Рішення № 74273381, 25.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/2863/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року м. Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Першко О.О.,

з секретарем судового засідання Прокопчук Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив Рівненська брама» про визнання майнових прав,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив Рівненська брама» (надалі – відповідач), в якому просить визнати за нею майнові права на квартиру за будівельним номером 87, загальною проектною площею 59,56 кв.м. на шостому поверсі в другому під’їзді, будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у м. Рівне.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що позовні вимоги є безпідставними, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами, що його права порушені з боку ОК «ЖБК Рівненська брама». Матеріали справи не містять доказів на підтвердження належності позивачу спірної квартири на праві власності, а тому підстав для визнання за ним майнових прав на об’єкт інвестування немає.

Позивач та її представник в судове засідання не з’явилися, хоча були належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

25 травня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 подала суду письмову заяву, в якій позов підтримала та просила його задовольнити у повному обсязі. Розгляд справи просила провести у її відсутність та відсутність позивача.

Представник відповідача також в судове засідання не з’явився, про дату, час і місце судового засідання відповідач був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення.

Дослiдивши докази по справi, суд прийшов до висновку, що позов пiдлягає задоволенню повнiстю, оскільки позовні вимоги є обґрунтованими та доведеними.

Судом встановлено, що 24 лютого 2016 року між ОК «ЖБК Рівненська брама» в особі голови кооперативу ОСОБА_4 (далі – кооператив), що діяв на підставі Статуту кооперативу, та позивачем ОСОБА_1, асоційованим членом кооперативу (далі – пайовик), було укладено договір пайової участі в будівництві №87 (далі – договір), за умовами якого пайовик вступає, а кооператив приймає пайовика в асоційовані члени кооперативу та пайову участь по будівництву кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівне (далі - Об’єкт) і реалізації статутної мети і завдань кооперативу з метою отримання у власність квартири, будівельний номер 87 загальною проектною площею 59,56 м.кв., на шостому поверсі в другому під’їзді Об’єкту (далі - квартиру).

Згідно пункту 1.2. договору, кооператив зобов’язується організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію, передати пайовику у власність квартиру, обумовлену цим договором, за умови повної (в розмірі 100 відсотків) сплати пайовиком пайового внеску.

Пунктом 2.1. договору визначено, що загальний розмір пайового внеску пайовика визначається кооперативом та на день укладання договору становить 589 644 гривень 00 копійок, з розрахунку 9 900 гривень за один квадратний метр загальної площі квартири, без внутрішніх оздоблювальних робіт.

У відповідності до пункту 2.4. договору, пайовик зобов’язується внести (сплатити) свій пайовий внесок в кооператив в національній валюті, шляхом перерахування коштів на банківський розрахунковий рахунок кооперативу вказаний у реквізитах (або іншими не забороненими чинним законодавством способами).

Згідно пункту 3.4. договору, кооператив зобов’язаний організувати і забезпечити будівництво Об’єкту та здачу його в експлуатацію у термін до 30 червня 2016 року, за умови належного виконання пайовиком своїх зобов’язань щодо здійснення пайового внеску.

20 квітня 2017 року за домовленістю між сторонами були внесені зміни до Договору пайової участі в будівництві №87/2 від 24 лютого 2016 року, згідно яких загальний розмір пайового внеску пайовика становить 560 162 грн. 00 коп. з розрахунку 9 405 грн. 00 коп. за один квадратний метр загальної площі житлового приміщення, без внутрішніх оздоблювальних робіт.

Свої зобов’язання по оплаті пайового внеску позивач виконала у повному обсязі, що підтверджується квитанціями до прибуткового касового ордера від 29 лютого 2016 року на суму 150 000 грн. 00 коп., від 01 березня 2016 року на суму 150 000 грн. 00 коп., від 02 березня 2016 року на суму 150 000 грн. 00 коп., від 03 березня 2016 року на суму 110 162 грн. 00 коп., довідками ОК «ЖБК Рівненська брама» від 25 лютого 2016 року, від 03 травня 2017 року.

Судом також встановлено, що станом на день звернення до суду Об’єкт не зданий в експлуатацію, будь-яких дій для здачі в експлуатацію будинку, де знаходиться квартира відповідач не здійснює, чим порушує встановлені статтею 526 ЦК України загальні вимоги виконання зобов’язання: зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частин першої та другої статті 509 ЦК України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку. Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов’язків є договори та інші правочини.

