Постанова № 74274080, 24.05.2018, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року

м. Харків

справа № 641/7709/16-ц

провадження № 22-ц/790/219518

Апеляційний суд Харківської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Коваленко І.П.,

суддів: Овсяннікової А.І., Піддубного Р.М.,

за участі секретаря: Дмитренко А.Ю.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності та перерозподіл часток в загальній частковій власностіза апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року (у складі судді Чайка І.В.),

В С Т А Н О В И В:

У вересні 2016 року ОСОБА_1звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності та перерозподіл часток в загальній частковій власності, в якому просив визнати за ним право власності на об’єднану вбиральню та ванну кімнату № 8 площею 5,6 кв.м., підсобне приміщення (котельна) № 9 площею 4,0 кв.м., веранду площею 5,1 кв.м., коридор № 1 площею 5,7 кв.м., зливну яму в квартирі № 1 по проїзду Балашовському (Нехаєнко), 22 в м. Харкові, загальною вартістю 179398,00 грн., а також позивач просив перерозподілити частки в квартирі № 1 по проїзду Балашовському (Нехаєнко), 22 в м. Харкові, визнавши за позивачем право власності на вищевказану квартиру на 63/100 частини, залишивши за відповідачем право власності на 37/100 частин спірної квартири.

В обґрунтування позову вказував, що відповідно до рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2016 року йому та відповідачу по справі належить по 1/2 частині кожному, квартири № 1 по проїзду Балашовському (Нехаєнко), 22 в м. Харкові, в порядку спадкування за законом після смерті батьків. Відповідач по справі є рідним братом позивача. Батьки сторін у справі отримали службове житло, яким є спірна квартира та яка складалась з житлових кімнат № 6 площею 14,5 кв.м, № 7 площею 21,7 кв.м та № 5 площею 8,9 кв.м, кухні № 3 площею 7,8 кв.м та коридорів №2 площею 3,6 кв.м та № 4 площею 4,1 кв.м. Позивач вказував, що мешкає він у спірній квартирі з 1993 року та в 1994 - 1995 роках, він особисто, за свої особисті кошти в спірній квартирі обладнав тимчасовою електропроводкою, здійснив прибудову, що складається з: поєднаної вбиральні та ванної кімнати № 8 площею 5,6 кв.м, підсобного приміщення (котельна) № 9 площею 4,0 кв.м, веранди площею 5,1 кв.м та коридору № 1 площею 5,7 кв.м. Після того, як була збудована прибудова, в квартирі був встановлений новий котел та проведене парове опалення, від колонки до квартири була проведена вода. В 2000 - 2001 роках була обладнана ванна кімната, проведений злив води, обладнана зливна яма, квартира була підключена до мережі газопостачання, внаслідок чого був встановлений новий газовий котел та газова колонка, замінено парове опалення. В 2009 - 2010 pоках був повністю замінений дах над квартирою, оскільки старий постійно протікав, для цього він особисто брав позику у банку в розмірі 35 000 грн. В 2013 році позивачем був здійснений капітальний ремонт в квартирі на який він також взяв кредит. 30.11.2011 року помер батько сторін у справі, після смерті якого, останні відмовились від своєї частки на користь матері, та яка в подальшому прийняла спадщину. 05.01.2015 року померла мати сторін та після смерті матері сторони й успадкували спірну квартиру в рівних частинах, в якій на той час позивачем вже були здійснені прибудови. Отже, позивач вважає, що внаслідок здійснення ним за власні кошти прибудови та ремонту, стан спірної квартири значно поліпшився та її загальна площа збільшилась, у зв’язку з чим посилаючись на положення статті 357 ЦК України позивач просив визнати за ним право власності на здійснені ним прибудови та на підставі чого перерозподілити частки співвласників.

