Вирок № 74273308, 25.05.2018, Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

Номер справи 623/418/18

Номер провадження 1-кп/623/128/2018

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2018 року Ізюмський міськрайонний суд Харківської області

в складі: головуючого судді Гуренка М.О.,

за участю: секретаря Лисенко О.В.,

прокурора Павленко М.О.,

захисника ОСОБА_1

обвинувачених ОСОБА_2,

ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Ізюмського міськрайонного суду Харківської області матеріали кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 12 січня 2018 року за №12018220320000038 за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця селища ОСОБА_4, Саткінського району, Челябінської обл., РФ, росіянина, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, РНОКПП НОМЕР_1, раніше судимого 18.02.2009 року Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 2 ст. 121 КК України до 8 років позбавлення волі, звільненого 02.02.2016 року по відбуттю строку покарання з урахуванням ухвали Червонозаводського районного суду м. Харкова від 02.02.2016 р. та змін, внесених до ст. 72 КК України;

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_5, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого, не працюючого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, РНОКПП - НОМЕР_2, раніше судимого 19.10.2012 Ізюмським міськрайонним судом Харківської області за ч. 1 ст. 121 КК України до 6 років позбавлення волі, звільненому 02.06.2014 згідно ухвали Жовтневого районного суду за ст. 4-А Закону України від 08.04.2014 «Про амністію» та ЗУ від 06.02.2014 р. «Про внесення змін про застосування амністії в Україні»,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_3 11.01.2018 приблизно о 23 годині, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел і викрадення чужого майна, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_2, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи таємно, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до квартири №АДРЕСА_1, звідки намагався таємно викрасти телевізор «Rolsen с 2190 Plat», вартістю 308 грн., та металеву сковороду з кришкою, вартістю 18 грн. на загальну суму 326 грн., які належали ОСОБА_5, однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, а саме: під час виходу з квартири ОСОБА_3О та ОСОБА_2 були помічені сусідом ОСОБА_6, після чого ОСОБА_3 втік з місця події, а ОСОБА_2 був затриманий ОСОБА_6 на місці вчинення злочину.

ОСОБА_2 11.01.2018 приблизно о 23 годині, діючи з корисливих мотивів, маючи умисел і викрадення чужого майна, за попередньою змовою та спільно з ОСОБА_3, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, діючи таємно, шляхом пошкодження вхідних дверей проник до квартири №5 по будинку №16 по вул. Донця-Захаржевського у м. Ізюм Харківської області, звідки намагалися таємно викрасти телевізор «Rolsen с 2190 Plat», вартістю 308 грн., та металеву сковороду з кришкою, вартістю 18 грн. на загальну суму 326 грн., які належали ОСОБА_5, однак виконавши всі дії, які вважав необхідними для доведення злочину до кінця, злочин не було закінчено з причин, що не залежали від його волі, а саме: під час виходу з квартири ОСОБА_3О та ОСОБА_2 були помічені сусідом ОСОБА_6, після чого ОСОБА_3 втік з місця події, а ОСОБА_2 був затриманий ОСОБА_6 на місці вчинення злочину.

Допитані в судовому засіданні обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 свою вину у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, визнали повністю, підтвердили обставини вчиненого ними замаху на злочину, у скоєному щиро розкаювалися.

На підставі ч. 3 ст. 349 КПК України за згодою учасників судового провадження, судом визнано недоцільним дослідження доказів по справі щодо тих обставин, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з’ясовано, що обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності та істинності їх позиції немає, останнім роз’яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

За таких обставин суд вважає, що вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, доведена повністю.

Суд дії обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 кваліфікує за ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України - тобто у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжку), вчиненому за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з проникненням у житло.

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд враховує ступінь тяжкості скоєного злочину, дані про особи обвинувачених, обставини, які пом’якшують та обтяжують їх покарання.

Злочин, у вчиненні якого обвинувачені ОСОБА_2 та ОСОБА_3 визнали себе винуватими, відповідно до ст. 12 КК України віднесений до тяжкого злочину.

