Фактичні обставини інкримінованого ОСОБА_1 умисного особливо тяжкого кримінального правопорушення проти власності свідчать про його підвищену суспільну небезпеку. Санкція ч.3 ст.187 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі до 12 років. У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» №33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів». Особлива тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_1 у разі визнання його винним, у сукупності із даними про особу підозрюваного, з огляду на вірогідність незаконного впливу на потерпілих, свідків кримінального правопорушення, враховуючи можливість перешкоджання кримінальному провадженню, спростовує доводи захисника про відсутність ризиків, передбачених п.п. 1, 3, 4, 5 ст.177 КПК України, та можливість застосування до підозрюваного менш суворого запобіжного заходу.

З вказаних підстав, слідчий суддя приходить до висновку про необхідність продовження строку тримання під вартою ОСОБА_1 в межах строку досудового розслідування, тобто до 01.07.2018 р.

Крім того, слідчий суддя звертає увагу на той факт, що прокурором не надано даних щодо результатів перевірки заяви підозрюваного щодо застосування до нього незаконних методів з боку працівників поліції, а саме застосування заходів психологічного та фізичного впливу при його затриманні.

Слідчий суддя при постановленні даної ухвали, керуючись ч.ч. 3, 4 ст. 183 КПК України, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 КПК України, про які зазначено вище, не визначає розмір застави у даному кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1 при продовженні строку тримання його під вартою, оскільки останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України, тобто у скоєнні злочину, вчиненого із застосуванням насильства.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 372, 395 КПК України, слідчий суддя, -

У Х В А Л И В:

Клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2’єнко ОСОБА_3, по кримінальному провадженню № 12017220470007201 від 08.12.2017 року про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_1 Адільєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1 - задовольнити.

Продовжити підозрюваному ОСОБА_1 Адільєвичу, ІНФОРМАЦІЯ_1, строк тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань (№ 27) в межах строку досудового розслідування, на 38 днів, тобто до 01.07.2018 р., без визначення застави.

Зобов’язати старшого слідчого СУ ГУНП в Харківській області майора поліції ОСОБА_2’єнко О.А. негайно повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_1 про продовження тримання під вартою останнього.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду Харківської області протягом п'яти днів з дня її проголошення, а ОСОБА_1 - в той же строк, але з моменту вручення йому ухвали суду.

Встановити строк дії ухвали з 25.05.2018 р. по 01.07.2018 р.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя - Божко В.В.