Представник позивача в судове засідання не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги з урахуванням уточнених позовних вимог підтримав в повному обсязі та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні заперечував проти позову посилаючись не необґрунтованість позовних вимог та просив в позові відмовити.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував проти позову, вважав заявлені вимоги безпідставними та необґрунтованими. Крім того, представником відповідача до суду була подана заява про закриття провадження у справі, в якій він посилався на те, що Комінтернівським районним судом м. Харкова розглядалась справа за позовом ОСОБА_2 до Харківської міської ради, третя особа: ОСОБА_1 про визнання права власності в порядку спадкування за законом та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності в порядку спадкування за законом. Зустрічні позовні вимоги ОСОБА_1 та обґрунтування позову були тотожними з даними позов. Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2016 року, зустрічний позов ОСОБА_1 був задоволений частково, а саме за ОСОБА_1 визнано право власності на 1/2 частину спірної квартири в порядку спадкування за законом, в іншій частині позову було відмовлено. Вказане рішення було залишено без змін відповідно до ухвали апеляційного суду Харківської області. Таким чином представник відповідача вважав, що вже мається рішення щодо розгляду справи між тими ж сторонами та за тим же предметом спору.

Рішенням Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року позовну заяву ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 до ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання права власності та перерозподіл часток в загальній частковій власності – залишено без задоволення.

Не погодившись із вказаним вище рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 звернувся на це рішення з апеляційною скаргою, в якій, з посиланнями на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказане рішення скасувати та ухвалити нове, яким його позовні вимоги задовольнити.

Обґрунтовуючи доводи апеляційної скарги зазначав, що суд першої інстанції не встановив фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, не визначився з характером спірних правовідносин і яка саме правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, доводи сторін належним чином не перевірив.

Колегія суддів, вислухавши суддю - доповідача, пояснення з'явившихся осіб, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Залишаючи позов ОСОБА_1 без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано доказів що саме ним та за його власні кошти, були здійснені прибудови у спірній квартирі, не надано доказів на підтвердження того, що власник квартири - його матір, після смерті якої сторони успадкували спірну квартиру у рівних частках, за життя була згодна на здійснення позивачем прибудов з метою збільшення його частки у праві власності на спадкове майно.

З таким висновком суду першої інстанції судова колегія погоджується виходячи з наступного.

Судом встановлено, що Комінтернівським районним судом м. Харкова від 02.02.2016 року, за сторонами у даній справі визнано право власності в порядку спадкування за законом на 1/2 частину квартири № АДРЕСА_1 за кожним, після смерті матері – ОСОБА_3, померлої 05.01.2015 року.

Ухвалою Апеляційного суду Харківської області від 31.03.2016 року, вищевказане рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова залишено без змін.

Відповідно до копії технічного паспорту реєстровий № В-56848 від 07.08.2015 року квартири № АДРЕСА_1, вказана квартира за станом обстеження на 23.07.2001 року, є посімейного заселення, розташована на першому поверсі будинку та складається з 3-х кімнат, житловою площею 45,1 кв.м., у тому числі : 1-а кімната -8,9 кв.м.; 2-а кімната -14,5 кв.м.; 3-я кімната 21,7 кв.м.; кухні площею 7,8 кв.м.; вбиральні ( поєднаної) площею 5, 6 кв.м.; коридор площею 5,7; 3,6;4,1 кв.м.; веранди площею 5,1 кв.м.; підсобного приміщення – 4,0 кв.м. Загальна площа квартири 81,0 кв.м. Інвентарізайна вартість квартири в цінах 2001 року – 14-17 грн. Будинок підключено до телефонної мережі, об’днаної диспетчерською системами та обладнано водопроводом (холодне, гаряче) водопостачання), каналізацію, газопостачанням, опаленням—автономним, електроосвітлення, замково-переговорними пристроями (кодовими замками), радіотрансляційною мережею, телевізійною антеною колективного користування, кабельним телебаченням.

Згідно копії паспорта позивача, останній з 04.09.2008 року зареєстрований за адресою : ІНФОРМАЦІЯ_3.

В судовому засіданні суду першої інстанції учасники справи визнали факт того що, назва вулиці Нехаєнко в м. Харкові була змінена на - проїзд Балашовський.

Відповідно до копії інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, ОСОБА_2 в установленому законом порядку зареєстрував право власності 1/2 частину квартири № 1 по проїзд Балашовський, (вул. Нехаєнко), 22 в м. Харкові, відповідно до рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2016 року.