Обвинувачений ОСОБА_2 раніше судимий, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації виправлення ОСОБА_2 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

Обвинувачений ОСОБА_3 раніше не судимий в силу ст. 89 КК України, за місцем проживання характеризується посередньо, не працює, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває. Відповідно до висновку досудової доповіді Ізюмського МРВ з питань пробації виправлення ОСОБА_3 без позбавлення або обмеження волі на певний строк може становити небезпеку для суспільства (у т.ч. окремих осіб).

При призначенні покарання обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до ст. 66 КК України суд враховує щире каяття обвинувачених та часткове відшкодування шкоди потерпілій ОСОБА_5 у вигляді встановлення нової двері у квартиру на суму 3790 грн.

Відповідно до вимог ст. 67 КК України обставиною, яка обтяжує покарання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 суд визнає скоєння злочину в стані алкогольного сп’яніння.

Згідно витягу з ЄРДР №12018220320000316 від 03.04.2018 року, порушеного за ч.2 ст.270 КК України та закритого на підставі ч.1 ст.284 КПК України від 12.04.2018 року потерпіла ОСОБА_5 померла.

Згідно ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок суд приймає до відома досудову доповідь з інформацією про соціально-психологічну характеристику обвинуваченого.

Відповідно до наданої досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_2 орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як високий, а ризик небезпеки для суспільства, як дуже високий.

Відповідно до наданої досудової доповіді щодо обвинуваченого ОСОБА_3 орган пробації вважає, що ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється та ризик небезпеки для суспільства високий.

На підставі викладеного, з врахуванням ступеня тяжкості скоєного злочину осіб, обвинувачених, обставин, які пом’якшують і обтяжують покарання, обставин скоєння злочину та відношення до скоєного, суд вважає, що обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід призначити покарання в межах санкцій обвинувачення.

Також при призначенні покарання враховуються вимоги ст.50 КК України, що метою покарання є не тільки кара, а також виправлення засудженого, а також попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Виходячи із вказаних вимог закону особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, а тому враховуючи вищевикладене, суд вважає, що виправлення та перевиховання обвинувачених неможливе без ізоляції їх від суспільства.

Судові витрати в порядку ст.124 КПК України підлягають солідарному стягненню з обвинувачених.

Цивільний позов по справі не заявлений.

Питання щодо речових доказів слід вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.

Керуючись ст.ст. 50, 65-67, ч.2 ст.15, ч.3 ст.185 КК України, України, ст.ст. 2, 94, 177, 178, 351, 368-371, 373-376, 395 КПК України, ст. 6 Європейської конвенції з прав людини, ППВСУ Постанови Верховного Суду №8 від 12.06.2009 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» суд,-

УХВАЛИВ:

Визнати винним ОСОБА_2 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Визнати винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 15, ч. 3 ст. 185 КК України, та призначити йому покарання у виді 3 (трьох) років 6 (шести) місяців позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу до вступу вироку в законну силу обвинуваченим ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити без змін - тримання під вартою в Харківській установі виконання покарань №27.

Строк відбуття покарання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 обчислювати з моменту їх фактичного затримання.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2, ОСОБА_3 судові витрати за у зв’язку з проведенням судової товарознавчої експертизи у розмірі 572 грн. на користь держави в особі НДЕКЦ МВС України, код доходів 24060300, р/р 31419544700005, код банку 37999680, МФО 851011 УДКС України в Комінтернівському районі м. Харкова.

Арешт, накладений ухвалами слідчого судді Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 15.01.2018 року та 16.01.2018 року скасувати.

Речові докази: телевізор «Rolsen с 2190 Plat» та металеву сковороду з кришкою, які передані потерпілій ОСОБА_5 під розписку – вважати повернутими потерпілій.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Харківської області через Ізюмський міськрайонний суд Харківської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку вручити негайно після його проголошення обвинуваченим, прокурору та захиснику.

Головуючий суддя М.О. Гуренко