Рішення № 74271947, 25.05.2018, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7661/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2018 м. Рівне

Рiвненський мiський суд Рівненської області в особi суддi ОСОБА_1,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження справу № 569/7661/18 за позовом ОСОБА_2 до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_2 звернувся до Рівненського міського суду з позовом до приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» (далі – ПрАТ «Рівнеазот») про стягнення заробітної плати, компенсації втрати частини заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, в якому просить суд стягнути з ПрАТ «Рівнеазот» на його користь заборгованість по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі у розмірі 18261,75 грн, компенсацію втрати частини доходів у зв’язку з невчасною виплатою заробітної плати у сумі 2314,88 грн та середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 липня 2017 року по день ухвалення судом рішення у справі з розрахунку 132,33 грн за кожний робочий день.

В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_2 посилається на те, що працював у ПрАТ «Рівнеазот». Наказом № 1930-ВК від 18 липня 2017 року він 24 липня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи йому не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме, заробітна плата за лютий 2017 року – 5775,67 грн, березень 2017 року – 2936,99 грн, квітень 2017 року – 4255,52 грн, травень 2017 року – 2757,37 грн, червень 2017 року – 2536,20 грн, всього 18261,75 грн. Вказана заборгованість не виплачена йому і до теперішнього часу.

Посилаючись на вимоги статті 115 КЗпП України та положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв’язку з порушенням строків їх виплати» від 19 жовтня 2000 року № 2050-ІІІ (далі – Закон № 2050-ІІІ), просить суд стягнути з відповідача 18261,75 грн заробітної плати та 2314,88 грн компенсації.

Крім того, посилаючись на вимоги статті 117 КЗпП України, просить суд стягнути з відповідача на свою користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 липня 2017 року по день ухвалення судом рішення у справі з розрахунку 132,33 грн за кожний робочий день.

Представник ПрАТ «Рівнеазот» ОСОБА_3 подала суду відзив на позовну заяву. Позовні вимоги ОСОБА_2 в частині стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні вважає необґрунтованими і позов у цій частині не визнає з підстав, наведених у відзиві, в якому посилається на відсутність вини відповідача щодо несвоєчасного виконання своїх зобов’язань перед позивачем по виплаті заробітної плати. Вказує на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, що обумовлюється наявністю заборгованості РОВКП ВКГ «Рівнеоблводоканал» перед ПрАТ «Рівнеазот» за утримання очисних споруд, призупинення дії антидемпінгових мит на імпорт російських добрив Міжвідомчою комісією з міжнародної торгівлі тощо. Не погоджується представник відповідача і з наданим позивачем розрахунком періоду затримки розрахунку при звільненні.

Щодо викладених позивачем обставин звільнення з роботи, не проведення з ним остаточного розрахунку до теперішнього часу, розрахованого позивачем розміру середньоденної заробітної плати представник відповідача заперечень не подала.

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, оскільки відсутні клопотання будь-якої зі сторін про інше.

Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 є обґрунтованими та доведеними, а тому підлягають задоволенню повністю.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_2 працював у ПрАТ «Рівнеазот».

Наказом № 1930-ВК від 18 липня 2017 року позивач 24 липня 2017 року був звільнений з роботи за статтею 38 КЗпП України за власним бажанням у зв’язку з невиконанням власником законодавства про працю. При звільненні з роботи йому не були виплачені усі суми, що належать від підприємства, а саме 18261,75 грн. Зазначена заборгованість не виплачена позивачу і до теперішнього часу.

Вказані обставини представником відповідача не заперечуються, про що свідчить відзив відповідача на позовну заяву.

Відповідно до вимог частини першої статті 115 КЗпП України заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором або нормативним актом роботодавця, погодженим з виборним органом первинної профспілкової організації чи іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом (а в разі відсутності таких органів - представниками, обраними і уповноваженими трудовим колективом), але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів, та не пізніше семи днів після закінчення періоду, за який здійснюється виплата.

Статтею 34 Закону України «Про оплату праці» встановлено, що компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.

Порядок нарахування та виплати компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку із порушенням строків її виплати встановлено Законом № 2050-ІІІ.

Статтею 1 Закону № 2050-ІІІ встановлено, що підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Відповідно до вимог статті 2 Закону № 2050-ІІІ компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші.

Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов'язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться), що передбачено статтею 3 Закону № 2050-ІІІ.

Згідно наданого позивачем розрахунку розмір компенсації втрати частини доходів – заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати становить 2314,88 грн.

Оскільки такий розрахунок проведений позивачем у відповідності до вимог статті 3 Закону № 2050-ІІІ та з урахуванням індексів інфляції в період невиплати заробітної плати, він приймається судом до уваги при вирішенні спору.

Відповідно до вимог статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Аналіз зазначених норм дає підстави для висновку про те, що відсутність фінансово-господарської діяльності або коштів у роботодавця не виключає його вини в невиплаті належних звільненому працівникові коштів та не звільняє роботодавця від відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України.

Відповідно до роз’яснень, наведених у пункті 20 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, - наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі статті 117 КЗпП стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при непроведенні його до розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. Сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

За встановлених по справі обставин суд визнає обґрунтованими та доведеними і позовні вимоги ОСОБА_2 про стягнення на його користь середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України за період з 25 липня 2017 року по день ухвалення рішення у справі.

Враховуючи розмір середньоденної заробітної плати позивача (132,33 грн), період затримки розрахунку при звільненні (з 25 липня 2017 року по 25 травня 2018 року (день ухвалення рішення судом)) та кількість робочих днів у вказаний період (липень 2017 року – 5, серпень 2017 року – 22, вересень 2017 року – 21, жовтень 2017 року – 21, листопад 2017 року – 22, грудень 2017 року – 20, січень 2018 року – 21, лютий 2018 року – 20, березень 2018 року – 21, квітень 2018 року – 19, травень 2018 року – 18), розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні становить 27789,30 грн (132,33 х 210).

При проведенні розрахунку суд враховує вимоги статті 117 КЗпП України та Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100.

Що стосується вини відповідача, суд враховує, що саме на відповідача покладається обов’язок доведення відсутності вини у затримці розрахунку при звільненні. Натомість, відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про те, що невиплата позивачу при звільненні всіх належних йому сум мала місце не з вини відповідача.

Посилання представника відповідача на те, що ПрАТ «Рівнеазот», порушуючи строки розрахунку зі звільненими працівниками, діє у стані крайньої необхідності, суд визнає недоречним.

Вчинення дій у стані крайньої необхідності передбачає вчинення їх для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

Обставини, які б свідчили про дій відповідача у стані крайньої необхідності представником відповідача не наведені і судом такі обставини не встановлені.

При вирішенні спору суд не приймає до уваги заперечення відповідача щодо неправильності розрахунку позивачем періоду затримки розрахунку при звільненні, оскільки у розрахунку самого відповідача, що міститься у відзиві на позовну заяву, допущено елементарну арифметичну помилку при додаванні.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 263 ЦПК України, при ухваленні рішення суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постанові від 02 липня 2014 року (справа № 6-76цс14) та у постанові від 23 грудня 2015 року (справа № 6-837цс15).

Керуючись ст.ст.258,259,264,265,273,274,275,279,352,354,430 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 18261 (вісімнадцять тисяч двісті шістдесят одну) гривню 75 копійок заборгованості по нарахованій, але не виплаченій заробітній платі, 2314 (дві тисячі триста чотирнадцять) гривень 88 копійок компенсації втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати та 27789 (двадцять сім тисяч сімсот вісімдесят дев’ять) гривень 30 копійок середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 25 липня 2017 року по 25 травня 2018 року.

Допустити негайне виконання рішення в частині присудження виплати заробітної плати за один місяць.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» на користь ОСОБА_2 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Стягнути з приватного акціонерного товариства «Рівнеазот» в дохід держави 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок судових витрат по справі, що складаються з судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його складення до апеляцiйного суду Рівненської області через Рiвненський мiський суд.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач – ОСОБА_2, місце проживання: 35331, Рівненська область, Рівненський район, село Городок, вулиця Л.Українки,4, РНОКПП НОМЕР_1.

Відповідач – ОСОБА_4 акціонерне товариство «Рівнеазот», місцезнаходження: 33017, місто Рівне - 17, код ЄДРПОУ 05607824.

Суддя: Ю.П.Куцоконь