Висновком судової будівельно-технічної експертизи № 3138/9262 від 19.06.2017 року встановлено, що за адресою м. Харків, пр-д Балашовський (Нехаєнко), 22 кв. 1 була здійснена прибудова наступних приміщень: об’єднаної вбиральні з ванною кімнатою № 8 площею 5,6 кв.м., підсобне приміщення (котельна) № 9 площею 4,0 кв.м., веранда площею 5,1 кв.м., коридор № 1 площею 5,7 кв.м. та зливної ями, що були здійснені до 1999 року. Ринкова вартість в вищевказаних прибудов , що враховані при виконанні експертизи, як поліпшення прибудови, становить 179398 грн. Крім того, вказаним висновком встановлено, що у випадку визнання за позивачем права власності на вказані прибудови, його частка в квартирі становитиме 63/100 частини , а частка відповідача 37/100 частин спірної квартири.

З матеріалів справи вбачається, що відповідно до рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 02.02.2016 року сторонам по справі належить по 1/2 частині кожному, квартири № 1 по проїзду Балашовському (Нехаєнко), 22 в м. Харкові, в порядку спадкування за законом після смерті батьків.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 просив право визнати за ним власності на вищевказану квартиру на 63/100 частини, залишивши за відповідачем право власності на 37/100 частин спірної квартири.

Статтею 41 Конституції України та статті 1 першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, до якої Україна приєдналася 17 липня 1997 року відповідно до ЗУ від 17 липня 1997 року «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів « 2,4,7 та 11 до Конвенції», закріплено принцип непорушності права приватної власності, який означає право особи на безперешкодне користування своїм майном та закріплює право власника володіти, користуватися і розпоряджатися належним йому майном, на власний розсуд вчиняти щодо свого майна будь-які угоди, відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб (ст.ст.316,317,319,321 ЦК України).

Відповідно до вимог частини 1 статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Згідно частини 1 статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Права власника квартири визначені статтею 383 ЦК України, яка передбачає право власника використовувати житло для власного проживання та проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Частиною 1 статті 356 ЦК України передбачено, що власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.

Кожен учасник спільної часткової власності володіє не часткою майна в натурі, а часткою в праві власності на спільне майно у цілому. Ці частки є ідеальними й визначаються відповідними відсотками від цілого чи у дробному виразі.

Відповідно до частин 1-3 статті 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

У відповідності до частини 1статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ в натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності, а відповідно до змісту частини 1статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками.

Згідно статті 357 ЦК України частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом. Якщо розмір часток у праві спільної часткової власності не встановлений за домовленістю співвласників або законом, він визначається з урахуванням вкладу кожного з співвласників у придбання (виготовлення, спорудження) майна. Співвласник має право на відповідне збільшення своєї частки у праві спільної часткової власності, якщо поліпшення спільного майна, які не можна відокремити, зроблені ним своїм коштом за згодою всіх співвласників, з додержанням встановленого порядку використання спільного майна. Співвласник житлового будинку, іншої будівлі, споруди може зробити у встановленому законом порядку за свій рахунок добудову (прибудову) без згоди інших співвласників, якщо це не порушує їхніх прав. Така добудова (прибудова) є власністю співвласника, який її зробив, і не змінює розміру часток співвласників у праві спільної часткової власності. Поліпшення спільного майна, які можна відокремити, є власністю того з співвласників, який їх зробив, якщо інше не встановлено домовленістю співвласників.

Відповідно до п.12 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 04 жовтня 1991 року «Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності на жилий будинок» зазначено, що при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить у ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних приміщень) шляхом прибудови, надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконавчого комітету місцевої ради і за згодою решти учасників спільної власності.

ОСОБА_1 не надав будь-яких доказів того, що саме ним та за його власні кошти, були здійснені прибудови у спірній квартирі, оскільки відповідно до висновку експертизи ці прибудови були здійснені до 1999 року, тобто, за життя батьків.

Відповідно до статті 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, судова колегія приходить до висновку, що відсутні підстави для задоволення апеляційної скарги, оскільки доводи апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи.

Рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим, постановлено з дотриманням вимог матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 365, 366, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1– залишити без задоволення.

Рішення Комінтернівського районного суду м. Харкова від 24 січня 2018 року – залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 25 травня 2018 року.

Головуючий - І.П. Коваленко

Судді - А.І. Овсяннікова

ОСОБА_4