Відповідно до статті 629 ЦК України договір є обов’язковим для виконання сторонами, а порушенням зобов’язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов’язання (стаття 610 ЦК України).

Як встановлено судом, відповідач, всупереч вимогам умов укладеного договору та цивільного законодавства України, не виконав взяті на себе зобов’язання, чим порушив законні права та інтереси позивача, яка з незалежних від неї причин не може зареєструвати за собою право власності на належну квартиру, а тому не може володіти, користуватися та розпоряджатися придбаним майном.

Відповідно до статті 190 ЦК України майном як особливим об’єктом вважаються річ, сукупність речей, а також майнові права та обов’язки.

Майнові права є неспоживною річчю та визнаються речовими правами.

Закон України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» дає визначення поняття «майнові права», які можуть оцінюватися, як будь-які права, пов'язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (частина друга стаття 3 Закону).

Майнові права на нерухомість, що є об’єктом будівництва (інвестування), не є речовими правами на чуже майно, оскільки об’єктом цих прав не є «чуже майно», а також не є правом власності, оскільки об’єкт будівництва (інвестування) не існує на момент встановлення іпотеки, а тому не може існувати й право власності на нього.

Отже, майнове право, яке можна визначити як «право очікування», є складовою частиною майна як об’єкта цивільних прав. Майнове право – це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений певними, але не всіма правами власника майна, та яке засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому.

Виходячи з приписів статті 190 ЦК України, частини другої статті 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» та умов укладених між сторонами договорів, суд визнає позивача такою, що набула майнових прав на квартиру, оскільки вона в повному обсязі виконала умови договору пайової участі в будівництві №87.

Згідно статей 15,16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання і, відповідно, має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Визнання права є одним із способів захисту цивільних прав та інтересів. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Невизнання цивільного права полягає у пасивному запереченні наявності у особи суб’єктивного цивільного права, зокрема, на майно, на частину в загальному майні, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб’єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб’єктивного права.

Як слідує з наданих позивачем письмових доказів, у листопаді 2017 року до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області ОСОБА_5 було подано позов про визнання недійсним договору уступки (цесії), в якому відповідачами були зазначені дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне», ОК «ЖБК Рівненська брама», ОСОБА_4, що підтверджується ухвалою Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області в справі № 686/20914/17.

Аналогічні три позови було подано ОСОБА_6 до дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», ОСОБА_4, ОК «ЖБК Рівненська брама» про визнання недійсним договору уступки (цесії), зокрема, справи № 686/23217/17, № 686/20915/17, у яких він вказує, що як засновник дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» недоотримує прибуток, який може бути розподілений між засновниками як дивіденди.

Оскаржуваний ОСОБА_5 і ОСОБА_6 договір уступки (цесії) від 18 червня 2015 року був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» (Цедент) та ОК «ЖБК Рівненська Брама» (Цесіонарій). В порядку та на умовах, визначених цим договором уступки (цесії), Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора-2, що відносяться до будівництва за Угодою № 20 про дольову участь у будівництві житлових будинків з об’єктами соціально-культурного призначення на вулицях Костромській та Гагаріна у місті Рівному від 22 серпня 2007 року та додаткових угод до неї, укладену між Замовником – Управління капітального будівництва виконавчого комітету Рівненської міської ради, Інвестором-1 – ТзОВ «Реноме-Євробуд» та Інвестором-2 – дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне».

10 листопада 2016 року між тими ж сторонами було укладено договір уступки вимоги (цесії) у новій редакції, у відповідності до якого, в порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент передає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває належні Цедентові права та обов’язки Інвестора в повному обсязі, що відносяться до будівництва Кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному за Угодою про дольову участь у будівництві кварталу житлової та громадської забудови з торгівельно-розважальним центром на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівному №20 від 22 серпня 2007 року та усіх Додаткових угод, що є невід’ємною частиною основної Угоди.

За вказаним оскаржуваним договором уступки (цесії), дочірнє підприємство «Градобуд-Рівне» передало свої права та обов’язки інвестора щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному для ОК «ЖБК Рівненська Брама».

ОСОБА_5 є засновником (учасником) як ОК «ЖБК Рівненська Брама» згідно відомостей із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (із офіційного веб-сайту Міністерства юстиції України), так і дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне».

ОСОБА_6 є засновником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», про що він зазначає у своєму позові від 06 листопада 2017 року.

