Ухвала суду № 74273038, 25.05.2018, Дергачівський районний суд Харківської області

справа №619/713/18

провадження №2/619/629/18

УХВАЛА

25.05.2018 року м. Дергачі

Дергачівський районний суд Харківської області у складі головуючого –судді Калмикової Л.К. при секретарі- Кравченко К.В.,, розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду м.Дергачі клопотання представника відповідача у цивільній справі за позовною заявою Виробничого підприємства «Харківполімернитка» ТОВ до ОСОБА_1 про визнання права власності,-

В С Т А Н О В И В:

Виробниче підприємство «Харківполімернитка» ТОВ звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про визнання права власності.

Ухвалою Дергачівського районного суду Харківської області від 02.04.2018 відкрито провадження у вказаній вище справі.

Від представника відповідача- адвоката ОСОБА_2 надійшло клопотання про залишення позову без руху, в якому зазначив, що позовна заява ВП «Харківполімернитка» ТОВ не відповідає вимогам ст.ст. 175,177 ЦПК України, тому наявні достатні підстави для залишення останньої без руху.

Позивачем у позовній заяві зазначена ціна позову у розмірі 14 728,00 грн. При цьому позивач не надає доказів дійсної вартості спірного майна станом на день подання до суду позовної заяви та не здійснює обгрунтування ціни позову у позовній заяві. У позовній заяві позивачем ставляться позовні вимоги щодо визнання права власності на 25/100 частин у праві власності на комплекс загальною площею 2 755,9 кв.м., розташований за адресою:Харківська область, Дергачівський район, смт.Мала Данилівка, вул.Гагаріна 24. При цьому у якості підтверження вартості 25/100 комплексу нежитлових приміщень позивач надає довідку за підписом Директора ВП «Харківполімернитка» ТОВ ОСОБА_3, яку не можна вважати належним доказом вартості 25/100 комплексу нежитлових приміщень.

Відповідно до п. 12 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» №20 від 22 грудня 1995 року вирішуючи питання про грошові стягнення у справах за позовами про захист права приватної власності на майно, суди мають виходити з того, що вартість спірного майна визначається за погодженням сторін, а за його відсутністю - за дійсною вартістю майна на час розгляду спору. Під дійсною вартістю розуміється грошова сума, за яку майно може бути продано в даному населеному пункті чи місцевості. Для її визначення при необхідності призначається експертиза.

Відповідно до Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» на підтвердження оцінки майна складається звіт про оцінку майна (акт оцінки майна). Датою оцінки є дата, за станом на яку здійснюються процедури оцінки майна та визначається вартість майна.

Таким чином, зазначає, що не можна вважати балансову вартість 25/10 комплексу, вказану у Довідці за підписом Директора ВП «Харківполімернитка» ТОВ №1 від 09 лютого 2018 року належним підтвердженням дійсної вартості майна на час розгляду спору.

Згідно Аналітичної довідки про ринкову вартість комплексу нежитлових приміщень, за адресою Харківська область, Дергачівський район, смт.Маюа Данилівка, вул.Гагаріна, 24 від 21 травня 2018 року, здійсненої ТОВ «Дельта-Консалтинг» ринкова вартість об'єкту дослідження складає 10 377 000, 00 грн. Таким чином, вартість 25/100 комплексу і ціна позову, відповідно, складає 2 594 250,00 грн.

Згідно п.16 Постанови Пленуму Вищого Спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17 жовтня 2014 року зі змінами від 25 вересня 2015 року (постанова Пленуму ВССУ №10 «Про внесення змін і доповнень до постанови пленуму від 17.10.2014») розмір судового збору за подання позовної заяви про визнання права власності на майно або його витребування (у тому числі з урахуванням положень, передбачених частиною п'ятою статті 216, статтею 1212 ЦК тощо) визначається з урахуванням вартості спірного майна, тобто як зі спору майнового характеру.

При цьому суд не повинен визначати вартість майна за відповідними вимогами, оскільки за змістом статті 80, пункту 4 частини другої статті 119 ЦПК такий обов'язок покладається на позивача (у тому числі і в тих випадках, коли правові наслідки у виді повернення майна застосовуються за ініціативою суду, наприклад, при визнанні договору недійсним згідно з частиною п'ятою статті 216 ЦК).

Проте, якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд (частина друга статті 80 ЦПК). Остаточне визначення в процесі розгляду справи ціни позову (дійсної вартості спірного майна), а отже, і суми судового збору, здійснюється судом із наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судового збору.

Відповідно до підпункту 2 пункту 1 частини другої статті 4 ЗУ «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної вимоги майнового характеру, яка подана юридичною особою, становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.176 ЦПК України у редакції від 24.02.2018 року якщо визначена позивачем ціна позову вочевидь не відповідає дійсній вартості спірного майна або на момент пред'явлення позову встановити точну його ціну неможливо, розмір судового збору попередньо визначає суд з наступним стягненням недоплаченого або з поверненням переплаченого судовою збору відповідно до ціни позову, встановленої судом при вирішенні справи.

Тобто, з урахуванням дійсної вартості комплексу нежитлових приміщень, судовий збір мав бути сплачений Позивачем у розмірі 38913.75 грн., натомість позивач сплатив судовий збір у розмірі 1762.00 грн.

В обговорення клопотання представник позивача заперечував проти заявленого клопотання, вважає, що надана довідка про балансову вартість є належним доказом.

Заслухавши та обговоривши клопотання суд приходить до висновку про наступне.

Згідно ч. 1 ст. 185 ЦПК України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п’яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

Така ухвала виноситься і після відкриття провадження у справі

Відповідно до ч. 2 ст. 185 ЦПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв’язку із розглядом справи;

Позивачу необхідно подати позовну заяву, яка б відповідала вимогам ст. 175 ЦПК України за формою та змістом, а саме зазначити правильно визначену ціну позову, надати відомості про дійсну вартість спірного майна станом на день подачі позову до суду, сплатити судовий збір у необхідному розмірі, виходячи з вищезазначеного.

За таких обставин позовна заява підлягає залишенню без руху.

Керуючись ст.ст. 175, 185 ч. 2, 260, 353 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позовну заяву виробничого підприємства «Харківполімернитка» ТОВ до ОСОБА_1 про визнання права власності - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність виправити зазначені недоліки позовної заяви та надати строк десять днів з дня отримання ухвали для їх усунення.

Якщо позивач відповідно до ухвали суду у встановлений строк виконає вимоги, визначені статтями 175 і 177 цього Кодексу, позовна заява вважається поданою в день первісного її подання до суду.

У разі неусунення недоліків позовної заяви у строк, встановлений судом, заява залишається без розгляду.

Ухвала оскарженню окремо від рішення суду не підлягає. Заперечення на ухвалу включаються до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Л. К. Калмикова