Постанова № 74272405, 24.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/8466/17 Номер провадження 22-ц/786/1043/18Головуючий у 1-й інстанції Шаповал Т. В. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 травня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого: Кузнєцової О.Ю.

суддів: Кривчун Т.О., Бондаревської С.М.

імена (найменування) сторін:

позивач: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк»

відповідач: ОСОБА_2

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк»

на рішення Київського районного суду м. Полтави, ухвалене 12 лютого 2018 року в приміщені суду у м. Полтава у складі судді Шаповал Т.В.

по справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В :

У грудні 2017 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду із вказаним позовом та просило стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за кредитним договором у розмірі 85 848,46 грн. та понесені судові витрати.

В обґрунтування вказаних вимог вказувало, що відповідно до укладеного договору б/н від 30.03.2008 року ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Вказувало, що відповідач свої зобов'язання не виконав, а тому станом на 30 листопада 2017 року загальна заборгованість перед банком складає 85 848,46 грн., яка має бути стягнута з боржника у повному обсязі.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2018 року у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем порушено строк позовної давності.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржило ПАТ КБ «ПриватБанк», просило скасувати його та ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Вказувало, що відповідачеві було видано кредитну картку № 4149437804112983, термін дії якої встановлений до грудня 2015 року. Від так, звернувшись до суду у грудні 2017 року, банк не пропустив трирічний строк позовної давності. Окрім того, 03 червня 2015 року відповідачем здійснено погашення заборгованості по кредиту на суму 1 грн., що перервало строки позовної давності.

Представником ОСОБА_2 – адвокатом ОСОБА_3 подано відзив на апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк». У відзиві представник відповідача заперечує проти вимог апелянта та вважає рішення місцевого суду законним та обґрунтованим, оскільки останній платіж ОСОБА_2 було здійснено 31 березня 2014 року.

Заслухавши доповідь судді доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судове рішення ухвалене у справі повною мірою відповідає вказаним вимогам.

Як встановлено місцевим судом та вбачається з матеріалів справи, 30 березня 2008 року між позивачем ПАТ КБ «ПриватБанк» та відповідачем ОСОБА_2 укладено договір, згідно умов якого остання отримала кредит в сумі 4000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом. Згідно заяви позичальника, строк дії карти - 2 роки. Строк дії кредитного ліміту відповідає строку дії кредитної карти.

Встановлено, що ОСОБА_2 свого обов'язку належним чином не виконала, своєчасно, в порядку, передбаченому договором, кредитні кошти не повертала.

Зокрема, станом на 30 листопада 2017 року загальна заборгованість відповідача перед банком, розрахована за умовами кредитного договору, складає 85 848,46грн., з яких: 3 954,65 грн. заборгованість за кредитом, 73 368,69 грн. заборгованість по процентам за користування кредитом, 4 199 грн. заборгованість за пенею та комісією, 250 грн. і 4076,12 грн. суми штрафів.

Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, ЦК України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Колегія суддів погоджується з висновком місцевого суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ПАТ КБ «ПриватБанк», у зв‘язку із пропуском строків позовної давності, оскільки такий висновок узгоджується з матеріалами справи та нормами чинного законодавства, які регламентують спірні правовідносини.

Статтею 256 ЦК України встановлено, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність. Зокрема, ч. 2ст. 258 ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ст. 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Таким чином, у разі неналежного виконання позичальником зобов'язань за кредитним договором, позовна давність за вимогами кредитора про повернення кредитних коштів та процентів за користування кредитом, повернення яких відповідно до умов договору визначено періодичними щомісячними платежами, повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежа.

З матеріалів справи вбачається, що платіжну картку відповідачу було видано 30 березня 2008 року, строк дії картки визначено - два роки, тобто до квітня 2010 року, строк дії договору відповідає строку дії картки, нова картка не видавалась. Отже, за змістом договору повний розрахунок за кредитом мав бути виконаний протягом дворічного строку, який співпадає зі строком дії кредитної карти.

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку.

З матеріалів справи вбачається, що останній платіж за кредитним договором від 30 березня 2008 року ОСОБА_2 було здійснено 31 березня 2014 року на суму 270 грн.

Посилання апелянта на платіж на суму 1 грн. від 03 червня 2015 року не заслуговує на увагу, оскільки строк позовної давності переривається лише внаслідок визнання боржником свого боргу та добровільної сплати заборгованості (її частини). Списання банком з рахунку відповідача 1 грн. не свідчить про визнання боржником свого боргу. Відомості про те, що ОСОБА_2 надавала банку розпорядження на списання з її рахунку 1 грн. на погашення заборгованості за кредитним договором від 30 березня 2008 року, у матеріалах справи відсутні.

Таким чином, строк позовної давності слід обраховувати з 31 березня 2014 року, що вказує на те, що він сплив 01 квітня 2017 року. Проте, із вказаним позовом ПАТ КБ «ПриватБанк» звернулось до суду лише у грудні 2017 року, тобто із пропуском строку позовної давності, що відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України є підставою для відмови у позові.

Посилання апелянта на видачу ОСОБА_2 кредитної карти № 4149437804112983, що свідчить про пролонгацію договору від 30 березня 2008 року, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки видача вказаної картки не заявлялась у суді першої інстанції як підстава позову. Позивач не вправі змінювати підставу позову на стадії апеляційного перегляду рішення місцевого суду.

Інших доводів, які б спростовували висновки місцевого суду або вказували на їх помилковість апелянтом наведено не було.

Виходячи з викладеного, судова колегія дійшла висновку про те, що судом першої інстанції з'ясовано всі обставини та надано їм належну правову оцінку. Порушень норм матеріального та процесуального права, які б могли призвести до зміни чи скасування рішення місцевого суду, судовою колегією не встановлено.

Керуючись ст. 367, ст. 374 ч. 1 п. 1, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 лютого 2018 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: --//-- ОСОБА_1

Судді --//-- ОСОБА_4

--//-- ОСОБА_5

З ОРИГІНАЛОМЗГІДНО: ОСОБА_1