За наведеного, ОСОБА_5 як засновник (учасник) ОК «ЖБК Рівненська Брама» та дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне», оскаржував укладений договір уступки вимоги (цесії) між юридичними особами, засновником яких він є, а ОСОБА_6 оскаржував договір, за яким були передані права інвестора для ОК «ЖБК «Рівненська Брама».

Суд визнає, що у випадку можливого задоволення позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсним договору уступки (цесії), таке рішення мало би негативні наслідки для кожного із пайовиків, у тому числі і для позивача, оскільки однією із сторін у договорах пайової участі у будівництві є ОК «ЖБК Рівненська Брама», який придбав інвестиційні права у дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» саме за оскаржуваним ОСОБА_5 та ОСОБА_6 договором уступки права вимоги (цесії).

Наслідки визнання правочину недійсним (в даному випадку договору уступки (цесії) від 18 червня 2015 року) визначені статтею 216 ЦК України, зокрема, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов’язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов’язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, – відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

За наведеного, під невизнанням майнових прав за позивачем на квартиру слід розуміти заперечення засновником ОК «ЖБК Рівненська Брама» і учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_5, а також учасником дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» ОСОБА_6 дійсності та належності ОК «ЖБК Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному, що відповідно створює невпевненість для позивача у дійсності її майнового права на квартиру.

Таким чином, вищевказані позови до Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області про визнання недійсним договору уступки (цесії) свідчать про невизнання засновником ОК «ЖБК Рівненська Брама» і учасниками дочірнього підприємства «Градобуд-Рівне» наявності у ОК «ЖБК Рівненська Брама» інвестиційних прав щодо будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулиці Костромська та Гагаріна у місті Рівному за Договором уступки (цесії) від 18 червня 2015 року, який був укладений між дочірнім підприємством «Градобуд-Рівне» та ОК «ЖБК Рівненська Брама», що може мати наслідком невизнання права ОК «ЖБК Рівненська Брама» на укладення договорів пайової участі в будівництві з будь-якими особами, у тому числі, і на укладення договорів пайової участі в будівництві з позивачем.

Відповідно до вимог частини другої статті 386 ЦК України власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Враховуючи вимоги частини першої статті 8 ЦК України щодо застосування аналогії закону, суд визнає, що майнові права підлягають такому ж захисту, що і права власності.

За встановлених по справі обставин, суд приходить до висновку про те, що існують реальні підстави передбачати можливість порушення майнового права позивача іншими особами, оскільки визнання недійсним договору уступки (цесії) матиме наслідком застосування положень статті 216 ЦК України.

При цьому суд визнає, що обраний позивачами спосіб захисту порушених та невизнаних цивільних прав та інтересів відповідає положенням статей 15,16 ЦК України та не є зловживанням правом у будь-якому вигляді.

Щодо заяви відповідача від 26 березня 2018 року про залишення позовної заяви ОСОБА_1 без руху, суд доходить висновку, що підстав для залишення позовної заяви без руху немає, так як в заяві від 17 квітня 2018 року представник позивача ОСОБА_3 в порядку ст. 175 ЦПК України підтвердила, що позивачем не подано іншого позову до того ж відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав. Окрім того, повідомила, що договір пайової участі будівництва №87 від 24 лютого 2016 року та інші докази, які були долучені до позовної заяви в оригіналах знаходяться у позивача.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р I Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» про визнання майнових прав задовольнити.

Визнати майнове право ОСОБА_1 на квартиру будівельний номер 87 загальною проектною площею 59,56 м.кв. на шостому поверсі в другому під’їзді будівництва кварталу житлової та громадської забудови на вулицях Костромська та Гагаріна у місті Рівне.

Стягнути з ОСОБА_2 кооперативу «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама» на користь ОСОБА_1 понесені нею судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 5 601 (п'ять тисяч шістсот одна) гривня 62 копійки.

Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Рівненський міський суд Рівненської області в Апеляційний суд Рівненської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач – ОСОБА_1, місце проживання: ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_2 кооператив «Житлово-Будівельний кооператив «Рівненська брама», місцезнаходження: 29000, Хмельницька область, місто Хмельницький, вулиця Старокостянтинівське шосе, 26, код ЄДРПОУ 39839768.

Повне судове рішення складено 25 травня 2018 року.

Суддя О.О. Першко